На роботі затишшя. Підняття цін призвело до зниження попиту. Відповідно, поточних завдань нема. Добре, хоч січень вийшов продуктивним. Точніше, за тиждень встиг зробити заробити стільки, скільки встигав за місяць.

В офісі багато людей у відпустках. Тож у мене теж знову вимушена відпустка,... яку нікуди витратити.

----

Схоже, зрозумів, чого кицька перебралась до мене. За кілька днів спіймав на ній 45 бліх. Тепер і чухається рідше, і до кімнати навідується рідше, бо знає, що буду шукати бліх. Як тільки блохи стали менше докучати — перейшла на стару дислокацію.

-----

Не розумію людей, які щось планують, якщо не збираються нічого робити. Це я про знайомого дослідника заброшок, який щоразу запитує куди можна з'їздити, але так нікуди не їде. Ось я не будую плани, коли знаю, що найближчим часом навряд чи вдасться кудись вибратись. До карантину був перелік об'єктів і подій, які хотів би відвідати (правда, там такі місця, куди без автомобіля не дістатись, але...), однак з початком пандемії все пішло перевертом. Тому перестав планувати. Хіба шо, помріяти.

Найцікавіше, що той знайомий на тролінг не ведеться.

Ще до презентації знав за кого буду вболівати.
Шикарна пісня!

Заради цікавості вирішив пройти психологічний тест на трендову тему. Хоча ніц нового про себе не дізнався. Тому можливо і б і не написав цю замітку. Однак здивувало, де ділися 16% ідентичності? (Я так розумію, що це нейтральні відповіді, тому так)

Пройти тест за посиланням можна тут:  https://www.idrlabs.com/ua/gender/test.php

Приємно, що Положинський продовжує співати! Тим паче, пісня чудова і тема знайома! Слова, наче про мене. Клас!

Пісня простенька (хоча є гарні фрази), а ось відеокліп чудовий! Тому не міг не запостити у блозі.

Дивні речі відбуваються. Кицька останнім часом заходить до мене в кімнату може раз у пів року, а цього тижня зачастила. Можливо, Мурзік приніс дуже надокучливих бліх, можливо їй просто стало нудно і захотілося нових місць. Коротше, сидить в кімнаті. Допитлива, як батько. Незрозуміло, що хоче: і в шафі ій не сидиться, і на підвіконні, і на дивані, і на підлозі. Преться на журнальний стіл, однак і там надовго не засиджується. За декілька днів блокноти пожмакані, шпалери подерті (робили ремонт лише пів року тому). А як любить сидіти на ногах! Вже навіть не лоскотно. Лише незручно сидіти на одному місці. Причому тільки сідаю на диван — одразу застрибує. Ледве доробив завдання по роботі.

Закидую до інших кімнат — прибігає. Як медом намазано.

В 2019-му вперше почув чудовий трек Арміна Ван Бюрена — і ось, нещодавно почув відносно свіжий ремікс. Звичайно, не обійшлося без ностальгічних флешбеків, про ремікс шикарний.

Тіпа, ТікТок. Але на Ютубі.

Цікаво виходить: у перший рік пандемії ковіду-19 фактично була одна хвиля захворюваності, в минулому, 2021 році, було дві хвилі. А в 2022-му, схоже, буде аж три хвилі. Вже зараз є стрімке зростання кількості нових хворих. Заспокоює лише те, що смертність від омікрону нижча, ніж від штаму дельта. Це засвідчує статистика епідемії.

Нова хвиля ковідла означає, що фіг куди поїдеш громадським транспортом. Та й на вакцинування не підеш, оскільки щеплення організоване по-дурнуватому: в черзі можна запросто підчепити бацилу. Про те, що невідомо скільки разів потрібно вакцинуватись і скільки діятиме захист, само собою, невідомо.

------------

Про особисте. Надумав ще з минулого року пошукати когось, але виходить замкнуте коло — щоб пофоткатись для анкети, потрібно знайти друга або подругу, а для того, щоб знайти друга або подругу, потрібно пофоткатись. Селфі робити не вмію. Причому так, щоб було класно, а не абияк. А з цим якраз і проблеми, бо то щетина, то фурункули, то клятий демодекоз, то стрижка така, що самому не подобається. Ну от таке.

Та й місця для зустрічей немає. А їхати на зустріч під час карантину, звісно, теж нереально.

Про запити, то окрема річ. Для мене в пріоритеті дружба. Дивуюсь, як створюються сім'ї. Та і пофіг. Сидів же вдома і далі буду сидіти.