Червень-2. Золоте і зелене

Як і обіцяв (у світі майже померлих блогів-довгочитів у форматі текст+фото – найперше собі), ще півсотні фотографій із червня.

2. У другій половині місяця нарешті зробилося спекотно. “Нарешті” саме для мене, до спеки я ставлюся максимально лояльно, хоча старіння вкупі з зайвою вагою іноді намагаються мене переконати у зворотному. Але можливість позбавитися важкого одягу та ковдри поки переважає. Раніше мене при цьому максимально егоїстично не обходило, що при цьому комусь некомфортно, зараз додалося розуміння, що це дійсно некомфортно, якщо немає можливості для якихось альтернатив. В окопах, наприклад. У спеку часто прекрасні заходи сонця:

4. І просто невагомі високі хмари, з яких точно нічого не буде капати.

5. Іноді можна подивитись на знайомі місця як щось незвичне. Зелений майже-тунель.

6. Більше Вишенське озеро з місця, звідки його можуть побачити не тільки лиш всі.

7. Менше Вишенське озеро, місяць за добу до повні та катамаран відповідного кольору. Того вечора я дуже жалкував, що не взяв фотоапарат, бо не для мого андроїда подужати такий місяць. Ще більше шкодував, що не обмазався нічим від комарів, які, видно, всі переселилися саме у Вінницю. Мільйони їх.

8. Один з давно пристріляних мною озерних ракурсів, який я колись сфотографую краще ніж зараз.

9. У міру того, як донька стає впевненіше ходити, для нас відкриваються давно загублені місця, у цьому випадку – Староміський ліс, де ми не були майже два роки.

10.

11. І то не з доброї волі, коли в пішохідній доступності від дому є лісопарк, а ліс все ж на протилежному кінці міста. Та в лісопарку останнім часом щодня можна зустріти авто на лівих номерах з якимись підарами у масках і балаклавах, що викрадають людей у невідомому (насправді відомому) напрямку. Ліс у цьому плані більш брутальний, машиною тут далеко не заїдеш, а оскільки підари всі гатять один одного по кругу в сраку, то з роздовбаним очком гуляти пішки не люблять. Правда і з візочком теж багато де нереально пройти.

12. Іншою місцевою перевагою є близькість Бугу. Поєднання зелені та води – одне з найкращого, що може тут бути.

13.

14. Дещо банальні види на мікрорайон Сабарів на протилежному березі:

15.

16. Присіли над річкою перекусити, між нами вмостився метелик, хворий чи замучений, сидів досить довго й на нас не зважав зовсім.

17. Також компанію нам вирішило скласти миле качине сімейство.

18.

19. Правда, позувати для фото не хотіли. Умостилися всі на одній колоді в тіні й задрімали.

20. З того місця видно відомий напис “Не сміти!” ближче до Сабарова. Це не протилежний берег, а той самий, просто річка тут робить дуже крутий вигин. Не сказав би, що до напису сильно дослухаються, сміття скрізь чимало.

21. Жовте латаття ще іноді називають глечиками, виявляється.

22. Знову бачив ондатру, знову мені не пощастило встигнути нормально її сфотографувати. Ондатра несла в зубах квітку, між іншим.

23. У найбільш відповідальний момент, коли максимально наблизив до неї об'єктив, він вирішив сфокусуватися на ближчих гілках. От коли треба, хер він фокусується.

Окрім комарів, у цьому лісі є куди більш шкідливі та безтолкові істоти. Мотоциклісти, квадроциклісти та інші блядоциклісти – тут ви будете слухати не спів пташок, течію річки й тому подібне, а їх нав'язливий тупий пердіж звідусіль. Катаються так, наче наочно демонструють, що десь ми завернули не туди з гуманізмом і правами людини, раз цих уйобків не можна законно відстрілювати просто на місці.

24. Моторні плавзасоби теж часто керуються такими ж уйобками – ближче до центру міста, де люди плавають на сапах і катамаранах, вони пробують зумисне їх облити чи розхитати хвилями.

25. Озерце, це вже не в лісі, але на його межі.

26. А через кілька днів я нарешті здійснив свій давній задум з отакими фото:

27. Якось пригледів, що від входу до садиби Пирогова з деяких точок саме на заході сонця можна половити силуети людей. Але то бував тут у невдалий час доби, то без фотоапарата. І ось нарешті все склалося саме так, як я собі уявляв. Не дуже оригінальна тема, але навіть самому собі сподобалося.

28.

29.

