Останні статті
- Пустіть колядувать!
10.01.2022, 03:47 - Я без маски :)
11.12.2020, 22:50 - А ви квасите?
16.07.2020, 23:44
Свіжі фотографії
свіжа поезія
- 24.08.14, 22:30
- Ми любимо тебе, Україно!
Ти казала в понедiлок, що я з НАТОвських підстилок,
А вчора в гостях була, пiдманула, пiдвела.
Ти ж мене пiдманула, ти ж мене пiдвела,
Ти ж мене, молодого, до Майдану довела.
Я ж тебе, я ж тебе пiдманула, я ж тебе, я ж тебе пiдвела,
Я ж тебе, я ж тебе молодому, стільки газу в борг дала.
Ти казала у вiвторок – буде газ рублів по сорок,
Я прийшов, трубы нема, пiдманула, пiдвела.
Ти ж мене пiдманула, ти ж мене пiдвела,
Ти ж мені, молодому, знову ціни підняла!.
Я ж тебе, я ж тебе пiдманула, я ж теб, я ж теб пiдвела,
Я з тобою, козаченько, як хочу веду дiла!
Ти казала у середу: «Я купатися поїду!»
Де той Крим тепер? Нема! Пiдманула, пiдвела!
Ти ж мене пiдманула, ти ж мене пiдвела,
Ти ж у мене, молодого, Крим мiй любий забрала.
Я ж тебе, я ж тебе пiдманула, я ж тебе, я ж тебе пiдвела,
Я ж в тебе, молодого, Крим нараз відібрала!
Ты казала у четвер – я каратель та бандер,
Та й фашистом назвала! Пiдманула, пiдвела.
Ти ж мене пiдманула, ти ж мене пiдвела,
Ти ж мене, молодого, диким звіром назвала.
Я ж тебе, я ж тебе пiдманула, я ж тебе, я ж тебе пiдвела,
Я же своє населення з ума з розума звела.
Ти казала у п'ятницю – я і брат не будем битись,
А в Донбас війна прийшла... Пiдманула, пiдвела.
Ти ж мене пiдманула, ти ж мене пiдвела,
До Луганска та Донецька всяку нечисть завезла .
Я ж тебе, я ж тебе пiдманула, я ж тебе, я ж тебе пiдвела,
Я Стрiлкову з Бородаєм зброєю допомогла!
Я тебе пытав три рази, що везуть твоi камазы,
Ты казала, куль їди, пiдманула, як завжди.
Ти ж мене пiдманула, ти ж мене пiдвела,
Ти же у тi камази інші кулі поклала.
Я ж теб, я ж теб пiдманула, я ж теб, я ж теб пiдвела,
Я ж тому, я ж тому лугандону допомогу привезла.
У недiлю ты хоч трісни співаєш російські пісні
Заспівав про «Ла-ла-ла», ты продовжити не змогла.
Ти ж мене пiдманула, ти ж мене пiдвела
Ти ж мою улюблену пісню доспівыти не змогла.
Я ж тебе, я ж тебе пiдманула, я ж тебе, я ж тебе пiдвела,
Бо у нас у в'язницю садять за подібні за слова.
Ти казала, що наймити можуть козака зломити,
Ну чому ти така зла? Пiдманула, пiдвела.
Ти ж мене пiдманула, ти ж мене пiдвела,
Ти ж мене, молодого, з ума з розума звела
Не хочу більше обманів, я хочу, щоб ти пішла
І хай буде Україна незалежна, як була!
Андрей Орлов (Орлуша) Москва 24. 08. 2014
А вчора в гостях була, пiдманула, пiдвела.
Ти ж мене пiдманула, ти ж мене пiдвела,
Ти ж мене, молодого, до Майдану довела.
Я ж тебе, я ж тебе пiдманула, я ж тебе, я ж тебе пiдвела,
Я ж тебе, я ж тебе молодому, стільки газу в борг дала.
Ти казала у вiвторок – буде газ рублів по сорок,
Я прийшов, трубы нема, пiдманула, пiдвела.
Ти ж мене пiдманула, ти ж мене пiдвела,
Ти ж мені, молодому, знову ціни підняла!.
Я ж тебе, я ж тебе пiдманула, я ж теб, я ж теб пiдвела,
Я з тобою, козаченько, як хочу веду дiла!
Ти казала у середу: «Я купатися поїду!»
Де той Крим тепер? Нема! Пiдманула, пiдвела!
Ти ж мене пiдманула, ти ж мене пiдвела,
Ти ж у мене, молодого, Крим мiй любий забрала.
Я ж тебе, я ж тебе пiдманула, я ж тебе, я ж тебе пiдвела,
Я ж в тебе, молодого, Крим нараз відібрала!
