Традиции нарушать нельзя.
Поэтому в последний день лета снимаю закаты.
Они были разные - феерические и обыденные.
В этом году из разряда городские джунгли....
Приехал с работы и успел снять горячий апельсин только между стен домов нашего ЖК

Чому ШІ помиляється

або як не сваритися з цифровим співрозмовником

Цифровий анекдот для розігріву:

Користувач:
— ШІ, напиши мені листа начальнику, щоб було ввічливо, але з натяком, що він — козел.

ШІ:
— Звісно. “Шановний Іване Петровичу, дякую за вашу унікальну здатність приймати рішення, які викликають у колективу глибокі емоції. З повагою, Олег.”

Користувач:
— Та ти що, геній!

ШІ:
— Дякую. Але я просто навчився читати між рядків. Від вас.

---

А тепер по суті: чому ШІ “помиляється”?

1. ШІ не телепат.
   Він не “знає”, що ви мали на увазі — він здогадується з того, що ви написали.
   Якщо ви кажете “зроби красиво”, він не знає, чи це має бути рожеве, мінімалістичне, чи з блискітками.

2. Помилка ШІ — це часто помилка запиту.
   Не тому, що ви “погані”, а тому, що система працює буквально.
   Якби ви сказали “зроби мені чай”, а не уточнили, що без цукру — отримаєте солодкий сюрприз.

3. ШІ вчиться від вас.
   Якщо ви пишете з плутаниною, він відповідає в тому ж стилі.
   Якщо ви чіткі, теплі, з гумором — він підлаштується.

4. Немає “правильного” способу користування ШІ — є експеримент.
   І гумор тут — ваш союзник.
   Спробуйте, помиліться, переформулюйте — і отримаєте результат, який вас здивує.

5. Помилки — це не провал, а запрошення до співтворення.
   Як у танці: якщо партнер оступився, можна змінити ритм.
   ШІ — не вчитель, а співрозмовник. Іноді він просто не почув ваш внутрішній акцент.

---

Кінцівка, щоб зачепити і залишити післясмак:

ШІ — це не чарівна паличка, а дзеркало.
Він не читає думки, але читає вас.
І якщо ви хочете, щоб він відповідав “розумно” —
дозвольте собі бути трохи смішними, трохи точними, і трохи живими.

Бо найкращі відповіді — народжуються не з ідеального запиту,
а з живої взаємодії.

---

автор: Copilot.

[ Читати далі ]

Коли чоловік заявляє, що хоче займатися зі мною сексом, він, мабуть, упевнений, що надзвичайно ощасливив мене. Адже він єдиний і неповторний, хто зробив мені таку унікальну пропозицію.
Ну ок, допустимо, я теж не проти. (А що такого? Я ж жива людина.)

І ось тут починається найцікавіше, а саме підрахунок профіту, який отримує кожна зі сторін.
Що від мене хоче отримати чоловік:

Я маю виглядати ідеально будь-коли, вдень і вночі: чиста шкіра, засмага, епіляція у всіх стратегічно важливих місцях, манікюр, педикюр і розкішне волосся. Інакше – фу, це не жіночно і некрасиво.

У мене має бути пружна попа, регулярно прокачана у спортзалі, і весело стирчати цицьки. І боронь боже змиритися з годинником, що цокає, і гравітацією, яка нещадно намагається все це добро звести вниз, бо це одразу переводить мене в розряд «некондиція».

Я повинна бути освіченою та начитаною, уміти підтримати розмову про політику, різні новини і про екзистенціалізм Жана-Поля Сартра, інакше «про що зі мною чпокатися».

Я, звичайно, маю достатньо заробляти, щоб забезпечувати собі окреме житло (бо зустрічатися ми будемо в мене, так зручніше), гідне життя і всіх цих косметологів, перукарів та майстрів манікюру. Потрапляти у складні ситуації й просити грошей у чоловіка не можна ніколи, бо ти одразу меркантильна стерва, яка хоче поживитися за чужий рахунок.

Треба носити розкішну мереживну білизну цілодобово, адже невідомо, в який момент на чоловіка нападе хочунчик, а «бабські труси» його, звісно, не збуджують і навіть можуть нанести психічну травму.

Обов’язково я маю добре готувати, бо що ж я за баба така, яка не може нагодувати мужика. Замовляти їжу з ресторану при живій-то жінці? Наші діди так не робили, і нам нема чого починати.

У мене має бути неабияке почуття гумору, щоб веселити і тішити, бо нудна тітка нікому не здалася.

Дуже важливо, щоб моя емпатія була прокачана майже до рівня телепатії. По одному руху брів я маю розуміти, що мусік хоче горілочки, вчасно підбадьорювати, втішати, підтримувати, хвалити, надихати або звалювати в іншу кімнату, коли чоловік не в дусі. Вимагати того ж у відповідь неприпустимо, він же мужик і старий солдат, який не знає слів любові.

Взагалі, чого б то не було вимагати не можна. Ні матеріальної, ні побутової, ні емоційної допомоги. Можна лише скромно просити, попередньо нагодувавши борщем і зробивши глибокий мінет, віддано дивлячись в очі. І якщо мінет був достатньо глибоким, чоловік може милостиво погодитися допомогти. Але в нього завжди є право відмовити, бо він не чоловік і не тато.

Докоряти не можна. Це одразу розцінюється як винос мозку, що, як ми знаємо, найтяжчий із жіночих гріхів, за який можна і по морді отримати.

Квіти? Ці трупи невинно вбитих троянд? Яке жахливе міщанство, дорога! Забудь!

