У березні, 2022 року, Ася додзвонилася з Маріуполя до Миколаєва. Для Асі це стало дивом. 

Тоді прорізався зв'язок і Ася набирала всі номери поспіль. Але спрацював лише цей екстрений номер. Найімовірніше, це була служба ДСНС. 

Ася почула: "Оператор..., місто Миколаїв, що у вас трапилося?" 

Ася попросила: "Врятуйте нас, будь ласка! У нас тут все дуже погано. Нас вбивають".

Жінка з Миколаєва уточнила: "Скажіть, де ви знаходитесь. Назвіть вулицю, будинок, район".

То був голос з іншого життя.Точніше, не так. То був голос життя, а Ася була всередині смерті. 

Ася не могла повірити, що десь за цим колом пекла, в якому знаходиться її місто, є місця, де люди відповідають на дзвінки, задають уточнюючі питання і, можливо, прийдуть на допомогу, якщо їх покликати. 

Ася відповіла: "Я телефоную з Маріуполя. Нас бомбять і обстрілюють. Ми постійно в підвалі. Вийти практично неможливо. У нашому підвалі дев'ятеро людей. Поряд з нами мертва сусідка, загорнута в килим. Її убило осколком. Ми не можемо її поховати. Скажіть, що нам робити?" 

Жінка - оператор не відповідала. Ася подумала, що зв'язок обірвався: "Алло, ви чуєте мене? Алло!" 

"Я тут, я чую", - відповіла жінка із Миколаєва. І знову замовкла. Ася зрозуміла, вірніше відчула, що незнайома оператор, із міста на півдні України, плаче. 

Їх відокремлювали півтисячі кілометрів, але насправді їх розділяла нескінченна чорна діра між живим Миколаєвим та мертвим Маріуполем. 

Ася розповідає цю історію і дивується: "Уявляєте, вона плакала. Не я плакала, а вона, ця жінка. Коли про Маріуполь почула, то не могла розмовляти".

Ася теж заплакала б, але їй треба було рятувати дитину. Тому Ася знову уточнила: "Порадьте, що нам робити. Ми ледве до вас додзвонилися! У нас проблеми зі зв'язком, їжею, ліками, життям".

Жінка запитала: "У вас достатньо води?" 

Ася здивувалася: "Води? У нас її немає. Ми її набрали зі старої криниці, але не впевнені, що вона чиста. Та й ця вода закінчується. І знову піти до криниці неможливо. Стріляють жахливо. Ви нам допоможете?"

І знову довга пауза з того боку де життя. А потім уривчасто, через ридання, що стримуються: "Тримайтеся разом. Постарайтеся вижити".  

І все. Більше жінка із Миколаєва нічого не сказала.Чи не змогла.  Перша поклала слухавку. Не кожна людина може витримати таку розмову. 

Ася тоді на неї розлютилася, тому що багато чого не знала. Ася не могла бачити всієї картини жаху, що відбувається у її місті. 

У неї був не весь малюнок пекла, а лише маленький шматочок цього малюнка з чорними будинками та воронками у мерзлій землі. 

Ася виживала на своїй вулиці, у підвалі, без зв'язку та інформації, поряд із людьми, які теж нічого не знали.

Жінка-оператор із Миколаєва знала, що вибратися з Маріуполя практично не можливо. Бути всередині Асіного міста, на той час означало смертний вирок. Яку пораду вона могла дати Асі? Що пообіцяти? 

Люди поряд, хотіли надії та з'ясовували у Асі: "Що вона сказала? Нам допоможуть?" 

Ася відповіла різко, про що досі жалкує: "Сука вона. Нічого не сказала. Ніхто не допоможе".

Вчора я познайомилася з Асею і вона розповіла мені цю історію, а потім запитала: "Цікаво, ця жінка -  оператор із Миколаєва мене пам'ятає?"

Думаю, пам'ятає. Тому й пишу цей допис. Пишу його не для Асі, а для тієї самої  пані з Миколаєва, яка відповідала на Асін дзвінок. 

Я дуже хочу, щоб вона знала, що Ася вижила, врятувала свою дитину і вибралася з Маріуполя.  

Для Асі теж важливо, щоб жінка, яка тоді з нею розмовляла, дізналася, нарешті, що Ася жива. 

Тому що жити з почуттям провини, що ти комусь не допоміг, навіть, якщо це було неможливо - пекло, страшніше за Маріуполь. Ася, я, та інші маріупольці, що вижили, це добре розуміють.

***
Надія Сухорукова з фб

Люба моя, сьогодня надзвичайний день, День Геолога. Дві долі, шахтар з темного підземелля, і геологиня з під хмар в горах, під яскравим сонцем . Дві різниці, які єднають наші душі. Поздоровляю дорога моя дружина, Дякую Богу що ми разом.

