Профиль

rutzit

rutzit

Украина, Каменец-Подольский

Рейтинг в разделе:

Свежие фотографии

Мне кажется, что это - навсегда

Зима. Мне кажется, что это - навсегда,
Что всё застынет льдом иссиня-мутным,
Не постучится вешняя вода
Прибоем в берега весной уютной.
Что новый год не сменится другим,
А всё, как раньше, поведёт по кругу,
Не заклубится веры лёгкий дым,
И голос не сверкнёт былого друга.

08.12.2015

Ти так далеко...

Ти так далеко, але спеку
Я тут і зараз відчуваю,
Шукаю рай - й не бачу раю,
Чи є насправді він на світі?
Чи це - примара, плід уяви?
Тоді чому світліш заграви
Світанку твоє ім'я?

08.12.2015

Не йди, зима...

Маленькі сонця в ліхтарях
Як варта снів розкішних,
Зима лише в календарях,
В очікуваннях сніжних.
Її нема ще у дворах,
У скверах, на зупинках,
У кольорах, напівтонах,
Бажаннях, мріях, вчинках.
Не перейшла зима межі
І, поки що, дрімає,
А головне, що у душі
Її іще немає,
Ще білі не ведуть сліди
До мене звідусюди,
Не йди, зима, прошу, не йди,
Хай осінь ще побуде.

08.12.2015

Не бійся нервів канонади...

Не бійся нервів канонади

І вгору дертися щосили.

У болю є свої принади –

Він є відвертості мірилом.

Нехай він б’є та скаженіє,

Дере на клаптики безбожно,

Хто біль в собі тримати вміє,

Той вміє все, що тільки можна.


07.12.2015

Не сужены, не хожены...

Не сужены, не хожены

Дороги в поднебесье,

Но в прошлое отложены

Попытки и бесчестье.

Отложены, унижены

Сплошным непониманьем

Из сердца напрочь выжжены,

Не пробивным молчаньем.

Залила тьма кромешная

Слова и песнопенья,

Но только чувства нежные

Живучи, к сожаленью


07.12.2015

Слово моє – не зброя

Слово моє – не зброя,

Слово моє – не ліки,

Схоже на тінь каліки,

Й сам я не знаю – хто я.

Нібито не ледащо,

Кожного дня – у милі,

Та без мети та цілі,

Й слово не знає – нащо.

Може, колись, із часом,

Все зрозуміле стане,

Відповідь не обмане,

Мене та слово разом.


07.12.2015

Слова

Мовчить природа й небо оніміло,

Пірнувши з головою в забуття,

Та є слова і слів магічна сила,

Що здатна повертати до життя.

Нехай у тім житті я необачний

Й тікає спокій, скільки не лови,

Слова, слова, я вам безмежно вдячний,

За те, що, часом, згадуєте ви

Про те, що я існую…


06.12.2015

Жила душа

Жила душа, дитяча, чиста,

Об тіла билась товсті грати,

Вік спокушав скляним намистом

Та вимагав себе продати.

А на додачу – стукіт серця

Й любов сховати під землею,

Але душа – не продається,

Інакше не була б душею.


06.12.2015

І знову ти для мене нереальна

І знову ти для мене нереальна,

Загублена у пахощах ночей,

І дивляться на мене тріумфально

Із неба сотні зоряних очей.

Хоч почуття мої іще не згасли,

Та головне уже я зрозумів:

Як щось робити – то роби це вчасно,

Інакше труд не вартий мозолів.

Інакше все, що створено запізно,

Не обгорне надії у дива,

Не допоможуть намагання слізні,

І щирі, подаровані слова.

Нехай оті слова – монументальні,

Та я для тебе навіть не трофей…

Для мене ти, як завжди, нереальна,

Загублена у пахощах ночей.


06.12.2015

Як дивно все переплелося...

Як дивно все переплелося,

Печаль із радістю – в гармонії,

Життя спіймало за волосся

Та рвучко топить у іронії.

Від вдачі просто шаленіє

Та ділить втіху з веремією,

Але всередині щось мліє,

Що називається надією.


05.12.2015

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
155
предыдущая
следующая