Троллинг безумия

Не стой на моей дороге
мальчик из темноты,
я разрываю строки 
если за ними ты.

**** 

Играешь в слова, boy?
Мысли летят в ад,
ты проиграешь бой 
ставками невпопад.

Видишь я снова пишу 
И это ты виноват
Значит я снова дышу 
Внутренний тролль рад.

Можно увидеть глаза? 
Картинки скрывают мир.
Может ты стрекоза?
Или маньяк вампир?

****

Шаблоны разорваны 
клочья в стороны. 
Видел как ночью 
дерутся вОроны?

****
Кто ты? Виденье? Муза?
Девочка? Мальчик? Призрак?
Кто ты? Моя обуза? 
Или безумья признак?

Может быть я дракон. 
На службе династии Мин.
Может быть просто сон 
с порталами в Хошимин.

****
Полетели разрешаю
просто закрывай глаза
сможем пробежать по краю
и неважно что гроза.

****
Новый портал. Вечер. 
Смотри! Это Фудзи? Белый. 
Пламя. Монах. Ветер.
Воин. Мечта. Смелый?

****

Рушатся миры. Боли иголки
Правила игры? Просто осколки... 
Если надоело только скажи.
Я ненавижу играть в миражи. 

Странные рифмы выносят мозги, 
просто скажи, не молчи, помоги,
словно из стали стали слова, 
тысячный раз я не права. 


**** 

Мальчик-сенсей, ты точно реален?
Ты не безумен, ты гениален. 
Или все это насмешка, игра,
снова проснуться настала пора....









Без сна

Боль пробивает последнее дно
снова собой быть не дано...
В этой реальности выжить одной?
Лучше с 30-го прямо в окно...

Тиндер-рота или разговорчики в строю

Если вам тоже скучно и не хватает общения на карантине, то рассказываю лайфхак. Берем фотку с картиной на которой изображена красивая девушка. В моем случае это работа французской художницы. Та, что на аватарке этого блога. Регимся в Тиндере, ставим возраст 30 лет и пишем яркий текст по картинкой. Я написала такой:

"Эшампле, 5 элемент, риск, Тартт, инди, Моне, вермут, куни, dark folk, РПГ, йога, сквирт, фотосъемка, следствие, МГП, Бертон, рок, мантры, хьюгге, хокку, преф, суши, прибой, дорада. Если все ещё читаешь - плюс в карму) Если все это нравится - удивил) При этом тебе меньше 35-ти и кубики на животе - так не бывает) Лицо, возраст, имя здесь от фонаря. Фотки сисек в личку не шлю. Но это не точно )))".

Этот профиль без имени, фоток и реального возраста нравится почти всем красивым парням в возрасте от 22 до 45))) Я за два дня насобирала в ленте более ста заинтригованных красавцев))) Целая рота. Скучно теперь не будет точно) Жаль только их всех, потому что разгадывать мои загадки интересно, но взрослая дама со специфической внешностью это вам не шуточки) Меня действительно приятно удивило то, что среди всей этой банды есть реально интересные интеллектуалы, которые даже не просят фотки) Общение ради общения это прекрасно))

По нотам

Неизвестно где ты, кто ты...
Это жизни или ноты?
Постоянно в ля миноре
в песне, а точнее споре
внутриличностных творений.
Кто я? Голоса сомнений
на подпевках у печали
все сильнее зазвучали.
Улететь смогу едва ли -
сети вьет судьба из стали.

Песня слов

Ливень. Лица. Льется лето.
Эта песня недопета.
Снова музыка иная -
с лютней ласково играя
менестрель мечту лелея
запоет. Любви аллея
заалеет лепестками
страсти. Счастье рядом с нами...

В росчерке пера...



Стекают годы речкой скоротечной 
туда, где оборвется жизнь-игра
и лишь душа останется навечно 
в сияньи слова, в росчерке пера....

Все уроды - я принцесса!

Сложно жить не по шаблону
выделяться из толпы.
Вам же проще без разгону,
не сворачивать с тропы.

Злюсь. До чёртиков достали
тягомотиной своей.
Я в ярмо вернусь едва ли -
с музой вместе веселей!

Вот вам зеркало, смотрите -
зависть портит цвет лица!
Прочь невежды! Не давите
на свободного творца!

Тест на міцність

Не спинити мою свободу -
крок вперед всім чортам назло.
Серед вогнищ шукаю воду
тут сміливість, як ремесло

необхідна. В часи задухи
прожене вона горе геть.
Добра доля протягне руки -
забирайся, старуха-смерть! 

