Підбивати
підсумки літа зазвичай не прийнято. Рік у розпалі, хто догулює відпустки, хто
відправляє дітей чи сам відправляється у виправні виховні заклади, хто
просто трошки в ахуї від роботи, як я… Тим не менш, про три місяці, що спливли,
пару слів накину.
1. Факт це для мене, як не крути, печальний, бо закінчилася найулюбленіша з великим відривом пора року. Спеку я сприймаю цілком нормально, точно краще за дощі й холод, і взагалі плюсів для мене значно більше (до них додався уже другий рік поспіль на державному рівні покладений болт на карантин, незважаючи на що я встиг повністю чіпуватися). В умовах, що склалися, особливо приємно зараз згадати, що жодних вихідних не провів вдома. Тим не менш, більшість часу все одно дісталося Вінниці, і все так чи інакше крутилося довкола неї. Саме Вінниці і переважно її мешканцям у найближчому до мене сусідстві й будуть присвячені фото нижче.

[ Читати і дивитись далі ]
Ну як оці розлоги не любити,
Де навесні і палиця цвіте?
Пройди-но скільки хочеш цього світу –
Подібне не зустрінеться ніде.
Тут у дощах громи сміються лунко,
Ясніють дні у поглядах калюж,
І ми, чиїсь негадані дарунки,
Мов зернята розкидані довкруж.

