хочу сюди!
-
-
50 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 37-65 років
Замітки з міткою «олігархи»
Добре слово про українських олігархів
- 13.05.21, 22:46
- Ми любимо тебе, Україно!
Добре слово про українських олігархів
Ви не помічали дивного парадоксу, що начебто всі ЗМІ належать чи контрольовані олігархами, а доброго слова там про них не почути? Навпаки все чуємо які українські олігархи нехороші та гидкі в своєму надмірному багатстві, тоді як звичайний народ убогий і упосліджений в такій чарівній на всілякі добра державі Україні. Щось з тим пороблено, мабуть.
Взагалі, звідкіля з'явилися всі ці олігархи? Ну з Вадиком Рабіновичем все ясно: старий підпільний цеховик, що немало постарався СРСР занапастити своїм злочинним бізнесом, який заледве розстрілом не завершився, але грошики назбирати дозволив. Всі інші були з порожніми кишенями на момент розвалу СРСР, як і звичайні посполиті в Україні, але перефразовуючи Аркадія Райкіна: ми були як один, тільки я пішов двірником, а він – в олігархи. Погодьтесь, що якби стати олігархом було просто, то їх би не було всього зо два десятка на цілу Україну, а значно більше. Однозначно, що стати надбагатою людиною і аж олігархом дуже складна справа, бо все має бути в межах закону, а інакше самий гуманний український суд знайде нового власника чужим здобуткам. У тому і справа, що все зроблено по-закону і для того є в олігархів купка мала юристів, а ще купка чимала своїх депутатів, які приймають закони потрібні кому потрібно, а народу образливо та обідно, що не для них то все, хоча, начебто, саме вони тих депутатів обирають і виглядають щоб найкращі були, най порядні і най розумні… Та за наших обставин якщо розумний, то де ж будеш порядним, а дурний і за менші гроші продасться. Трясця!
Все згадую вислів про то, що якби всі інтелектуальні зусилля, задіяні на вироблення різних схем шахрайський оборудок на привласнення держмайна, ресурсів і бюджетних коштів було задіяно у створенні прозорого і прогресивного економічного середовища в Україні, то ми б справді вже були за 30 років не згірше за Грецію щонайменше, а то б і Гондурас випередили, а не були в ньому. Але маємо те що маємо! Причиною тому чимало різних факторів і за раз того не перелічити, але в усього є початок, про який усі успішно забули, проте він все одно був і є під красивою назвою «Ваучерна приватизація», придумана великим деформатором Віктором Пинзеником. Зрозуміло, що він був не один, але він був головним ідеологом всіх економічний реформ ти їх впровадження в Україні, сталою і начебто впливовою одиницею у багатьох Урядах України, а в цілому Віктор Пинзеник спрацював суто як ширма для прикриття збагачення «червоних директорів» та врешті появи українських олігархів. Ми зараз маємо наслідки його непривабливих реформ, що сумно і не дивно. Перепрошую, але людина поняття зеленого не мала про практичну економіку, тобто це як вигравати змагання у «Формулі-1» тільки на тренажерах. Врешті, якщо народ вівся на різних Кашпіровських та Чумаків, то чому не бути аналогічному екстрасенсу в економіці, яким став для України реформатор Віктор Пинзеник? Отож.
