Профіль

Muza78

Muza78

Україна, Київ

Рейтинг в розділі:

Влюбляются не в лица, не в фигуры...

  • 13.09.24, 19:21
Влюбляются не в лица, не в фигуры,
И дело, как ни странно, не в ногах.
Влюбляются в тончайшие натуры
И трещинки на розовых губах.

Влюбляются в шероховатость кожи,
В изгибы плеч и легкий холод рук,
В глаза, что на другие не похожи,
И в пулеметно-быстрый сердца стук.

Влюбляются во взмах ресниц недлинных
И родинки на худеньких плечах,
В созвездие веснушек чьих-то дивных
И ямочки на бархатных щеках.

Влюбляются не в лица, не в фигуры –
Они всего лишь маски, миражи.
Влюбляются надолго лишь в натуры,
Влюбляются в мелодии души.

Шаркунова Анна

Секс - це легко...

  • 01.09.24, 20:48
- Скільки разів ти займаєшся коханням зі своєю нареченою?
- Я роблю це кожного дня.
- Але надовго?
- Я роблю це цілий день.
- Як це?
- Кожного дня, коли вона встає, я цілую її в чоло і кажу "Доброго ранку крихітко". Готую їй чай, бо моя найкраща в світі. Перед тим, як піти на роботу, я кажу їй, як сильно я її люблю.. Як багато вона для мене значить.

Коли у мене є вільна мить, я завжди звертаюся до неї і питаю, як у неї справи. Вона намагається робити свої справи так, щоб завжди мати вихідний в обід. Тоді ми переважно гуляємо або дивимося серіали на Netflix під час розмови. Коли вона мене обіймає, я втираю її по голові і дивлюся в очі, думаю про те, яка вона гарна і хороша людина. Я завжди ціную все, що він робить для мене. Чудовий кухар, біжить додому і допомагає мені з багатьма речами. Я намагаюся зробити саме для неї.

Сьогодні ввечері ми приземлимося в ліжку, і я не маю тобі про це розповідати. Хоча тут варто зазначити, що у нас є деякі свої звичаї. Ми завжди кажемо собі, за що вдячні. Я так її люблю і завжди любитиму до кінця своїх днів.

Ось так я закоханий у свою наречену. Протягом усього дня. кожного дня по новому. Постійно.

Коли більшість хлопців розчісують, як зняти труси зі своєї жінки, я просто піклуюся про неї. Кожного дня хочеться вивести з її голови проблеми та труднощі. Він хоче, щоб вона не мала байдужості, що вона може розраховувати на мене будь-коли і будь-де

Секс - це легко,
тому що чиїсь труси легко тягнути.

Набагато важче переконатися, що хтось повністю задоволений тобою.

Тож, якщо хочеш виховувати любов, культивуй її в собі і покажи її тій одній людині, без перерви.
©

Экстренный случай...

  • 01.09.24, 09:29
Запомни мой номер на экстренный случай,
Я в жизни так редко за кем-то жалею.
Ты очень хороший, а может и лучший...
Но я теперь больше людьми не болею.
Удвоилась гордость, утроилась сила,
Здесь бьют все с размаху и без тренировки.
Я много давала, я мало просила,
Чем люди любимей...тем жестче уроки...
Зато появилась размеренность взглядов,
И там, где провал, оживает план "Б".
Мне стало понятно, что должен быть рядом,-
Незрячий... кто лучшее видит в тебе.
Запомни мой номер на ЭКСТРЕННЫЙ, ВАЖНЫЙ,
Так мало есть тех, за кем я скучаю.
И если раздастся звонок твой однажды :
Я трубку возьму...я возьму...
...Обещаю ...
Ира Долинная

Не доводите женщину до безразличия!..

  • 31.08.24, 21:38
Не доводите женщину до безразличия!
Найдётся тот, кому она нужна!
Любить, не значит выходить за грань приличия,
Любовь не требует сходить с ума!

Не доводите женщину до слез истерики...
Ее любовь зависит лишь от вас!
Молчанием скрывает боль душевной лирики...
Скажи...
Ты знаешь?
Что чувствует она сейчас?

Она хотела б поделиться радостью...
Но промолчит...
Вниз опустив глаза...
Ты загляни в них!
Сколько там усталости!
А взгляд...
Потухший фитилёк-глаза...

