хочу сюди!
 

Наталія

43 роки, овен, познайомиться з хлопцем у віці 40-45 років

Замітки з міткою «почуття»

---Звичайно зараз вже майже зима,але настрій ще той---

Звичайно зараз вже майже зима,але настрій ще той осінній,не сумний але і не веселий,щось саме те середнє.Відчуття такі ,так ніби завис між небом і землею,нікуди не тяне і ніде не поспішаю,просто слухаю музику і відпочиваю.В такі моменти немае нічого приемнішого як відчувати і розуміти що ти не самотній в цій осені.
Ви ще не тут?
Відпустіть хочаб на мить все тяжке,і просто спробуйте розслабитись,вслухайтесь в слова автора якій чудово вміе робити це.Здавалось просто музика,і просто уривки думок, мрій, бажань,надій,і чогось ще там,але якщо ви дійсно відверті самі з собою то ви відчуете,себе, свое життя,і ту саму нейтральну легкість,на крилах якої піднімитися над всіми негараздами, турботами і навіть смертью,знаючи що все було,є,і буде з нами,допоки -"Господи, тихо, люби всех нас"
Одним словом,чудового настрою вам всім!!
Слова осінньої пісні.

Небеса на коне
На осеннем параде
Месят тесто из тех, кто представлен к награде.
А по ящику врут о войне...
Я живу на весах
В это качество года
Моя песня, конечно, дождливого рода.
Моя песня не спета...
И не одета
Моя песня- ответ письмам Анны и Лизы.
Брызги ветра висят на промокших карнизах.
Собрала их губами весна...
И исчезла она...

Я с бедой на плечах доползу до дороги.
Умереть- ничего, если выпить немного.
Но мешает уйти от тебя
Наше Я.
Где опасности бред, там живые могилы.
Нас за верность и хлеб
Поднимают на вилы.
Этой осенью платим за свет...
Пляшем на виражах, повороты веками
И никому нет конца, даже тем, кто не с нами.
Наша песня с тобой в облаках...
И пока ничего, ничего не случилось
Я вчера еще помнил,
Что жизнь мне приснилась
Этой осенью стала она...
И если вокруг одно лихо, и если кругом слишком тонко- люби всех нас,Господи, тихо, люби всех нас,
Господи, громко.
Иногда наша жизнь зарастает цветами.
Это значит, мой друг, он прошел между нами, но увидеть его нелегко...
И если вокруг одно лихо, и привычное нам слишком тонко- люби всех нас,
Господи, тихо, люби всех нас,
Господи, громко.
Люби всех нас,
Господи, тихо, люби всех нас,
Господи...


Мрії

Примари і сутності,
Справжні й уявні -
Почуття,
Що ми вибираємо собі.
Ми уявляємо собі гори -
Високі й недосяжні,
Океани - безмежної краси.
Ми уявляємо себе птахами,
Що летять в блакитній вишині.
Та нас зустрічає реальність,
Приймає в обійми свої,
Вона не страшна чи сурова,
Та боляче робить мені.
Малесенькі тріщини,
Ниючі ранки -
Несправджені мрії мої...
Та буває інакше -
Життя наповнюється,
Наливається барвами почуттів.
І ти майже не віриш,
Що це не сон –
Він неймовірно справжні,
Та не хочеться прокидатись мені.
Проживайте життя -
Існуйте століття,
Та відчуйте всі барви життя!!!


Найщіріша подяка Каті за чудово проведений вечір!!!

Знову про любов...

Я й досі тебе люблю... Можливо я ніколи не побачу тебе знову і навряд чи зможу почути...
Та я хочу щоб ти знав... просто знав про мої почуття...
Ти не станеш насміхатися, але й не відповіси взаємністю... не зможеш... Для тебе це занадто складно...
Адже ти просто людина... Слабка і невпевнена у своїх бажаннях... Як усі...
Проте я люблю тебе... І знаю, що ти вмієш бути іншим...

Сум

Як дивно, коли тобі сумно. Всі позитивні почуття починають марніти, думки поглинає негатив, ти думаєш про сумні події свого життя, а веселі здаються не настільки веселими, як були раніше. Люди яких ти наче добре знав, здаються тобі чужими, злими, бридкими, підступними, готовими, в будь-яку хвилину, зробити гадость, підставити, зрадити, загнати ніж в спину. І ти починаєш відштовхуватися від них. Ти намагаешся заховатися від табуна шалених істот, які називають себе людьми. Намагаєшся втекти від суєти, гамору, створювальний цими ж істотами. Ти тікаєш, тікаєш, тікаєш...

Ревность

Ревность - признак неполноценности, когда человек ошибся в своём выборе.

ГРАНИЧНО ПРОСТО

Мені зосталось мало жити. Ще менше — бути молодою. І я не стану ворожити —

Піду на зустріч із тобою

І ти приймеш мене як гостю: Посадиш в крісло, мовиш слово. І вийде все гранично просто Від поцілунків — до любові. А після... Боже мій, навіщо Було приходити сюди? Висока влада чоловіча Підкорить серце назавжди

І стане важко, стане гірко. Але вже нікуди втекти. І новорічну в небі зірку Моїм рукам не досягти. Не відректись, не відмолити, Того, що скоєно любов’ю. І я захочу довго жити. Ще довше — бути молодою/

Ганна Чубач

Дівчина з Карпат

Весна прийшла так швидко,
Неначе й не було зими.
Снігу вже давно не видно,
Співають весело пташки.

Сонце тепліше пригріває
Щоб квіти швидше проросли.
Кохання в серці розцвітає 
Й пишуться нові вірші.

