Законам піддається все і всюди.
Але не всі закони піддаються нам,
Не все і не завжди ми розумієм, бо ми люди.
Ще кожен їх трактує, як захоче сам.

Неправильно їх розуміти часто можем,
А пізнавати їх - це справа нашого життя,
На своїй шкірі все відчути може кожен -
Десь добрі, десь погані відчуття.

З законами фізичними - погані жарти,
Від їх нерозуміння Опіки, порізи й синяки,
А може розчавИти ще на старті,
Не вірять в них лиш повні диваки.

З законами духовними трохи складніше,
Від виконання їх залежить середовище навколо,
Де є любов - там жити завжди ліпше,
А де нема, то там серця розбиті й долі.

За їх порушення відплата не миттєва,
Що іншому зробив, від іншого приймеш колись,
А може діти, внуки... й ситуація життєва
Повернеться до них. Зла не роби - спинись.

Не псуй цей світ - тобі у ньому жити,
Майбутнього не псуй, краще добро твори,
Щоб ти і ті, що поруч, все могли радіти,
Краще добра шлях для прийдешніх обери.

[ Читати далі ]

Щось величезне, що значно відрізнялося габаритами від навколишнього, завжди викликало певний трепет. Але можна піти і від протилежного. Уявіть, що ви зменшилися до розміру комахи, а решта залишилася незмінною. Які ваші емоції? У цю добірку потрапили люди, тварини, навколишні предмети, які з якоїсь причини суттєво більші за своїх побратимів.

  Невеличкий будинок, придбаний мною, стояв на узліссі в тихому мальовничому місці. Від гомінкого села сюди приглушено долинали лише звуки гавкіту сільських собак. В цьому будинку я проживав один, якщо не рахувати мою подружку самотність. Ми з нею ділили довгі дні і те, що їх наповнювало.

  Тиша була тією атмосферою, яка панувала в кімнатах будинку. Це мене майже влаштовувало. Але іноді так хотілося почути в кімнаті жіночий голос і просте звернення до мене по імені. І я мав таку нагоду, але лише уві сні.

  Вона приходила до мене стомленою, сідала на канапу, брала недочитану книжку і згодом засинала. Я дбайливо вкривав її ковдрою і вона пару годин поринала у сон.

  Згодом з кімнати долинав її голос

– Коль, постав на плиту чайник.

– Добре. Ти будеш чай чи каву?

  Далі коротенький сон закінчувався. Але наступної ночі сон знову повторювався з тими, чи іншими варіаціями. І я вже звик до нього і до своєї нічної подружки. А вдень мені в очі ревниво заглядала моя самотність.

  Одного разу десь пополудні  двері мого будинку відчинились і в кімнату ввійшла моя нічна подружка. Я було подумав, що задрімав за читанням книжки і мені сниться сон. Я навіть себе вщипнув і то було боляче. Це був не сон…

– Коль, ти не бачив куди я поділа свої капці?

  Далі все було як у вісні. І це чаруюче відчуття її присутності в будинку було п’янким. Я думав, що здоровий     глузд мене покидає. Та я був не проти так казково зійти з розуму.

  Вона пішла так же зненацька, як і прийшла. І через годину я був впевнений, що я все ж таки бачив сон.

  Минали дні, і вона знову і знову до мене приходила. Але вже не уві сні. Сни з нею перестали мені снитись. Їх змінила казкова реальність. А моя самотність надула губи і пішла геть, злісно гримнувши дверима. Дивно, але мені її зовсім не було жалко.

Коли щось знаходиш, можна не відразу усвідомити всю цінність. Буває так, що розуміння цього зростає з часом. Більшість знахідок колись були звичайними побутовими предметами, а для нащадків вже стали артефактами, які зберігають у музеях, вивчають. Логічно, адже завдяки їм ми можемо зазирнути у минуле.

Вчені кажуть, що кістка належала Patagotitsn dinosaurs, який виглядає так: 

[ Читати далі ]

[ Читати далі ]

Сила волі з кожним роком