Она хотела быть «за стенкой каменной»...
Поддержкой, окрылённая душа...
В объятиях утопать,
Под градом поцелуев пламенных...
И на двоих чтобы была она душа...

Глаза...
Глаза расскажут больше, чем положено...
Потухший взгляд-
Звучит как приговор...
Не доводите женщину до безразличия...
Она оттуда больше не придёт...!

©

Про меркантильність

  • 19.08.24, 23:50
Най огидніше, що може сказати чоловік, коли жінка йде до іншого - проміняла мене на багатого
При цьому не важливо- чи є той багатий

Чоловікам так важко сприйняти власні косяки, що простіше знецінити і пояснити все меркантильністю

Ви можете собі уявити, що печерний чоловік говорить жінці - тобі від мене треба тільки мамонт і печера!
То чого зараз, коли жінка потребує забезпечення базових потреб собі і дітям - це сприймається, як меркантильність?

Як недавно сказала моя подруга- якщо я можу це зробити, то чому чоловік не може?

Слабкі чоловіки не вивозять сильних жінок
Тому далі демонструють свою слабкість, обливаючи брудом свій вчорашній вибір

Особисто для мене- чоловік з низьким достатком, це не про гроші
Це про відсутність амбіцій
Про лінь
Про не бажання розвиватися і нести відповідальність за свою родину

Отакі думки у мене наніч
©

Про Жінку...

  • 19.08.24, 22:41
Гадаєш, друже, що ти добре знаєш Жінку,
Бо ти вже бачив всю її цнотливу наготу
Вночі, коли палали пристрасті відтінки
Й здолав ти в насолоді тілом нОву висоту?..

А розкажи мені, про що ця Жінка мріє,
Коли вона сумує у безжальній самоті?..
Чи, може, знаєш, яка думка її гріє
Холодними ночами, в непривітній темноті?..

Що змушує її щасливо посміхатись?..
А що лякає?.. Що її засмучує до сліз?..
Скажи, що змусить її щиро дивуватись?..
Чому -- в дорослої! -- дитячий часто є каприз?..

Скажи, які тривоги серце її тиснуть?..
Чому гірка сльоза на її віях заблищить?..
До чого Жінці, друже, неможливо звикнуть?..
Чому її мовчання так оглушливо звучить?..

Про що хвилюється?.. За що переживає?..
Чом часто згадує про радощі минулих днів?..
Чому ці спогади ретельно зберігає?..
Ти, друже, знаєш, як приборкати жіночій гнів?..

Чому на серці в неї невимовна туга,
Хоч сяє усміх на її принадливих вустах?..
Чому, буває, відчуваєш ти напругу
В її ласкавих, ніжних до безмежності, руках?..

А що приховує її безхмарний спокій
І що стоїть за її сміхом радісним, дзвінким?..
Як долі може заперечити жорстокій,
Коли надії раптом всі розтанули, як дим?..

А що для Жінки, друже, може бути щастям?..
Про що в молитвах вона просить Бога і благА?..
Чому для деяких вона -- святе причастя,
А іншим -- непотрібна, надокучлива вага?..

Не знаєш?.. Бо ти тіло бачив, а не душу,
Вона не розкривається за ту єдину мить,
Яку -- з повагою я визнати тут мушу --
Не кожен чоловік зуміє нині заслужить.
©

Кохання - це...

  • 18.08.24, 07:30
Це кохання?
Не плутайте!

Якщо ви очікуєте, що вами будуть опікуватись 24 години на добу, вгадувати ваші бажання, брати відповідальність за вас, ваш стан і настрій на себе.
Це не кохання.
Це нереалізована потреба у батьківській любові!

Якщо ви впевнені, що можете бути щасливими тільки біля свого партнера, і не зможете без нього жити.
Це не кохання.
Це співзалежність!

Якщо ви хочете знати про людину абсолютно все, намагаєтесь впливати на її рішення, її свободу. Якщо ви ревнуєте та краще знаєте, що їй потрібно.
Це не кохання.
Це жага влади і контролю!

Якщо ви весь час мрієте опинитись в ліжку з партнером, вам хочеться пристрасті, ласки та дотиків.
Це не кохання.
Це сексуальне бажання!

