Профиль

rutzit

rutzit

Украина, Каменец-Подольский

Рейтинг в разделе:

Свежие фотографии

Не зупиняй мене...

Не зупиняй мене, я хочу догоріти,
Вогнями розкидатися по небу,
Моє життя - не фантастичні квіти,
Нема у ньому, вічному, потреби.
Не зупиняй, я й далі бути хочу
Таким, як є, яким мене створили,
Я глибше таємниць жагучих ночі,
Залиш мене в моїй природній силі.
Не зупиняй мене, ні словом, ні мовчанням,
Ні дотиком, ні поглядом пекучим,
Моє неперевершене бажання,
Мій янгол й покарання неминуче.

10.12.2015

Я шёл по солнечной дороге

Я шёл по солнечной дороге,

О вечном мысли торопя,

И попросил помочь мне бога,

А он в ответ прислал тебя.

Ещё просил помочь советом,

Как сохранить тепло в себе,

И как дождаться красок лета,

А он привёл меня к тебе.

Я попросил кусочек рая,

Он на тебя кивнул опять,

И вот стою я и не знаю,

Как это всё теперь понять.


09.12.2015

Нет прошлого

Нет прошлого.

Лишь в памяти следы

Хранят ещё сознание былого,

Того, где мы со временем на «ты»,

И где не ждём от будущего злого.

 

Нет прошлого.

Есть только мудрость лет,

Которая к нам, не спросясь, свалилось,

И тёплый свет, мечты желанной свет,

И упованье на удачи милость.

 

Нет прошлого.

К чему оно сейчас?

А если б было, что с ним делать дальше?

Хотя… Пусть будет прошлое у нас,

Оно жило надеждами. Без фальши.


09.12.2015

Тихо-тихо

Тихо-тихо, вже поснули

Співані пісні,

Тонуть, тонуть у минулім

Ноти голосні.

Темно-темно, навіть зорі

Сплять уже давно,

Добрих-добрих снів прозорих

Дивляться кіно.

Досить, досить серце моє

Вірити казкам,

Баю-бай, не бався грою,

А віддайся снам.


09.12.2015

Мне кажется, что это - навсегда

Зима. Мне кажется, что это - навсегда,
Что всё застынет льдом иссиня-мутным,
Не постучится вешняя вода
Прибоем в берега весной уютной.
Что новый год не сменится другим,
А всё, как раньше, поведёт по кругу,
Не заклубится веры лёгкий дым,
И голос не сверкнёт былого друга.

08.12.2015

Ти так далеко...

Ти так далеко, але спеку
Я тут і зараз відчуваю,
Шукаю рай - й не бачу раю,
Чи є насправді він на світі?
Чи це - примара, плід уяви?
Тоді чому світліш заграви
Світанку твоє ім'я?

08.12.2015

Не йди, зима...

Маленькі сонця в ліхтарях
Як варта снів розкішних,
Зима лише в календарях,
В очікуваннях сніжних.
Її нема ще у дворах,
У скверах, на зупинках,
У кольорах, напівтонах,
Бажаннях, мріях, вчинках.
Не перейшла зима межі
І, поки що, дрімає,
А головне, що у душі
Її іще немає,
Ще білі не ведуть сліди
До мене звідусюди,
Не йди, зима, прошу, не йди,
Хай осінь ще побуде.

08.12.2015

Не бійся нервів канонади...

Не бійся нервів канонади

І вгору дертися щосили.

У болю є свої принади –

Він є відвертості мірилом.

Нехай він б’є та скаженіє,

Дере на клаптики безбожно,

Хто біль в собі тримати вміє,

Той вміє все, що тільки можна.


07.12.2015

Не сужены, не хожены...

Не сужены, не хожены

Дороги в поднебесье,

Но в прошлое отложены

Попытки и бесчестье.

Отложены, унижены

Сплошным непониманьем

Из сердца напрочь выжжены,

Не пробивным молчаньем.

Залила тьма кромешная

Слова и песнопенья,

Но только чувства нежные

Живучи, к сожаленью


07.12.2015

Слово моє – не зброя

Слово моє – не зброя,

Слово моє – не ліки,

Схоже на тінь каліки,

Й сам я не знаю – хто я.

Нібито не ледащо,

Кожного дня – у милі,

Та без мети та цілі,

Й слово не знає – нащо.

Може, колись, із часом,

Все зрозуміле стане,

Відповідь не обмане,

Мене та слово разом.


07.12.2015