хочу сюди!
 

Наталія

43 роки, овен, познайомиться з хлопцем у віці 40-45 років

Замітки з міткою «почуття»

Я дуже тяжко Вами відболіла...

Я дуже тяжко Вами відболіла.
Це все було як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
А розум спав, довірливий Самсон.

Тепер пора прощатися нам. Будень.
На білих вікнах змерзли вітражі.
І як ми будем, як тепер ми будем?!
Такі вже рідні, і такі чужі.

Ця казка днів – вона була недовгою.
Цей світлий сон – пішов без вороття.
Це тихе сяйво над моєю долею! –
Воно лишилось на усе життя.

Ліна Костенко

складне життя

От мрієш..мрієш..

а що далі?..

немов би пустка..

і ні сльози, що була рані, а ні болю..

лише любов у моїй волі..а може Бог?!

а може доля..

скитатись в днях до нових слів,

що так не легко з його вуст злітають.

що десь в дорозі завмирають.

 

Хіба оце любов?

Дісталась мого серця..

Що б`ється, чи не б`ється..

і лиш воно женеться і в такт перекликається з його..

і от немає розуміння..

чому ж далеко те прозріння?!

що всим помітно..тільки не нам  - двом..

 

Думки..

безладно, хаотично..

пакуються  валізи..пустіють шафи..

і от немає більше щастя..

кохання не почуте..

А мрії..до болю жаль,

що мрією..було життя те..

 

Вибух з минулого :-))

Я тут нещодавно вирішив навести порядок. Ні, не в нашій країні і не в нашій владі, там напевно порядку й годі чекати. На робочому столі також не завадило б трохи привести все до ладу, на це потім якось викрою трохи вільного часу. А порядок я наводив на жорсткому диску свого старого комп’ютера. Виявилось там накопилося ой як багато всілякого дрібного непотрібного сміття. І серед всього цього мені трапився мультимедійний файл з минулого. Прослухавши його на моєму обличчі з’явилася трохи сентиментальна усмішка. А потім трохи смуток… Мені пригадалося моє не розділене кохання, пригадався той смуток, і навіть на мить мені здалося що те забуте почуття, до тієї дівчини, повернулося до мене знов. Хух, напевно здалося.nevizhu

Дозвольте поділитися з вами цим загадковим мультимедійним файлом, разом з ним я відправляю частинку себе. Кумедно представити що десь років чотири тому я так по дитячому написав і присвятив пісню дівчині, шкода одного що вона не здогадалась що це саме для неї я співав. На той момент її серце було зайняте. А може й добре що вона не зрозуміла що то для неї, часи серенад пішли в віка… Зараз змінилася сама суть побачень, зараз з’явилася така тенденція що хлопці на побачення замість квітів беруть пиво. Просто жах. Ой я трохи відійшов від теми. Так отож на ваш критичний розгляд представляю мій дебют у якості поета та у якості виконавця. Сподіваюсь у вас не зів’януть вуха від мого співу. До речі не можу не вказати що пісня написана на музику Володимира Кафері, це мій друг

Бажаю приємно прослуховуванняletsrocklol

дотики


Холодна  крапля
впала
з  даху   на  обличчя

як  льодовий 
дотик

 

то  мало  ми  вділяєм

  тендітним  дрібницям,

  втрачаєм  Чутливість
грубіючи  серцем..

Трішечки краси..)

Питаєш, чи сумую за тобою?
Скажу, що ні, та це така брехня...
Без тебе почуваюсь сиротою
в цім світі, - де б і з ким я не була.

Все, як раніше, - я завждИ весела,
сама для себе прокладаю шлях,
розгладжую нерівності життєві,-
Та кожен крок вперед - як два назад.

Це відчуття: коли ти бачиш мрію,
але звертаєш в інший поворот,
розчавлюєш підошвами надію,
і відчай розриває твою плоть...

Як тільки ніч накриє сонне місто -
вовчицею я вию до небес,
бо відчуваю знов своє сирітство.
І хоч я з іншим, - я без тебе, без...

Він - вірний вовк,...але з чужої зграї,
який колись на бік мій перейшов.
Та знав би ти, як боляче буває
з чужих долонь приймати ту любов...