Якщо ви постійно мрієте про партнера, уявляєте, як він зміниться, і в деталях бачите яким буде ваше спільне майбутнє.
Це не кохання.
Це романтичні ілюзії!

Якщо у відносинах ви шукаєте лише "офіційні докази" кохання у вигляді шлюбу або навіть народження дітей, тому що "пора", "так треба", "вже час", "всі такі".
Це не кохання.
Це конформізм!

А коли ж все-таки кохання?

Кохання - це коли ви приймаєте партнера таким, яким він є, не намагаючись змінити.
Коли ви дозволяєте своєму партнеру бути собою та мати власні інтереси.
Коли ви можете обговорити з ним будь що і почуватися при цьому в безпеці.
Коли ви мотивуєте один одного ставати
кращими, рости і гармонійно розвиватись.
Кохання - це коли ви готові відпустити свого партнера, навіть якщо він вирішить піти...

©

"Сильна жінка"

  • 13.08.24, 08:07
Коли жінка все тягне на собі – це називається "сильна жінка".

Багато хто цим навіть захоплюється, але цей сценарій ніколи не приведе до справжнього щастя.

За лаштунками, віч-на-віч із собою вона усвідомлює своє нещастя, але в цьому складно зізнатися, іноді навіть собі.

Правда в тому, що вона не хоче все тягнути на собі, не хоче бути сильною, не хоче все контролювати.

Вона відчуває мега-втому, і їй хочеться все кинути. Але це неможливо, бо без неї все розвалиться.

Саме це довело її до вигоряння. Вкотре.

Дивишся на її ситуацію, і правда ––­ їй нема на кого покластися, складно перестати контролювати, тому що "хочеш зробити добре – зроби це сам".
©

Нам всем нужно «на ручки»!

  • 09.08.24, 23:22
Всю жизнь девочки ждут заботы. Точнее, мы как и все люди хотим любви. А любовь в нашем, женском, понимании – это забота. Что придет кто-то большой и сильный и возьмет тебя, маленькую и слабую, на ручки. Спасет, исцелит, позаботится. Мы все хотим на ручки. Все время. Когда нам грустно, одиноко, когда нам больно и трудно, когда нам радостно и хорошо, когда у нас такой день или совсем не такой. «На ручки» — универсальное лекарство от всего – усталости, депрессии, тоски, гнева, чувства вины и не только.

Да, абсолютно все злые женщины злятся именно потому, что их некому взять на ручки. Или есть кому, но не берет. Но стоит о ней кому-то позаботиться, и получится как в «Простоквашино» — «Это я почему злая была? Потому что меня никто на ручки не брал. А теперь я сразу доброй стану!».

Утрирую, но это так. Любая тетка в очереди, наступающая вам на ноги и хамящая, любой тролль в интернете женского пола, любая завидующая вам сплетница – это всего лишь женщина, о которой некому позаботиться. Даже если кажется, что рядом с ней кто-то есть. Может быть, и есть, может быть, и хороший человек, может быть, он даже пытается о ней заботиться. Но почему-то она этой заботы не ощущает, не наполняется ей и не растворяет всю свою боль в ней. Вариантов здесь много.

Может быть, привычно отбивается ногами и руками, когда ее хотят заключить в объятия. Может быть, она не чувствует себя достойной того, чтобы о ней кто-то заботился. Может быть, она вообще не знает, каково это. Может быть, она совсем не просит заботы и надеется, что сам догадается. А может быть, сама пытается достичь всего и стремится к полной независимости. У каждой женщины своя причина, почему она остается без заботы. Хотя есть и те, о ком заботиться просто некому. Их гораздо меньше, но и так бывает.

Женщина, оставшаяся без заботы и защиты, становится не просто уязвимой. Она словно обнажена перед сотнями людей. Ей приходится выживать. Приходится защищаться. Приходится быть в чем-то агрессивной, создавать для себя броню. Ее поведение может быть вызывающим, резким, грубым, нахальным. Каким угодно. И самым главным остается цель – выживание. А потом это входит в привычку. Видеть везде врагов, никому не доверять, ни у кого ничего не просить, не расслабляться, ни от кого не зависеть, хамить, проталкиваться локтями.

