хочу сюди!
 

Тетяна

43 роки, рак, познайомиться з хлопцем у віці 38-45 років

Замітки з міткою «україна»

Єднання… Навколо чого?! Заради чого?!

Олександр Дедюхін

А до мене благочестивці поприходили. Прям у коменти. Деякі з них навіть сказали "ат-піска від Вас, батюшко!" За те, що розєднуєте людей, звинувачуєте Зеленського замість того, щоб з ним обєднуватися. Он і #ПетроПорошенко миритися готовий, а Ви все намагаєтесь Володимира Олександровича в чомусь звинуватити! Треба ворога перемогти, а потім вже внутрішні стосунки зясовувати.
Логічно все, ага, на перший погляд. Блогочестиво навіть на другій. Але, якщо придивитися, то фігня повна.
Знаєте, я ж не проти, щоби співпрацювати з Зеленським, слугами та іншими зрадниками при владі, якщо в них є конкретні кроки по порятунку України. Я буду радісно вітати хоч найменші рухи по подоланню агресії пуйла, по енергонезалежності України, по реальній співпраці з союзниками.
Але не треба агресію рф - розглядати як індульгенцію для квартлядєй, котрі три роки шукали мир в очах путіна, відводили війська, забивали на армію, саджали патріотів, військових та заводили кримінальні справи на всіх до кого дотягувалися. До речі, на Байдена у тому числі.
Зараз ті, кого благочестивці-примирителі пропонують не чіпати, вже звинувачують Захід у економічній кризі в Україні, висувають союзникам дурні вимоги та погрожують відновленням ядерної зброї, що, в свою чергу, дає пуйлу зайвий привід казати, що він миротворець.
І до речі, цікаво дізнатися, де всі ці адепти "давайте після перемоги розбиратися" були в 17-му, 18-му, 19-му роках, коли зі всіх говнометів мочили Порошенка фейками? Чого не казали, що зараз не на часі внутрішні розборки влаштовувати?
І ще в мене є питання. А Зеленській скільки кримінальних справ закрив проти Порошенка останніми днями? А проти інших несправедливо переслідуємих патріотів? А загранпаспорт Порошенку вже віддали? А арешт з майна Петра Олексійовича зняли, щоби він міг армії помагати? Чи з цим теж після перемоги розбиратися будемо, а поки хай так буде?
Ще раз наголошую. Я буду вітати та підтримувати РЕАЛЬНІ кроки, зроблені Зе для перемоги, наприклад, введення військового стану у Донецькій та Луганській областях, виділення грошей на армію та інше. Поки що нічого не зроблено. Навіть законопроект про 50 млрд на армію ще не прийнятий, лише внесений до порядку денного і то всупереч волі Зеленського.
Є навіть умова, за якої я не буду питати Зе чому він не помер за Донбас, хто зараз наживається на війні і чому Зеленський за три роки не закінчив війну. Ця умова - вибачення Зеленського за всю ту дурню, яку він намолов та наробив.
Ну а поки що маємо те, що маємо. Але одне питання, мабуть все-такі прийдеться залишити на "після перемоги" - це якій термін увязнення отримає Зеленський. З цим згідний.

Mason Lemberg

Дуже складно єднатись з тими, хто всі ці роки висміював загрози, розказуючи “а то путін нападе”.

Дуже складно єднатись з тими, хто замість розбудови держави вибрав власне збагачення, перманентну брехню і маніпуляції, применшення всіх державницьких зрушень і постійне волання про якусь корупцію (хтось зараз може згадати хоч 1 приклад?), яка для них була страшніша за війну і яка для них закінчилась в 2019.

Дуже складно єднатись з тими, хто в гонитві за брудними грошима обливав тебе брудом тільки тому, що ти любив свою країну і захищав здоровий глузд

Але я готовий, бо на кону стоїть моя країна.

