Профиль

rutzit

rutzit

Украина, Каменец-Подольский

Рейтинг в разделе:

Свежие фотографии

Телезомбі

Сеанс новин: отруйне слово,

Відро помий та келих гною,

І телезомбі лізуть знову

В мою країну сараною.

Їх не тримає зовсім совість,

Не зупиняє навіть страх,

Коли панує чорна користь,

Цар не потрібний в головах.


19.12.2015

То ли сказка второго пришествия...

То ли сказка второго пришествия,

То ли тайной надежды клубок,

Тлеет жёлтых домов сумасшествие,

Протыкаясь колючками строк.

Трепыхается, просит внимания,

Недолюблено небом опять,

Порывается грызть начинания

И ответов непознанных ждать.

Неприятной пугает манерою,

Ну и что? Всё равно не впервой,

И, неистово жаждущей верою,

Постоянно влечёт за собой

В феерическое путешествие,

Зазеваешься – клюнет в висок

То ли сказка второго пришествия,

То ли тайной надежды клубок.


19.12.2015

Минали дні, бажали слави

Минали дні, бажали слави,

На небо пнулися разом,

Кружляли колом чорні ґави,

Мені шукали білий сон.

Скубли думки, їм було мало

Уже отриманих тривог,

Пливло життя та диктувало

Свій нескінченний монолог.


19.12.2015

По окнам бьёт огней вечерних море

По окнам бьёт огней вечерних море,

Бегут за спину прыткие дома,

И тихие чужие разговоры,

И снова не рождённая зима,

Что так любила баловать морозом,

Трясти не хочет снежной бородой,

И грязная дорога под колёса

Бросается такою же водой.


18.12.2015

Не смійся, доле

Не смійся, доле, я – не клоун, чуєш?

Я не актор-приблуда, не варят,

Чому ти над надією глузуєш?

Чому готуєш списки нових втрат?

Не смійся, я не сам сюди спустився,

Знайди дурного, хто б хотів сюди!

Напевне, хтось на мене розізлився,

Та вигнав вниз… Чекай, то була ти?!


18.12.2015

Невиліковний грудень

Невиліковний грудень. Місто.

Доби пустий апофеоз.

Яскраве зоряне намисто,

Поснулі вікна та мороз.

Гарячий чай в руках, як грілка,

Помалу тане холод днів,

І грає у думках сопілка

Ноктюрн космічних почуттів.


18.12.2015

Закат уже индиговый

Закат уже индиговый,

Растоптан суток груз,

Давай, душа, наигрывай,

Горчично-острый блюз.

Кричи векам неистово,

Как ты умеешь, ну!

В пунктире дня тернистого

Пугая тишину.

Играй же, сколько сможется

Минут, недель и лет,

Пусть сказанное сложится

В какой-нибудь сюжет.

Пусть прожитое сплавится

В бесформенный комок,

И мило позабавится,

Рисуя эпилог.


17.12.2015

Скажи мені, що ти насправді є

Скажи мені, що ти насправді є,
Що ти не сон, не примха, не примара,
Що недарма на сонці виграє
Твоє ім'я, що розганяє хмари.
Чи може ти відлуння тих країв,
Яких ми прагнем з самого початку?
Отих, що бог непізнаний створив,
Зірвавши з клунку таємниць печатку.
А якщо ні, чому ж мене несе
Туди, де напувають день світанком?
А може я це вигадав усе,
Блукаючи в мрійливому серпанку?

17.12.2015

Я бачу Вас

Я бачу Вас і у мовчазних зорях,
І в хмарах, що дощами сльози ллють,
І у роси підсвічених узорах,
Що трохи хоч розраджують мій путь.
У променях світанкового раю,
У дзеркалах, у відблисках вітрин,
Та на межі далекій небокраю,
І в моїм серці грає клавесин.
А клавесину скрипка помагає,
Що у душі живе уже давно,
І я тоді хоч трохи спокій маю,
Хоч Вам до тих мелодій все одно.

17.12.2015

Давай дружить не на словах

Давай дружить не на словах,

А крепко, искренне, открыто,

Не будем прятаться в делах

И по чужим летать орбитам.

Давай не знать обидных фраз,

Что холоднее чёрствой вьюги,

Отбросим гордость хоть на час

И будем помнить друг о друге.

И даже в дальних уголках,

Остатки лет утихомирив,

Давай дружить не на словах,

Их без того хватает в мире.


16.12.2015

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
158
предыдущая
следующая