Як пишуть на сайті ІА ГО Антикорупційна правозахисна рада, Людина, яка підозрюється у організації мережі з торгівлі наркотиками і дачі хабаря поліцейському, завдяки рішенню судді Логвіненко залишається на волі, то ж на чиєму боці грає суддя Логвіненко  

         Раніше журналісти Інформаційного агентства ГО «Антикорупційна правозахисна рада» розповідали про обіг наркотиків у місті Павлограді, який тривалий час прикривала поліція.  Тепер надійшла інформація про  факт продажу наркотичних речовин на території Криворізького та Кам’янського районів, та розберемось яке відношення та  на чиєму боці суддя Індустріального суду Логвіненко, який обирав запобіжний захід для підозрюваного в організації мережі розповсюдження отрути.

         Влітку 2022 року ситуація з обігом наркотиків знов потрапила у наше поле зору. Але цього разу саме поліцейські, сприяли виявленню та затриманню наркоторговців.

Після затримання особа, яка підозрюється в організації збуту наркотичних речовин, швидко опинилась на волі.

Перед затриманням ця ж особа пропонувала начальнику одного з відділень поліції Дніпропетровщини хабар. Розмір хабаря складав шістдесят тисяч гривень на місяць.

         Хабар призначався начальникові одного із відділів поліції Дніпропетровської області. За шістдесят тисяч гривень на місяць поліцейський мав не втручатися в протиправну діяльність з обігу наркотичних речовин, яку організував   зловмисник.

         Встати на бік наркомафії  поліцейський не захотів і про сумнівну пропозицію повідомив оперативників Дніпропетровського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України. Зловмисників було затримано, про затримання наркодилерів повідомила Нацполіція.

         В поліції розповіли, що гроші начальнику відділення поліції запропонував місцевий мешканець, 1981 року народження. За даними офіційного сайту Національної поліції затриманий заробляв на  збуті наркотичних засобів, для чого організував групу спільників.

Також поліцейські повідомили, що за оперативною інформацією, затриманий чоловік мав вплив на кримінальну ситуацію в регіоні. Збут наркотичних засобів і психотропних речовин було організовано на території Криворізького та Кам’янського районів області. 

В поліції повідомили, що у зловмисників було проведено 16 обшуків. Було виявлено та вилучено: сліп-пакети з метамфетаміном, шприци з ацетильованим опієм, гроші, комп’ютерну техніку, мобільні телефони, чорнові записи. 

         За фактом організації мережі з торгівлі наркотиками та дачі хабаря співробітнику поліції  відомості було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022040000000285. Кримінальне провадження було розпочато за ч.2 ст.307 (виготовлення та збут наркотичних речовин) та ч.3 ст.369 (дача хабаря) Кримінального кодексу України.  

         За даними офіційного сайту Національної поліції було затримано двох чоловіків. Так під час передачі частини хабаря поліцейському у розмірі 50 000 гривень було затримано імовірного організатора наркобізнесу. В цей же день було затримано його 19-річного спільника на черговій оборудці з наркотиками.

         На час слідства, як роз’яснюють наші партнери,  долю затриманих мав визначити слідчий суддя, адже саме він згідно Кримінально-процесуального кодексу обирає запобіжний захід. Справа № 202/4174/22 потрапила до слідчого судді Індустріального районного суду Тараса Логвіненка.  Після обставин, які нам в ході журналістського розслідування вдалося з’ясувати, виникло питання, то ж на чиєму боці грає суддя Логвіненко.

Наприкінці літа начальник одного з відділень поліції записав цікаве відео щодо роботи правоохоронців та суду. Ми звернули увагу на цей запис, адже відео стосувалося затримання потенційних наркоторговців , про яке раніше повідомляла Наполіція.

Поліцейським виявився Сергій Лукашов – колишній начальник Кам’янського районного управління поліції Дніпропетровської області.

Серед іншої інформації, яку повідомив Сергій Лукашов, було ім’я та прізвище імовірного організатора наркобізнесу. Ним виявився Станіслав Власюк. За словами поліцейського Власюк є одним із лідерів криворізького злочинного угруповання. Також правоохоронець повідомив, що через чотири дні після затримання Власюка було випущено під заставу у розмірі 208 000 гривень.

