Картопляні пюре швидкого приготування не входили в коло запланованих дегустацій. Але купуючи вермішелі "Хуторок" з попереднього огляду потрібно було доукомплектувати замовлення. А пюре потрапило до уваги завдяки асортименту: зазвичай, виробники пропонують два-три смаки, а тут аж шість! Крім того, ці пюре тієї ж торгової марки та мають ідентичний дизайн упаковок, що й замовлені вермішельки. Та й два звіти поруч від одного бренду, на мій погляд, виглядатимуть прикольно.

Правда, виникає питання: що показувати? Бо це доволі проста страва, адже в пачці розсипом перемішані всі інгредієнти і немає ні пакетика з приправами, ні столових приладів. Але я блогер! Щось вигадаю...

1. Картопляні пюре швидкого приготування "Хуторок" радують кількістю смаків. На огляді різновиди зі смаком вершків; зі смаком курки, смаженої цибулі та зелені; зі смаком сметани та зеленню; зі смаком грибів та зеленню; зі смаком яловичини з овочами; зі смаком телятини з аджикою. Якщо не помиляюсь, вони коштували 13 грн. за 30-грамову упаковку. Плюс — доставка.

Цікаво, що попри однакову марку з вермішелями, виробник пюре зовсім інший. А ще всі ці пюре я продегустував за один день.
[ Читати далі (+42 фото)... ]

Почуваюсь, як на роздоріжжі. Прямо підеш — в армію потрапиш. Ліворуч підеш — армія сама до тебе прийде. Праворуч підеш — сядеш у в'язницю і теж нема гарантії, що не візьмуть в армію. А в безвихідній ситуації ризик скоїти дурницю підвищується. Особливо, якщо не вмієш вибирати з декількох зол найменше. Час на роздуми поки шо є. Але ніякі адекватні думки в голову не приходять.

Погрози на мене діють негативно. Та й обирати з декількох зол найменшще не вмію.

Вітаю всіх з хаотичним вимкненням електрики! Вчора разів 4 вирубали: то на хвилину, то на півгодини, то на 4-5 годин. Причому, поза графіком, як попало. За таких обставин не можна нормально ні працювати, ні вести блог. Добре, що є ноут. При вимкненні світла він одразку пермикається на акумулятор. Правда, якщо потрібно користуватись інтернетом, при відключенні світла й він зникає. Але можна хоча б доробити статті (наприклад).

Спробував зробити картинку по роботі на ноуті (а там Фотошопу нема). Незручно. Але впорався. Ще й знайшов програму для відеомонтажу з дивним принципом роботи: обробка через сайт, але ресурсами ноута. Поки ще не перевіряв, однак можливість монтажу на ноуті тішить. Хоча і тут є нюанс: наскільки це необхідно? Бо може виявитись так, що нікому буде дивитись. Всіх же загребуть в армію. А жінкам на цивільці навряд чи буде до відосиків, оскільки вся ноша клопотів ляже на них. Ну і є ще один аспект: настрій. Стан такий, що не хочеться нічого робити, крім вживання алкоголю і сну. Про роздуми напишу пізніше.

Вирішив розшерити сюди відеоверсію нещодавньої дегустації нових вермішелей. Хоча через те, що зняв поспіхом, упустив деякі нюанси. Але все одно, нехай і тут буде. Тим паче, невідомо, чи буде можливість публікувати відео. Тому що і мобілізація, і блекаути, і реклама вже полізла на Ютуб з компа (бо інакше Гугл сайти не працюють). Ну і настрою немає ні на що.

Скільки б вермішелей швидкого приготування не їв — постійно з'являються нові. Так трапилось і цього року. Хоча, здавалось би, новим брендам і виробникам нізвідки братись. І тут, на огляд знову потрапили новинки. Причому, під відомою торговою маркою.

1. В сьогоднішній дегустації вермішелі швидкого приготування "Хуторок". Пощастило придбати повний асортимент, що складається з чотирьох видів: зі смаком гострої курки, зі смаком негострої курки, зі смаком грибів і зі смаком яловичини. Купляв за 8,88 грн. (при стандартній вазі 60 г.). Це дешево. Однак з доставкою обійшлось на 4,5 грн. дорожче. Тож загальна ціна становить більше 13 грн. Але за ексклюзивність треба платити. Бо в мережах маркетів такої вермішелі не бачив. Хоча марка відома. Правда, відома борошном, а не їжею швидкого приготування. Тим цікавіше!

Цікаво, що виробник той самий, що й у вермішелей "Chibi" і "Garnenka" з попередніх оглядів.

Минулого року розпочав робити самвидав про вітчизняні автомобілі, фантазуючи на тему журнальної серії з модельками. А цьогоріч не планував з різних причин. Проте з квітня зачесалось і вирішив підготувати матеріал про Богдан-2110. По-суті, це ВАЗ-2110 з іншим шильдиком (якщо не враховувати рестайлінг). Але доволі рідкісна модель. Виявилось, що дечого знав, ще й інформації небагато (і, як завжди, часто дані суперечливі та протирічать один одному).

Отож, 6-й випуск.  Зробив його лише вчора вночі.