Ты казала у четвер – я каратель та бандер,
Та й фашистом назвала! Пiдманула, пiдвела.
Ти ж мене пiдманула, ти ж мене пiдвела,
Ти ж мене, молодого, диким звіром назвала.
Я ж тебе, я ж тебе пiдманула, я ж тебе, я ж тебе пiдвела,
Я же своє населення з ума з розума звела.
Ти казала у п'ятницю – я і брат не будем битись,
А в Донбас війна прийшла... Пiдманула, пiдвела.
Ти ж мене пiдманула, ти ж мене пiдвела,
До Луганска та Донецька всяку нечисть завезла .
Я ж тебе, я ж тебе пiдманула, я ж тебе, я ж тебе пiдвела,
Я Стрiлкову з Бородаєм зброєю допомогла!
Я тебе пытав три рази, що везуть твоi камазы,
Ты казала, куль їди, пiдманула, як завжди.
Ти ж мене пiдманула, ти ж мене пiдвела,
Ти же у тi камази інші кулі поклала.
Я ж теб, я ж теб пiдманула, я ж теб, я ж теб пiдвела,
Я ж тому, я ж тому лугандону допомогу привезла.
У недiлю ты хоч трісни співаєш російські пісні
Заспівав про «Ла-ла-ла», ты продовжити не змогла.
Ти ж мене пiдманула, ти ж мене пiдвела
Ти ж мою улюблену пісню доспівыти не змогла.
Я ж тебе, я ж тебе пiдманула, я ж тебе, я ж тебе пiдвела,
Бо у нас у в'язницю садять за подібні за слова.
Ти казала, що наймити можуть козака зломити,
Ну чому ти така зла? Пiдманула, пiдвела.
Ти ж мене пiдманула, ти ж мене пiдвела,
Ти ж мене, молодого, з ума з розума звела
Не хочу більше обманів, я хочу, щоб ти пішла
І хай буде Україна незалежна, як була!
Андрей Орлов (Орлуша) Москва 24. 08. 2014
Израиль. Город Бат Ям. Сегодня.
- 24.08.14, 22:09
- Ми любимо тебе, Україно!
Далее - везде. Все дело только во времени.
Обидно, наверное, претендовать на место "собирателя земель русских", а войти в историю обычным, дешевым, никчемным Ху@лом.
Легенда говорит, что после смерти людоеда Сталина из его личного имущества остались лишь китель да сапоги. Ботоксный же людоед не может нажраться сотнями миллиардов долларов, рассованными по всем банкам мира. Но его все равно продолжают боготворить соотечественники, которые настолько слепы, что даже не в состоянии проводить исторические параллели.
Но Ху@лу никогда не дотянутся до пантеона героев Истории, как бы оно не пыжилось.
Масштаб не тот с коленкором.
Спасибо Валерий Фалькович за эпическое фото.
Обидно, наверное, претендовать на место "собирателя земель русских", а войти в историю обычным, дешевым, никчемным Ху@лом.
Легенда говорит, что после смерти людоеда Сталина из его личного имущества остались лишь китель да сапоги. Ботоксный же людоед не может нажраться сотнями миллиардов долларов, рассованными по всем банкам мира. Но его все равно продолжают боготворить соотечественники, которые настолько слепы, что даже не в состоянии проводить исторические параллели.
Но Ху@лу никогда не дотянутся до пантеона героев Истории, как бы оно не пыжилось.
Масштаб не тот с коленкором.
Спасибо Валерий Фалькович за эпическое фото.
Привітання від Яроша
- 24.08.14, 13:54
- ВАРТА
Дорогі друзі! Вітаю всіх з Днем Незалежності України!
Тільки що завершився бій у передмісті Донецька. Сепари спробували атакувати наш опорний пункт.
У результаті злагоджених дій підрозділу 93-ї бригади ЗСУ, підрозділу батальйону "Дніпро" та загону зі складу 5-го Окремого батальйону ДУК "ПС" атаку успішно відбито. У терористів 10 "двохсотих" та близько 20 "трьохсотих".
Також влучним артилерийським вогнем знищено БТР та мінометний розрахунок ворога.
Військове керівництво високо оцінило рішучі та професійні дії бійців "Правого сектора" під командуванням д. Шведа.
Втрат серед українських воїнів, слава Богу, немає.
Друзі, українці, це маленький подарунок від Правого Сектора до нашого національного свята. А ще ж не вечір...
Слава Україні!
Дмитро Ярош.
Тільки що завершився бій у передмісті Донецька. Сепари спробували атакувати наш опорний пункт.
У результаті злагоджених дій підрозділу 93-ї бригади ЗСУ, підрозділу батальйону "Дніпро" та загону зі складу 5-го Окремого батальйону ДУК "ПС" атаку успішно відбито. У терористів 10 "двохсотих" та близько 20 "трьохсотих".
