хочу сюди!
 

Дария

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

вірш, на свинособачій мові

  • 22.11.26, 18:20

Русским окупантам


Как вы будете драпать, суки!
Все бросая и все кляня,
Патетично ломая руки -
"А меня-то за что, меня?

Ну какой я, к херам, агрессор?
Я ж не Путин и не Шойгу!
Я ж не доктор и не профессор -
Что я знаю и что могу?

Мне ваще что хохлы, что греки!
Разбирать их - не мой, блин, труд!
Мне ж сказали - Крым наш навеки!
Кто же знал, что опять наврут?

Мне сказали - и я, не споря,
Верил в новые рубежи!
Я ж все продал, чтоб жить у моря!
И куда мне теперь - в бомжи?!"

Как вы будете бить друг друга -
Локтем, когтем, бедром, багром,
Дочь - мамашу, супруг - супруга,
На последний спеша паром!

Рвать одежду, топтать упавших,
Биться мордами о забор
С обреченностью проигравших,
Осознавших свой приговор,

Как вы будете лезть на стенку,
Получая прикладом в лоб,
А очнувшись - зубрить Шевченко,
Чтоб опять на колени - хлоп!

Но не пустят рабов до рая,
Сколько вы ни лижите плеть,
Лишь потыкают берцем с края
И презрительно бросят: "Геть".

Ну а тем, кто в одном исподнем
Все ж сумеет прорваться в порт,
Чтоб по скользким от крови сходням
На последний взобраться борт,
Только более будет тяжко,
И не от тесноты кают,
Просто рушащаяся Рашка -
Это очень плохой приют.

Вам от бублика выйдет дырка,
А возможно - и в голове,
Вас поучит еще Кадырка
Шариату в своей Москве.
А считавших, что только яйца
Круче русской блатной души,
Приспособят пахать китайцы
Целый день за стакан лапши.

Да и собственные бандиты,
Раздражительные весьма,
Будут очень на вас сердиты.
После - голод, зима, чума...
В виде всем подлецам науки,
Завтра вашему - быть таким,
И за вас не впряжется, суки,
Даже Асад и даже Ким.

Пусть хоть всех вас затравят псами
Иль утопят в дерьме параш,
Заслужили вы это сами,
Всей страною вопя: "Крым наш!"

Ибо подлости - нет прощенья!
Заслужил - что купил, то жуй! -
Не один лишь тиран отмщенье,
Но и каждый его холуй.
Все получите честь по чести,
Вас ничто уже не спасет.
А в бомжи или в грузы 200 -
Это, суки, как повезет.

(s)tybreno

Українська музика 3460







50%, 1 голос

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

50%, 1 голос

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Будиночки над прірвою



Долина Вансянь, Китай: будинки, що парять над прірвою.

[ Читати далі ]

Українська музика 3459







25%, 1 голос

0%, 0 голосів

25%, 1 голос

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

50%, 2 голоси

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Нова робота доконала

Від "працювати десь треба" до "працювати на новій роботі неможливо". Умови на новій фірмі погіршились. По-перше, на аналізи вже не запишеш. Через це значно збільшується кількість конфліктних ситуацій та умовлянь. А мені це не потрібно, оскільки я лише нещодавно нормалізував свій психічний стан. І нерви у мене не залізні. Крім того, якщо немає запису на здачу аналізів — немає продажів платних аналізів. Відповідно, потім будуть запитувати: "В чому річ?" При цьому колеги якось примудряються продавати. Ну шо тут скажеш..? Я не продажник. Впарювати не вмію. Тому друга причина — погані продажі платних аналізів. Бо це зачіпає "самолюбство" (не знаю, як це буде українською). Є і третя причина — організаційні зміни. Звикнути до них, звісно, можна. Але я не люблю перемін. До четвертої причини можна віднести регулярні технічні збої. Нервів на них не вистачає. По-п'яте, пенсіонери задовбали!  Спілкуватись з ними довго, треба голосніше говорити, повторювати по декілька разів. Ух! Ну і цього місяця погано оцінили роботу (і я сам відчуваю, що працюю не дуже якісно), тому з'явилось непереборне бажання звільнитись з нової роботи.

Так, звісно, до більшого заробітку звик і він зовсім не був зайвим. Планував багато покупок і зайнятись здоров'ям. Однак нерви коштують ще дорожче. Тому планую допрацювати цей місяць — і все. Можливо, щось підшуковуватиму, однак до Нового року, напевно, буду відпочивати.

Все-таки, я був правий: оператор телефонної лінії — це не моє.

***



"Храм Надії та Снів"

Буває, тінь минулого кохання стукає у вікно в дощову ніч, зриває засуви на дверях і стискає душу невидимою петлею.
Хочеться просто клацнути вимикачем, щоб зникли всі спогади, але на стіні його немає - від себе не сховаєшся в темряві....

Тоді лишається тільки піти. Залишити все зайве позаду, взяти з собою лише крихку свічку мрії та рушити туди, де спочивають зранені серця - у власний Храм Надії та Снів.
Запалити там  вогонь від залишків тепла в грудях. Дочекатися, поки догорить свічка, і теплим воском загоїти рани розбитої душі. Побути в тиші, помолитися за себе, набратися сил....
І нарешті повернутися у світ - зціленою, спокійною і готовою знову відкритися справжньому коханню.

*   *   *

Розкажи мені... Мені це так потрібно. 
Спиши собою дрібно-дрібно мій чистий аркуш паперу, якого ще ніхто не торкався.
Поділися своїми мріями, зорями, снами й тією незримою стежкою, якою блукає твоя душа в прозорому місячному сяйві.

Переконай мене, що добро завжди перемагає, 
повідай про вітер у твоїх крилах і нагадай, як це - літати, не відриваючись від землі.
Поясни це дивне божевілля, яке було подароване нам обом згори.

А потім - перейди на шепіт. 
Розкажи про пристрасть і ніжність рук, відкрий свою найсокровеннішу таємницю.
Поділися бажанням, солодкою мукою очікування та тихими зітханнями в обіймах мерехтливих свічок.

Просто розкажи всю правду про те, про що ти думаєш, коли тобі не спиться....



Українська музика 3458







0%, 0 голосів

17%, 1 голос

17%, 1 голос

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

50%, 3 голоси

17%, 1 голос

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Жовтень-2. Похмуре

  • 20.11.26, 12:21
Замість вступу, напевно, варто нагадати, що копія мого блогу живе за адресою https://v1snyk.dreamwidth.org/, а також мене можна знайти в інстаграмі – v1snyk. Якщо раптом цей текст взагалі хтось побачить. Непрацююча майже місяць стрічка блогів чи новин – це потужно, це майже рівень сайту сільради села на 300 людей, де єдиний програміст, він же місцевий алкаш Степан, втопився в нужнику за діскатєкою.

* * *

1. Загалом я більше не люблю осінь, ніж люблю. Особливо мені не до вподоби, коли похмуро, мокро чи холодно, а ще більше – коли все одразу. Проте зараз іншої реальності немає, тож я людина проста: раз похмуро, йду і фоткаю як є.


[ Читати і дивитись далі ]
Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
…
42139
попередня
наступна