З наших давніх літописів мені сильно припали до душі благородні рядки стосовно вимог до правителів: судіті по правдє. В давні часи слово "правда" було багатозначним і одним з головних його синонімічних значень було те, що ми зараз називаєм словом "закон", або узагальнено - "право", що явно походить від слова "правда". Отже "судіті по правдє" означало: 1. Правдивого суддю. 2. Правдивє слідство. 3. Правдий присуд. Ще мені подобалось там...

Читати далі...

Не вносив поняття "розуму" до таємниць життя, тому що на мою думку Розум є не стільки таємниця - скільки проблема. Не є великим відкриттям визнання, що людина не є виключно носієм розуму в світі і на Землі. Просто людський розум має свої цікаві особливості, які зосередив вислів "Пізнай самого себе і ти пізнаєш світ". Процес гарний в декларації і фактично неможливий в дійсності. Жодній людині не дано пізнати всю реальну вартість свого розуму і особи. Людина може тільки ...

Читати далі...

В нашому українському політикумі мене найбільше незадовільняє відсутність чітких ідейних програм конкретних партій, як це модно говорити - меседжів. Таких, які є ідея комунізму у КПУ чи націоналізму в ГО "Свобода". Починати ідейну ідентифікацію ВГО ФС я почну здалеку ТАЄМНИЦІ ЖИТТЯ Раджу… А якщо щиро: не раджу! Задумуватись над питаннями, які не мають відповіді – тільки нерви псувати. Проте я задумався і повністю загруз у навіть не розв’язанні таємниць життя, а...

Читати далі...

* * * Ми віками звикли покладати голову За Україну, за її волю І, як відчуття вічного голоду, Цю звичку носили з собою. Ми так звикли ходити в мучениках, В трагічних героях, в страждальцях, Яких Україна — мати засмучена — Не могла з Сибіру діждаться, Ми кров лили, ми пісні складали, Ми так вросли в свою ролю, Ми так натхненно голови покладали За Україну, за її волю. І от вже ластівкою звістка шугає: Є держава! Вже можна жити! А ми все ходимо і шукаєм: Де б...

Читати далі...

(продовження, початок Военная проза Бориса Васильева Ч-1) Рассказ «Пятница» («Юность», 1970, № 6) войны как бы совсем и не касается. Действие его развивается в праздничный день 22 июня 1941 года... Веселая массовка молодежи одного из московских заводов. Лес, солнечная поляна, песни, танцы, веселье. Три друга: кузнец Федор, заводской поэт Сеня, монтер Костя. Влюбленная пара: Костя и молоденькая библиотекарша Капа. Для них в этот день перестали существовать и пространство, и время. Костя говорит ...

Читати далі...

Давно отгремели залпы Великой Отечественной войны. Но о ней продолжают вспоминать, рассказывать, писать. И вспоминают и рассказывают, естественно, по-разному, по-своему, часто о своём. Решить вопрос о том, что и как рассказать о войне, во многих случаях оказывается не так просто. Что же важно в наши дни знать и помнить о войне, о том, «как всё было»? О чём обязаны советские люди не забывать и помнить вечно? Что из рассказов о войне способно взволновать ум и сердце нашего современника, нашей...

Читати далі...

З нагоди наближення 9 травня Борис Васильев ВЕТЕРАН — Алевтина Ивановна, что же это вы свои факты скрываете? Нехорошо! Старший бухгалтер отдела сбыта Алевтина Ивановна Коникова — пятидесятилетняя, в меру полненькая и еще не утратившая инстинктивного желания нравиться,— удивленно смотрела на секретаря комсомольской организации фабрики. Секретарь был юношески самоуверен, горласт и глядел с победоносным торжеством. — Я ничего не скрыла, — начала она, лихорадочно припоминая все...

Читати далі...

(Задовбали мене всі тим Табачником! Кого піарим? Стільки уваги г.. на палочці! Ось що треба обговорювати! Читайте!) «Вертеп» – поема Григорія Чубая Nihil semper suo statu manet. Ніщо не лишається постійним у своєму становищі. (латинська мудрість) [ далі ]

Долю не вибирають – не те вона і Доля! Як довелось прийти у світ у певний час, то і вибору особливого нема, як жити в цьому часі, а дрібниця твого особистого вибору полягає тільки у тому, ЯК ЖИТИ? Тобто повнота внутрішнього сприйняття світу є підпорядкованою кожному окремо і залежить від самої людини, кожної поокремо. Відповідно до внутрішнього світу людини постає її іпостась у світі зовнішньому. Тому правильним є вислів: «Людина, це середнє між тим, що вона думає про себе і тим, що ...

Читати далі...

Галина ГОРДАСЕВИЧ ПОРА ПОЧУВАТИСЬ ВЕЛИКИМИ Зараз багато людей ностальгічно зітхають: «А раніше, попри все, було краще жити!» Чи ж краще? Коли ви запитаєте мене, я скажу: так. Так! Так!! Так!!! А чому? Над цим варто застановитися.[ далі ]