Попередні випуски:

ЗАЗ-1103 "Славута" 1.2S - читати ТУТ

ІЖ-2717-90 - читати ТУТ

ЛуАЗ-1302 - читати ТУТ

ЗАЗ 968М - читати ТУТ

Daewoo Lanos - читати ТУТ

За традицією, дивився Євробачення. Причому, цього разу спробував подвійний режим (цей спосіб навіть радив коментатор Тимур Мірошніченко): на одному пристрої дивився виступ в прямому етері з офіційного каналу "Євробачення", а на другому пристрої дивився коментаторську студію. Прикольний спосіб перегляду:) Одночасно дивився і на смартфоні, і на комп'ютері.

В першому півфіналі п'ятими виступали представники України. Так що чекати до пізньої ночі, щоб подивитись виступ, не довелось.

Щодо учасників, найкращою піснею і сценічною постановкою вважаю українську — від Alyona Alyona і Jerry Heil. Не побоялись показати фосфорні заряди, що падають. Погоджуюсь з оглядачами, що така сцена пробрала аж до мурах по шкірі.

Стосовно інших учасників (бо за свою країну голосувати не можна), то вони не вразили і нічим не запам'ятались. Хіба що, співачка з Кіпру, за яку проголосував.

Якщо комусь цікаво, голоси зарахували (бо в чатах писали, що голосування у декого не працювало).

Другий півфінал дивлюсь зараз. Але шось "не вставляє". Забагато фріків (як серед виконавців, так і серед танцорів). Пісні банальні, без хуків, які запам'ятовуються. Та й голосувати все одно не можна, бо наша країна була у першому півфіналі. Хоча... скажімо, пісня від Албанії нічого так.

А от що сподобалось — так це оформлення (дизайн). Назви країн великими літерами, в кольорах національних прапорів у вигляді градієнтів (а не смуг). Незвичний підхід.

Тобто, загальне враження: "Ну, таке. Най буде." Як фоном під час роботи — норм. Але увагу не притягує. Правда, не можу сказати, щой попередні конкурси були дуже цікавими. Хоча не виключаю, що таке враження лише посилилось через сильний стрес.

І, звичайно ж, напередодні гранд фіналу, який відбудеться завтра, спробуємо вгадати, яке місце займе Україна. Як вважаєте? Я думаю, що в 10-ку точно потрапимо. Припускаю, що Alyona Alyona і Jerry Heil з "Терезою і Марією", у кращому випадку, можуть навіть зайняти 3 або 4 місце. Хоча раціональний погляд підказує, що більший шанс зайняти 10-5 місце.

Як і обіцяв, публікую порівняння смартфонів Realme 6 і Realme C67, яке не влізло в огляд новинки. Бо, як мінімум, цікаво поглянути на відмінності телефонів одного бренду, що належать до сусідніх сегментів, але подібні за продуктивністю. До того ж, оснащені різними поколіннями і версіями ОС Android! А, як максимум, додатковий звіт не буде зайвим.

 Обидва телефони належать до бюджетного рівня, але до різних сегментів і поколінь. Мій Realme 6 є середньобюджетною моделлю 2020 року. Мамин Realme C67 — свіженький топовий низькобюджетник, адже презентований наприкінці 2023-го року. При цьому вони дуже подібні за продуктивністю (хоча в AnTuTu v.10 модель 6 набрала 401886 балів, а C67 набирає 338329-338900). Ці моделі випускались як з 6ГБ оперативки, так і на 8ГБ. Однак відмінностей теж вистачає. На моєму смарті повноцінний Android 11 (з коробки був Android 10). Тоді як на маминому встановлений "урізаний" Android Go 14 генерації. Звісно, за роки електроніка вдосконалюється: якщо на 6 стоїть 12-нанометровий процесор, то C67 має 6-нанометровий проц. Ємність акумуляторів також зросла. 

1. Realme 6 (ліворуч) і Realme C67 (праворуч). Обидва бюджетного рівня. Обидва красиві.

Дане порівняння спрямоване на відмінності дизайну смартфонів та на відмінності операційних систем. А ось порівнювати якість фото- і відеозйомок не захотів, оскільки мені здається, що все й так очевидно і 108МП ще не означають гарну якість фоток. До речі, те саме можу сказати й про цей звіт. Тому прошу вибачення за не зовсім якісні картинки.
[ Читати більше (+31 фото)... ]

Батьки "довели"! Довелось битись головою. Не знаю, які будуть наслідки. Здається, є якісь дивні відчуття важкості, але пофіг. Бо думки про самовипилювання не полишають. Якщо спочатку думав відправити на той світ незнайомих людей, то тепер більше схиляюсь до батьків. Бо якщо псувати життя, то всім одразу, а не комусь одному. Бо самі нариваються. Замість того, щоб заспокоїти лише більше роздратовують. А мені ще навалили купу роботи! Плюс — треба опублікувати один матеріал і думати про наступні, якщо не загребуть у поліцію чи військомат. Одним словом, на нервах.

А ще нещодавно ставив над собою експерименти: два дні їв лише один раз на добу, не вживав ліки. Тяжко, але в процесі голодування з'являється відчуття сп'яніння.

Вважаю, що треба взяти перерву на роботі і декілька днів нічого не робити. Може тоді полегшає.