Про хлопця з розвідбату

Я Данила знаю много лет. Технарь, профи. Волшебник в области всякого рода умных железяк. Спокойный, адекватный парень, приятный собеседник. Еще он надежный. Я такое слово редко использую. Оно значит – человек сказал "сделаю" и сделал. Чудеса.

Давно его не видела, а у меня навигатор сломался. Все думала позвонить, но как-то некогда. Да и общие знакомые сказали, он где-то в Краматорске что ли, вроде что-то чинит. Логично.

На днях я Данила встретила. Похудел, загар какой-то не морской, взгляд другой. И с рукой что-то не то. Говорит: "Да какая-то тяжелая хрень на меня упала".

– Ты оттуда? – спрашиваю, – Ранение?

– Угу, – говорит и просит, – тише, пожалуйста.

– Расскажешь? – шепотом спрашиваю.

– Расскажу, если не выдашь. Никаких фото и фамилий. Мои не знают, где я был на самом деле. Сейчас только из госпиталя.

"Мои" – это семья – жена и дочка.

Пришлось отложить фотоаппарат. Да и интервью у нас вышло какое-то не интервью даже, а просто дружеская беседа. За глупые вопросы прошу прощения, я, правда, слабо представляю, что такое "бой", "отступление", "штурм" и прочие военные термины.


Далі тут http://gordonua.com/publications/Obyknovennyy-razvedchik-YA-voyuyu-za-proekt-Ukraina--38637.html

Трохи патріотичного гумору

Прикинь, вчора дав команду собаці "Служити"...
- Ну, і що?
- Шарик одягнув каску, взяв автомат і пішов в армію




Бандерівський реп

Дев’ятий...

Загиблому безіменному солдату Російської Федерації… (Бекграунд: на могилах російських солдат, що загинули в Україні, зривають таблички з прізвищами і замість цього вішають безіменні, тіпа “Солдат №9”…

9-й

Я дев’ятий-дев’ятий
Солдат Росії.
Я прийшов сюди, 
хоч мене й не просили.
“Заблукав” я тут,
Не знайшов дорогу.
Тут бандери живуть,
Просто страх, їй-богу.
Вчора вбили мене,
У селі якомусь.
Не мине судьба,
Боже дай – нікому.
Повезли в село,
Привезли додому,
Кажуть: не було, 
Не було такого.
Він живий вобще,
Жив по документам,
А труна і хрест –
То таке, - моменти
На погості сплю,
Захололи кості,
Не ходіть туди,
Не ходіть “ у гості”.
Прийшла люба моя,
Поклонилась, плаче…
Я її позавчора
Буквально бачив
Постояла трохи,
Бо нема де сісти,
Я почув її,
Але як відповісти?
Літо йде до дна
Пролітають пташки
На моїм гробу – трави і ромашки…


хай би танк йому дали, або БТР який...

Генеральна прокуратура України відмовилася видавати Росії Осмаєва, звинуваченого в замаху на Путіна... Кажуть: та ми його просто випустим, а він і сам до вас дойде... А ми йому тіки продуктів дамо на дорогу...

Обзор публікацій сьогоднішньої і, як завжди феєричної (Чепинога)

Обзор публікацій сьогоднішньої і, як завжди феєричної, “Комсомольской правди”…

1. “Как российская детвора прощалась с “Артеком”. Фоторепортаж. Цікаво про кого це вони? - Про Діму Медвєдєва?... В фоторепортажі розміщені фотки руських дітей, які отдихали в “Артеку”. Также ізображени разнообразні види їхнього досуга. Як, напрімєр, - шашки, перетягування каната та хотьба в ластах вокруг басейна… Также показана столова, на якій українською написано “Їдальня”… Бо їда – вона скрізь їда, а напишеш “Столовая”, то окрім столів там нічого й не буде.
2. Малайзийский боинг, сбитый над Украиной, оказался тем самым Боингом, что пропал еще в марте… Тут все ясно. Нема чого коментувать. Творчество душевнобольных.
3. Крымским детям не хватает цветов для 1 сентября. Суть публікації: протівні і підступні хахли спеціально затримують поставки цвітов, щоб визвать сльози та обіду у кримських дітей… Самі кацапи нічого кроме бур’яну виращувать так і не научилися. Ну, нічого, будуть дарить вчителям чебуреки або морські камушки…
4. На развитие туризма в Коктебеле выделят 7 миллиардов. Гора Клементьева станет настоящей меккой для любителей полетов… А у ее подножия разобьют поле для гольфа… Потім виясниться, що дєнєг нема, і польоти возможні тіки якщо напиться та случайно зірваться з гори Клємєнтьєва в пропасть… А у їйо подножия розіб’ють не поле для гольфа, а десяток пляшок з під водки…
5. Керчане подарили Смоленску якорь… Насправді, не подарили, а хотіли обмінять на їду. Але в Смолєнску з цим тоже напряжонка, тому контракт пока завис в повітрі…

забрехались рашкоканали


... і нікого не здивували українські прапори! 




40 солдат 331-го полка ВДВ России отказались воевать с Украиной

40 солдат 331-го полка ВДВ России отказались воевать с Украиной и сразу были уволены из армии
Некоторые российские десантники из 331 полка ВДВ, догадавшись на какие "учения" их отправляют отказались туда ехать и были немедленно уволены из армииВ своем репортаже о судьбе десантников из 331 полка она цитирует слова одной из жен военнослужащего: "Провожать мужей «на учения» женам запретили: «Сказали, плохая примета, - без выражения говорит Елена. - Я все равно приехала к мужу на КПП, привезла вещи. Эшелоном уезжали, с техникой, много очень техники, намного больше, чем всегда. Уехал весь полк полностью».

Также рассказывают, что перед «учениями» десантников спросили, кто из них не хочет ехать. Отказались около 40 человек, и немедленно были уволены.

Куда уезжают, десантники не говорили, вроде бы сами не знали: «Учения сделали, чтобы проверить нашу военную подготовку», - объяснил Лене Артем. «Я знаю своего мужа, он знал, но скрывал, я по голосу понимаю, - говорит теперь Лена. - Вчера нам сказали, что перед отъездом они подписали неразглашение тайны. Потом он сказал мне, что у них забирают телефоны, это приказ, потому что по телефонам их эшелон могут найти».Источник:http://censor.net.ua/n300115Источник:http://censor.net.ua/n300115http://censor.net.ua/news/300115/40_soldat_331go_polka_vdv_rossii_otkazalis_voevat_s_ukrainoyi_i_srazu_byli_uvoleny_iz_armiiИсточник:http://censor.net.ua/n300115Источник:http://censor.net.ua/n300115