Перечитав експертні висновки, що сходяться на думці закономірності всього, що відбувалося і що ми з того зараз маємо. Єдине, що варто додати: десь є дві біди: дурні і дороги, а в України їх аж три: ВРУ, «Велике будівництво» і сусід з Півночі. О! До речі про небуденні речі. Не секрет, що більшість українських олігархів постали не без сприяння з Півночі, але при тому вони дуже різняться від олігархів РФ, тому що там всі вони чітко контрольовані владою і підпорядковані в усьому власникам Кремля за допомогою рідної ФСБ, тому незалежно від статків всіх їх обзивають «гаманцями» оного головного. Найкрутіший олігарх Рефії Михайло Ходорковський спробував брикатися і в буцегарні насидівся досхочу. В Україні усе до навпаки: олігархи впливають на владу, а тому коли появився неприємний варіант «раша тудей» з переходом за окупації влади «донецькими» включно до втрати бізнесу олігархами України – виникли ті феномени як Помаранчева революція, а потім і Революція гідності. Я вважаю однозначно, що своїй демократії ми в Україні завдячуємо клановій боротьбі різних фінансових угруповань та власне олігархам. Повірте, якби українські олігархи не опиралися експансії з Півночі, то навряд чи ми вистояли. І коли хтось вважає про значні фінансові впливи на всі події в Україні зі Держдепу США, то вони дуже і дуже помиляються, бо все профінансували рідні боси далеко не босі: Коломойські, Порошенки, Тарути, Жебрівські, Ахметови, Пінчуки, Живаго та інші хто як і по-скільки. З подивом дізнався з одного інтерв'ю у «Антиподах» Сергія Іванова, що Харківська Народна Республіка не з'явилася завдяки саботажу цього дійства вже покійним Генадієм Кернесом, як голови Харкова. Хитромудрий наш харківський Уілліс! І не один він такий, що перед ворогом килимком стелився, але сам класичного «хитрого хохла» зіграв і в цілому виграв: навіть куля не взяла, а суто короновірус підкосив.
Тому і саме тому я іронічно ставлюся до нещодавно проголошеної РНБО України на третьому році свого буття Зе-влади якусь війну олігархам, бо то є скоріше посил до них в стилі «давайте домовлятися»: -Щоб ви і ми здорові були, щоб в вас і в нас все було гаразд… Другий і більше термін хочеться побуди кожному, хто став президентом. Що буде насправді – покаже час. Водночас, справді хочеться нарешті розпрощатися з олігархічною економікою в Україні і щиро сказати українським олігархам: -Дякуємо за все! Прощавайте!
Богдан Гордасевич
13 травня 2021 р. (7529)
Львів-Рясне
Додатки.
Основні етапи приватизації в Україні
1992 р. — початок приватизації.
Приватизація в Україні розпочалась з прийняття в 1992 році Верховною радою України Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», який почав регулювати порядок передачі державного житлового фонду в приватну власність громадянам.
4 березня 1992 року Президент України Леонід Кравчук підписав Закон України «Про приватизацію державного майна»
Відчуження орендованого майна почалося з прийняття 20 травня 1993 року декрету Кабінету міністрів України «Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду»
26 листопада 1994 року Президента України прийняв Указ «Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів»
15 травня 1995 року Кабінет міністрів України прийняв Постанову «Про затвердження переліку об'єктів, що підлягають обов'язковій приватизації у 1995 році»
1996 р. — завершення малої приватизації
1998 р. — завершення масової приватизації
2000 р. — прийняття Державної програми приватизації на 2000—2002 роки, спрямованої на здійснення приватизації у стратегічних галузях промисловості, у сфері природних монополій, інфраструктурних галузях, великих технологічних комплексах.
2003—2004 — останні роки режиму Президента Леоніда Кучми, етап поспішного розпродажу державного майна пов'язаним з владою бізнес-групам, а також чиновникам («замовна» приватизація, неприватизаційні способи відчуження), початок кризи приватизаційного процесу.
2005—2007 — перманентне посилення кризи приватизаційного процесу під впливом таких факторів:
Помаранчева революція зруйнувала механізми «замовної» приватизації та обмежила застосування неприватизаційних способів відчуження державного майна, але не запропонувала взамін нових механізмів, які могли б підтримати приватизаційний процес у країні;
Стійке негативне сприйняття приватизації у суспільстві, що за умов поглиблення впливу суспільних настроїв на формування державної політики, не створює стимулів для відновлення в країні системної приватизаційної політики;
Відсутність довіри один до одного між різними політичними силами призвело до блокування всього приватизаційного процесу (за винятком приватизації малих підприємств), оскільки усі бізнес-групи побоюються поновлення вибіркового підходу, що надасть їхнім конкурентам переваги у приватизації
Пинзеник Віктор Михайлович
Народився 15 квітня 1954 року в селі Смологовиця Іршавського району Закарпатської області в родині вчителів.
У 1975 року закінчив Львівський державний університет ім.І.Франка, у 1979 році - аспірантуру ЛДУ, у 1989 році - докторантуру Московського державного університету ім. М.В.Ломоносова.