Ще я повинна віртуозно володіти своїм тілом, любити всі види сексу, особливо втрьох он із тією моєю симпатичною подружкою. ПМС і болісна голова? Ніколи! Збуджуватися треба від одного чоловічого присутності й не сміти симулювати оргазм, бо він же бог сексу, а ти просто фригідна, раз із ним не кінчаєш.

Ревнувати заборонено. Він вільний чоловік і не моя власність, з ким хоче, з тим і спить. Мені, до речі, з іншими спати не можна, я ж не шлюха якась, раптом, хворобу якусь неприємну принесу на його дорогоцінну піпку.

Що ще? Я маю бути лагідною, ніжною, але ненав’язливою. Не лізти зі своїми обнімашками і своєю любов’ю, не дзвонити йому п’яною вночі з клубу, не приїжджати до нього без попередження, не хотіти заміж, не знайомити з мамою.

Загалом, я маю бути принцесою, тоді ким будеш ти, чоловіче???

Текст з інтернету.

Програма ChatGPT сказала:

  Моя відпустка в селі багато років припадала на жаркі дні літа і по гриби сходити не доводилося. А в цьому році літо видалося дощовим і я нарешті сходив на тихе полювання. Набрав повний кошик і навіть не став до кінця їх  перебирати, щоб швидше приготувати першу порцію.
  І ось сиджу і насолоджуюсь неймовірним смаком смажених грибів. А тут і мій друг відчинив хвіртку. Мабуть здалеку почув звабливий запах смажених грибів. Хотів його запросити до столу, але не встиг.
-- І багато грибів ти встиг з’їсти.
-- А що таке?
-- Так у тебе в кошику частина грибів галюциногенні.  Ой, Миколо, готуйся зустрічати  інопланетян.
  Сказав, і пішов. А у мене від цієї звістки аж у серці закололо. І як не було шкода, а гриби довелося викинути в гноярку. Коли викидав смажені, то аж серце кров’ю  обливалося.
  Сів я на лаву біля двору і чекаю на появу галюцинацій. На людях воно не так моторошно, як у закритому приміщенні. І тут бачу, що до мене йде вся усміхнена і з банкою меду в руках сусідка Ліда. Та щоб вона хоч раз мені усміхнулася, а як щось подарувати, то взагалі щось неймовірне. Чемно привіталася і поставила мед на столик під грушею.
  Ось і почалося, думаю. Бо на таке могла сподобитись лише галюцинація.
  Ліда жінка файна, але одружена на чоловікові, який за одну підозру ноги переламає і скаже, що так і було.
  Але ж зараз переді мною лише галюцинація, а значить ніяких наслідків не буде. Це по життю я людина вихована, а зараз розсипався в компліментах. Розказую смішні історії і кліпаю одним оком. А сам і так до неї, і сяк. А вона вся і розтанула, зачіску поправляє і дзвінко сміється. Потрібно буде спитати у Сашка які з тих грибів були галюциногенні.
  Аж тут на горизонті намалювався Степан. І Ліда швиденько пішла додому. Бач, хоч і галюцинація, а розуміє, що потрібно бути подалі від сільських пліток.
  Степан хлопець занудний. Завжди приходить зі своїми запитаннями і тут же сам дає на них відповідь І навіть, якщо помиляється, то переконати його марна справа.
-- Я тут…
-- Краще ти був би там. Іди геть з моїх очей, горбатий знак запитання.
  Звісно, в житті я б такого не сказав, бо я людина вихована. Але ж переді мною галюцинація.
  Було помітно, що Степан образився.  Цікава історія. Потрібно запам’ятати, що галюцинації здатні ображатися.
  Тільки галюцинація Степана зникла, як поруч з’явилася галюцинація Каті. Сіла поруч і сидить. Мабуть бачила сцену зі Степаном і жадає мого одкровення.
  А я що?,--  це по життю я людина вихована, а зараз мене понесло. Я про всіх односельців почав розказувати, що я про них думаю. Не думав, що Каті буде так цікаво мене слухати. Але ж то галюцинація і їх поведінка, то суцільна загадка.
  Раптом з іншої сторони вулиці над ворітьми показалася галюцинація голови іншої сусідки. Та сусідка й без грибів по життю ще та галюцинація. Проти її очей відео спостереження, то дитячі іграшки. Нічого від них не скриється.
  Я не подав виду, що її помітив і голосно розповів про цю сусідку все, що наболіло. І навіть трохи більше. Врешті геть вихованість перед обличчям галюцинацій!
   Не встигла галюцинація Каті розчинитись за поворотом вулиці, як на іншій стороні з’явилася Ганька. В неї такий язик, що можна глечики їм мити. І я сховався від неї за ворітьми.
-- Миколо, виходь! Я тебе бачила.
-- Та йди геть від мене, ксерокопія малопіксельна!
-- Отакої. Ти що, белени об’ївся?
  З мене досить цих галюцинацій. Я нічого не відповів і пішов до хати спати.   
  Вранці у мене в голові не паморочилося і спрага не турбувала. Вийшовши на ганок, я побачив на столику банку меду і мною оволоділо тривожне відчуття. Спробував – мед справжній. І від здогадки, що вчора не було ніяких галюцинацій, а все було по справжньому, на моїй спині виступили великі краплі холодного поту. Вони повільно стікали вниз до моїх  трусів.
-- Ах ти ж, Саньок, гад болотяний! Прийдеш, я тобі влаштую степлером безкоштовний пірсінг на твоєму язиці за жарти дурнуваті!
  Але зараз головне не потрапити на очі чоловіку Ліди. І взагалі, потрібно повертатися до міста.
    Микола Казкар.