хочу сюди!
 

Дария

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

***

  • 15.11.20, 20:52
Что мне жизнь предоставит
в новом шаге вперёд?
Может, просто избавит
от того, что не в счёт,
что собой между прочим
не столь значимым есть -
чтоб не им озабочен,
не его предпочесть?

Или с болью внезапной
наказание в лоб!
Не спеша, поэтапно,
на волне разных злоб
уходить прочь с маршрута,
что просчитанным был,
с головой, взятой смутой,
с телесами без сил…

А быть может, миг счастья?
Даже, знаешь, любви
вдруг найду в одночасье
в новом шаге? «Иди», -
кто-то с шепотом тайным,
весь невидимый мне,
в спину, как бы случайно,
подтолкнул в тишине…

«И, пожалуй, что в этом
биография вся…»*-
от сомнений в рассветах,
до шагов бытия…


«И, пожалуй, что в этом
биография вся…»*  Сам я толком не знаю. Елагин Иван

Хто відчув, що таке Майдан, більше ніколи не забуде це відчуття

Олег Володарський: «Герой цієї «Сповіді» — справжній українець, майданівець, волонтер. З ним неймовірно просто та щиро розмовляти» (відео)

 

А сотню вже зустріли небеса

Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров’ю перемішана сльоза…
А батько сина ще не відпускав.
Й заплакав Бог, побачивши загін:
Спереду — сотник, молодий, вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній сивий-сивий…
І рани їхні вже їм не болять…
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло…
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…

ЛюдмилаМаксимлюк

Василь Дмитрович Смажелюк, Волонтер, заступник голови ГО «Мирослава»
Декілька днів не наважувався сісти за написання цієї статті. І лише коли місто вкрила вечірня темрява, заховавши від людей денне світло і буденну метушню, я все ж таки наважився перетворити на слова все те, чим болить душа останні сім років.

 

МАЙДАН. Я не спав разом з ним. Він кликав, закликав, виховував. Він говорив зі мною. Той, хто відчув на собі, що таке МАЙДАН, більше ніколи не забуде це відчуття. Запах гарі, відлуння пролитої крові бриніло в повітрі, а навколо лунали тисячі голосів, зливаючись в один голос, ГОЛОС НАЦІЇ, котрий ми, хоча і надвисокою ціною, але змусили почути увесь світ. Тоді Нація згадала, що таке ВОЛЯ.

 

Перша суспільна молитва. Священники. Віра в Націю і Бога. Відкриті двері Михайлівського монастиря. Наша сила в єдності.
— Ви майданівець? — запитав я у свого співрозмовника.
— Так, — спокійно та скромно відповів він.
Мене ніби обпекло зсередини від цих простих слів.

 

Це був не останній Майдан. Я їжджу країною. Дивлюся людям в очі. Бачу їхній біль. Бачу, як їм болить смерть найкращих, байдужість суспільства та свавілля влади. І не тільки бачу. Ті події змінили мене назавжди. Молитва Майдану стала гімном моєї душі. Ми десятиліттями носили в собі цей біль.

 

Категорична незгода жити в сатанинській, комісарській державі. Настав той момент, коли мовчання стало нестерпним. Мовчазна згода з існуючим свавіллям картковим будиночком розсипалася після першого пострілу. І Нація піднялася. З усіх терен України з’їхалися УКРАЇНЦІ. З маленьких сіл. З невеличких містечок. З величного Львова. З усміхненої Одеси. З колись потужного Донецька…

 

Зараз багато хто дозволяє собі жити й чинити так, ніби Нація більше не вибухне. Вибухне, заіскрить, здійметься ввись і полетить білим соколом. Нас зрадили. Нас продали. Про нас забули. Тисячами наших життів заплатили за власне збагачення. Ми довго відмовлялися в це вірити. Дехто і досі не здатен це усвідомити. Дійсно, в голові не вкладається весь цинізм вчиненого гріха.

 

Тепер, коли наступає прозріння, а на зміну одним манкуртам приходять інші, ще безпринципніші, ми, як і тисячі років тому, підіймаємо голову в небо і просимо у Господа мудрості для прийняття такого категорично важливого для нас рішення. Ми не потрібні нікому, окрім нас самих. І поки голоси Нації не зіллються в один, як це відбулося тоді, ми не будемо почуті. Майдан кипів. У темряві кімнати я слідкував за новинами та репортажами з місця подій. І хоча пройшло вже багато років, відлуння тих подій раз у раз крадуть мій сон і сьогодні.

