"Храм Надії та Снів"
Буває, тінь минулого кохання стукає у вікно в дощову ніч, зриває засуви на дверях і стискає душу невидимою петлею.
Хочеться просто клацнути вимикачем, щоб зникли всі спогади, але на стіні його немає - від себе не сховаєшся в темряві....
Тоді лишається тільки піти. Залишити все зайве позаду, взяти з собою лише крихку свічку мрії та рушити туди, де спочивають зранені серця - у власний Храм Надії та Снів.
Запалити там вогонь від залишків тепла в грудях. Дочекатися, поки догорить свічка, і теплим воском загоїти рани розбитої душі. Побути в тиші, помолитися за себе, набратися сил....
І нарешті повернутися у світ - зціленою, спокійною і готовою знову відкритися справжньому коханню.
* * *
Розкажи мені... Мені це так потрібно.
Спиши собою дрібно-дрібно мій чистий аркуш паперу, якого ще ніхто не торкався.
Поділися своїми мріями, зорями, снами й тією незримою стежкою, якою блукає твоя душа в прозорому місячному сяйві.
Переконай мене, що добро завжди перемагає,
повідай про вітер у твоїх крилах і нагадай, як це - літати, не відриваючись від землі.
Поясни це дивне божевілля, яке було подароване нам обом згори.
А потім - перейди на шепіт.
Розкажи про пристрасть і ніжність рук, відкрий свою найсокровеннішу таємницю.
Поділися бажанням, солодкою мукою очікування та тихими зітханнями в обіймах мерехтливих свічок.
Просто розкажи всю правду про те, про що ти думаєш, коли тобі не спиться....