Когда-то, не так давно, несколько лет назад, известный украинский философ от политики Дмитрий Выдрин обозначил основную, на его взгляд, проблему Юлии Тимошенко. Он сказал, что ей надо постареть. В его понимании это подразумевало то, что ей надо стать мудрее, взвешеннее и компромиснее. Честно говоря, на тот момент, я с ним согласился. Мне казалось, что это именно то, что нужно для того, чтоб перейти ей на другой, более качественный политический уровень.
После этого был суд. Все помнят этот суд, когда полстраны считало, что ей необходимо встать перед безусым подлецом Киреевым, который, тем не менее, считался судьей, а полстраны считало, что вставать перед украинским судом, в его нынешнем опущенном состоянии не стоит. У меня тоже были в тот момент смешанные чувства. Я не знал для себя ответа на этот вопрос.
Она не встала. И получила 7 лет. Я думал - все.
Сколько раз, находясь возле колонии, а потом и возле больницы, наблюдая все то, что происходило с ней, думал - это ж какую силищу надо иметь, чтоб вот так взять, плюнуть на всю свою жизнь и не встать. А потом сесть. Надолго и без всяких дальнейших перспектив. Столько грязи, издевательств и унижений, наверное, не выдержал бы ни один публичный политик. И я опять думал о том, что это все. Выйдет, уедет, и все о ней постепенно забудут. Не уехала.
Потом, перед президентскими выборами, я ее видел в аэропорту, когда она ночью прилетела в Харьков. Маленькую, хромающую, с низким рейтингом (олигархи постарались), абсолютно без шансов победить в насквозь пронизанной коррупцией стране на президентских выборах. И в очередной раз я подумал, что этот ожидаемый проигрыш ее добьет. Проиграет и не подымется.
Проиграла. И ушла в свою внутреннюю страну, назвав это реформированием партии.
Последние эфиры с ней я смотрел очень внимательно и понял, что неправ был Выдрин, оказалось, что он сам пошел на компромисс с собственной совестью. Не нужно ей стареть. Ее просто нельзя представить тихой, спокойной, взвешенной и компромиссной. Иначе она потеряет себя. Она Гурченко в политике. Она всегда девочка. Вечно молодая, дерзкая и решительная. И другой ее представить просто невозможно.
И не нужно ей было вставать в суде. Вот как только она бы встала - то ее бы не стало.
Один мудрый человек, наблюдая видео того, как ее вывозили в автозаке из Печерского суда, сказал мне:
- знаешь, чему больше всего завидует сейчас Янукович?
- чему – спросил я.
- за ним так бежать никто никогда не будет...
Она мобилизовалась. Она пришла в себя. Я не знаю, изберет ли ее президентом народ или станет она хотя бы премьером, но жаль упущенного времени начала реформирования страны.
Я знаю одно. Она станет той щукой, которая не даст ни одному президенту в Украине спать спокойно. И знаю то, что компромисс с ней, в ущерб стране, невозможен в принципе. Как бы кто не старался. Такой она человек и другой уже не будет, да и не надо. Каждому свое.
Она снова в форме. Она снова в большой политике. А этих нескольких лет заключения сегодня уже и не видно. Их не было. И снова с экранов звучит ее звонкий голос лидера, как и в недалеком прошлом.

  Юрий Чевордов.

Юлія Володимирівна Тимошенко (нар. 27 листопада 1960, Дніпропетровськ) — український політик, 10-й та 13-й Прем'єр-міністр України (2005, 2007–2010); Віце-прем'єр-міністр України з питань паливно-енергетичного комплексу (1999–2001); одна з лідерів «Помаранчевої революції» 2004; лідер партії «Всеукраїнське об'єднання „Батьківщина“» та блоку Юлії Тимошенко. Перша жінка -- Прем'єр-міністр в історії незалежної України. Кандидат економічних наук. За версією журналу «Форбс» була визнана третьою за впливовістю жінкою світу у 2005 році. З 5 серпня 2011 до 22 лютого 2014 була політв'язнем режиму Віктора Януковича. Реабілітована Верховним Судом України і Європейським судом з прав людини за відсутністю події злочину.
Факти приведені нижче взяті з відкритих джерел, а саме з української вікіпедії.
Перше прем'єрство Юлії Володимирівни почалося 4 лютого 2005 р. Верховна Рада призначила Ю.Тимошенко на пост прем'єр-міністра України (за -- 373, проти -- 0), а закінчилося 8 вересня того ж 2005 р. -- тобто на посаді була всього 7 місяців.
В Кабміні Тимошенко не було жодного міністра від БЮТ, крім самої Тимошенко; також Ющенко не призначив жодного голову обласної державної адміністрації від БЮТ.
Головне, що зроблено за цей короткий термін:
1. Збільшення доходів бюджету майже на 70% (за підсумками 2005 загальна сума доходів Державного бюджету зросла на 49,6%, а доходи загального фонду Держбюджету — на 62,4%).
2. Підвищення зарплат, пенсій (більш ніж на 73%), стипендій (понад 36%). Збільшення грошового забезпечення низці категорій військовослужбовців на 200%.
3. В 2005 р. уряд в 12 разів підвищив розмір „одноразової допомоги при народженні дитини“: до 1.1.2004 – 320 грн; Після 1.1.2004 -- 684 грн; 1.4.2005 -- 8497, 6 грн ($1635); 1.1.2008 -- 12240 грн ($2424 на першу дитину), 25000 грн ($4950 на другу), 50000 грн ($9900 на третю).
4. Кампанія „Контрабанда -- стоп“, та виведення з тіні „олігархічного бізнесу“. У цей час Громадська рада при Державній митній службi України (згодом переформатована у Громадську колегію) була сформована здебільшого з представників малого та середнього бізнесу. Прибутки митниці збільшилися на 73%,надходження податку на додану вартість зросли удвічі.
5. Заяви про необхідність масової реприватизації підприємств. У результаті вдалося повернути державі контроль лише над найбільшим металургійнім комбінатом „Криворіжсталь“ (який перепродали в жовтні 2005 в шість разів дорожче, тобто дорожче на 4 млрд доларів; а за увесь період приватизації 1991–2004 надходження від приватизації в Україні“ склали 8.5 млрд доларів.
Підсумовуючи результати роботи всього за 7 місяців: Новоспечені матері з військовослужбовцями у захваті, надходження в бюджет колосальні. Боротьба по поверненню і реприватизації держпідприємств, котрі були викуплені за копійки, налякала олігархат, які «ополчилися» на Юлію Тимошенко.
Журнал Forbs називає Тимошенко "третьою за впливовістю жінкою світу", а „Економічний форум у Криниці Гурській“ видає нагороду «Людина року Центрально-Східної Європи».