Але мене знову най0*yють. Ті ж самі істоти. Бо замість того, щоб казати, навколо чого єднатись, мені розказують, що ми повинні об’єднатися навколо Зеленського. Ну окей. Але навколо чого? Навколо його розповідей про те, що окупація Донбасу – це провокація… і всьо. Лягач кістьми на Перекопі і створювач ТСК про здачу Криму розказує, що це провокація, і на тому все?

Ні, вибачте, не буду навколо цього єднатись.

Валерій Прозапас

Ми стали свідками катастрофічного провалу політики влади останніх трьох років.

Настала нова реальність, до якої некомпетентне керівництво точно не готове і конвульсивно намагається сформулювати для телеглядача чергову ілюзію “плану В, С, D” та звинувачує весь білий світ – ніби це американці змушували проводити “розведення” та зливати вагнерівців, німці заарештовували генералів та ходили на “брифінги”, англійці з ДБР кошмарили військових, два роки зривали оборонне замовлення та до останнього вмовляли “посмотрєть в глаза”.

Знаєте, я не готовий безумовно “сплотіться вокруг лідєра какой єсть”, поки ним не буде чітко сформульовано – що і як він збирається робити.

І не будуть публічно визнані помилки, а там є за що вибачатись, як, наприклад, Порошенко вибачався за свої слова про “тижні АТО”, не дивлячись, що вони ним були сказані ДО вторгнення РФ.

Бо інакше це знову гра в рулетку – коли і як нам скажуть “ви нє туда полєзлі” ©.

Цей псевдопатріотичний пафос в рожевих окулярах шкідливий, за ним легко сховаються кроти, агентура та Бєня з його “оні забудуть кровь”, а я не збираюся нічого забувати.

А справжніх і так вже давно об’єднали ЗСУ, зокрема мені як ОР-1 не потрібні “позитивні” заклики в фейсбуці, щоби в разі потреби прибути в ГСАДН 92 ОМБр, – і таких сотні тисяч людей, це надихає більше за будь-які “єднання”.

Юрій Бірюков

Полистал ленту там, полистал ленту сям. И что самое забавное: везде носится стадо рыбок гуппи с призывом прекратить политические баталии и объединиться вокруг действующего президента.

Знаете, что…

Выходит, например, себе такой президент и говорит: “Война – херня, все это вранье. А я вот хочу с3,14дить несколько миллиардов долларов, часть этих денег положу себе в карман, а за часть этих денег сфальсифицирую следующие выборы”.

И оппозиция должна в едином могучем порыве забиться в параксизмах удовольствия и экстаза. Да? Правда? Он такое не говорил? Так говорил же, когда рассказывал про шашлыки на майские и предлагал программу єБанувсь, єБабусь, єДідусь. Что-как, все еще нужно консолидироваться с ним?

Я вам так скажу, сугубо мое мнение.

Страна должна объединяться вокруг национальной идеи. Да, поддерживаю. Национальная идея про нашу независимость от РФ – отличная идея.

Страна должна объединяться вокруг армии, которая отстаивает национальную идею. И тут – да, давайте объединяться.

А консолидироваться вокруг недоразумения, который сначала трусит призраком ядреной бомбы в Мюнхене, а потом удивляется слабой поддержке Запада… увольте, я слишком чистоплотный.



Що чекає на Україну?

Що чекає на Україну. Три сценарії після визнання Росією "ЛНР" та "ДНР"
Галина Корба
ВВС News Україна
23 лютого 2022, 06:39 
Визнання Росією "ЛНР" та "ДНР" - крок, що дає більше питань, ніж відповідей. З одного боку, в політичному сенсі це майже подарунок Україні, вважають експерти, з іншого - ризик чергової ескалації аж до кривавих воєнних дій між Україною та РФ.

Ініціативу російських комуністів визнати самопроголошені республіки обговорювали ще з січня, але донедавна в те, що Кремль піде на цей крок, мало хто вірив. Адже це по суті означало б руйнування мінських домовленостей, в яких критики вбачали загрозу суверенітету України.