[ Читати далі ]

[ Читати далі ]

Декілька днів тому на Куп'янському напрямку спіймали італійсько-путінського найманця Джанні Ченні 1973 р.н.: "що змусило неаполітанського шеф-кухаря піци піти служити в російську армію і опинитися в окопі в Україні, поки неясно"

Был болен некто Лазарь из Вифании, из селения, где жили Мария и Марфа, сестра ее.
Мария же, которой брат Лазарь был болен, была та, которая помазала Господа миром и отерла ноги Его волосами своими.
Сестры послали сказать Ему: Господи! вот, кого Ты любишь, болен.
Иисус, услышав то, сказал: эта болезнь не к смерти, но к славе Божией, да прославится через нее Сын Божий.
Иисус же любил Марфу и сестру ее и Лазаря.
Когда же услышал, что он болен, то пробыл два дня на том месте, где находился.
После этого сказал ученикам: пойдем опять в Иудею.
Ученики сказали Ему: Равви! давно ли Иудеи искали побить Тебя камнями, и Ты опять идешь туда?
Иисус отвечал: не двенадцать ли часов во дне? кто ходит днем, тот не спотыкается, потому что видит свет мира сего;
а кто ходит ночью, спотыкается, потому что нет света с ним.
Сказав это, говорит им потом: Лазарь, друг наш, уснул; но Я иду разбудить его.
Ученики Его сказали: Господи! если уснул, то выздоровеет.
Иисус говорил о смерти его, а они думали, что Он говорит о сне обыкновенном.
Тогда Иисус сказал им прямо: Лазарь умер;
и радуюсь за вас, что Меня не было там, дабы вы уверовали; но пойдем к нему.
Тогда Фома, иначе называемый Близнец, сказал ученикам: пойдем и мы умрем с ним.
Иисус, придя, нашел, что он уже четыре дня в гробе.
Вифания же была близ Иерусалима, стадиях в пятнадцати;
и многие из Иудеев пришли к Марфе и Марии утешать их в печали о брате их.
Марфа, услышав, что идет Иисус, пошла навстречу Ему; Мария же сидела дома.
Тогда Марфа сказала Иисусу: Господи! если бы Ты был здесь, не умер бы брат мой.
Но и теперь знаю, что чего Ты попросишь у Бога, даст Тебе Бог.
Иисус говорит ей: воскреснет брат твой.
Марфа сказала Ему: знаю, что воскреснет в воскресение, в последний день.
Иисус сказал ей: Я есмь воскресение и жизнь; верующий в Меня, если и умрет, оживет.
И всякий, живущий и верующий в Меня, не умрет вовек. Веришь ли сему?
Она говорит Ему: так, Господи! я верую, что Ты Христос, Сын Божий, грядущий в мир.
Сказав это, пошла и позвала тайно Марию, сестру свою, говоря: Учитель здесь и зовет тебя.
Она, как скоро услышала, поспешно встала и пошла к Нему.
Иисус еще не входил в селение, но был на том месте, где встретила Его Марфа.
Иудеи, которые были с нею в доме и утешали ее, видя, что Мария поспешно встала и вышла, пошли за нею, полагая, что она пошла на гроб – плакать там.
Мария же, придя туда, где был Иисус, и увидев Его, пала к ногам Его и сказала Ему: Господи! если бы Ты был здесь, не умер бы брат мой.
Иисус, когда увидел ее плачущую и пришедших с нею Иудеев плачущих, Сам восскорбел духом и возмутился
и сказал: где вы положили его? Говорят Ему: Господи! пойди и посмотри.
Иисус прослезился.
Тогда Иудеи говорили: смотри, как Он любил его.
А некоторые из них сказали: не мог ли Сей, отверзший очи слепому, сделать, чтобы и этот не умер?
Иисус же, опять скорбя внутренно, приходит ко гробу. То была пещера, и камень лежал на ней.
Иисус говорит: отнимите камень. Сестра умершего, Марфа, говорит Ему: Господи! уже смердит; ибо четыре дня, как он во гробе.
Иисус говорит ей: не сказал ли Я тебе, что, если будешь веровать, увидишь славу Божию?
Итак, отняли камень от пещеры, где лежал умерший. Иисус же возвел очи к небу и сказал: Отче! благодарю Тебя, что Ты услышал Меня.
Я и знал, что Ты всегда услышишь Меня; но сказал сие для народа, здесь стоящего, чтобы поверили, что Ты послал Меня.
Сказав это, Он воззвал громким голосом: Лазарь! иди вон.
И вышел умерший, обвитый по рукам и ногам погребальными пеленами, и лицо его обвязано было платком. Иисус говорит им: развяжите его, пусть идет.
Тогда многие из Иудеев, пришедших к Марии и видевших, что сотворил Иисус, уверовали в Него.
А некоторые из них пошли к фарисеям и сказали им, что сделал Иисус.
Тогда первосвященники и фарисеи собрали совет и говорили: что нам делать? Этот Человек много чудес творит.
Если оставим Его так, то все уверуют в Него, и придут Римляне и овладеют и местом нашим и народом.
Один же из них, некто Каиафа, будучи на тот год первосвященником, сказал им: вы ничего не знаете,
и не подумаете, что лучше нам, чтобы один человек умер за людей, нежели чтобы весь народ погиб.
Сие же он сказал не от себя, но, будучи на тот год первосвященником, предсказал, что Иисус умрет за народ,
и не только за народ, но чтобы и рассеянных чад Божиих собрать воедино.
С этого дня положили убить Его.
Посему Иисус уже не ходил явно между Иудеями, а пошел оттуда в страну близ пустыни, в город, называемый Ефраим, и там оставался с учениками Своими.
Приближалась Пасха Иудейская, и многие из всей страны пришли в Иерусалим перед Пасхою, чтобы очиститься.
Тогда искали Иисуса и, стоя в храме, говорили друг другу: как вы думаете? не придет ли Он на праздник?
Первосвященники же и фарисеи дали приказание, что если кто узнает, где Он будет, то объявил бы, дабы взять Его.