Кандидатська дисертація "Економічні проблеми стимулювання підвищення рівня якості продукції (на матеріалах підприємств машинобудівної промисловості)" (Львівський політехнічний інститут, 1980 р.), докторська дисертація "Ціни у механізмі управління якістю машинобудівної продукції виробничо-технічного призначення" (Московський державний університет, 1989 р.).
У 1975 - 1981 рр. - асистент,
1981 - 1987 рр. - доцент,
1987 - 1989 рр. - старший науковий працівник,
з 1990 р. - професор
У 1991 - 1992 рр.- завідувач кафедри економіки і управління народним господарством економічного факультету Львівського державного університету ім. І.Франка.
Народний депутат України першого скликання з грудня 1991 року.
З березня по жовтень 1992 р. - заступник голови Колегії з питань економічної політики Державної думи України.
З 27.10.1992 р. по 13.08.1993 р. - Міністр економіки України, Віце-прем'єр-міністр України з економіки.
З вересня 1993 р. - голова Українського фонду підтримки реформ.
Народний депутат України другого скликання з березня 1994 р. до квітня 1998 р., висунутий виборцями. Член Комітету з питань фінансів і банківської діяльності.
З 31.10.1994 р. по 08.1995 р. - Перший віце-прем'єр-міністр України.
З 03.08.1995 р. по 09.1996 р. - Віце-прем'єр-міністр України.
З вересня 1996 р. по квітень 1997 р. - Віце-прем'єр-міністр України.
Народний депутат України ІІІ скликання з березня 1998 р. по квітень 2002 р. Член Комітету з питань фінансів і банківської діяльності з липня 1998 р., керівник фракції ПРП "Реформи-центр" з грудня 1998 р.
Член Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи з липня 1997 р. по січень 1999 р.
У 2002 р. обраний до Верховної Ради України за списком блоку Віктора Ющенка "Наша Україна", (№5 у списку). Член парламентського Комітету з питань фінансів і банківської діяльності, перший заступник голови фракції "Наша Україна".
З лютого 2005 р. до серпня 2006 р. – Міністр фінансів України.
На позачергових парламентських виборах у 2007 році обраний народним депутатом України за списком Блоку Юлії Тимошенко (№6 у списку).
З грудня 2007 р. до лютого 2009 р. – Міністр фінансів України.
Із січня 2011 р. до листопада 2012 р. - заступник Голови Наглядової Ради АТ "УкрСиббанк"
28 жовтня 2012 р. обраний народним депутатом України VII скликання.
Почесний доктор Національного університету "Києво-Могилянська академія" з 1996 р., Тернопільської академії народного господарства. Заслужений економіст України з квітня 2004 р.
Автор понад 400 статей, книг: "Матеріальне стимулювання підвищення рівня якості праці" (1985 р.), "Ціни і якість продукції виробничо-технічного призначення" (1988 р.), "Азбука повного госпрозрахунку" (1991 р.), "Коні не винні, або реформи чи їх імітація" (1998 р., 1999 р.).
1
Мінські угоди: Мир - з Путіним, війна - з Майданом!
- 14.09.14, 00:28
- Твоя Україна
Україна зараз - лише господарче подвір'я для олігархії.
1. Ратифікація Угоди з Європейським Союзом СВІДОМО зірвана нинішнім керівництвом України - Порошенком, Яценюком та Турчиновим. За що боровся Майдан?
2.
Якщо, незважаючи на видиме та свідоме зрадництво Турчинов та Яценюк
співрацюють і продовжують співпрацювати з Порошенком - це означає, що
запах грошей мільярдера відчутніше від запаху крові. Україні свідомо відмовляють у праві на самозахист усіма доступними
засобами.
3.
Юрій Луценко (рупор президента) вже згодився на відділення частини
території України та налаштувався на відмову від чергової порції
територій - аби статки олігархії не зазнали втрат.
4. Для президента добровольчі батальоні Нацгвардії, як я раніше вже писав, страшніші за війська та ФСБ Путніа - тому - мир - з Путіним, війна - з Майданом.
5.