Из клетки


Жизнь поделилась на мелкие слайды -
сложно увидеть себя среди них.
Рамки и правила крикнули: "Знай ты - 
четко расписан каждый твой чих".

Я посылаю занудин подальше
И улетаю в мир без границ.
В сказку свободы без планов и фальши,
где перед страхом не падают ниц.

Картиночка из сети (не знаю кто автор)

Cексизм, знецінення і неповага. Як вибратися

Хто я є? Яка відповідь правильна? Хто взагалі цю відповідь може дати? Я шукаю її вже більш ніж 10 років. А раніше навіть не шукала. Бо була впевнена, що я ніхто і ніщо. Хотіла вбити себе. Мріяла про швидкий та безболісний спосіб. Тому що так казала підсвідомість. Крім рендомних пісень з минулого, які вона включає  зранку в голові, там є ще багато чогось. Чогось, що контролює все життя. Нав'язує модель поведінки. Навіть, якщо ти цього не хочеш. Не замислюєшся над цим. Бо ніхто не знає, що туди напхали батьки, родичи та оточення за все життя. І до кінця неясно, скільки там цього огидного, поганого або взагалі шкідливого для існування.


Найбільш токсічна речовина в моїй голові - знецінення, що переслідує  змалку. З роками хтось стає сильнішим. І може протистояти цій загрозі. Сперечатися з нею. Чи просто не звертати уваги. Але чим більше тебе знецінювали, тим складніше робити це. Іноді самотужки це  неможливо. Мені допомогла психотерапевтка.  


Проте і досі боляче щоразу, коли стикаєшься з цим знов. Відчуття таке, начебто тобі плюнули в обличчя. Хоча це може бути одна фраза, інтонація чи навіть просто погляд. Особливо боляче, коли це роблять родичі та найближче оточення. І ти начебто розумієш, що ти не винна в тому, що деякі таким чином самостверджуються за твій рахунок. Але підсвідомість все одно вже радісно шепоче тобі голосами з минулого: "немає досвіду", "не професійна", "ні на що неспроможна", "бездарна", "невихована", "некрасива", "слабка", "в тебе не вийде", "не зможеш", "навіть не намагайся", "товста",  "недостатньо мізків", "тупа вівця", "сіра миша", "посміховисько", "істеричка", "психічно не врівноважена", "занадто емоційна", "хвора", "несповна розуму", "боягузка", "ведеш себе, як повія". 


І це не чужі тобі голоси. Це голоси мами, бойфрендів, чоловіка, приятелів, однокласників, керівників, вчительок та вчителів. Майже всі ці люди залишилися в минулому житті. Але їх слова досі ріжуть крила. І всіляють страх. Страх зробити помилку, страх бути собою, страх спробувати щось нове, створювати прекрасне, писати і говорити на повну силу. Бо якщо тобі не вдасться і ти впадеш, вони знову оживуть в підсвідомості та будуть іржати і тикати в тебе пальцями. І найбільш лякає, що головний голос серед них буде мій. Мій власний. Той, що досі вірить в ці ганебні навішані іншими ярлики.


Нещодавно подивилася фільм про Енн. Плакала і багато думала. Шкодую, що в радянські часи мого дитинства в нас не було таких книжок і фільмів. Які вчать не боятися бути собою за жодних обставин. Навіть коли весь світ зневажає тебе. Бо ти не винна в неавдкватній реакції частини оточення на те, що жінка може гостро мислити, аргументовано критикувати, ефективно керувати, писати змістовні книжки, робити якісні розслідування, аналізувати законодавство, заробляти гроші та бути успішнішою, ніж багато чоловіків. І іноді вони тебе б'ють у лице просто за те, що ти "занадто розумна". 


Але вчитися ніколи не пізно. Вчитися творити на повну силу, стійко долати перешкоди, не боятися нового, шукати натхнення та ставати сильнішою. І головне не боятися говорити оточуючим про повагу. Бо вони теж мають розуміти, що знецінюючі слова іноді ранять сильніше, ніж залізна зброя. 


Тобі вдасться. Ти зможеш. І будеш надавати приклад і впевненість своїй дитині. Бо любов і повагу треба дарувати щодня. Не шкодуючи. Тільки так можна знову повірити собі і цілому світу навколо.


Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
10
предыдущая
следующая