Женщина, оставшись без заботы, отключает свое сердце, замораживает свою душу, чтобы они не мешали выживанию. Словно делает себе «душевную анастезию». Вроде бы временно. Но проходит какое-то время, анастезия начинает отходить – и в сердце снова боль. Боль, которая говорит женщине, что она все еще жива. Но часто эта боль только пугает – и снова сердце получает свою дозу обезболивания. Так и проходит вся жизнь. Без сердца. По программе выживания.

Любые конфликты – это попытка женщины хоть как-нибудь получить заботу. Чаще всего – странными и окольными путями. Например, шантажом, манипуляциями, торговлей, своими достижениями, истериками, бесконечным шоппингом, едой, безотказностью.

Перечислять можно много, а суть одна. Женщина таким поведением, сама того не понимая, кричит на тарабарском языке: «Срочно возьми меня на ручки!». Но так как язык-то тарабарский, то разобрать ее просьбу невозможно. Слышится просто крик.

Наши мамы, свекрови, начальницы, коллеги, — подставьте сюда ту женщину, с которой у вас сложные отношения – и поймите, что на самом деле им просто не хватило заботы. Не хватило и не хватает. Не от большого счастья они с вами ругаются. Не от внутренней полноты. А лишь от внутренней боли и напряжения.

Настоящие счастливые женщины, получающие достаточно заботы, себя так не ведут. Им не нужно никому хамить, чтобы добиться своего. Не нужно никого заставлять что-то делать. Рядом с ними хочется жить иначе, вести себя иначе. И люди их окружают другие – приятные бабушки, милые женщины. А это, кстати, повод задуматься о себе – если вокруг вас только такие «злые тетки», то может быть, и вы от них не так далеко ушли? Может быть, вам тоже давно пора «на ручки»?

Дерево, которому расти не помогали, и даже иногда мешали, может вырасти страшно уродливым, кривым, убогим. Оно может никогда не дать плодов или дать очень и очень горькие. Женщина, которая не умеет любить, которая не получила заботы и любви, может направить всю свою женскую силу в злость против этого самого жестокого мира. Своей мощью она может разрушать и калечить, воевать, бороться, уничтожать. Но только мир от этого лучше не сделается.

Но сила заботы в жизни женщины – гораздо сильнее, чем ее прошлый негативный опыт. Вы наверняка знаете, что как-то был проведен эксперимент с растениями. Было три категории ростков, уход в физическом плане за всеми был одинаковый. Но отличались отношения. Одним – шептали постоянно слова любви, другим не говорили ничего, а третьим и вовсе шептали проклятия. Первые росли быстрее и лучше вторых, а третьи гибли. Даже растениям, что уж говорить о людях, необходима забота и любовь. А женщинам эта самая забота нужна в огромных дозах. Особенно если имеется дефицит (а он есть почти у всех).

Было бы здорово, если бы «на ручки» было признано лекарством и для женщин, на него выписывались бы рецепты, которые потом можно было бы «отоварить». То есть прийти и получить то, что тебе нужно, без лишних разговоров и просьб. Я больна, мне это нужно, вот рецепт. И все.

Было бы здорово, если бы каждую несчастную женщину в обязательном порядке отправляли бы «на ручки» — как на исправительные работы. Чтобы туда же посылали всех тех, кто отравляет жизнь другим: «Женщина, а не пошли бы вы на ручки!». Чтобы в кризисные времена раздавали не только сухие пайки и талоны, но еще и «на ручки» – для женщин. Потому как если женщина в кризис сможет сохранить себя живой и счастливой, все остальные кризиса не заметят.

Было бы здорово, если бы мы сами научились заботиться друг о друге и брать друг друга «на ручки», когда это так необходимо. Не орать, не хамить, а мысленно обнимать и окружать заботой. И легко так говорить о посторонних людях, мифическом мире во всем мире. Но как же сложно, когда речь идет о твоих близких, твоей семье. Особенно о тех, с кем у тебя самые сложные отношения.

Чтобы мамы не учили жить, а брали своих дочерей «на ручки», даже если дочке уже сорок. Тем более если дочке уже сорок. Чтобы выросшие дочери иногда брали «на ручки» своих мам, особенно если о маме больше некому позаботиться. Не придумывали, почему это неправильно, не пытались бы маму осчастливить, а просто окружали заботой. С любовью и уважением.