 

В жерлі Майдану рабське, радянське минуле переплавилося на ВІЛЬНЕ, НЕЗАЛЕЖНЕ майбутнє. Багато хто прагне і далі жити й жиріти так, ніби нічого цього не відбулося. Прагне і далі перетворювати наше майбутнє на золоті батони чи спускати його в золоті унітази. Вони чомусь приймають наше мовчання за мовчазну згоду з існуючим станом речей. Історія семирічної давнини так нічого їх і не навчила…

 

Я молюся. Щиро та ревно. Молюся за Україну. Тисячам, мільйонам українських сердець болить ця країна. Там, на Майдані ми заявили про себе, як НАЦІЯ. Саме там ми усвідомили наскільки сильними та ВІЛЬНИМИ ми є. Проте, зраджені внутрішнім і зовнішнім ворогом, так і не зуміли показати це. Тому сьогодні нам потрібно відроджувати себе заново. Потрібно вивчати — хто ми і звідки, потрібно навчитися знати та цінувати нашу мову, історію та культуру, адже це те, без чого Нації не буде. Не буде українців.

 

Герой цієї «Сповіді» — переконаний, справжній УКРАЇНЕЦЬ. Людина з Великої літери. Майданівець. Волонтер. З ним неймовірно просто та щиро розмовляти. Діалог, котрий не потребує зайвих слів чи церемоній. Сьогодні не треба пояснювати нікому з тих, хто живе і дихає цією країною, як ми себе почуваємо через те, що відбувається.

 

Ця людина менш ніж за годину стала для мене близькою та рідною. Він — українець від БОГА. І цього більш ніж достатньо для того, щоб сісти поруч і затишно по-братньому поговорити й помовчати… Якщо з нами Бог і Україна, то хто проти нас?!

Авторська программа Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми — Василь Дмитрович Смажелюк, волонтер, заступник голови ГО «Мирослава»

https://youtu.be/Uhqwbszgox0

О, де ви, осені печалі?

О, де ви, осені печалі?

Хто забуттям вас покарав?

Вже до порожнього причалу

Підходить білий пароплав.

А там, на палубі магічній,

Пісні лунають несумні,

Тупцює настрій новорічний

І Миколай рахує дні.


А волки гораздо добрее людей

.
А волки гораздо добрее людей,
Намного порядочней в стае.
И, ради местечка себе потеплей,
Друг друга они не съедают...

И людям учиться пора бы у них,
Не прятать оскал лицемерно,
И не предавать ради целей своих,
Живя, как шакалы и стервы...

А волки – они человечней людей.
Их верность не купишь деньгами...
И, жизнью отважно рискуя своей,
Не страшно им быть вожаками.

[ Читать дальше ]

***

  • 15.11.20, 19:19
моих глаз голодные псы
срывались в твои как с цепей
возложено на весы
из чаши до дна допей

озёрный прозрачный свинец
что сгустками неба на теле земли
беззвучием тайны звенеть
раскрашенным эхом который разлит

обратно туда и наоборот 
на маятниках страниц
вмещает омут всё зло и добро
и космос в себе хранит

и золото на голубом
в раю не нужны слова
молитва с разбитым лбом
счастливая голова

Ну наконец то !

 Сегодня поменял таки колёса на те что с зимней резиной !
Еле ноги волочу -- отдышка сильная. После каждого колеса отдыхал.
Может это ковид ? Но температуры нет, не кашляю, запахи различаю.
Стал мало курить, раньше мог и две пачки в день, а сейчас две-три пачки в неделю. На работе курю по пол сигареты несколько раз, дома вообще почти не курю -- много сплю, а во сне не курю )))) А раньше просыпался ночью чтобы перекурить. 
Шо это может быть ?

пс Жалеть меня не надо -- на похороны всё равно не приглашу )))

Туман до дощу

Якщо на вулиці туман — неодмінно піде дощ.Вчора вирішив піти до лівсу. Зайшов в гущавину: помічаю, що туман посилюється. Довелося швидко повертатись. Вирішив не чекати, поки накриє зливою.

Раніше була інша прикмета. Якщо візьмеш з собою парасолю — дощу не буде.