У Франції тривала революція. Прихильники монархії — роялісти — виступили проти Національного конвенту, який керував країною, і рушили зі зброєю на його захистників.
Наполеон отримав наказ придушити повстання. На той час йому було лише 26 років. Він організував оборону урядових установ, наказав доставити гармати та розмістити їх на підступах до Тюїльрійського палацу. Гармата була заряджена лише одна, саме вона і зробила той вирішальний постріл. Коли озброєні повстанці наблизилися, по них вистрілили картеччю — боєприпасом, призначеним для ураження людей на близькій відстані. Повстання було придушене, загинули і було поранено багато людей. Але заколотники зрозуміли, що жарти скінчилися і краще буде якщо просто розійтися по домівках. На тому все і скінчилося.
До чого це я? Зараз у багатьох європейських містах твориться чорт зна що, школярі і вже не школярі трощать крамниці грабують магазини, палять автівки. Одне слово хлопці гуляють. Влада здебільшого жує шмарклі і закликає до перемовини. Ніби з ними можна про щось домовитися. Даремна справа. Ця публіка розуміє лише силу. Так само як і хло. Не здивуюсь, коли з'ясується що за всими цими бешкетами стирчать вуха хла та Трампа, бо якось дуже вчасно вони почалися. Так само вчасно, як і відключення вже оплаченої партнерами програми по наданню ЗСУ супутникового зв'язку. Трамп знає, що на фронті у хла справи кепські, йому генерали не брешуть, бо нема сенсу. Це хло у нас вялікій побідун, всіх переміг, все захопив і невпинно просувається до остаточної перемоги. Принаймі він сам про себе так думає. Ну що ж блажен, хто вірує. Та вже здається що і закоханий в хла як юна провінціалка в столичного гусара йому не дуже вірить. Тому і намагається допомогти коханому чим тільки можна і не можна. На щастя Трамп не цар і не може чудити як заманеться, подобається чи ні, ясно, що ні, а на громадську думку треба оглядатись, бо так і до імпічменту недалеко. А прості американці закоханості в хла не розділяють, навпаки співчувають Україні. Ну та Бог з ними, тими старими коханцями, повернемось до Європи.
Поки що єдиним політиком з яйцями виявилася Джорджа Мелоні, прем'єр-міністр Італії, яка спустила на цих мавпенят армію, наділивши її поліцейськими функціями. Ой як же вона могла, це ж діти! Закричали ліберасти та толерасти. Ні, то не діти, то малолітні злочинці, яким треба показати, що є речі яких робити не можна, а якщо зробили то доведеться відповідати. Бо якщо цього не зробити, то ці дітки будуть знати, що закони то для слабаків і боягузів, а справжні чоловіки живуть як хочуть, роблять що хочуть і їм за це нічого не буває. Ось таке покоління нових європейців може вирости через кілька років, якщо не придушити це все в зародку.
І взагалі, Європі є сенс подумати над тим, що біг раша-біг проблем, смол раша-смол проблем, ноу раша ноу проблем.

[ Читати далі ]

 Я, як і кожен із вас, можу ліпить вірші. Так, це займе уйму часу і зусиль. На відміну від тих у кого талант або багато років практики - а в ідеалі і талант і багато років практики...
 Тому я поступаю мудро і хитро - я пишу вірші прозою. Так, дуже важко часом здогадатися що це насправді вірші, навіть неможливо...

 Якщо б мене взяли на змагання поетів, де потрібно створити шедевр за обмежений час, моя б ефективність була б 10% в порівнянні зі справжнім поетом. Це б виразилось в тому, що поки я вимучив чотири рядки, поет уже б створив сорок.

 В добі 24 години для кожної людини. Кількість енергії досяжна за 24 години кожній людині теж однакова. З чого слідує логічний висновок - не слід мене призначати на посаду штатного поета. Я там буду баластом, займатиму не своє місце і програватиму конкурентну боротьбу навіть посереднім поетам.

 Якби не було війни, то країна зі скрипом, але змогла б витримати баласт при владі до наступних виборів... Але в часи війни баластна влада це смерть країни і сотень тисяч громадян...

 Але сама гірка і фатальна іронія в тому, що якби влада була не баластною, то війна б і не трапилась взагалі...