Чтобы свекровь принимала невестку всем сердцем в семью, не оценивая и не соперничая. Окружить любовью ту женщину, которая отныне будет давать любовь твоему же сыну. Чем больше ты отдашь ей тепла, тем больше тепла получит и твой любимый и большой мальчик. Чтобы невестки увидели в своих свекровях женщин, которые просто боятся потерять любовь такого важного для них мужчины. И мысленно взяли «на ручки» тех, с кем постоянно борются и кого так ненавидят.

«На ручки» нужно всем. Как можно чаще. В любых обстоятельствах. И мы можем помогать в этом друг другу – женский круг обмена любовью через «на ручки». Просто попробуйте дарить хотя бы капельку тепла каждой женщине, с которой вы встречаетесь. Дарить маленькую порцию заботы – мысленно или осязаемо. Брать их всех «на ручки». Соизмеряя свои возможности, по чуть-чуть. Подруг, коллег, соседок, родственниц, всех попадающих в ваше поле женщин. Взять «на ручки» на пару секунд, обогреть своим теплом и отпустить ее в мире – чтобы она передала это дальше. Как быстро бы исчезли все войны и конфликты!

И начать бы стоило с того, чтобы мы сами взяли «на ручки» самих себя. Как говорится: «Позаботьтесь о себе сами, не доверять же такое важное дело чужим людям!». И это правда. Если вы сами начнете о себе заботиться, разрешить себе принимать заботу от этого мира, в вашей жизни очень многое изменится. И внешне, и внутренне.

Ухоженная женщина – это та, за которой хочется ухаживать. Если мы сами о себе заботимся, холим и лелеем, то и другим тоже хочется о нас заботиться. Закон. А если мы сами себя забросили, но всем вокруг выставляем счет – кто и сколько должен нам заботы в граммах – получим мы только разочарования. Потому что сначала стоит взять саму себя «на ручки».

Я беру себя на ручки, когда вечером, уложив детишек спать, сажусь в тишине с любимой ряженкой и делаю масочки для лица, пишу статьи, читаю книги, занимаюсь рукоделием или просто молюсь. Или когда я гуляю одна на природе. Или делаю то, что я люблю. Или позволяю себе побыть одной, без никого и в тишине. Это мои бесценные мгновения, без которых во мне начинает копиться напряжение.

Можно дожидаться, пока меня счастливой сделает муж, но я знаю, что ему такая ноша не под силу. Сделать из несчастной женщины счастливую не сможет никто. Пока она сама не решит, что она достойна того, чтобы ее взяли «на ручки». Лишь я сама могу себе позволить быть счастливой и принимать заботу. Тогда он может приумножить мое внутреннее богатство. Взять меня «на ручки». Ведь много «на ручки» не бывает, передозировка невозможна. Это натуральное лекарство, без консервантов и химии, оно не только безвредно, но еще и очень полезно. Каждой из нас.

И вместо послесловия. Для мужчин.

И хочется сказать еще несколько слов мужчинам. Ведь приятнее всего, когда «На ручки» тебя берет именно тот, кого ты сильно любишь. Будь то отец, брат, муж, сын, друг, родственник…

Не знаете, что делать с женщиной? Возьмите ее на ручки.

Не знаете, как успокоить женщину? Возьмите ее на ручки.

Не знаете, как справиться с ее дурными привычками? Возьмите е на ручки.

Не можете больше спорить с ней? Возьмите ее на ручки.

Хотите быть услышанным? Возьмите ее на ручки.

Хотите прекратить войну? Возьмите ее на ручки.

Хотите от нее что-то получить (например, вкусный ужин)? Возьмите ее на ручки.

Хотите стать счастливым дома? Возьмите ее на ручки и не отпускайте!