Але 21 лютого після обговорення в російському радбезі Володимир Путін підписав укази про визнання "ЛНР" та "ДНР".

Про це своє рішення російський президент оголосив під час довгої та вкрай різкої промови, у якій заявив, що Україна - штучно створена Володимиром Леніним держава, що винна у "геноциді" жителів ОРДЛО.

Своє звернення Путін завершив погрозою, зазначивши, що "вся відповідальність за можливе продовження кровопролиття буде цілком і повністю на совісті" української влади.

Тривоги додає те, що РФ визнає "республіки" не в нинішніх фактичних межах, а в "кордонах" Донецької та Луганської областей, площа яких приблизно втричі більша ніж нинішня площа формувань.

"Зараз це неможливо, але потім це вийде", - пообіцяв Путін.

До чого тепер готуватися українцям, BBC News Україна розпитала у експертів, які розмірковують про можливі сценарії та фактори, які можуть до таких сценаріїв призвести.

Виходячи з наявних обставин, можливі, щонайменше, три сценарії розвитку подій в Україні.

"Референдум" про незалежність Донбасу. Як це було насправді в 2014-му
"Позитивний сценарій"
Конфлікт заморожується, активні бойові дії на Донбасі припиняються, "республіки" існують в тих же межах, що і зараз, а Росія не претендує на їхнє розширення. Україна може сконцентруватися на внутрішніх справах.

Заморожування - найбільш сприятливий з можливих сценаріїв, так вважає експерт "Дому демократії" Анатолій Октисюк.

"Це придністровський сценарій і це найкраще, що може бути для нас, - вважає експерт. - Донбас та Крим тепер будуть іти в одному переговорному меню, а ми зможемо займатися реформами, чекати кращих політичних часів, зміни влади (в РФ - Ред.) чи розпаду Росії".

Рішення Кремля по суті "поховало" мінські домовленості і це безперечний плюс для України, вважає Олексій Гарань, професор політології Національного університету "Києво-Могилянська академія".

"Де-факто це визнання мало що змінило - це і раніше були окуповані території, росіяни і раніше мали там війська, просто зараз це буде відкрито робитися, - пояснює він. - Позитив я бачу в тому, що мінські домовленості поховані руками Росії. Після цієї божевільної промови Путіна та його дій весь світ бачить, хто агресор, а хто опирається агресії".

Мінські домовленості, після виконання яких непідконтрольні території Донбасу мали повернутися під контроль Києва, були фактором нестабільності для будь-якої української влади, погоджується Анатолій Октисюк.

Постійну незгоду в суспільстві викликало, зокрема, питання амністії для сепаратистів, особливого статусу для цих територій. Це створювало ризик протестів та політичних потрясінь.

"Другі мінські угоди" стали результатом багатогодинних переговорів лідерів Росії, Німеччини, Франції та України на фоні загрози повного оточення українських військ у Дебальцевому

"Україні постійно пускали кров цими мінськими угодами, - вважає Октисюк. - Це був такий камінь на шиї, який тримав у нестабільності всю систему. Росія могла б спокійно чекати, але виглядає, що в Путіна не витримали нерви".

"В принципі таким визнанням він зробив собі вистріл в ногу, але він також підвищив ставки перед стратегічними переговорами щодо безпеки між Росією та США", - додає експерт.

"Проміжний сценарій"
На нинішній лінії розмежування зберігається постійна напруга, періодично відбуваються обстріли та диверсії, які викликають перманентну небезпеку того, що Росія от-от вирішить військовим шляхом розширити межі ОРДЛО, "пробити" дорогу до Криму суходолом абощо.

Схожим чином Росія вже діє на лінії розмежування між Грузією та самопроголошеною "Південною Осетією", пише головний редактор Європейської правди Сергій Сидоренко.