Україна НЕ перетвориться на суцільний військовий табір, бо
головнокомандувач хоче не так перемоги над ворогом - як
знищення частини власного війська.
6.
Учорашній ефір з Шустером ще раз виявив: Захід не хоче поставляти
озброєння Україні саме через те, що знає, що значна частина українського
керівництва армією, працює на Російську Федерацію.
7.
І високоточна зброя може потрапити прямісінько до росіян. Адже уряд не
хоче озброювати батальйони навіть тією зброєю, яка є на складах!
8.
Отже - імпортна зброя теж попаде на склади, звідкіля вже її турботливо
передадуть у "братні" руки. а в цей час Юрій Луценко, Ірина Геращенко,
Валерій Чалий, Королевська, щось будуть говорити про діточок у спалених
будинках Луганська.
Та про економічне змагання з "Українським Проидністров'ям". Отже - мене тяжко вразила зрада соратників по партії Юлії Тимошенко.
І не тільки з моральних причин: Юлія Тимошенко - найдосвідченіша, тому найдалекоглядніша серед державних діячів світового рівня. Колись Турчинов правильно передовірив "Батьківщину" (він її заснував) Юлії Тимошенко, бо вважав, що перше керівництво у неї краще вийде. А що, тепер не вважає?
Порошенко та Коломойський смертельно бояться Тимошенко через її намагання покінчити з корупційно-кримінальною моделлю капіталізму - тобто олігархією. Інші ж купилися на матеріальне відчуття грошей та людей - захисників олігархії. Їм, олігархам, Україна не потрібна - курортних зон при грошах на земній кулі вистачає. А народ потрібен тільки на виборах, який виконає мантру: "Вибори краще люстрації". Регіонали вже стоять в черзі на цю люстрацію.
Станіслав Овчаренко
1
Путін і Байден - за одно.
- 25.02.22, 03:12
Путін не супермен. Він не має куленепробивної шкіри і не стріляє лазером з очей. Рішення які він приймає не його особисті, а цілої банди олігархів, при чому не тільки російських, але й українських, європейських і американських. Олігархів які мають сім'ї, дітей, живуть в розкошах і мають що втрачати. Вони не можуть колективно погодитися на вірну смерть чи підземельне існування як наслідок ядерної війни. Якщо ти один з тих хто зациклився на Путіні, збийся, перестань скачувати програмами які тобі нав"язують.
Почни дивитися глобальніше. Внаслідок фальшивого карантину, мільярди людей збідніли в своїх покупній спроможності, в той час коли олігархи всього світу збагатилися на мільярди доларів кожен. Достаток, як форма енергії нікуди не зникає, вона просто перекачується на рахунки олігархів.
Це війна не Путіна проти України, це пограбування наших з вами ресурсів, і поневолення нас самих паразитами всього світу.
0
Влада рятуватиме олігархів
- 10.04.20, 12:32
Дослідницький підрозділ Advanter Group спільно з Українським інститутом майбутнього провели дослідження стану та перспектив українського бізнесу у зв'язку з карантинними заходами та кризовими явищами в економіці. І малий, і великий бізнес в Україні вже несуть суттєві втрати і оцінюють можливе зменшення доходів протягом 2020 року в середньому близько 50% доходу (у тому числі 28% підприємств очікують зменшення доходів більш ніж на 60% протягом року). 38% підприємств не мають можливість протриматися більш ніж 2 місяці в умовах карантину. Половина компаній, що відносяться до малого і середнього бізнесу, звільнили до 50% штату співробітників. Третина власників підприємств фіксують падіння доходів на 90-100%.
З невеликою відстрочкою зменшення доходів бізнесу боляче вдарить і по українській економіці, тому вже зараз потрібно визначатися зі стратегією виходу з кризи. Є три версії кого має підтримувати держава під час кризи: громадян, малий і середній бізнес, великий бізнес.
Україна не США, і тому роздача по 1200 дол. кожному дорослому жителю країни неможлива. На наших очах і без всякої епідемії вмирають сотні бізнесів і найчастіше місце не довго буває порожньо. Закриється один ресторан, на його місці вже відкривається магазин або кав'ярня. А ось великі складні галузі-авіабудування, трактори, комбайни, кораблі, верстати - їх раз втратиш і не повернеш. Тому розраховувати на державну підтримку може тільки великий бізнес, який контролюється українським олігархатом.
