Моїм віртуальним друзям тут. Адекватним людям, які не втратили совість і зберегли чистий розум у божевіллі війни.
Ви як?
Тримаємось... Мабуть, кожен скаже так. Але чи є у кого і яка межа...
То ж знайте, що пам'ятаю вас і подумки бажаю добра.
І ще одна тема... Болюча... Резонанс від люті -болю- співчуття після вбивства сім'ї у Львові знову накрив соцмережі . Зізнаюся, сама поширила у фб фото зі сторінки Олександра Базилевича, де він писав листа дружині, а відома блогерка потім перепостила...
Потім шок. Допис іншої блогерки про межі особистого.
Чи повинні були всі користувачі перепощувати фото згорьованого батька, сім'ї, особистих листів . Розпочалася дискусія, яку похапцем почитала...
Деякі люди вважають, що множення і перепощування горя і смертей порушує особисті кордони людей ..
Інші вважають, що документування злочинів недокраїни вбивць... потрібне світові і нам, в першу чергу.
Але дійсно, деякі публікації і ,сама бачу, перейшли межу ... Сьогодні читала спогади викладача про старшу дівчинку з родини ...
Видалила пост. Дійсно, може нам варто хоч іноді зберігати ясний розум?
Але ж лють не стихає ..
Прокляті навіки убивці, виродки, в сьомому коліні хай зазнають усіх нещасть, горя і болю кожного українця...