...Володимир Миколайович НАУМОВИЧ (1894-1918, вбитий під Крутами), тричі георгіївський кавалер, учасник битви під Крутами. Його батько Микола Іванович - проф. Віденського університету. Його брат Олександр - перший міністр закордонних справ УНР, сестра надія Янівна Іщук - проф. математики в Празі. Його вітчим Олександр Федорович Іванов забрав його тіло і поховав на Аскольдовій могилі поруч з дідом, перепохований в 1934 р. на Лук"янівське кладовище. З ним в одній труні В.Я.Шульгін. Там же поховано організатора і керівника Української студентської громади в Києві, заснованої в 1913 р., що загинув під Крутами. Проценко Л., Косенко Ю. Лук'янівське цивільне кладовище. Путівник. – К.: Інтерграфік, 2001 :

Отже, стверджується, що: -в могилі поховано троє учасників бою під Крутами (а не двоє, як подається майже в усіх джерелах) -анонімний прах є прахом "організатора і керівника Української студентської громади в Києві, заснованої в 1913 р."  "Володимир Шульгин (*1894 —†1918), студентський діяч, син Якова Шульгіна, організатор і керівник Української Студентської Громади в Києві, заснованої 1913 року. Член Виконавчого Губернського Комітету Ради представників Київщини в 1917 році."- з Вікі.Аналогічні дані і в Енциклопедії українознавства. Отже, фраза, виділена в цитаті курсивом, стосується,скоріше за все, Шульгіна В.Я. Таким чином, гіпотеза про поховання сот. Омельченка в одній могилі з Шульгіним і Наумовичем поки що підтвердження не знайшла.

Це  студенти  Народного  унiверситету

Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник), Володимир Наумович; студенти  унiверситету   Св. Володимира 

Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб,  Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гiмназисти  2-ї  Кирило – Мефодiївської  гiмназiї

Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич (з 6-го класу),  Григiр Пiпський (галичанин), Іван Сорокевич (з 7-го класу), Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич (з 8-го класу). І ще 17-19 загиблих юнаків, імена яких невідомі

І ще до 20 чол. загиблих козаків з куреня "Смерті".

...чи перебували у складі 1-ї сотні доп. студ. куреня січових стрільців, що брала участь в бою , студенти КПІ ? Серед загиблих студентів/гімназистів, з КПІ я нікого не знайшов (маю на увазі ті 20 прізвищ, що вміщені у праці Я. Тинченко "Українські збройні сили березень 1917 р. - листопад 1918 р.".)

- В тій же книзі було написано що брали, і їхня кількість. тільки не памятаю скільки. Напевно вони всі залишились живі (після Крут).

ПАМ'ЯТИ ТРИДЦЯТИ

На Аскольдовій могилі Поховали їх — Тридцять мучнів українців, Славних, молодих… На Аскольдовій могилі Український цвіт! — По кривавій по дорозі Нам іти у світ. На кого посміла знятись Зрадника рука? — Квитне сонце, грає вітер І Дніпро-ріка… На кого завзявся Каїн? Боже, покарай! — Понад все вони любили Свій коханий край. Вмерли в Новім Заповіті З славою святих. — На Аскольдовій могилі Поховали їх. Павло Тичина

Вічна пам'ять мужнім юнакам, що полягли в бою за Україну...

МАНІФЕСТ Звернення ВО „Жіноча Січ” до українського народу

Промосковський окупаційний режим на чолі з холуями януковичами-азаровими відкрито почав руйнувати державу Україну. Під загрозою порушення – цілісність, суверенітет та безпека нації. Під загрозою знищення – національний фундамент – сім’я, родина!

Ми, українське жіноцтво, заявляємо рішучий протест діям влади, що направлені на знищення України, як фізичне, так і духовне. Ми виявляємо готовність діяти націоналістичними методами, які протиставляємо бандитським методам злочинної влади, що має на меті лише власне збагачення!

2-3 травня 2010 року Божого відбулася установча конференція нової націоналістичної Всеукраїнської Організації „Жіноча Січ”.

Ми закликаємо жінок України долучатися до лав ВО „Жіноча Січ” у боротьбі за встановлення Української Самостійної Соборної Держави. Бо лише УССД зможе принести нам, українцям, благодатне життя на своїй рідній землі, спокій в українські родини!

Ми закликаємо чоловіків бути активними у боротьбі за національну свободу й благополуччя!

Ми, українські жінки, будемо міцною підтримкою тим чоловікам, які покладають життя за УССД, і гідним прикладом для тих чоловіків, які лише мають намір вступити у боротьбу за Українську Державу!