, як вони вже не раз це робили, виведуть валюту з України, що призведе до девальвації гривні і падіння реальних доходів населення. Балотуючись на пост президента України, Зеленський обіцяв деолігархізацію і демонополізацію економіки, підтримку малого і середнього бізнесу, але мабуть так влаштована Україна, що без олігархів ніяк. І Зеленський допомагатиме тим, з ким збирався боротися.
0
Бізнес проти коронавірусу: хто і як допомагає країні
КИЇВ. 18 березня. УНН. Президент Володимир Зеленський 16 березня зібрав у себе в Офісі представників великого бізнесу. Серед запрошених були Рінат Ахмєтов, Ігор Коломойський, Сергій Тігіпко, Олександр Ярославський, Юрій Косюк — говорили про боротьбу з недугою, і хто чим може допомогти. УНН проаналізував, як змінилася ситуація в країні після того, як бізнес простягнув “руку допомоги”.
Апарати ШВЛ.
Не секрет, що в Україні гострий дефіцит апаратів штучної вентиляції легенів. Та саме цей апарат дуже необхідний при ускладненнях вірусу — пневмонії. За лічені дні бізнес купив щонайменше 22 апарати ШВЛ.
Співвласник і гендиректор TIS Андрій Ставніцер повідомив про закупівлю двох апаратів для Одеської інфекційної лікарні.
“Їх неможливо знайти — якщо у вас є інформація, хто продає, будь ласка, напишіть”, — додав він.
Співзасновник Monobank Олег Гороховський повідомив, що чотири апарати вже купив він, бізнесмени Євген Черняк, Андрій Федорів та Володимир Яценко. Ще 5 б/в ШВЛ знайшли в США з терміном поставки три тижні.
“Друзі, мене переповнює гордість за нашу країну і наш бізнес! Я отримав більше 100 пропозицій допомоги. За 2 години мені були готові перерахувати 25 мільйонів гривень!!! Поки ми разом, ми сила! У нас все буде добре, і ми обов’язково, рано чи пізно, побудуємо процвітаючу, успішну країну”, — зазначив Гороховський у Facebook.
Засновник UFuture Василь Хмельницький повідомив у Facebook, що холдинг придбав в одну з лікарень Києва два апарати штучної вентиляції легенів (ШВЛ) і матеріали для їхнього функціонування.
Благодійні фонди Віктора Пінчука та Олени Пінчук передадуть до лікарень України 10 новітніх апаратів штучної вентиляції легенів (ШВЛ).
“З огляду на рекомендації Міністерства охорони здоров’я України, апарати надійдуть до лікарень тих регіонів України, які можуть мати найбільшу потребу, а саме: по одному апарату ШВЛ буде направлено до лікарень Волинської, Донецької, Закарпатської, Львівської, Луганської, Одеської та Чернівецької областей і три апарати — до лікарень Києва... Медичне обладнання вже перебуває в Україні й найближчими днями буде встановлене в лікарнях”, — йдеться у заяві фондів.
ПриватБанк розпочав поставки апаратів штучної вентиляції легенів для лікарень у межах національної програми “Дихай! Разом проти коронавірусу”.
“У вівторок, 17 березня, перші 4 апарати передадуть у лікарні Києва, Одеси та Лисичанська”, — повідомив банк.
“Благодійний фонд родини Жебрівських” (правонаступника БФ “Фармак”) виділив 10 млн грн на протидію поширенню коронавірусу. Кошти підуть, зокрема, на закупівлю апаратів штучної вентиляції легенів (ШВЛ), експрес-тестів на коронавірус, захисних костюмів і масок, дезінфікуючих розчинів для потреб лікарні.
Також апарати ШВЛ закуповує для лікарень “Нова пошта”.
Гроші. Тести.
Президент групи DCH Олександр Ярославський повідомив, що на національну програму з протидії коронавірусу виділив 2 млн дол., і ще 1 млн дол. — на регіональну харківську. Також він повідомив, що його друг, засновник компанії Alibaba, виділив Україні 1 млн тестів, вартістю 80 млн дол.