Моє серденько теж співає
Відтоді, коли ще восени
Дівчину з гір карпатських, де водограї
Зустрів я в місті на Дніпрі.

Вона сама немов весна
Красиві карі її очі!
З плеча спада така коса!
Про неї я думаю щоночі.

Букетик квітів весняних
Сьогодні їй подарую я.
Засяє помішкою її обличчя
Набіжить радості в очах сльоза.

Я кохаю тебе Марійка, Марічка, Маруся кохаю я!

P.S. моє кохання, якого не було

Відгук минулого...



Як тебе я можу не кохати?
Твої очі ясні, посмішки промінь
Хочу дуже я тебе пізнати
Та на крилах щастя полетіти в височінь.

Ти для мене - подих, сяйво серед ночі
Як з тобою бути хочу понад все...
Хто ти є? Ти - радощі дівочі
Лише ти для мене посмішку несеш.

Ти такий дбайливий, щірий, сильний,
Ти для мене все, моє життя.
Навіть не жалію, мій єдиний,
Що відкрила тобі свої почуття.

Як закрию очі - тебе я згадаю,
Наче зараз дивишся ти крізь мене
Лише про одне тебе благаю -
Дай можливість бути ближче до тебе.

Наче вітер ти в моє життя увірвався
Серце моє все заполонив.
Нема поряд тебе - й світ весь обірвався
Душу ти мою в полон схопив.

Та для мене цей полон - відрада,
Все, що маю, то твоє завжди
Як побачу тебе - знову рада
Залишайся ти зі мною поруч назавжди.

Подарую тобі трохи втіхи,
Море ніжності та океан любові,
Придушу в обіймах міцних,
Зацілую тебе гаряче до болі.

Термінал. Про зиму та свята

За календарем зима, а на дворі ще хазяйнує осінь. Відсотків десть так 90-98 з нас хочуть щоб випав сніг та щоб тріщали сильні морози. Скоро всі міста та селища... Хм... І навіть села, будуть прикрашені різнокольоровимии гірляндами, майже в кожному вікні будуть діди морози. Новорічні знижки в супермаркетах та реклама кокаколи "Свято наближається" разом з фільмом "Сам вдома", будуть створювати нам відчутя щястя, ну принаймі з телеекранів. Новорічні свята це періеод коли люди хочуть вірити в диво, в казку, в цей період завжди чекаєш якоїсь неймовірної події, яка змінить все життя. В новорічну ніч всі загадують бажання і вірять що вони збудяться. Смішно, я вже сім років загадую одне і теж бажання... Все цього року не буду, всеодно марно. Хоча, хто його знає, я теж хочу вірити в дива і романтику.

Взагалі я зиму не надто люблю, по двом причинам; перша це псевдо відчутя щястя, яке розвіюється буквально через 10-12 днів після нового року. А друга дуже проста, не люблю ожеледицю. Зате я дуже люблю хурделеці, люблю лапатий густий сніг. В цей час показують різні новорічні фільми, напевно кожен має якийсь свій улюблений, я не виняток, дуже хочу подивитись "Залізничний роман", про чувака в червоній шапці який проїздив в вагоні і в тій самій шапці десять років.

Ну що ж, впринципі на цей момент це все. Хочу закінчити цей термінал тими словами якими закінчує Сергій Ткачук свою одноіменну радіопередачу, з якої я нагло здер назву.

"- Це був ще один термінал моєї свідомоті, моєї душі. До наступних зустрічей у терміналі. До почутів"

Love

Дорогі мої  друзі  i.ua, випадково натрапила  в інеті на цікаві і гарні, на мою думку,  висловлювання про кохання. Думаю Вам сподобається : podmig

Коли любов поманить, ідіть за нею. Хоча її шляхи важкі і круті. І коли її крила обнімуть вас, – не чиніть опір їй, хоча меч, захований в крилах, може поранити вас. І коли вона промовляє до вас – вірте їй, хоча її голос може зруйнувати ваші мрії, як північний вітер перетворює на пустелю сади.

Бо любов не тільки коронує вас, але й розпинає на хресті. Адже вона не

тільки вивищує вас, алей формує. Не тільки піднімається до вашої крони, яка тремтить на сонці, але й опускається до самого вашого коріння.

Але, якщо, злякавшись, шукатимете лише затишку любові і насолоди любові,

тоді краще для вас відразу закрити свою наготу і втекти від нестримного полум’я любові. Втекти у світ лихоліття, де ви будете сміятися, але не всім своїм сміхом, і будете плакати, але не всіма своїми слізьми.

Любов не дає нічого, окрім самої себе, і не бере нічого, окрім самої

себе. Тому любов не володіє нічим, але і нею не можна володіти. Адже любові досить тільки любові.

Коли ви любите, то не повинні говорити: «Бог знаходиться в моєму серці»,

а швидше: «Я знаходжуся в серці Бога». І не думайте, що ви можете спрямовувати любов у її течії, бо любов, якщо вона знайде вас під ним, сама спрямує вас.

У любові є одне лише бажання – реалізувати себе. Тому, якщо ви любите, хай у вашої любові будуть такі бажання: Розтанути і стати стрімким струмком,

що співає свою мелодію ночі; Пізнати біль надмірної ніжності; Бути пораненим власним розумінням любові і кривавити охоче і з радістю; Прокидатися удосвіта з окриленим серцем і дякувати за ще один день любові; Відпочивати ополудні, роздумуючи про любовний захват; Повертатися додому увечері з радістю і засинати з молитвою про свою кохану в серці і з піснею подяки на вустах. 

Кхалил Гибран