Другий термін з 18 грудня 2007 р. по 11 березня 2010 року (тобто неповні 3 роки): Друге прем'єрство Юлії Тимошенко припало на період світової фінансово-економічної кризи 2008–2009, що ставило перед урядом численні нестандартні виклики. З іншого боку, ситуацію ускладнювала конфронтація з Президентом Ющенком, який заважав працювати і втручався в роботу Кабміну. Юлія Володимирівна прямо і відкрито звинувачувала Нацбанк у свідомій маніпуляції гривнею, а Президента Ющенка -– у змові з керівництвом НБУ (головою Наглядової ради був Порошенко, кум Ющенка).
За період роботи Юлії Тимошенко головою уряду, Ющенко заблокував три сотні розпоряджень Кабміну.
І все-таки, незважаючи на перешкоди, ця тендітна, але вольова жіночка, витягла Україну із злиднів.
Отож, продовження позитивних змін заради підвищення рівня життя українців:
1. У розпал світової економічної кризи вдалося не допустити дефолту країни, хоча Ющенко з Порошенком та двічі «не судимий» Янукович, старалися заважати змінам та блокували урядові ініціативи.
2. Антикризова підтримка гірничо-металургійного комплексу, аграрного сектора, хімічної промисловості, будівництва, що дало можливість вижити і не впасти.
3. Перехід на прямі торговельні відносини з РФ у газовій сфері. Прибрав з газового ринку посередника РосУкрЕнерго Фірташа, Юлія відірвала великий шматок прибутку у Фірташа і його спільника Ющенка, з грабунку України, за що її не вибачили -- посадили у в'язницю при правлінні донецького клану. До речі, ціна на газ за контрактом Тимошенко, складала би зараз десь 140 доларів, що значно дешевше, ніж зараз купують.
4. Рекордний урожай зернових (53,3 млн тонн у 2008 і 46 млн тонн у 2009) та недопущення спаду виробництва в АПК.
5. Відродження (була загроза банкроцтва) космічного та авіабудування, поновлення серійного виробництва вітчизняних літаків марки АН.
6. Стабільні, дешеві тарифи на природний газ (свого видобутку) та електроенергію для населення.
7. Заснування інституту Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики та ухвалення пакету антикорупційних законів і нормативних актів уряду.
8. Погашення боргів та своєчасна виплата зарплат бюджетникам, пенсій та стипендій.
9. Повернення коштів вкладникам проблемних банків.
10. Додаткові доплати вчителям, медикам бібліотекарям. Проводиться політика стимулювання відродження Україні, її розумового потенціалу.
11. Безкоштовне виділення близько 6 тис. квартир черговикам.
12. Виплата часткових компенсацій вкладів у колишньому Ощадбанку СРСР понад 6 млн громадян.
13. Закриття грального бізнесу.

Підсумовуючи все вищесказане, бачимо політику розвитку виробництва, соціальної сфери, протистояння монополіям та блискуча дія у кризових ситуаціях!
Навіть попри те, що Юлії протистояла ціла корумпована машина, побудована Кучмою і підтримана продажним Ющенком, Юлія Тимошенко змогла значно підняти рівень життя простих українців, приблизно у три рази. Мінімальні зарплати і пенсії виросли десь у чотири рази. Перша жінка три роки прем’єр-міністр – і найвищий рівень життя за 25 років незалежності.
Порошенко теж три роки на вищій посаді, але рівень життя впав у ті ж три рази.
Висновок зовсім простий – Юлія Тимошенко патріот України, яка працює на державу і добробут українців.