Добро Нації – добро наше, наших родин, наших дітей й онуків. Зігноруємо національні інтереси заради власних – погубимо себе як жінок, як матерів, штовхнемо український народ у нову неволю, заслужимо прокляття і мертвих, і живих, і ненароджених українців.

Національна революція – єдиний шлях боротьби з ворогами Української Держави! Не дамо знищити українські родини! Виборемо майбутнє своїх дітей! Слава Україні! Героям Слава!

(096)1106050 [email protected]

   Мені вже набридло нагадувати кожному "правовірному тимошенківцю" початок розколу помаранчової спільноти: що його розпочала саме Юля Тимошенко і що не Ющенко її вигнав з прем'єрства, а вона сама гучно грюкнула дверима, перейшовши у опозицію до Ющенка, який просто змушений в такій ситуації піти на поклін до Віктора Януковича за голосами на обрання новим прем'єром Єхануова. Підписаний тоді меморандум став початком політичного відродження Віктора Януковича, але я не думаю, що хтось може закинути Ющенку добровільність цього вчинку - мусів.  Цілком справедливим прозвучало нарешті (!) щире зізнання Віктора Ющенка, що найбільшою його помилкою за всі минулі роки це була Юлія Тимошенко. І я так вважаю від часу проголошення т. зв. "корупційного скандалу", який закінчився досить дивно: злочини корупції не були доведені, а головні обвинувачені незабаром опинились в таборі своїх опонентів - БЮТі.  
   Від того часу (2005  - !) в помаранчевому роз'єднанні (!) почалась просто "вялотекуча політична шизофренія", яка цілком логічно призвела до 7 лютого 2010, тобто повного краху! 
   Нижче для бажаючих освіжити память я наводжу статтю по цій темі, а що в ній мене вражає найбільше, коли я скачував з архіву "Української правди" - 0 у коментарях, що і дивно, і символічно!  Дійсно: коментарі зайві.[ далі ББ ]

Я ще не чув виступу Януковича, але встигну це зробити.
Я хочу сказати про інше. Мені подобається вираз Марка Твена про своїх співгромадян, що вони мають три важливі достоїнства: свободу переконань, свободу слова і розумну поміркованість у використанні цих свобод.
Також я вже не раз наводив вислів поета Павла Тичини: «Не саджайте озлоблених в тюрми - вони самі собі вже тюрма»
І ще одразу хочу послати подалі всіх тих «патентованих патріотів», хто буде мені закидати зраду через відсутність ворожнечі в усьому до Януковича і його команди.
Для мене зараз є реальністю той факт, що Віктор Янукович на цей момент є першою особою Держави Україна - все, крапка. Подобається це комусь чи ні, але це факт. Точно так є фактом, що той, хто обпльовує і обгаджує особу президента України Віктора Януковича - той одночасно плює і гадить на всю Україну в цілому.
Не думаю, що треба багато пояснень в чому різняться лайка і критика. Я завжди підтримую розумну обгрунтовану критику будь-кого, але я категорично не сприймаю, коли критику підміняють брутальним словоблуддям, що особливо процвітало в часи радянсько-комуністичного панування. Всіх, хто полюбляє лайкою і пасквілями вести дискусію я називаю «вірними сталіністами», хоч самі себе подібні індивіди вважають великими інтелектуалами. Але менше з тим.
Від того, що я колись дуже симпатизував Ющенку і Тимошенко, і дуже сподівався на їх практичне застосування всіх виголошених ними декларацій, а все так і залишилось словами - я і до цього часу є дуже прикро враженим. Але мене ще більше вражає безглуздість та убогість всього нашого відтепер вже знову опозиційного прошарку націонал-демократичного спрямування.
Через це особисто я прийняв для себе рішення не займатись тупою обструкцією всього, що пов'язано з іменем Януковича і його команди, а буду підтримувати те, що вважаю корисним, як і надалі критикуватиму відкрито все, з чим я незгодний. Опозиція, як позиція робити виключно всіляки паскудства своїм опонентам при владі - найгірший вид опозиції: це зумисно робити гіршим життя людей, щоб вони скинули через те існуючу владу і надали її «праведним» опозиціонерам, які й доклались найбільше до погіршення життя вже сьогодні.
Тобто час зрозуміти, що всі ми пливемо в одному човні - іншого не дано, тому треба шукати порозуміння, наскільки це можливо. І водночас закликаю тих, в кого є розум, не шукати нагод для сварок - життя і без того доволі складна штука. Давайте робити життя гарним собі і людям!