За допомогою порталу «Судова владу України» нам вдалося встановити, номер судової справи, в якій фігурує Станіслав Власюк.  Це справа № 202/4174/22. Дані Судової влади України, свідчать, що відносно Власюка ведеться слідство.

Інформація, що Станіслав Власюк є підозрюваним по справі № 202/4174/22 розміщена на сайті Дніпровського апеляційного суду у відкритому доступі.

За допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень ми з’ясували, що запобіжний захід Власюку та іншому затриманому обирав слідчий суддя Індустріального районного суду Тарас Логвіненко. 

Обидві справи слухалися 11 серпня 2022 році. Станіславу Власюку, підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.369 та ч.2 ст.307 Кримінального кодексу України прокурор просив обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. 

Через те, що статті, які інкримінують Власюку передбачають внесення грошової застави замість тримання під вартою, прокурор просив встановити для підозрюваного Власюка заставу у сумі десять мільйонів гривень. Ч.5 ст.182 КПК України передбачає, що застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму. Стосується це осіб, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину. Обидві статті, які інкримінують Власюку, відноситься до тяжких злочинів. 

З заставою у десять мільйонів гривень вимоги КПК України були б виконані, адже застава була призначена. Втім навряд би імовірний організатор наркобізнесу в особі підозрюваного Власюка зміг би знайти десять мільйонів гривень для застави. Ще важче було довести їх легальне походження.    

Але суддя Індустріального суду Тарас Логвіненко відмовився призначати заставу у десять мільйонів гривень особі, яка підозрюються в організації торгівлі наркотичними речовина та дачі хабаря поліцейському.

Вислухавши доводи сторін, слідчий суддя Логвіненко призначив грошову заставу громадянину Власюку у розмірі всього 208 000 гривен.    

Виносячи цю Ухвалу, суддя Логвіненко добре знав про щомісячний хабар, який пропонувався поліцейському, у розмірі шістдесяти тисяч гривень. Більш того, виходячи з інформації з мережі інтернет, діяльність з розповсюдження наркотичних засобів могла розповсюджуватись й на інші міста Криворізького, Камянського регіону, тобто сумарні, щомісячні «виплати» за невтручання могли складати в рази більшу суму. За допомогою простих арифметичних дій суддя Логвіненко міг дійти висновку, що для Власюка 208 000 гривен – це невелика сума. Але суддя знехтував цим фактом.

Втім в Ухвалі щодо застави для Власюка суддя Логвіненко відзначив, що Власюк займається суспільно-корисною діяльністю.

Також суддя Логвіненко вважає, що сторона обвинувачення не довела існування ризиків, передбачених п.3,5 ч.1 ст.177 КПК України. Тобто на думку судді Логвіненко підозрюваний Власюк не стане незаконно впливати на  інших осіб, які фігурують у кримінальному провадженні №12022040000000285. Також суддя переконаний, що Власюк не буде вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

На сьогодні Власюк за 208 000 гривень застави, завдяки ухвалі судді Логвіненко,  вийшов на волю.

Виходить, якщо Власюк дійсно є лідером ОЗГ зі збуту наркотичних речовин, він і на час слідства, зможе керувати своїм злочинним бізнесом. І дякувати за це Власюк має судді Логвіненко. Очевидно, що той самий Власюк знає на чиєму боці грає суддя Індустріального суду Тарас Логвіненко.

А ось до іншого фігуранта справи, 19-річного спільника імовірного організатора наркобізнесу, якому інкримінують лише незаконний обіг  (роздрібний продаж) наркотичних речовин (ч.2 ст.307 Кримінального кодексу України) суддя Логвіненко не був таким поблажливим. І призначив йому заставу, яка вдвічі більше за заставу Власюка, а саме - 494 000 (чотириста дев’яносто чотири) гривень.

Вважаючи на те, що дана справа має значний суспільний інтерес та великий резонанс ми звернулися до Індустріального районного суду.