"Адмінкордон окупованої території постійно змінюється, просувається вглиб Грузії, і у Тбілісі не розуміють, що з цим робити, бо не хочуть вступати у відкритий бій із російськими військовими, які охороняють цей кордон, - пояснює експерт. - А це викликає обурення частини грузинських виборців та дає додатковий привід для політичного напруження в Грузії".

"Негативний сценарій"
Відкрите воєнне протистояння між Росією та Україною - найбільший ризик у майбутньому, переконані експерти.

Це загрожує новими жертвами та руйнуваннями, втратою територій, невигідними для України угодами, на які доведеться піти під тиском і які можуть призвести до політичної нестабільності всередині країни.

Найбільш ймовірний план РФ - спроби силоміць "розширити" межі "республік" до меж Луганської та Донецької області, вважає Олексій Мельник, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова.

"Україні, очевидно, виставлять ультиматум - відведення військ. Якщо Україна не йде на цей ультиматум і тримає позиції, тоді РФ включається по повній програмі", - каже він.

"Це не обов'язково бої за Маріуполь чи бої по всій ділянці, але більш ймовірно цей сценарій вмикається на півдні, від України відрізають ще один шматок території. Звичайно, з величезними жертвами та руйнуванням інфраструктури", - прогнозує експерт.

Якщо ж українська влада піде на вимоги Росії та відведе війська, щоб уникнути війни, це може викликати спротив у суспільстві та призвести до дестабілізації у всій країні.

Те, що за нинішніх умов нове збройне протистояння між Україною та Росією неминуче, вважає також Сергій Солодкий, перший заступник директора Центру "Нова Європа". Головне питання - коли?

"Виступ Путіна (про визнання ОРДЛО - Ред.) не був присвячений Донбасу, він не був присвячений окупованим територіям, він був присвячений Україні", - вважає експерт.

"Букет нісенітниць, побрехеньок і перекручувань, якими оперував Путін, свідчить про те, що ми маємо справу з початком чогось набагато більш серйозного. Ми можемо побачити це в ближчі дні чи роки, але ми точно це побачимо, якщо його вчасно не зупинити", - підкреслює він.

М'яч на полі Заходу
Опитані BBC News Україна експерти солідарні в тому, що сценарій, за яким зрештою піде Росія, залежить передусім від Заходу та його рішучості перед загрозою.

"Можливо, для наших західних партнерів масштабна ескалація це бомбардування Києва, але для нас ескалація є вже сьогодні, є факт вторгнення і факт агресії, і я не розумію цих розмов - це вже достатньо масштабна ескалація, чи варто ще почекати?" - каже Олексій Мельник.

Захід кілька місяців попереджав Україну, що Росія планує велике вторгнення, та обіцяв, що Москва "заплатить високу ціну" за нову агресію.

Після рішення РФ визнати маріонеткові утворення на Донбасі Німеччина вже заявила, що призупиняє сертифікацію газопроводу "Північний потік-2", новий пакет санкції запровадили США, ЄС та Велика Британія.

Остання завдавала удару по п'ятьох російських банках: "Россия", "ИС Банк", "Генеральний банк", "Промсвязьбанк" і "Черноморский банк". А під індивідуальні санкції потрапили троє близьких до Путіна бізнесменів: Геннадій Тимченко, Борис Ротенберг та Ігор Ротенберг.

Водночас Олексій Гарань розкритикував рішення Джо Байдена запровадити санкції щодо самопроголошених утворень на Донбасі.

"Це взагалі виглядає як насмішка, що не буде американських інвестицій в ОРДЛО, - вважає він. - Ми очікуємо серйозних дій. Не буде серйозних дій, Путін піде далі, він піде на захоплення всього Донбасу".

Захід має діяти нестандартно, а не йти за старою схемою, вважає Сергій Солодкий.

"Санкції мають бути надзвичайно дошкульними, надзвичайно болючими, вони мають бути дотичними персонально до Путіна, його родини, його ближчого оточення. Арсенал тут неймовірний", - вважає експерт.