Обращайтесь бережно. Не эксплуатируйте. Берегите. Защищайте. Любите. И она станет вашим талисманом, оберегом, вашей удачей и вашим вдохновением. Гармония дома начинается с женщины, которая сидит у вас «на ручках».
©

Щеплення

  • 15.10.21, 22:29
Для України.
Якщо примушують до вакцинації. Алгоритм дій.
1. Вакцинальний статус є лікарською таємницею згідно ст. 39-1 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я». Можна сказати, що не обговорюєте щеплення з ким би то не було, а тільки з лікарем.
2. В Україні є 6 обов'язкових щеплень згідно ЗУ «Про санітарно-епідеміологічної благополуччя» і ЗУ «Про захист населення від інфекційни хвороб» (від кору, коклюшу, дифтерії, правця, поліомієліту та туберкульозу) на випадок оголошенної епідемії за наказом головного санлікаря (але у нас в країні немає такої служби на сьогодні (є головний санлікар без служби) і немає оголошенної епідемії з відповідною статистикою)
Тобто питання потрібно задати наступні:
• 2.1 Де наказ по лікарні (від головного лікаря), по школі (від директора), по підприємству (від директора) вакцинуватися працівникам - НЕ лист, НЕ повідомлення, НЕ повідомлення головам адміністрацій, НЕ постанова Кабміну про охоплення / переведення шкіл на дистанційку, а саме Наказ вакцинуватися певній категорії працівників.
У цих законах також прописано, що представники професій, пов'язаних з ризиком поширення інфекцій, повинні робити щеплення. АЛЕ Списку професій НЕМАЄ. Відповідно нехай покажуть НАКАЗ вакцинуватися від Ковід-19
• 2.2 Де наказ головного санлікаря вакцинуватися?
• 2.3 Де документ про оголошення епідемії?
• 2.4 Де щеплення від Ковід-19 в календарі щеплень / списку обов'язкових щеплень?
3. При відсутності НАКАЗУ по лікарні, по школі, по підприємству - ніяких підстав для санкцій НЕМАЄ. І немає такої статті про звільнення, як за відсутність щеплення. Тобто продовжуєте ходити на роботу, інакше в разі невиходу на роботу - поставлять прогул і тоді буде підстава звільнити. Самі нічого не підписуйте, навіть відмови. Якщо вже підписали - не страшно.
Ні в якому разі не пишіть заяву на звільнення або якісь пояснювальні. Нехай спочатку покажуть наказ. Ви не зобов'язані відповідати на усні повідомлення або повідомлення по Вайберу, не пов'язані прямо з Вашою робочої діяльністю. І не зобов'язані розголошувати Вашу лікарську таємницю.
ТАКОЖ: Просто цікаво побачити ряд документів:
- Сертіфікат якості на препарат.
- Відомості про виробника препарату.
- Документи, ліцензії виробника препарату.
- виписка з ЕГРЮЛ / ЕГРІП.
- документи про допуск і акредитацію фірми.
- дійсні ліцензії фірми.
- Сертіфікати випробувань препарату.
- Побічні дії препарату.
- Документи про страхове покриття при наслідках
- Документи особи, яке прищеплює.
МОЖНА також взяти:
ПИСЬМОВЕ ЗАЯВА ПРО ТЕ, ЩО З ВАМИ нічого не станеться після уколу, це обов'язкова умова !! НІХТО ТАКЕ НЕ НАПИШЕ ...
Роздрукуйте цю вимогу і видавайте ПІД РОЗПИС тим особам, хто хоче запропонувати Вам зробити сумнівну вакцину.
КОЖЕН ВИПАДОК ПРИМУСУ До ВАКЦИНАЦІЇ - ДОКАЗ АФЕРИ
Якщо навіть видадуть незаконний наказ по підприємству - тоді йдете і пишете в прокуратуру, і заявляєте про порушення своїх прав, апелюючи статтями з Конституції (ст.19, ст.28) і Нюрнберзького кодексу, Кримінального кодексу (ст.142, 161, 356 самоправство , 365 перевищення влади або службових повноважень, ст. 442 Геноцид (карається терміном від 10 до 15 років або довічне ув'язнення).
Закони та укази виконавчої влади (Постанови Кабміну, Листи, Розпорядження) не можуть бути вище Конституції і законів. А закони повинні відповідати Конституції ст.8.
Конституція є Основний закон прямої дії.
Навесні 2021 року Верховна Рада України прийняла закон, який передбачає звільнення виробника від відповідальності за будь-які наслідки після щеплення від COVID-19. Вся відповідальність за побічні дії від цієї вакцини лежить на людині.
Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
23
попередня
наступна