Одним з фундаментальних принципів існування та розвитку всього живого є боротьба. Боротьба за територію та ресурси. В людську істоту закладено гін до боротьби. Навіть якщо людину позбавлять права боротись — вона все ж таки буде боротись за право боротись. Завоювавши таке право — буде боротись далі. За територію та ресурси. Дайте людині все що вона бажає — і боротьба не припиниться. Бо нема меж цьому природному гонові людської істоти. Бо навіть як що всього вдосталь - людина буде боротись. З ожирінням чи за власну душу. За Свободу. За урожай! За дітей! За гроші! Як нема за що боротись людина гине і починає боротись з сусідами, дружиною, друзями.. За що маємо боротись разом, шановні співвітчизники? За що буде боротись Україна? Яку стратегічну мету маємо собі поставити та боротись за неї? Бо без боротьби нема життя. Маємо усвідомлювати, що ми живемо у світі, у якому ні на мить не зупиняється боротьба за територію та ресурси. У тому числі і за територію України, за наші з Вами ресурси та можливості. Подивись на світ навколо: Чи є хоч одна країна, краща за Україну? [ ЗМІСТ ]

narodnapravda.com.ua/politics/47e42abf2b19c rozum.info/publ/10-1-0-41

---

СЦІБОРСЬКИЙ - НАЦІОКРАТІЯ - ІМПЕРІАЛІЗМ :
http://blog.i.ua/user/668088/1362153/

© В.П.Алексеев В поисках предков. Антропология и история «Советская Россия», М., 1972

древляне антропологически отличались от остальных славянских племен, они были крупнее, массивнее, лицо у них было шире. А когда измерили черепа современного населения Украины, стало ясно - это именно тот краниологический тип, который свойствен и современным украинцам. Таким образом, краниология подсказывала - физическими предками современных украинцев были древляне, они сыграли решающую роль в становлении антропологических особенностей украинского народа, в их культуре нужно искать истоки этногенеза и культурного развития украинцев.

У середині 90-их Москві вийшли дві книги, які україносвідомі читачі просто не могли оминути своєю увагою. Це відома монографія Ніколая Ульянова “Происхождение украинского сепаратизма” (М.: “ИНДРИК”, 1996; репринт 1966) та укладена Міхаілом Смоліним збірка “Украинский сепаратизм в России. Идеология национального раскола” (М., 1998; додаток до журналу “Москва”, серія: “Пути русского имперского сознания”). Книжок, присвячених українській проблематиці, в Росії виходить надзвичайно мало, набагато менше, ніж книжок з російської тематики в Україні. Тому кожна з них привертає увагу до себе хоча б одним фактом свого існування… [ розгорнути ]

ugraina.org/monographics/1992.html

genofond.ru/default2.aspx?s=0&p=425

чи що треба робити щоб нас-українців у світі краще знали й більше поважали!

Практичні поради переходу на українську мову спілкування.

[ одкрити ]

h.ua/story/55615

---

додаток : деякі корисні матеріали

Російсько-український (академічний) словник

СЛОВНИК.НЕТ - Великий тлумачний словник сучасної української мови

Доній Олесь - Серпень 2003

Який свідомий (себто, «щирий») українець не пройшовся по славнозвісному суржику. От, мовляв, краще би вже якоюсь однією мовою розмовляли, але ж чистою! Смію певнити: позиція націонал-демократів стосовно викорінення суржика в наших умовах є чистої води русифікацією. Уявляю ці вусаті обличчя справжнісіньких патріотів, які почують цю тезу. Аякже! Все своє життя вони борються за чистоту «калинової» (другої за мелодійністю після італійської, але то вигадали трикляті макаронники, ми ж то знаємо, що насправді першої!), а тут, бач, їх ще й звинувачують у прислужництві Москві! Може й не у прислужництві, але ті, що ганять наш рідний суржик, таки сприяють русифікації України. Спробую пояснити. [ читати далі ]

http://dere.com.ua/library/reshta/surgik.shtml

Серйозні перетворення завжди починаються з духовно-світоглядного оновлення. Це неминуче вимагає повернення до правильної символіки, адже символіка — це концентрований світогляд.

[ розгорнути ] sd.org.ua/news.php?id=9794

Багато народів світу вірили в магічну силу імені, його нерозривний зв'язок з людиною, яку воно називає. Вірили в це і давні слов'яни. Тому часто нарікали дітей назвами звірів — Вовк, Ведмідь, Зубр, вважаючи, що такі імена відлякуватимуть злих духів. Дитину могли назвати й негарним ім'ям (Некрас, Поганка, Нехорош, Мал, Крив), сподіваючись, що воно не сподобається нечистій силі і вона залишить дитину в спокої. Деякі давньослов'янські язичницькі вірування і забобони, пов'язані з вибором імені для дитини, збереглися до нового часу. Так, видатний сербський філолог Вук Караджич в укладеному ним «Сербському словнику...» 1818 р. під словом вук (вовк) написав: «Коли у якої-небудь жінки діти довго не живуть, тоді дитині дають ім'я Вук — вовк (щоб відьми не могли її звести з світу і тому й мені дали таке ім'я)».

Велике поширення в Давній Русі мали двоосновні слов'янські імена з другим компонентом -волод, -мир, -слав, -полк, -гост, -жир і под.: Всеволод, Володимир, Житомир, Боримир, Творимир, Брячислав, Мстислав, Ростислав, Ярослав, Ярополк, Святополк, Доброгост, Мутижир і т. п.

[ продовження ] roditeli.ua/view/ukr_name_fam

Західна Європа невблаганно рухається до тоталітаризму совєцького штибу, з якого ми з такими труднощами намагаємось виборсатись.

[ розгорнути ]

sd.org.ua/news.php?id=12325

Как вы думаете, откуда взялось слово «москали»? Это название великороссов (ставшее по непонятным причинам «пренебрежительным») обычно производят от слова «Москва» и связывают с термином «московиты» – так себя до времен Петра Первого именовали жители Московии. Однако это неверно, потому что слово «москали» существовало ЗАДОЛГО до того, как возвысилась Москва.

[ открыть ]

ugraina.org/monographics/2057.html