Також влучним артилерийським вогнем знищено БТР та мінометний розрахунок ворога.
Військове керівництво високо оцінило рішучі та професійні дії бійців "Правого сектора" під командуванням д. Шведа.
Втрат серед українських воїнів, слава Богу, немає.
Друзі, українці, це маленький подарунок від Правого Сектора до нашого національного свята. А ще ж не вечір...
Слава Україні!
Дмитро Ярош.
https://vk.com/feed?z=photo-42390703_337583606%2Falbum-42390703_00%2Frev
Чепиногин вітальний пост
- 24.08.14, 11:08
- Захистимо Україну
24 СЕРПНЯ
Сьогодні свято у нас! 23 роки. Google поставив сьогодні класну картинку, на якій всякі приємні чоловічки збирають яблука, навколо них літають птахи: День незалежності у нас сьогодні!
А на цій “картинці” до мого посту не все так миролюбиво. Бо у нас – війна. В українських соняхах, в яких зазвичай проіжджі дєвушки роблять селфі, нині – стоять танки і гармати… Співставність неспівставного… Поєднання непоєднуваного…
Коли, кілька днів тому, я показав цю фотографію своєму єврейському товаришу Ізі з Парижу, то він пригадав випадок з свого життя. В 1982 році Ізя служив офіцером ізраїльскої армії і брав участь в Ізраїльско-Ліванській війні… Під час одного з боїв, вони вступили в село… Навколо буяла і квітла природа. Співали птахи, цвіли сади, ріс інжир, до землі звисали величезні червоні черешні… Біля черешні лежали два роздутих трупа ліванських вертольотчиків, збитих, судячи з усього, кілька днів тому… Ми, каже, Ізя, не зважаючи на весь цей антураж, накинулись на черешню, рвали її жменями і їли… Під небом війни, на землі війни…
…Як писав Ніцше, в екстремальних випадках віковий глянець цивілізації злітає з людини за лічені секунди…
Це так. Але не завжди злітає… Бо недавно у Києві я обідав з одним російським бізнесменом, і навіть, - з другом, можна так сказати. Ми говорили про відмінність України від Росії…
Ты понимаешь, - сказав мені товариш, мы все не любим Путина и понимаем, что он урод. Но у всех у нас бизнес-шмизнес, заказы, госгарантии, налоговая и тому подобное… Нам не нужны потрясения и конфликты… Просто мы хотим стабильности…
- Понимаю, - кажу я йому…
-
А потім до нас доєднався ще один наш спільний товариш. Також бізнесмен, але з Києва… Якісь місяців вісім тому, він на своєму джипі возив “заправку” для коктейлів Молотова на Майдан, і стояв в лижному шльомі “Rossignol” під снайперськими кулями з дерев’яним щитом в руках…
…Нам теж не потрібні “потрясєнія”. Нам також потрібна “стабільність”… Але десь там у нас, в глибині свідомості, попід товстим шаром інстинктів живуть такі дуже дивні речі, що називаються честь, свобода, воля, гідність, незалежність… Без них ми не можемо жити. Без них нам не потрібна стабільність… Ми підемо на будь-які “потрясєнія”, щоб захистити їх і довести, що це справжні цінності…
От власне саме тому, “братья”, - “нікогда ми нє будєм братьями”… Навіть не тому, що ви не такі… А тому, - що вже не такі ми…
А у нас все буде добре! Точно!
З святом! Слава Україні!
Сьогодні свято у нас! 23 роки. Google поставив сьогодні класну картинку, на якій всякі приємні чоловічки збирають яблука, навколо них літають птахи: День незалежності у нас сьогодні!