В заяві ми присили надати коментар стосовно підстав для встановлення відносно невеликого розміру застави підозрюваному в сумі 208 000 гривень, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину.

Незважаючи на обіцянку надати відповідь протягом десяти днів, жодної відповіді з Індустріального суду протягом вже сімнадцяти днів ми не отримали. 

Втім пан Власюк, який підозрюється у скоєнні двох тяжких кримінальних правопорушень може повернутися до слідчого ізолятора. На 07.09.2022 в Дніпровському апеляційному суді призначено розгляд апеляції щодо запобіжного заходу для Власюка.

Слухатимуть апеляцію колегія суддів у складі суддів: Пістун А.О., Коваленко В.Д., Іванченко О.Ю. Можливо принаймні колегія не виявиться такою поблажливою до підозрюваного Власюка.  

На чиєму боці будуть судді апеляційної інстанції дізнаємося згодом.

Коли всі москалі здохнуть?

[ Читати далі ]

Таня Адамс

"...За рік до повномасштабного вторгнення в Україну Кремль розпочали підготовку до масової депортації українців до Сибіру, розраховуючи на швидку перемогу в Україні.

Проте агресія пішла не за планом. Українці, вчинивши агресору запеклий опір, врятувалась від сумної долі бути висланими до Сибіру. Про це у своєму блозі  висловив російський блогер Анатолій Несміян (Ель-Мюрід).

Він звернув увагу на те, що в 2021 році влада Росії несподівано змінила ГОСТи з масових поховань. В рамках цього процесу, крім іншого, було прийнято регламент щодо масових евакуацій населення у разі різних НС.

Паралельно гучною заявою відзначився міністр оборони Росії Сергій Шойгу, який на той час ще вважався одним із найближчих спільників кремлівського диктатора Путіна.

Він заявив про необхідність збудувати близько п'яти нових міст-мільйонників на території Сибіру. На думку Анатолія Несміяна, вже тоді Кремль ухвалив рішення про напад на Україну і планував масову депортацію українців до Північ.

«Думаю, що ці термінові та нічим незрозумілі зміни у ГОСТах були прийняті не для громадян РФ. Ну, тобто нас зрештою все це теж має торкнутися, але не одразу. А ось для цілей успішної "спецоперації" подібна підготовка виглядає цілком логічною», - написав Ель-Мюрид.

Українці зірвали плани агресора. Тепер, вважає Несміян, задум Кремля може бути здійснений щодо самих громадян Росії, якщо почнуться народні хвилювання....."

Ці створіння дратують більше за рашистів, цих створінь не цікавлять звірства їх армії, кажуть, що не мають відношення до цього, зате ниють за візи, Навального та малюють Крим російським, згадують, що вони росіяни тільки коли вигідно, а потім ображаються, що українці пропонують їм дітородний орган у відповідь на заяви про союзників. Чи то лицеміри, чи то тупі 

Таня Адамс

 Дістали! Прояснимо мою «зрадницьку» позицію що до мого НЕ переходу на чисту державну мову.

1.     Державна мова має бути українська і тільки українська.

2.     Українізація повинна продовжуватись доти, доки не буде досягнутий поріг Перепису Російської імперії 1898го року коли на землях України рідною мовою українську вважало як мінімум 75 відсотків населення.

3.     Не знаючі української мови повинні бути позбавлені українського громадянства, або його не набувати.

4.     Українська повинна бути обов’язковою для вживання в усьому полі бізнесу та офіціозу.

 Це база, це моє глибоке переконання. А тепер про мою особисту «українізацію» и «мову агресора».

 Мови агресора не буває, буває мова, на якій говорять агресори. Бурятьську – під ніж. чеченська у батальоні Дудаєва – зась, під загрозою розстрілу і т.д, і т.п, так? Англійську взагалі треба заборонити в світі і країнах Британської співдружності! Кіплінга книжки у Гангу втопити! Французську - в Африці, на Карібах вивести як тарганів! Іспанську взагалі під три чорти в країнах Латинської Америки! Твори франко-англо-іспано мовних письменників – у костер! Маркеса – на шибеницю!