"Якби Путін побачив жорстку відповідь ще минулого тижня, але він побачив страх, бажання забалакати проблему, й вирішив діяти", - додає він.

Асиметричним кроком могло б бути надання Україні потужних безпекових гарантій від Заходу, які б запрацювали тут і зараз, вважає Анатолій Октисюк.

Це може мілітаризація за прикладом Ізраїлю, прискорене здобуття членства в Євросоюзі або безпекові гарантії в рамках особливого партнерства зі Сполученими Штатами.

Навіть більше, нинішня криза відкриває для України варіанти для подальшого зближення та зрештою вступу України до НАТО, вважає Сергій Сидоренко.

"В НАТО вже тривають дискусії, як змінити Вашингтонський договір для потенційного приєднання України та Грузії таким чином, щоби колективний захист поширювався лише на підконтрольну урядам, неокуповану територію", - пояснює він.

Те, що в очах Заходу ОРДЛО офіційно стали окупованою територією, може допомогти Україні на цьому шляху, але лише якщо лінію розмежування вдасться стабілізувати.

"Аби лише українська влада зрозуміла, що однієї лише геополітики для вступу в НАТО не вистачить. Без реформ та боротьби з корупцією ця мрія лишиться недосяжною", - підсумовує Сидоренко.

Війна не все спише: зраду - ніколи!



Сьогодні гарна дата 22.02.2022 р. — дзеркальний паліндром, що чомусь навіює думку про іншу дату - 22.06.1941. По-суті, так воно і є від 22.02.2014 року, коли фактично розпочалася окупація Криму російськими військами, що за змістом є оголошенням війни. Навіть якби ЗС РФ захопили всього один острів Тузла - і це було б оголошенням війни, бо сам факт порушення кордонів суверенної держави іншою державою є тим преславутим казус беллі (лат. casus belli, «привід для війни») - сповна справедливою (?!!!) підставою для оголошення війни.
Але коли на слабого нападає значно сильніший і заявляє при тому, що все нормально, він нічого не порушує, а навпаки підтримує міжнародний правопорядок і право народів на самовизначення, - то слабшому залишається тільки змовчати та жалітися "сильним світу сього", якщо вони то схочуть вислухати, а приклад Обами і Меркель вказує, що ой не схочуть, бо їм то десь.
Оголошувати офіційно від себе війну слабшому є неможливо, бо тоді це стане приводом для агресора взагалі усю державу завоювати та окупувати цілком законно. Я колись полюбляв жартувати, що Україні насправді досить просто вступити до НАТО: нам потрібно оголосити війну членам цього альянсу: Польщі, Угорщині та Румунії за колишні окупаційні кривди, а тоді капітулювати перед військами НАТО за умови повної окупації їх армією України. Принагідно, ще один вже досить гіркий жарт був у мене після початку війни на Донбасі, коли для встановлення миру потрібно було всього кілька хвилин: подзвонити керівнику нашої держави до Кремля і оголосити про повну капітуляцію, після чого мир настане автоматично, але чи мир то буде?
І вже без усіляких жартів: мені дуже і дуже шкода кожного загиблого у війні України з РФ, однак я певен, що жоден з воїнів Збройних Сил України не схотів би зберегти своє життя мирною здачею країни ворогу. Саме тому я вважаю головним завданням кожного воїна України робити те, за що їх слушно і прозвали "кіборгами": будь-що виживати за всіх жахливих умов бою, щоб далі воювати з ворогом і перемагати його. Амінь.
Україна понад усе!