Богдан Гордасевич

Я иногда задумываюсь, по каким признакам я определяю "своих". Кого я склонен определять как "социально близких"? В результате вся сумма перебираемых мною признаков сводится к простой формуле: наиболее "своими" я считаю тех, кому смешно или не смешно то же самое, что и мне. "Свои" - это те, с кем мне не надо всякий раз заново заключать культурные конвенции. Это те, для кого представления о стиле и пошлости если не одинаковы, то взаимопонятны. Это те, кому не надо ничего объяснять, с ними достаточно переглянуться. Это скорее всего не универсально. Но это надёжно.

Лев Рубинштейн


Один человек спросил у Сократа:

— Знаешь, что мне сказал о тебе твой друг?
— Подожди, — остановил его Сократ, — просей сначала то, что собираешься сказать, через три сита.
— Три сита?
— Прежде чем что-нибудь говорить, нужно это трижды просеять. Сначала через сито правды. Ты уверен, что это правда?
— Нет, я просто слышал это.
— Значит, ты не знаешь, это правда или нет. Тогда просеем через второе сито — сито доброты. Ты хочешь сказать о моем друге что-то хорошее?
— Нет, напротив.
— Значит, — продолжал Сократ, — ты собираешься сказать о нем что-то плохое, но даже не уверен в том, что это правда. Попробуем третье сито — сито пользы. Так ли уж необходимо мне услышать то, что ты хочешь рассказать?
— Нет, в этом нет необходимости.
— Итак, — заключил Сократ, — в том, что ты хочешь сказать, нет ни правды, ни доброты, ни пользы. Зачем тогда говорить?


«Я не стучусь в закрытую дверь! В ответ, Я молча закрываю свою… Я не навязываюсь! Мир огромен - и там уж точно есть тот, кто счастлив получая именно мое общение, мой взгляд и мою улыбку… Я не ревную! Если человек твой - то он твой, а если его тянет еще куда-то, то ничто его не удержит, да и тем более он не стоит ни моих нервов, ни внимания».


Самое главное - проводить время с теми, кто честно хочет проводить его с тобой.

А.П.Чехов

Чем старше и мудрее человек, тем меньше ему хочется выяснять отношения. Хочется просто встать, пожелать всего хорошего и уйти.

Я думал, друзей теряют в ссорах, а они просто растворяются во времени.

Джордж Бернард Шоу


Человек должен быть с тем, с кем живут его мысли.


Большинство людей живут как крысы... Я их не осуждаю, как и крыс. Человек - это или с детства, или никогда.

На венах наколками синими слово "Боль".
Мир разрушают черной тоски войска.
Я существую, просто играя роль,
роль недостойную даже его смешка.
Жалкие жалости выдрали новый стих
в хлам разрывая крылья моей души.
Мир мой, темнея словно кошмар, затих.
Что же ты смотришь? Лучше бы задушил...

Ложь бывает доброй или злой, А бывает просто суетой. Сердобольной или беспощадной. Ложь бывает страшной и смешной, Ложь бывает ловкой и нескладной, То всесильной, то совсем бесправной, Осмотрительной и безоглядной, То униженной, то своенравной, Упоительной и безотрадной, Мимолетной или затяжной. Слишком сложной и совсем простой. Ложь бывает грешной и святой, Ложь бывает дикой и ручной, Скромненькой бывает и нарядной, Будничной бывает и парадной, Выдающейся и заурядной, Вдохновенной, скучной и иной... Откровенной, нелицеприятной, Правда же бывает только правдой.

                                                                                                                        (Ф. Кривин)

Іван Франко Мойсей поема

Народе мій, замучений, розбитий,
Мов паралітик той на роздорожжу,
Людським презирством, ніби струпом, вкритий!

Твоїм будущим душу я тривожу,
Від сорому, який нащадків пізних
Палитиме, заснути я не можу.

Невже тобі на таблицях залізних
Записано в сусідів бути гноєм,
Тяглом у поїздах їх бистроїзних?

Невже повік уділом буде твоїм
Укрита злість, облудлива покірність
Усякому, хто зрадою й розбоєм

Тебе скував і заприсяг на вірність?
Невже тобі лиш не судилось діло,
Що б виявило твоїх сил безмірність?

Невже задарма стільки серць горіло
До тебе найсвятішою любов'ю,
Тобі офіруючи душу й тіло?

Задарма край твій весь политий кров'ю
Твоїх борців? Йому вже не пишаться
У красоті, свободі і здоров'ю?

Задарма в слові твойому іскряться
І сила, й м'якість, дотеп, і потуга,
І все, чим може вгору дух підняться?

Задарма в пісні твоїй ллється туга,
І сміх дзвінкий, і жалощі кохання,
Надій і втіхи світляная смуга?