 Не буває національної культури без культури національних меншин. Ми всі українці, і титульної нації (таких по крові днем з вогнем не розшукати), і єврейського, і російського, і кримсько-татарського, і вірменського і будь якого іншого походження. І Булгаков – українська культура, підкреслюю – не україномовна, але українська.  і Жванецький, і Віктор Некрасов, і мій однокашник по 44й школі Наум Коржавін, і поети-письменники Розстріляного Відродження, і Гоголь, і Шевченко, і Довженко – всі вони творили в нашій країні, тому належать Україні при всьому різноманітному ставленні до їх творінь.

 

 Російська мова – доволі симпатична та розвинена колаборація мовних груп різного походження, і слов’янської, і тюркської, і англо-саксонської і багато-багато ще яких груп мов. На цій мові завдяки державній політиці розвитку спочатку в Російський Імперії, потім в СРСР, створено безліч видатних творів які вивчаються і будуть вивчатися у всіх цивілізованих країнах світу. Українська мова, як на мене, набагато красивіша, але завдяки багатовіковому імперському пресу не така розвинена як російська. Нема на український й десяти відсотків творів «видатної» групи по відношенню до російської аналогічної групи. Питання – МЕНІ ЩО, ВІДМОВИТИСЯ ВІД АКСЬОНОВА, БУЛГАКОВА, ДОВЛАТОВА, СЕВЕЛИ, ГОГОЛЯ, ЖВАНЕЦЬКОГО – перелік буде дуже довгим – ТОМУ ЩО ВОНИ ПИСАЛИ НА «МОВІ АГРЕСОРА»?

 А раз так, тоді чого там стидатися – діємо по принципу Талібану! Все, що не вкладається в принципи «українськості»  видумані зокрема нездарами з «Спілки письменників» які не в змозі створити  нічого путнього  для читача і «перебити» російськомовний тренд, повинно бути знищено, а ми, українці, повинні «хавати продукт вторинний» по Войновічу, національний,  якої б він якості не був! Так? Тоді не дивуйтеся, що на виборах подібні «талібан-українізатори» залетять в анал. Ті, хто вважає, що російська мова несе якийсь «генний код поневолення» чи лукавлять, чи повинні носити кіпу з фольги – рептілоїди нас теж зомбують.

 

 Мене бісить «двудупість» нинішніх «українізаторів». Назвати аеропорт та університет іменем киянина-монархіста Сікорського можна, лишити в спокої музей вічно опального при всіх владах Булгакова ніяк? Йдіть, шановні, лісом!

 

 Нинішнє мовне «трендове згвалтування», коли кожного намагаються заставити розмовляти та писати тільки на державній, я вважаю або помилкою, або злочином проти майбутнього. В Європі, куди ми йдемо, нас легко та невимушено заставлять виконувати європейське мовне законодавство і, хочуть того нездари-українізатори, чи не хочуть, нас заставлять поважати у тому числі і російську мову, і її носіїв.

Резюме.

 

 Російська мова в Україні не зникне, як би хто з шароварів не вискакував. А стане вона мовою меншості, в тому ж літературному секторі, тільки тоді, коли «читабельних» творів українською стане більше ніж російською. А до цього часу ой як далеко, особисто з ніякою політикою влади по популяризації української. Усі спроби заборонами воювати з російською в епоху інтернету проваляться в помийну яму історії. Це як Бог свят. А культура… культура або є, або її нема. І якщо я досі вагався - переходити мені остаточно на державну чи ни?, то після ганебної свари навколо музею Булгакова я твердо вирішив – ні в якому разі! Розмовляю та пишу українською я набагато краще за більшість співвітчизників, а на якій мові я буду спілкуватися в побуті та у тих же соцмережах, хоч на суахілі, хоч на санскриті, хоч на «мові агресора», усім повинно бути байдуже. Як казав геніальний українець єврейського походження Жванецький – «Не нравится запах? Пошел к чертовой матери и запах с тобой»! Не розумієте мою російську? Відписуйтесь! Але мої діти та онуки будуть знати російську не гірше за державну. DIXI