Богдан Гордасевич
Львів-Рясне
22.02.2022 р. (7530 літописний рік)

Легитимізація ОРДЛО: диванна аналітика

Збирався сьогодні написати зовсім про інше. Але визнання Пуйлом псевдореспублік ОРДЛО зачіпає пересічного українця.Тож висловлю деякі думки з цього приводу. Буде, свого роду,

- ОРДЛО й так де-факто підтримувалися Росією, тому визнання самопроголошених псевдореспублік це фактичне зізнання і підтвердження того, що Росія є посібником тероризму. Там і так панівна російська мова, валюта — російський рубль. Та й спонсорувались рашкою. А російські паспорти і військові "відпустники" там були і раніше. Так само це не змінить міжнародний статус цих територій.

- Правда, є і негативні сторони: збільшення присутності російських військ; ймовірне збільшення провокацій; можливе захоплення територій, підконтрольних Україні. А далі може бути наступ з усіх сторін.

- Відносно позитивним (відносно) можна назвати те, що лапотникам доведеться самим забезпечувати пополченців. І що тепер сруські не зможуть впарити Донбас на своїх умовах. Рубль впав до 80 за долар і 90 за євро. Хочеться вірити, що рубль проб'є дно.

Що в підсумку: повномасштабної війни поки що не буде. Але орки не дадуть мирно жити.

Вони бояться

Тамара Горіха Зерня

Україна дійсно зараз в епіцентрі, під прицілами камер і поглядів усього світу. І мені подобається те, що бачить світ.
Він бачить країну неймовірної гідності. Він бачить людей, які не висаджують пункти прикордонного пропуску і не чіпляються за шасі літаків, не пливуть світ за очі на надувних човнах, не розносять і не грабують продовольчі магазини.
Українці щільніше зімкнули стрій довкола своєї армії і пішли у центри територіальної оборони. Українці з аншлагом розібрали місця на тактичних курсах та полігонах, так що бідна Маруся вже у чотири зміни працює. Розкупили рушниці і патрончики, а в усьому іншому живуть так, ніби нема підстав хвилюватися.
Ми дивимося відео колон воєнної техніки з Росії та Білорусі з однією думкою: боже, куди нам стільки металобрухту вивозити? Ми запускаємо меми про шишки і жолуді в кишенях російських добрив, але це теж не вихід, погодьтеся – навіщо нам на полях здалися сосни? Це ж так зараза противна, замучишся викорчовувати.
Світ як прокинувся, і що найприємніше, це пробудження росіяни забезпечили власними руками. Вони привернули максимальну увагу до власних злочинів на окупованих територіях, самостійно задокументувавши на камери і викрадення дітей із сиротинці, і примусову мобілізацію.
Злетіла машкара «народних республік». Якщо у когось на заході і були ілюзії, то тепер вони остаточно розвіялися: всі побачили нещасні сплюндровані українські райони, які Росія перетворила на концтабір.
Остаточно втратили легітимність російські ЗМІ. Вони можуть зараз до посиніння знімати фільми про розіп’ятих прикордонників, ніхто у цей маразм більше не повірить. У цьому зв’язку хай малюють який завгодно casus belli – можна подумати, від вторгнення росіян стримує лише відсутність приводу.
Ні, вони не наважуються, тому що бояться. Бояться України, такої якою вона є зараз, у лютому 2022 року: спокійної, зосередженої, мотивованої і готової битися. Бояться наших збройних сил, які вже на кілька голів і на ціле століття переросли їхніх «зелених чоловічків». Бояться наших волонтерів, добровольців, наших священників, наших жінок.
Бояться тієї сили, яка стоїть і завжди стояла за Україною.
Як там у класика?

Фашистська гидь, тремти! Я розвертаюсь!
Тобі ж кладу я дошку гробову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

Ці рядки, написані у 43му році, треба читати з певною поправкою на сучасні обставини. Витрачати дошки на гроби для них? Ага, розбіглися. Хай шишки у кишеню кладуть.












Рідна Українська Мова моя!




ЕРА УКРАЇНИ

Надходить ера України.
О земле, рiдна i свята!
І озираються країни,
Що над Європою свiта.