Напевно, потонув колись у бурю
моєї долі білий пароплав...
А ти іще питаєш,чи сумую...
Якби ти знав... Якби ти тільки знав...

(с) Надя Ковалюк

Не займай мою душу...


Не займай мою душу...не треба,
Я не вбита тобою...жива.
Знаєш,я,на відміну від тебе,
Не кидаю на вітер слова.

Але,врешті,кому яке діло,
Що не справдив найбільшу із мрій?
Я дарую тобі своє тіло,
Але душу чіпати не смій!

Бо пече ще брехня,як кропива,
Бо слова не потрібні...мовчи.
Бо душа ще чекає на диво,
Та,нажаль,це вже будеш не ти.

У полоні мовчання німого-
Когось іншого в рай поведе.
Та нікого,ти чуєш,нікого
Не любитиме так,як тебе...

Я мовчання її не порушу
І вважатиму дивом із див,
Якщо інший любитиме душу,
Так,як ти моє тіло любив.

Не займай мою душу...не треба...
Я давно вже не вірю словам...
Знаєш,я,на відміну від тебе-
Кому-небудь...її...не віддам...

Автор: Надя Ковалюк

Я боюсь потерять....)))))))

Дуже страшно, коли у тебе в житті з"являється одна людина, яку ти найбільш за все боїшся втратити на завжди!!!



"Перемога" в лапках

Тихо! Чуєш, він співає? – Вітер осені з дощем в дуеті.
Так холодно, так вогко і без крайнощів плаксиво…
Десь за вікном, виром диких почуттів і силуетів
Малюється кохання барвами із золота ліниво.

Можливо там, за тим вікном зникаєш ти безслідно;
Можливо десь шукають саме те, що ти не встиг…
Тютюн та кава, номери всі стерті — вже не видно,
Тих подивів, страждання кольорів – ти переміг!


Всі мої вірші в моєму персональному блозі: http://www.moivirshi.com.ua/my/ivanko/

Жінки ....

Жінки , холодно і гордливо
переступають по серцях
погордо кинувши  - жартую


Your own choice - Procol Harum

Your own choice.
          Твоя можливість вибору...

There's too many women and not enough wine
          Жінок так багато, та в дефіциті вино,
Too many poets and not enough rhyme
          Надмір поетів, та вірші не часті там,
Too many glasses and not enough time
          Годинників повно, що відміряють цейтнот,
Draw your own conclusions
          Така от картина, а висновків дійдеш сам.

My old dog's a good old dog
         Мій пес залишився старим моїм добрим псом,
My old man's a silly old sod
         А той тип, що з ним, - мій вбогий покинутий дім,
The human face is a terrible place
         А й справді, лик людський вражає своїм єством,  
Choose your own examples
         А що ти знаходиш про себе в контексті цім?

Went to the river, but I could not swim
         Ріка перетнула мій шлях, як переплисти її?
Knew I'd drown if I went in
         Зайду, то втоплюся - даремно ми віру вдаємо,
Lost my faith in a terrible race
         не вірю я більше жахливо стрімкій течії,
Rest-in-peace hereafter
         Що ж далі? А далі відомо: мир праху твоєму...

                                               11.11.2014

спершу мова про річку, далі "race" - стрімкий потік, ніби все гаразд, та при повторному читанні мучить один маленький дискомфорт у вигляді артикля а, тобто один, якийсь, деякий "a race" і це все в безпосередній близькості від "river" (ніби визначено і чекати б швидше "the race"); якщо ж все таки "а race", то йдеться, може, не про річку?, а про що? ще значення race = раса, рід (!); і тут можливість втратити віру в жахливий людський рід, що розповідає гарну казку про ходіння по воді, яко по суші, видається навіть доречнішою, ніж втратити віру... у потік води, відтак версія 2 останнього куплету:

Went to the river, but I could not swim
         Дістався я річки, та невідомо, де брід,
Knew I'd drown if I went in
         І фокус не втнути мені за одним відчайдухом,
Lost my faith in a terrible race
         І віри я більше не йму у страшнющий той рід,
Rest-in-peace hereafter
         А далі - на камені напис "Земля тобі пухом..."


                                                 10.12.2014

letsrock СЛУХАТИletsrock