Українські дрони і ракети знищили та добряче пошкодили більше 40% російських НПЗ, скільки точно ніхто не знає, бо кожного дня їх кількість росте. Юринда, кричать московські ганалітики, інші ж залишилися! Прарвьомся, і ні також відалі! Але не все так просто. Відсотки нестачі товару в роздрібній торгівлі і її наслідки підказав ШІ. Ці розрахунки стосуються не тільки палива, а практично всього, згадайте совок, м'ясо та вершкове масло у вільному продажу практично відсутні, а в любому холодильнику воно таки є. Люди якось пристосовувалися, не скажу що це їм дуже подобалося, ну то таке. Кого взагалі цікавить що думають прості люди!

1–5% (Нормальний робочий рівень): Локальна нестача на полицях конкретного магазину. Покупець може легко знайти заміну або купити товар у сусідньому супермаркеті.15–20% (Системна криза постачання): Товар зникає з полиць більшості роздрібних мереж. Вмикається панічний попит (ажіотаж), через що залишки вимиваються ще швидше.Понад 30% (Трансформація ринку): Товар повністю зникає з вільного (відкритого) продажу.Що відбувається при дефіциті понад 30%?Коли ринку бракує третини або більше від потреби, вільна торгівля руйнується, і вмикаються інші механізми розподілу:Карткова або талонна система: Держава або мережі вводять жорсткі ліміти («не більше 2 одиниць в одні руки»), щоб уникнути спекуляції.Тіньовий (чорний) ринок: Товар перестає виставлятися на вітрини. Його продають «з-під поли» або через неофіційні канали за значно вищими цінами.
Але у ринку палива є своя особливість. Паливо потрібне не лише громадянам, на потреби яких державі плювати, а і тим, кому держава відмовити не може ніяк, це армія, бо вона проводить СВО, а це для хла святоє, це росгвардія, бо хто ж розжене провокаторів та іноагентів, які вийдуть на протести, мусора, та інші слуги режиму. Всі інші якось перетерплять. Рятівники? А кого вони будуть рятувати? Простих людей? А яка від них користь? Комунальники? Ой не смішіть! Громадський транспорт? Пішки походять, діди ходили і нам не завадить! Не завезуть товари до супермаркетів? А базари для чого? Дуже рано ви відчули себе панами, шановні росіяни! Розсобачилися та розгулятися, забули як діди без всіх цих дурниць перемагали любих ворогів? Буде так і на цей раз. Хоч проти нас вся НАТА воює, їй поперек горла наше православ'я, наші скрєпи, наша духовність та праведність.

[ Читати і дивитись далі ]

….Чернятин — Бар

 Чернятинський палац одна із багатьох дивовижних українських споруд, яка відрізняється від інших своїм стилем. Яскрава коралова будівля в оточенні парку на Вінниччині – це знаменитий палац Вітославських-Львових. Відрізняється палац насамперед своєю незвичайною архітектурою. Він був побудований у 20-х роках 19 століття дворянами Вітославськими в неоготичному стилі - пішов похмурий тягар готики, на зміну їй прийшли легкі візерунки, скульптури та яскравий колір фасаду. Біля входу до палацу сидять скульптури-леви, які раніше тримали у лапах фамільні герби – нині ці герби зруйновані. Примітними є й ворота, з яких і починається знайомство з палацом. https://blog.i.ua/user/729788/2435711/ А я йду далі, де на шляху стоїть сторожка, та ще одні в'їзні ворота.

Трохи нижче, вже коли йшла далі дорогою, побачила ще одні ворота, які ведуть прямо в парк біля палацу

На жаль, від парку залишилось небагато. Були знищені всі паркові павільйони та альтанки, не стало багатої панської бібліотеки палацу. Зараз у палаці розташований Чернятинський коледж Вінницького національного аграрного університету.

Чернятин — той випадок, коли зовнішнього огляду палацу буде точно недостатньо. У резиденції Вітославських частково збережені інтер’єрні цікавинки. Не дарма сусіди-шляхтичі в унісон дивувалися красі місцевої резиденції як зовні, так і всередині: в усьому дотримано готичних канонів. Дотепер є і склепіння вестибюлю, розписані найяскравішими фарбами з сільського будівельного магазину, і камін, і голландські кахлеві п’єци на сходах другого поверху, і герби Вітославських та їхніх предків у розетці на стелі аванзалу другого поверху, і інший ліпний декор. 

Роздивившись красу Чернятинського палацу йду далі і зустрічаю чудову зупинку, яка розписана під Каміно. Зупинку розмалювали яскравими кольорами маршруту та створили малюнок святого Якова.

Маршрут через мальовничі Северинівку та Чернятин привів мене до Бара — міста з величною історією, де колись правила королева Бона Сфорца і де квітла могутня козацька фортеця. Тут, на екваторі Шляху, я отримала свій проміжний сертифікат та  маю вже сім відміток в своєму паспорті пілігрима.

Це була мить гордості: я змогла, я пересилила фізичну втому перших днів шляху, половину подолано! Але попереду кликав новий горизонт, нові цікаві відкриття і я остаточно вирішила йти далі. 

Вечірній Бар, заколисаний історією та прохолодою, став найкращою нагородою за пройдені кілометри. Те, чого я боялась, не сталось Дощ не пішов, я знову проскочила між крапельками і це радувало

Я повечеряла, залишила рюкзак в номері готелю і з легкістю поскакала розглядати цікавинки Бару.

Бар — затишне місто у Жмеринському районі Вінницької області, розташоване на річці Рів. Відоме своєю історією з XVI століття, коли польська королева Бона Сфорца заснувала його та назвала на честь італійського міста Барі. Через свою багату історію місто має велику кількість архітектурних пам'яток, серед яких залишки давніх фортифікацій.

Костел Святої Анни

Витонченої краси храм вважається архітектурною перлиною Бару. Цей витончений неоготичний костел будували двічі, але через постійні війни він руйнувався. Костел був побудований домініканцями в 1811 році в стилі неоготики, перебудований в 1908 р. Його стрілчасті вежі збудовані так, ніби вони тягнуться до неба в постійній молитві, і він вважається одним із найвищих на Поділлі.

Монастир сестер бенедиктинок

Будувався доволі довго, завершення будівництва датується 1787р. До головної будівлі зліва прилягає двоповерховий камінний корпус. Після скасування кляштору будівлі перетворили на православний монастир. Тоді ж добудували дзвіницю.

Зараз монастир потрохи відроджується . З 1992 року тут діє згромадження сестер бенедиктинок-місіонерок.

 

Собор Успіння Пресвятої Богородиці

На вулиці святого Миколая неподалік від костелу розташована пам’ятка національного значення храм Успіня Пресвятої Богородиці. Зводився храм у середині XVIIIст.

В церкві зберігаються дві старовинні ікони: «Божої матері» та «Святителя Миколая».

Ікона Барської Богоматері вважається чудотворною. Вона внесена до реєстру національних святинь України. Ікону святителя Миколая, за легендою, привезла у Бар Бона Сфорца з італійського міста Барі.

Під час капітального ремонту 1851 року був змінений вигляд куполу, старий купол мав тріщину. В цей час побудовано трьохярусну дзвіницю.

На жаль жменю руїн Барського замку я не знайшла, але знаючи, що дивитись там немає на що, не дуже й шукала. Натомість побачила цікаву скульптуру Святого Миколая

Отже насолодившись історією Бару йду відпочивати, готуватись до наступного дня подорожі.

[ Читати далі ]