30. Дуже доречно саме в цьому році там нарешті поставили лавки.

31. Сап бордисти й тут є.

32.

33. Якась прямо-таки спіраль із хмар:

34. Ще одне місце, куди вдалося повернутися після дворічної перерви – скеля над місцем впадіння річки Вишня у Південний Буг. Власне, навіть зараз це дуже умовне задоволення, бо треба протягнути візочок, хай і порожній, через хащі між могилами старого кладовища. Вінницький туризм, він такий. Одного дня поважні люди в погонах, що перекрили цивілізований прохід, зрозуміють, що вони займаються хуйнею, але це не точно.

35.

36. Там малолюдно й чарівно, як і колись у минулому житті.

37.

38. Розгледів навіть чаплю, але надто далеко, щоб вона не виглядала як суцільний білий відблиск.

39. Просто дахи рандомних будинків у зелені.

40. На протилежному березі Вишні виросли й далі ростуть цілі палаци, видам із чиїх вікон я часто заздрю. Хатка під зеленим дахом, яка в цьому ряді одна з найскромніших, зараз продається на “РІА” за 290 тисяч. Не гривень.

41. Наприкінці ще раз помучаю вас заходом сонця на тому ж місці біля садиби, цього разу без силуетів, просто з красивим небом.

42.

43.

44. Зграйка стрижів чи ластівок просто над нами.

45. Цього разу сап був лише один, з батьком і сином. Решта поховалися чи від спеки, чи від комарів.

46. Вони, звісно, помітили, що я влаштував їм спонтанну фотосесію, ну а шо.

47.

48. Небо змінювалося дуже швидко.

49.

50. За хвилину до:

51. Сонце сіло, але його відблиски продовжували малювати магію на хмарах. Закінчився перший місяць літа, яке знову пройде повз, і для мене це неабияке горе.

Коментарі

Makcімаліст

19.07.26, 14:23

Красиві місця (ну або ракурси).
А захід сонця взагалі чудесний!

visnyk

210.07.26, 01:24Відповідь на 1 від Makcімаліст

місця таки непогані)

Nech sa paci

311.07.26, 03:06

І рель'єф непоганий. Хоча Київські пагорби досить таки високі, але я живу на більш рівнинному лівому березі, й мої предки теж із рівнинної частини Лівобережжя. По центру Києва гуляю не так часто. Тому будь-які хоч невеликі пагорби для мене певна дивина.

411.07.26, 03:07

От навіщо я всунув туди апостроф?.. 03:06 — можливо, через це.

Каре

511.07.26, 13:32

100500 лайків Чудові місця, прекрасні фото Особливо коли вже знаю цю красу особисто. Пам"ятаю вид церкви на тому березі Південного Бугу. Староміський ліс неймовірний - хоча я боялась ним йти, але коли почала, страх пройшов і я насолоджувалась перебуванням там. В Каміно шлях прокладено від дерев"яної церкви, вниз до тренувальної бази, повз скелі Каспіча і далі понад П.Бугом. Там відкривається чудовий вид на Сабарівську ГЕС, в гарну погоду там супер види.
Фото з заходом сонця - насолода!

611.07.26, 13:32Відповідь на 1 від Makcімаліст

Красиві місця (ну або ракурси).
А захід сонця взагалі чудесний!Тут як раз повне співпадіння і красиві місця, і правильні ракурси

Дормідонт

711.07.26, 20:21Відповідь на 6 від Каре

Красиві місця (ну або ракурси).
А захід сонця взагалі чудесний!Тут як раз повне співпадіння і красиві місця, і правильні ракурсиhttps://youtu.be/nECQhsP7_gU?si=6zy9n_pYNz7Sx1yZ
Хочу всім мандрівникам порекомендувати цього блогера..Справді ковток повітря серед...

811.07.26, 21:58Відповідь на 7 від Дормідонт

912.07.26, 00:11Відповідь на 3 від Nech sa paci

Так, це зараз єдині доступні для мене гори, і то умовно доступні. Правий берег Києва над Дніпром мені пам'ятається більш рельєфним.

1012.07.26, 00:19Відповідь на 5 від Каре

шматочок від педучилища до дерев'яної церкви ми зазвичай проходили у зворотньому напрямку, ну то ще без візочка. як і зі старого міста до Сабарова. взагалі склалося враження, що шматок каміно по Вінниччині склеєний із декількох моїх маршрутів)

visnyk

Червень-2. Золоте і зелене

Останні статті

Коментарі