А на цій “картинці” до мого посту не все так миролюбиво. Бо у нас – війна. В українських соняхах, в яких зазвичай проіжджі дєвушки роблять селфі, нині – стоять танки і гармати… Співставність неспівставного… Поєднання непоєднуваного…
Коли, кілька днів тому, я показав цю фотографію своєму єврейському товаришу Ізі з Парижу, то він пригадав випадок з свого життя. В 1982 році Ізя служив офіцером ізраїльскої армії і брав участь в Ізраїльско-Ліванській війні… Під час одного з боїв, вони вступили в село… Навколо буяла і квітла природа. Співали птахи, цвіли сади, ріс інжир, до землі звисали величезні червоні черешні… Біля черешні лежали два роздутих трупа ліванських вертольотчиків, збитих, судячи з усього, кілька днів тому… Ми, каже, Ізя, не зважаючи на весь цей антураж, накинулись на черешню, рвали її жменями і їли… Під небом війни, на землі війни…
…Як писав Ніцше, в екстремальних випадках віковий глянець цивілізації злітає з людини за лічені секунди…
Це так. Але не завжди злітає… Бо недавно у Києві я обідав з одним російським бізнесменом, і навіть, - з другом, можна так сказати. Ми говорили про відмінність України від Росії…
Ты понимаешь, - сказав мені товариш, мы все не любим Путина и понимаем, что он урод. Но у всех у нас бизнес-шмизнес, заказы, госгарантии, налоговая и тому подобное… Нам не нужны потрясения и конфликты… Просто мы хотим стабильности…
- Понимаю, - кажу я йому…
-
А потім до нас доєднався ще один наш спільний товариш. Також бізнесмен, але з Києва… Якісь місяців вісім тому, він на своєму джипі возив “заправку” для коктейлів Молотова на Майдан, і стояв в лижному шльомі “Rossignol” під снайперськими кулями з дерев’яним щитом в руках…
…Нам теж не потрібні “потрясєнія”. Нам також потрібна “стабільність”… Але десь там у нас, в глибині свідомості, попід товстим шаром інстинктів живуть такі дуже дивні речі, що називаються честь, свобода, воля, гідність, незалежність… Без них ми не можемо жити. Без них нам не потрібна стабільність… Ми підемо на будь-які “потрясєнія”, щоб захистити їх і довести, що це справжні цінності…
От власне саме тому, “братья”, - “нікогда ми нє будєм братьями”… Навіть не тому, що ви не такі… А тому, - що вже не такі ми…
А у нас все буде добре! Точно!
З святом! Слава Україні!
Сало нічого чіпати! (історія з фб)
- 24.08.14, 02:07
- Ми любимо тебе, Україно!
С Вадимом (на фото слева) мы познакомились пару лет назад на баре в Египте. Там норм сбухались вместе, и когда разъезжались по домам пообещали друг к другу приехать в гости - он в Киев, а я в Москву. Ну обычный такой трёп после отдыха, вы знаете. Так как у меня нет активного аккаунта в вк, а у Вадима в фейсбуке, спустя какое-то время мы потерялись.
Буквально сегодня с утра один наш общий друг форварднул мне месседж, который Вадим ему прислал вчера: «Здоров!сегодня хавал сало,которое отняли у укропов)))». Естественно меня это встревожило, и я полез в вк изучать профайл моего старого собутыльника. Там я обнаружил флаги днр, колорадские ленты, картинки типа мочи укропов и фотографию Вадика ака Рембоперваякровь с коротеньким письмецом «Все покеда ребята!победа за нами!!!!», он направлялся в Украину. Друзья поступок его одобрили и напоследок оставили в комментариях свои пожелания: БОГ В ПОМОЩЬ, хорошей охоты, насыпь им там по полной, братишка не прощаемся и тд. Праведный гнев не дал мне пройти мимо всего этого безобразия, и я решил написать старому знакомому: «Вадя, привет. Помнишь меня? Вижу, ты к нам в Украину пожаловал) платят хоть норм? Достаточно для того, чтобы не обидно было сдохнуть где-нибудь под шахтой?». Пару часов назад у Вадима на стене появилась запись от третьего лица: «Вадима больше нет, 19 августа он остался под Иловайском ... Вадим погиб на передовой от разрыва украинской мины. Осколки её разлетелись по всей России, жестоко ранив всех, кто его знал и ценил».
Мораль истории знаете какая? Та нет никакой морали, просто нех*й сало укропов трогать..
Буквально сегодня с утра один наш общий друг форварднул мне месседж, который Вадим ему прислал вчера: «Здоров!сегодня хавал сало,которое отняли у укропов)))». Естественно меня это встревожило, и я полез в вк изучать профайл моего старого собутыльника. Там я обнаружил флаги днр, колорадские ленты, картинки типа мочи укропов и фотографию Вадика ака Рембоперваякровь с коротеньким письмецом «Все покеда ребята!победа за нами!!!!», он направлялся в Украину. Друзья поступок его одобрили и напоследок оставили в комментариях свои пожелания: БОГ В ПОМОЩЬ, хорошей охоты, насыпь им там по полной, братишка не прощаемся и тд. Праведный гнев не дал мне пройти мимо всего этого безобразия, и я решил написать старому знакомому: «Вадя, привет. Помнишь меня? Вижу, ты к нам в Украину пожаловал) платят хоть норм? Достаточно для того, чтобы не обидно было сдохнуть где-нибудь под шахтой?». Пару часов назад у Вадима на стене появилась запись от третьего лица: «Вадима больше нет, 19 августа он остался под Иловайском ... Вадим погиб на передовой от разрыва украинской мины. Осколки её разлетелись по всей России, жестоко ранив всех, кто его знал и ценил».
Мораль истории знаете какая? Та нет никакой морали, просто нех*й сало укропов трогать..
