Несправедливе відношення і гоніння
по відношенню до сім’ї , в якій зростала Надя, призвели до того, що її терпець
одного дня увірвався. І вона твердо вирішила помститися всім кривдникам. Але що
може зробити юна дівчина? І Надя вирішила звернутися до місцевої відьми
Палажки.
Палажка жила тихим життям, зайвий
раз ніде не відсвічувала, а лише займалася лікарськими травами, та лікувала при
нагоді тих, хто до неї звертався.
– А я на тебе давно чекаю, Надю. Ти не повіриш, але в тобі спить ще не
пробуджена відьма. Хочеш стати відьмою?
– Та що ви таке кажете, бабусю? Так, я хочу помститися своїм кривдникам,
але яка з мене відьма?
– Ех, Надю, Надю, ти навіть не підозрюєш яка в тобі криється сила. Таким,
як я, дано це бачити.
– Гаразд, я згодна, якщо це допоможе вирішити мої проблеми.
З тих пір погляд у Наді змінився.
Від нього кров холола в венах, і хотілося бігти геть.
Завдяки допомозі Палажки здібності Наді швидко набирали силу. І одного
дня вона з особливою жорстокістю помстилася своїм ворогам. Помстилася публічно,
не приховуючи свою відьмацьку силу. І це була її найбільша помилка в житті.
Тавро злої відьми прилипло до неї
так, що відмити його було просто неможливо. І ніякі численні добрі діла не змогли змінити думку
тих, хто її знав.
Коли Надя йшла селом, то всі
зустрічні переходили на інший бік вулиці і намагалися не впіймати на собі той погляд, що проникає в
глибину душі і від якого ніякі таємниці не сховати у собі. А коли Надя
підходила до магазину, довга черга розчинялася за лічені хвилини. Всім ніби то
терміново потрібно було бігти додому.
Лише продавщиця Оленка не боялася
Надю. Вона з нею привітно віталася і звична усмішка не полишала її обличчя.
– Привіт, Оленко. Мені знову пощастило і в тебе в магазині немає черги.
– Немає, тьотю Надю. Ви ж знаєте чому.
– Знаю, Оленко, знаю. Вибач за несподіване запитання, але не хотіла б ти
стати відьмою?
– Як ви можете таке казати? Звісно, що не хочу.
– Розумію. Такою, як я ставати не потрібно. То моя помилка, яку я вже не
змогла виправити. Але ж відьма, то не та, що творить зло. То людина, яка прагне
встановити справедливість і допомогти тим людям, які потерпають від негараздів.
Це в тому числі і лікарські здібності. Ти б хотіла робити людям добро і мати
для цього неймовірні здібності?
Ну, я не знаю.
– Розумієш, Оленко. Я ж не просто так до тебе звернулася. Ти цього ще не
знаєш, але ти вроджена відьма. Я вже втомилася і хочу передати естафету тій,
хто може її прийняти. А ти можеш. Ось дивись, напроти магазину живе одинока
дівчина Марічка. Її нікому захистити, а її сусід цим користується. Нехороша він
людина. Його живність нівечить все на городі дівчини, а паркан, який вона
поставила, сусід зламав вже наступної ночі. Невже тобі не хочеться захистити
Марічку?
Оленка на декілька хвилин
задумалася. Вона й сама бачила, як страждає бідна дівчина, і їй самій хотілося
її захистити. Але вона цього зробити не могла, А виявилось, що могла.
– Гаразд, я згодна.
Через декілька днів хлопець, хата
якого була не далеко від хати Марічки, зовсім несподівано для себе так
оддубасив сусіда Марічки, що той декілька днів пролежав в ліжку, а потім сам
полагодив паркан на межі з Марічкою. І більше її не зачіпав.
Це Оленці так сподобалося, що
всілякі сумніви її полишили назавжди. Ззовні в неї майже нічого не змінилося.
Вся та ж усмішка і побажання здоров’я покупцям. Лише погляд став зовсім іншим.
Мурашки бігли по тілу в того, на кого вона дивилася пильно.