О ні! Не самі сльози і зітхання
Тобі судились! Вірю в силу духа
І в день воскресний твойого повстання.

О, якби хвилю вдать, що слова слуха,
І слово вдать, що в хвилю ту блаженну
Вздоровлює й огнем живущим буха!

О, якби пісню вдать палку, вітхненну,
Що міліони порива з собою,
Окрилює, веде на путь спасенну!

Якби!.. Та нам, знесиленим журбою,
Роздертим сумнівами, битим стидом,—
Не нам тебе провадити до бою!

Та прийде час, і ти огнистим видом
Засяєш у народів вольних колі,
Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,

Покотиш Чорним морем гомін волі
І глянеш, як хазяїн домовитий,
По своїй хаті і по своїм полі.

Прийми ж сей спів, хоч тугою повитий,
Та повний віри; хоч гіркий, та вільний,
Твоїй будущині задаток, слізьми злитий,

Твойому генію – мій скромний дар весільний.

Д[ня] 20 липня 1905

Іван Франко (27.08.1856 р.н. -28.05.1916 ) – невтомний революціонер, вчений, філософ, поет. Автор тисяч праць літературних, наукових, історичних, етнографічних, філософських написаних і надрукованих українською, польською, німецькою та іншими мовами. Іван Франко писав праці в галузях поезії, прози, теорії та історії літератури, філософії, етнографії, економіки, історії, сходознавства, психології. Коли країною нашою почнуть керувати українці, тоді і життя зміниться на краще, і всі праці цього світового лідера з кількості якісних праць будуть зібрані і видані, як мінімум, українською мовою, хоч для бібліотек.

Найбільше мене особисто вразила його поема «Мойсей», де оповідаючи історію звільнення від рабства жидівського народу, у вступі, він переймається історією власного народу, українського.

Коли вже наши урядовці, чиновники, депутати, вчителі, судді, силовики, лікарі, вчені почнуть прикладати зусилля на єднання, скріплення, розвій духу, здоров’я, сили, власного, українського народу? Коли розбудять правду й волю? Коли плекати почнуть мову, пісню, культуру?

Чи довго ще танок блазня українські президенти вдаватимуть на міні, яку самі ж під власну сраку підкладають вже більше 20 років безцінних, невтомно провокуючи загарбника на агресію, зубожілий народ на повстання!?

Джерела:

1.     Вікіпедія https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%AF%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

2.      Іван Франко «Сон князя Святослава» /історична драма / драма-казка /

3.     Іван Франко, світлини https://www.google.com.ua/search?q=%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD+%D1%84%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE&espv=2&biw=1280&bih=867&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ved=0ahUKEwik-rHnubDMAhVD2SwKHQqdCaUQiR4IhAE&dpr=1

4.     Іван Франко, Мойсей, пролог https://www.youtube.com/watch?v=ju5wyfUA1ho

5.     Мойсей, Пролог і поема http://dhost.info/newbabilon/moisei.html

 

***

 Так в советское время назывался расстрел или повешание -- казнь. 

Такую меру наказания использовали в отношении особо тяжких преступлений -- убийств, угона самолётов и кораблей, воровства у государства в особо крупных размерах и.... антисоветской пропаганде. 

А что такое антисоветская пропаганда ? Да это просто слова , сказанные или написанные в самиздате. Самая страшная антиправительственная пропаганда -- это когда задаётся вопрос на который человек находит ответ сам из открытых источников. Такого человека потом переубедить правительственной пропагандой очень тяжело, потому что он начал думать, сравнивать, самостоятельно делать выводы. На пример -- СССР самая справедливая страна, где простой гражданин обеспечен всеми правами и эти права защищены законом. Вот только самостоятельно проверить так ли это гражданин не мог, потому что выехать в капстрану ему не разрешали. А вот если человек задавал вопрос : "почему?", то его обвиняли в антисоветской деятельности. 

Итак

Власть больше всего боится когда ей задают вопросы на которые она не хочет отвечать.

Тех которые такие вопросы задают, тех казнят. Как убийц, как грабителей, как террористов. Если казнить не могут, то их сажают в психушки, тюрьмы, обвиняют их в преступлениях которые они не делали, или тихо ликвидируют как Гонгадзе. Подстраивают аварии -- как Черновилу. 

Людей задающих вопросы , власть приравнивает к преступникам.

И самое главное -- власть создаёт министерства правды, министерства пропаганды и не даёт людям возможности на прямую задать вопрос и получить ответ. 

А такие как путин устраивают ТВ шоу с постановочными вопросами и правильными ответами. 

Вот так и живём. 

Сегодняшняя власть в Украине -- самая похожая на путинскую.