Профиль

rutzit

rutzit

Украина, Каменец-Подольский

Рейтинг в разделе:

Последние статьи

Свежие фотографии

Втома

Захмарене небо Не дивиться в очі, І спогадів вічність Дописує том. Думки утекли Та вертатись не хочуть, І осінь муркоче На ліжку котом. Десь слово штурмує Блискучі парнаси, Штормлять океани Холодних чорнил, А в мого рудого, Мов клени, Пегаса, Сьогодні субота, І втома у крил.[Присоединенная картинка]

На літо втрачено права...

На літо втрачено права. Холодним полем ходить пустка. І осінь – золота вдова На небо ночі в’яже хустку. Бринить скорботою сльота. Мовчить природа простодушно, Бо нині навіть самота Така чаруюча і слушна.[Присоединенная картинка]

За річкою вечір тоне...

За річкою вечір тоне. Немає думок і лиць. Там ходять туманні коні, І сіно беруть з копиць. Прозорі пливуть печалі, І хмарний посинів жмут. А далі… не треба далі, Достатньо того, що тут.[Присоединенная картинка]

Жива печаль холодної пори...

Жива печаль холодної пори. Бере за плечі непомітно втома. Знайомий світ, знайомі кольори Ізнов спектакль показують знайомий. Не смієш дихать. Нащо зайвий звук? Та я і сам неначе нетутешній. І котить сонце в ніч небесний жук, І падолист обтрушує черешні.[Присоединенная картинка]

Відпочинь. Бачиш, осінь зібрала мозаїку?

Відпочинь. Бачиш, осінь зібрала мозаїку? Подивись, як танцює вона незрівнянною примою, Бо великі міста, зазвичай, посередні прозаїки, І без неї не тішать душі незвичайною римою. А такого не купиш. Запасів не зробиш із надлишком. Не опишеш дослівно ніякою звучною мовою. Це звичайна пора для такого незвичного затишку, У якому і кава без цукру здається медовою.[Присоединенная картинка]

Не засмучуйтесь, осене!

Не засмучуйтесь, осене! Нащо сльози гіркі? Вам ще потім морозами Малювати зірки. Для такої трагічності Це даремні труди: Не придумано вічності Навіть для самоти. Тож не будьте Ви сірою, Не розводьте росу, Я у Вас й досі вірую, І у Вашу красу. [Присоединенная картинка]

Намалюйся і зникни...

Намалюйся і зникни, А душі не тривож. Стане осінь у вікна Сивий сіяти дощ. Змиє спрагу і втому, Змінить неба фасон, Тільки тіні знайомі Боронитимуть сон.[Присоединенная картинка]

Потім буде все...

А потім буде… Потім буде все, Чого хотілось Літом голосистим, Покриються туманами шосе, І стане світ Палаючо-барвистим. І те, що віком В прірву не змело, Покинути ніколи не посміє. І буде чай, І споминів тепло. І будеш ти. І затишок. І мрія. [Присоединенная картинка]

Пливли човни у небі білопінні...

Пливли човни у небі білопінні, Везли кудись перейдені часи, І ліс дививсь волого і шипшинно На поле, що згубило голоси. А в полі тім, за пагорба окрайцем, Де сонця падав соковитий плід, Доба у ніч скакала диким зайцем, І у ріллю вкарбовувала слід.[Присоединенная картинка]

Стояв самотній верболоз...

Де нещодавно журавлі На крилах несли втіху, Зима літала на мітлі, І світ трусила сміхом. Світивсь крижинками мороз, А в голубій долині Стояв самотній верболоз, І бачив сни осінні.[Присоединенная картинка]