Свiта, свiта, бо сонце сходить,
Погожий обiцяє вiк,
І зеленiють в полi сходи,
І йде межею чоловiк.

Вiн по-хазяйськи оком гляне,
Чи все як слiд цвiте й росте.
Колись поляни i древляни
Зорали поле це святе.

Його кропили рясно кров’ю,
Гноїли трупом. Та дарма!
Воно вiдроджене любов’ю!
Вiд нього кращого нема!

І коли вiзьмуть в руки дiти
Пахучий, нiби сонце, хлiб,
Я знаю: буде вiн радiти,
Наш предок – ант а чи дуліб.

І успокояться по всьому,
Кого на страшну смерть прирiк
Чи той кривавий тридцять сьомий,
Голодний тридцять третiй рiк

Пiсля великої руїни
Ставати до роботи час.
Європа дивиться на нас.
Надходить ера України.


*  *  *
Я - є! Ти - є! Він - є!
І все це - ми!
І нас немало.
Тож хоч мине азарт,
А носа вішати не варт.
Аби лиш у сідлі тебе тримало.
І ще - завжди лишаймося людьми.

Я - є! Ти - є! Він - є!
Чужі ми чи сім’я,
Та світ до нас належить.
Отож міцніше гарт
І носа вішати не варт!
Не боїмось потопу ні пожежі.
А як прийде така година,
Що нас покличе Україна,
Хай відгукнеться кожен:
- Я!


МИ – Є!

Довго вони панували
Над краєм – холод і тьма.
Нам до тями вбивали,
Що нас як народу – нема.
Будемо разом виходити
З того гнiту i тьми,
Собi i свiту доводити,
Що є ми.
Серце у грудях б’є:
Ми – є!

Нам славна судилася доля.
Скорiше до працi ходiм
Збирати камiння з поля,
Зводити з нього дiм.
Повiсимо в нашому домi
Вишиванi рушники,
Будемо в свiтi вiдомi
Мрiйники, трудiвники.
Дамо загребущому вiдсiч:
– Зась! Воно не твоє!

Друзям...


                       Вітаю Вас, друзі. Побачила привітання у пошті та не змогла втриматися, щоб не написати замітку.
             Дякую що пам'ятаєте мене. Мені завжди було тут тепло та комфортно. З роками бачиш все по іншому і цінуєш
             ще більше людяність, турботу та чемність. Нашвидкоруч написала вірш, не судіть строго. Це якісь мої думки та                           сприйняття реальності.


                                                            Друже, мій! Не забувай
                                                            Світанки, зорі, теплий май,
                                                            Нам було добре та цікаво
                                                            Писати, жити та все мало...
                                                            Ми стали старші, розумієш?
                                                            Та серцем досі Ти ще мрієш
                                                            Про славу, велич, майбуття?
                                                            Такі ми всі, таке життя...
                                                            Так хочеться побачити красу,
                                                            Всю велич гір, піски, росу,
                                                            Почути музику дощу та велич океану
                                                            Піднесення, надхнення неймовірного роману...

                                                            Тож дякую Вам, друзі і уклін
                                                            Дай Боже нам почути щастя дзвін,
                                                            Свободу, думку і Єднання
                                                            І в Україні миру - це бажання!!!
 
                                      Це Вам тортик від мене...

              

                                                        З повагою до Вас  Христина.

               

Вторгнення в Україну: ЗМІ назвали основні цілі РФ

Вторгнення в Україну: ЗМІ назвали основні цілі РФ
ТЕКСТ:  ОЛЕНА БУРКАЛО , 20 лютого 2022, 
3
 
15433
Вторгнення в Україну: ЗМІ назвали основні цілі РФ
Фото: Міноборони Білорусі
Російська бронетехніка в Білорусі
У Києві першими під удар потраплять урядовий квартал, міністерства, редакції ЗМІ та Майдан Незалежності, інформує британська газета.