“Треба буде більше, дам більше. Це час, коли потрібно думати не тільки про себе”, — наголосив Ярославський.
Опікуни областей.
Деякі бізнесмени взяли під опікунство цілі регіони, передусім міста своєї присутності. Серед них, зокрема, президент футбольного клубу “Шахтар”, власник компанії “СКМ” Рінат Ахмєтов та власник компанії МХП (Наша Ряба) Юрій Косюк.
“Всі наші підприємства беруть на себе відповідальність за життя і здоров’я наших співробітників і жителів міст, де ми працюємо. У співпраці з Міністерством охорони здоров’я ми зробимо все, щоб не допустити епідемії коронавірусу в містах нашої присутності і у всій країні”, — заявив Ахмєтов.
МХП своєю чергою повідомило, що опікуватиметься одразу двома областями України — Черкаською та Вінницькою.
“Підприємства групи МХП разом із місцевими органами державної влади створюють і забезпечують роботу оперативних штабів для розбудови в Черкаській та Вінницькій областях зон, безпечних для життя та роботи наших громадян. Окрім того, вживається низка заходів для підтримки найбільш незахищених верств населення”, — заявили в компанії.
Експерти вважають, що така взаємодопомога великого бізнесу і влади має стати прикладом для інших та заохочуватися урядом.
“Уже сьогодні ми бачимо ініціативи великих національних компаній, банків і фондів, які перераховують кошти на закупівлю апаратів ШВЛ для постраждалих від коронавірусу. І це вірно! Але, така ініціатива повинна бути підтримана нашим урядом.
Саме Мінфін і Мінекономіки повинні розробити перелік стимулів для тих компаній, які показують приклад соціальної відповідальності, а також для тих компаній, які виробляють продукти і товари щоденного споживання — наявність в необхідному обсязі і за мінімальною ціною яких зараз так важливо, щоб врегулювати паніку серед населення”, — каже економіст Ігор Гарбарук.
Джерело: УНН
0
17.09.19 16:13 Прозора приватизація і конкуренція: представники великого бізнесу підписали меморандум про принципи підприємництва
0
Їм потрібно насєлєніє території, а не громадяни держави ...
- 19.08.18, 15:13
З першоджерел вже відомо, і знаю це, що ми, Україні, тут в межах кордонів нашої України владі не потрібні. Всі ми, хто вважає себе розумним та незалежним Українцем, не потрібні тим, хто захопив владу в Україні.
Ми, Українці, не потрібні "дорослим" дядькам і тіткам в кріслах влади, які вже 27 років приймають рішення за нас. Особливо їм не потрібні етнічні Українці - люди, які належать, тобто мають свій родовід, переважно до чотирьох європейських субрас, і є носіями Української мови та політично самовизначилися як Українці.
Нам прозоро натякають - валіть звідсіля, вже маєте той безвіз, то шукайте щастя в інших державах та землях ...
Бо тут вам будуть лише роттердами плюс, печерські суди і суспільний договірняк між поршенками-ахмєтовими-пінчуками-коломойськими. Занадто енергійним та небайдужим буде АТО з Іловайськами, Дебальцевими і кулями від "своїх" ... а хто вижив - тим буцегарні та карні справи ...
А можна і просто кислотою в обличчя, або кулю в потилицю, або вибухівку в автівку ...
Даром ви, Українці, тут нікому не потрібні. Влада не ваша і не для вас. Тому валіть звідси, або мовчіть ...
А тут тим, всяким порошенкам-януковичам, тим хто зараз приймають рішення, бажані інші люди, їм потрібні лише споживачі та виборці, потрібні "правильні" люди, які дивляться їх зомбоящик та зачаровуються в їх кожний раз "нову" владу.
Громадяни держави їм не потрібні, їм потрібно насєлєніє території.
Їм потрібні люди, які розуміють, що означає "свої", і які зобов'язання і ризики маєш взяти на себе, щоб бути серед своїх і під їх спільним захистом.
А чи розумієш це ти, Українець ?
1
