Росія безпосередньо використовує свої регулярні війська на українській території… Про це вже знають усі в світі. Але Кремль уперто не визнає цього факту, через що все більше й більше схожий на тупу, дрімучу та дику істоту… Російські солдати гинуть в Україні. Але про це там заборонено говорити… Їх хоронять похапцем, таємно, анонімно, вночі… Формально – всі вони досі живі, а насправді – їх нема… Мертві душі, але не Гоголя… Мертві душі Путіна…

Люди, яким довелося свого часу брати участь у таємних військових операціях Радянського Союзу на території інших держав, розповідають, що дуже морально важко перебувати “поза законом”…. Ти не знаєш за що ти воюєш, заради якої мети… Ти не можеш написати листа додому, не можеш розповісти правду… Це виснажує ще більше ніж сама війна… Потім ти гинеш на полі бою, а тебе привозять в цинковому гробу в рідне село і розказують, що ти десь перечепився на ученіях, упав і вбився об землю… “За царя, за родину, за веру!”, За Сталіна, За Путіна…

Це ж як треба не любити і не поважати власний народ, власну армію, власних солдатів, щоб так до них ставитися – викреслити з життя і в прямому, і в переносному смислі…

В історії Росії є багато періодів, що мають якусь спеціальну назву. “Семибоярщина”, “Семибанкірщина”, “Опричнина” і тд… Сподіваюся, що сьогоднішній період історії Росії колись буде названо періодом “Височайшего божевілля”… Це буде той період, за який Росії буде колись соромно…

Сегодня мы запустили всеукраинскую базу данных сепаратистов. Все ублюдки-террористы, их пособники, их спонсоры, их пиарщики рано или поздно окажутся там, а потом - в Аду. Я обещаю.

Что нужно от вас:

1. Добавляйте сепаратистов в базу. Это две минуты времени и бесконечная польза для страны.

2. Сообщайте о нашем сайте всем, кому он может быть полезен. В первую очередь это силовики на блокпостах в зоне АТО. Во вторую очередь - риэлторы, сдающие квартиры беженцам, среди которых могут затесаться нехорошие люди, готовящие теракты и провокации в вашем городе. Расскажите тем, кто знает имена сепаратистов, тем, кто знает, где их можно узнать. Нам нужны они все. Никто не уйдёт безнаказанно с нашей окровавленной земли, так ими ненавидимой.

3. Сделайте репост этой записи. Зайдите на сайт. Проверьте свой город. Добавьте имя. Повторите.

Адрес нашего сайта - www.metelyk.org

Девиз нашего сайта - "Знайдемо кожного".

Російські війська часто заблуджуються на чужій території, не тільки в Україні… В різні історичні часи та епохи вони, бувало, “блукали” у Фінляндії, в Єгипті, в Афганістані, в Угорщині, в Чехословаччині і тд… Гени Івана Сусаніна, як то кажуть, не проп’єш…

А в першій половині 19-го століття вони якось були “заблукали” на Кавказі… Лідер кавказців Імам Шаміль запитав тоді у російського генерала: “Навіщо ви прийшли на нашу землю?”… - “Ми принесли твоєму дикому і темному народові культуру і цивілізацію”, - відповів генерал…

Тоді Шаміль підізвав солдата з свого війська і попросив його роззутися. Ноги солдата були чисті і вимиті після п’ятикратного ритуального омовіння… Після цього Шаміль попросив роззутися російського солдата. Ноги останнього були брудні і вонючі…

- Отаку культуру та цивілізацію ви нам несете?, - запитав Шаміль…

Пройшло вже майже двісті років, а брудні і вонючі ногі агресора досі ходять світом, щоб нести цьому світові горе і розруху… Хтось має це зупинити… В даному випадку – має Україна… І вона зупинить, попри все…

Так, у нас війна і невисокі зарплати, у нас падає гривня і повно проблем та всіляких невирішених питань… Але всім нам пощастило жити в такій “енергетиці” і в таких емоціях, яких більше немає ніде в світі…

Вчора був концерт “Ляпіса Трубецького” у Києві, 24-го – “Океану Ельзи” у Львові… Такі емоції західний світ востаннє відчував десь аж у шістдесятих, на концертах “Бітлз”… Сьогодні ж Україна “енергетичний” центр Європи… І раз так – то у нас все повинно вийти, і все вийде… Бо ця “енергетика” не просто радість єднання та дружнього плеча… Ці емоції дають величезну кінетичну енергію, якої має вистачити на десятиліття…

А Шаміль після кавказької війни жив у Києві (напроти теперішнього будинку офіцерів)… Йому дуже сподобалося місто… Своїм гористим ландшафтом Київ нагадував Шамілю про його втрачену батьківщину… Також я думаю, що навіть тоді, у ще провінційному російському містечку Києві, у повітрі вже відчувався дух свободи і незалежності, який цілком визріє під час революції 1917-го року, а потім вибухне двома Майданами 2004-го і 2013-14 років… Цей дух свободи веде Україну і сьогодні, наприкінці літа 2014-го року… У дні війни. Не нашої війни… Тієї війни, яка обов’язково закінчиться лише перемогою!