Росія в ході можливої атаки на Україну планує захопити Київ, основні українські порти, а також створити сухопутний коридор між РФ та анексованим Кримом. Про це у суботу, 19 лютого, повідомила газета The Guаrdian із посиланням на британських чиновників.

За даними видання, російські війська можуть вторгнутися на територію України одразу за декількома напрямками - з північного сходу, Донбасу та Криму. При цьому наголошується, що з боку Білорусі одночасно з повітряною атакою буде здійснено блискавичний кидок сухопутних військ на південь, щоб захопити Київ та змусити владу країни капітулювати.

Основними цілями у столиці називаються урядовий квартал, міністерства, редакції ЗМІ та Майдан Незалежності "як символічне місце українських продемократичних революцій".

Крім того, як зазначено, інтерес для Москви представляють основні українські порти – Маріуполь на Азовському морі та Одеса на Чорному морі. Також існує велика ймовірність, що РФ прагнутиме створити сухопутний коридор між своєю територією та анексованим Кримом.

Згідно з попередніми оцінками газети, жертвами артилерійських, ракетних та бомбових ударів по Україні та наземних боїв можуть стати близько 50 тисяч мирних жителів. Ще сотні тисяч людей будуть змушені тікати.

Водночас The Guаrdian наголошує, що "Збройні сили України не так просто перемогти. Громадянські особи можуть приєднатися до боїв".

Щодо втручання Заходу, то видання прогнозує, що військові сили цих держав не будуть втручатися безпосередньо, але деякі країни НАТО швидко нададуть військову допомогу, "зокрема смертоносну" та свої розвіддані. Якщо ж бойові дії в Україні затягнуться і кількість жертв серед цивільного населення зросте, тиск на Захід з метою втручання різко зросте.

Найбільш масовані наземні атаки, судячи з карти, припадуть по Києву та Дніпру. Сам напад на карті поділено на дві фази.

У Міністерстві оборони Великобританії у четвер, 17 лютого, опублікували карту, на якій позначено можливі маршрути російської армії у разі вторгнення в Україну.

На карті стрілками показано напрями пересування військ та українські міста, які насамперед можуть бути захоплені. Судячи з карти, один із найсильніших ударів може бути завдано по Києву, а також по Дніпру, який можуть атакувати з обох боків.

"Нижче показані можливі напрямки вторгнення президента Путіна. Він все ще може запобігти конфлікту і зберегти мир", - йдеться у повідомленні.

При цьому Британське міністерство наголошує, що Росія зберігає значну військову присутність і може вчинити вторгнення без подальшого попередження.

 

Нагадаємо, сьогодні державний секретар Сполучених Штатів Ентоні Блінкен на засіданні Ради безпеки ООН  озвучив сценарій нападу на Україну . За його даними, наземними атаками справа не обмежиться – в Україну полетять російські бомби та ракети.

Як повідомлялося, сьогодні  США назвали нову дату можливого вторгнення РФ . Військовий аналітик навів низку аргументів, що вказують на те, що вторгнення може розпочатися після 20 лютого.

Фотозарисовка. Ветреная разведка

Несмотря на нулевую температуру, небо все чаще чистое и голубое.
В один из таких дней решил съездить на речушку Чунгул..
Но я не учел ветер...В городе он чувствуется, но не настолько.
За городом он сбивал с ног.


[ Читать дальше ]

В этом году я планирую параллельно с фото , записывать и небольшие видеоблоги со своих прогулок...Не судите строго и подписывайтесь на канал

Герої не вмираю, якщо справа їх живе!

Тільки молитвами спільними та героїзмом кількох сотень чоловік Україна встояла того трагічного дня 18 лютого та ніч і день 19 лютого 2014 року в Києві на Євромайдані.
Господи, спаси нас і помилуй, грішних. І допоможи супроти РФ у війні з агресором. Вічная і благая пам'ять всім героям Євромайдану, що віддали своє життя за нашу свободу. Амінь.