Серед глухого лісу, де шумлять
вікові дуби і могутні сосни підпирають небо, розкинулося невелике лісове село.
Лише єдина з численними бродами дорога з’єднувала його з іншими селами.
Віддаленість від цивілізованого
світу і життя серед майже дикої природи наклали особливий відбиток на його мешканців. Кожна жінка того села добре
зналася на травах, була і лікарем, і захисником своєї сім’ї, бо мала особливу
силу від природи. І якщо якась гнівна фраза для пересічної людини була лише
метафорою, то з вуст жінок того села такі фрази були вкрай небезпечні. І якщо у
якоїсь сусідки випадково зривалося з вуст «щоб твої кури повиздихали», то ніхто
не сумнівався, що так і буде.
Загалом жінки того села були
доброзичливі і обережні зі своїми словами, бо розуміли, що з такими здібностями
взаємну війну краще не починати.
А от чоловіки там були звичайними.
Лише чесність і відвертість була притаманною
їм аж занадто. Можна сказати, що на генетичному рівні. А як же інакше, якщо
фраза жінки «дивись мені прямо в очі» була тотожною попереджувальному пострілу
в повітря. А її погляд сканував всі потаємні куточки думок чоловіка. І краще
було сказати правду.
Проживав в тому селі хлопець Іван.
Якось йому довелося побувати в далекому степовому селі, де він познайомився з
хорошою дівчиною Галею. А вона в нього так закохалася, що без вагань готова
була переїхати в те глухе лісове село.
– Я повинен попередити тебе, Галю, що в нашому селі всі жінки відьми.
Галя сприйняла це як жарт і голосно
розсміялася.
– То і я там теж буду відьмою.
– Ти смієшся, а я серйозно тобі кажу. Не боїшся жити серед відьом?
Від цих слів Галі стало не до
жартів. І вона замислилася.
– Та ти не хвилюйся, ніхто тебе ображати не буде. Люди там хороші і до
добрих людей відносяться доброзичливо.
Новина
про приїзд в село нової дівчини, як і інші новини, миттєво розлетілася по всіх
куточкам села. І коли вона вперше з’явилася в місцевому магазині, то стала об’єктом
неабиякої зацікавленості.
– А що це в тебе, дівчино, такий погляд неласкавий і з під лоба?
– А який ще погляд має бути у відьми?
Вся черга від цих слів голосно
розсміялася.
– Донечко, тут всі відьми, але це не привід бути злою і нечемною. Та й
одягатися потрібно, коли йдеш до людей, охайно. А то в тебе вся спідниця в сажі.
Нова хвиля сміху прокотилася по
черзі. Галя могла заприсягтися, що перед виходом на вулицю ретельно оглянула
себе в дзеркалі і ніякої сажі на одязі не було.
– Так то я мабуть випадково притулилася до вашої спідниці в сажі.
Чому ця фраза злетіла з її вуст,
Галя і сама не знала. Але глянувши на спідницю співрозмовниці, вона побачила,
як спідниця жінки повільно покривається сажею. Сажа прямо сипалася з її одягу.
Сміх в черзі стих так же миттєво,
як і розпочався. А в магазині стало раптом так тихо, що чулося шелестіння листя
за вікном.
– Ти нас вразила. Вибач, ми не зі зла сміялися. Прийми це як випробування і
знайомство з тобою.
Після цих слів сажа з обох спідниць
щезла, наче її там і не було.
– Вибачте і ви мене. Це, що сталося, мене насправді шокувало більше, чим
вас.
В магазині відновився звичний для
черги гомін.
– Розумію, дівчино. Це означає, що навколишній ліс прийняв тебе і наділив
такою ж силою, як і інших наших жінок. Але тобі ще потрібно буде багато чому
навчитися, щоб життя в тісному контакті з природою не було тягарем, а навпаки.
Без сили, дарованої лісом, тут важко прожити. Подружишся з лісом, і все буде
гаразд.
І справді, через деякий час
свекруха Галі навчила її всім премудростям лісового життя. Потрібно сказати, що
в тому селі, на відміну від усталеної думки, невістки зі своїми свекрухами жили
мирним і злагодженим життям. Адже невістка в сім’ї не тільки помічниця, а й в
тому числі частинка бойової команди по захисту всієї сім’ї від всяких
негараздів. А там, де злагода, там і сила, там і спокій.
