Дивне сусідство

Твоє слово – зима,

Таке чисте, прозоре й холодне,

І торкнутись його

Не у кожного вистачить духу,

Скільки в ньому знайти

Недосяжної можна безодні!

Скільки можна згубити,

Не шкодуючи жодного руху.

 

Моє слово – вогонь,

Невгамовний, палкий, небезпечний,

І минати його –

Зберігати спокійне життя,

Але все ж воно є,

Хай чуже і, нехай, недоречне,

І у ньому знайти

Можна всесвіту добре дитя.

 



29.12.2015

Побудь, день, зі мною

Побудь, день, зі мною, ще трішки, ще мить,

Маленький відрізок у часі,

Бо щось так болить, бо щось так щемить

У подиху, погляді, фразі.

Щось є у душі. Гнів чорний? Та ні,

Його не збирав й не збираюсь,

Воно дуже схоже на вічні пісні,

Яким я вже не опираюсь.

Давай їх зануримо в неба блакить,

Вкрадемо хвилинку у ночі,

Побудь, день, зі мною ще трішки, ще мить,

Послухай, що в серці гуркоче.


28.12.2015

Пройтись по душах

Як добре вниз пролитися, із неба,

Пройтись по душах,

Навшпиньки,

Аби не забруднити їх,

Або не вляпатись самому,

Та залишити слід,

Добрий, майже невагомий.

У спогадах.

А якщо не лишати,

То нащо тоді спускатись?


28.12.2015

По крышам ночи стекает тушь

По крышам ночи стекает тушь,

Лишь окна минуют струи,

И пьют вороны луну из луж,

Старательно свет смакуя.

Квадратики камня – как берега,

От клювов круги – прибоем,

И грезится, что пролетит фрегат

И в ночь унесёт былое.


28.12.2015

Єдиний поводир мого пера

Чужа судьба, але моя потреба,

Єдиний поводир мого пера,

Зіграй мені хоч раз на струнах неба,

Сплети мені мелодію добра.

Полегш мою незрозумілу ношу,

Яку я сам собі обрав, нажаль,

А більше я нічого не попрошу,

Мій дивній сенс, натхнення та печаль.


27.12.2015

Излишне ярки краски небосвода

Излишне ярки краски небосвода,

Зима, зима, ну где же твой полёт?

Живое сумасшествие природы

На улице, раскинув руки, ждёт.

Ни снежной мглы, ни льдов блестящих камня,

Ни ветра, смело бьющего в лицо,

И тысячи дорог. Идти куда мне,

Чтобы встретить мир холодных изразцов?

Чтоб встретить век спокойствия и неги,

И тихих снов коснуться языком,

И серость дня, и серость в человеке

Разрисовать чарующим мелком.


27.12.2015

В желанные глаза не заглянуть

В желанные глаза не заглянуть

И не вести о вечном разговор?

Судьбу молить? Какая в этом суть?

Уж лучше делать ей наперекор.

Пусть знает та небесная карга,

Что не всегда её объятий ждут,

Пусть бесится, бессильна и нага,

Источник бесконечный новых смут.

27.12.2015

Моргали окна и устало засыпали

Моргали окна и устало засыпали,
Струилась медленным потоком тишина,
И горизонт далёкий, цвета ржавой стали,
Хмельными снами упивался допьяна.
Душа спешила из наскучившего храма - 
Пора! У злого дня истёк короткий срок,
И только время, монотонно и упрямо
Ту душу дёргало назад за поводок.

26.12.2015

Піду у поле, де сліпучий простір

Піду у поле, де сліпучий простір,
В якому стін та огорож нема,
І не було палаючої злості,
І небо землю ніжно обніма.
І запахи - хвилюючі, медові,
І пропонує вітер добрий сміх,
І хочеться спіймать його на слові
Та розчинитись в запахах отих.

26.12.2015

Чем успокоиться, когда не замечают?

Чем успокоиться, когда не замечают?
Когда не видят поданной руки?
Рассветов без закатов - не бывает,
И радость незаметна без тоски.
Без горечи и сладкое - не очень,
Без холода - не ценится тепло,
Без блеска дня не манит омут ночи,
Прими земное - вырастет крыло
И не одно, а столько, сколько нужно для полёта.

26.12.2015.