Профиль

rutzit

rutzit

Украина, Каменец-Подольский

Рейтинг в разделе:

Свежие фотографии

Коли думок завершується гомін

Коли думок завершується гомін

Та скрипки серця лопає струна,

У ці хвилини ми йдемо у спомин,

В якому тільки юність та весна.

В цей дивний світ, якого ще не знаєм,

Хоча про нього чули вже не раз,

Йдемо і за порогом залишаєм

Набиті клунки смутку та образ.

Край добрих снів, омріяний, чудесний,

Пісень гучних та радісних забав,

Але тоді почуєш спів небесний,

Якщо залишиш жменьку добрих справ.


25.11.2015

Гуляла небом місячна дрімота

Гуляла небом місячна дрімота

Та зоряні світились кораблі,

І тихі сни вирізьблювали ноти

Пісень, найкращих, мабуть, на Землі.

У них усе було – і чисті рими,

Краплини смутку й навіть світлий сміх,

І я пісні вирізьблював із ними

Та сподівався, що почуєш їх.


25.11.2015

Дрожит душа моя

Дрожит душа моя

На пламя схожая,

Излишне мягкая,

Не толстокожая,

Излишне тонкая

И, в целом, странная,

Необъяснимая

И нежеланная.

По ветру в стороны

Она качается,

Кипит ошибками,

Кипит, не кается.

В частицы мелкие

Годами крошится,

Не просит милости,

Живёт, как можется.

Живёт и мается,

Судьбой бранимая,

Цените кто-нибудь

Её, ранимую.

Дунь – и погаснет…


24.11.2015

Ну що тобі сказати, сонце

Ну що тобі сказати, сонце,

Якщо ти знаєш все уже?

Ти бачиш мого охоронця,

Який мене скрізь світ несе?

Її ти бачиш білі крила,

М’якіш дитячої щоки?

Її ти чуєш голос милий,

Який пронизує віки?

Її слова – для мене свято,

Що прикрашає днів пітьму,

Зробив мій янгол так багато,

Дозволь віддячити йому.


24.11.2015

Мине пора

Мине пора, що проклинав,
Що дарувала тільки втому,
Але у ній я тебе знав,
А отже був
У світі цьому.

24.11.2015

Манит далью неба синь

Манит далью неба синь,

Да не вхож,

Моё сердце словом вынь

Да положь,

Измочаленный кусочек

Добра,

Что ценнее тысяч тонн

Серебра,

Что свежее, чем рассвет

Поутру,

Сокровенным пусть живёт

На миру.

Пусть забудет про тревоги

И страх,

Подержи его чуть-чуть

На руках.

Подержи и хоть немного

Согрей,

Сердцу хватит до скончания

Дней.


23.11.2015

На зиму проданы билеты

На зиму проданы билеты,

Но не звенел ещё звонок,

Дворы залиты белым светом

И взята осень под замок.

Красы заснеженной обитель

Ещё не властвует над днём,

Ещё не весь сошёлся зритель,

А как сойдётся – так начнём.


23.11.2015

Балует осень-хулиганка

Балует осень-хулиганка –

То дождь, то ветер, то печаль,

Разбросана по полустанкам

Ячменных красок пастораль.

Деревья к небу тянут руки,

Да у него дела не ждут,

И разрываются в разлуке

Остатки выданных минут.

Осознавая неуместность

Желанья радости блюсти,

Жизнь уплывает в неизвестность,

Не зная, есть ли смысл в пути.


23.11.2015

Пустынно. Осень. Ожидание.

Пустынно. Осень. Ожидание.

Укутан город в холода.

Неумолимость и отчаянье,

И звёзд пасётся череда.

Неуправляемость. Сомнения.

Потуги тёплого хлебнуть.

Необъяснимость. Отрешение.

И долгий, долгий, долгий путь

К покою.


22.11.2015

Уставший день укрылся где-то

Уставший день укрылся где-то,

Мазнув росою по траве,

Обрывки старого сонета

Шуршат в тоскующей листве.

И время тихо остывает,

Глотнув из чашки сонный дух,

И блеск очей опять считает

Рои далёких звёздных мух.


22.11.2015