[ Читати далі ]

[ Читати далі ]

- Скільки разів ти займаєшся коханням зі своєю нареченою?
- Я роблю це кожного дня.
- Але надовго?
- Я роблю це цілий день.
- Як це?
- Кожного дня, коли вона встає, я цілую її в чоло і кажу "Доброго ранку крихітко". Готую їй чай, бо моя найкраща в світі. Перед тим, як піти на роботу, я кажу їй, як сильно я її люблю.. Як багато вона для мене значить.

Коли у мене є вільна мить, я завжди звертаюся до неї і питаю, як у неї справи. Вона намагається робити свої справи так, щоб завжди мати вихідний в обід. Тоді ми переважно гуляємо або дивимося серіали на Netflix під час розмови. Коли вона мене обіймає, я втираю її по голові і дивлюся в очі, думаю про те, яка вона гарна і хороша людина. Я завжди ціную все, що він робить для мене. Чудовий кухар, біжить додому і допомагає мені з багатьма речами. Я намагаюся зробити саме для неї.

Сьогодні ввечері ми приземлимося в ліжку, і я не маю тобі про це розповідати. Хоча тут варто зазначити, що у нас є деякі свої звичаї. Ми завжди кажемо собі, за що вдячні. Я так її люблю і завжди любитиму до кінця своїх днів.

Ось так я закоханий у свою наречену. Протягом усього дня. кожного дня по новому. Постійно.

Коли більшість хлопців розчісують, як зняти труси зі своєї жінки, я просто піклуюся про неї. Кожного дня хочеться вивести з її голови проблеми та труднощі. Він хоче, щоб вона не мала байдужості, що вона може розраховувати на мене будь-коли і будь-де

Секс - це легко,
тому що чиїсь труси легко тягнути.

Набагато важче переконатися, що хтось повністю задоволений тобою.

Тож, якщо хочеш виховувати любов, культивуй її в собі і покажи її тій одній людині, без перерви.
©

Говорят дарить часы к разлуке, но о каких часах идет речь ?
Мобилки с часами мне благополучно дарили, но хотелось бы просто часики на руку, у меня были раньше да сломались, и сама я нахожу их прекрасным подарком, чтобы подарить кому-то. Почему нельзя и каких часов это касается ?

Arthur Rimbeaud   «Ophelie» (переклад)

               

                I

Між чорних хвиль, у зоряній дрімоті

Як біла лілія, Офелія  пливла

В прозорому серпанку – незбагненній цноті -

Де в хащах лісових сурмить імла.

Так декілька віків, як марево сумне

Білявки привид   темрява краде

Та віковічно вздовж ріки снує,

Під журкотіння хвиль свої пісні пряде.

Там вітер не вщуха, з її серпанком грає,

В оголені перса цілує,  мов коханець.

Верба тремтить та плаче, душу крає;

Схилився очерет - понурий бранець.

Зім’яте латаття зітхає біля неї;

В вільшанику проснувся ранній птах -

Тремтінням крил Офелію стрічає

Під дивний спів… і зорепад в очах.

                II

Офеліє бліда! Чудова ти, як сніг!

В бурхливій річці твоя цнота згасла!

Вітри, що дмуть з північних криг,

Свободи терпкої донесли гасло;

Цей подих вітра, що скуйовдив коси,

В твоїх думках здійняв буремний вир;

І серце чуло, як спадають роси

Під шелест лісу, де чатує звір.

Цей буревій, як божевільний в'язень

Зламав цнотливий стан твій - білий  наче сніг ;

Тьмяніє ранок – квітень,  блідий красень

Схилився мовчки, як жебрак до твоїх ніг.

О Боже! Кохання, воля – марево сумне!

Твоє жадання, наче сніг в багатті тане

Ті сумні марення твій розум не збагне

Та  жах безодні в твої сині очі гляне.

                III

Мріяв поет про зорепад, а вранці

- Де ти на березі собі вінок плела –

Там поверх хвиль в прозорому серпанці

Біла Офелія, як лілія пливла…

2019   ID:  910131