Профиль

rutzit

rutzit

Украина, Каменец-Подольский

Рейтинг в разделе:

Свежие фотографии

Ваніль та кава – запахи світанку

Ваніль та кава – запахи світанку

Та осередок теплий доброти,

Малює сонце полум’ям на ґанку

Свої неперевершені світи.

Душа вертає з мандрів піднебесних,

В яких блукала з почтом чуйних снів,

Пробуджуючи ноти безтілесних,

Очікуваних найніжніших слів.


22.11.2015

Кінця нікому не минути

Кінця нікому не минути,

В житті, в дорозі, у судьбі,

Та як мені тебе забути?

Це все одно що у собі

Убити душу. Так світилась

Вона у темряві епох,

У ній сміялось та журилось

Не за одного – за сімох.

Долало з нею серце скрути

У нескінченній боротьбі.

І як мені тебе забути

Та себе вбити у собі?


21.11.2015

Не лийте смуток

Не лийте смуток

Вологі очі,

Вас не помітять,

Вас не захочуть.

Й не варто, очі,

Вогнем горіти,

Вам кригу в серці

Не розтопити.

Не стати світлом

У морі ночі,

Тому прошу я –

Вгамуйтесь, очі.


21.11.2015

У цьому світі все не так

У цьому світі все не так,

І що хотілось та гадалось

На жоден крок не наближалось,

І тільки будень як хижак

Ковтає білопінну слину

Та демонструє жовті ікла,

Надія зойкнула та зникла,

І все, панує порожнина.


21.11.2015

Растворённое

Растворено мелькание людей,

Гонимых увлеченьем и морокой,

И очередь вечерних фонарей

Пронизывает небо над дорогой.

Дрожит, забыв о прошлой суете,

Осенних листьев тонкая натура,

Да лишь маячит в синей пустоте

Моя нерастворённая фигура.


20.11.2015

Відвертий світ демонстративно...

Відвертий світ демонстративно

Дає поради всім живим,

Та плине день, такий наївний,

Що всі сміються вже над ним.

І кожна мить, на мене гнівна,

Невпинно в тім’ячко клює,

Та я живу, такий наївний,

Що дивно, чом іще я є.


20.11.2015

Я не прощаюсь

Я не прощаюсь, нет и нет,

Без Вас мне не к чему стремиться,

Вы заменяете мне свет

И разрываете границы

Приземленного естества

Большого и пустого мира,

Без Вас нет в жизни волшебства,

И все дороги – как пунктиры,

Что вроде бы ещё ведут,

Но вот куда, зачем – не знаю,

И потому прошу уют

Оставить слов чудесных рая.

И потому прошу рассвет

Оставить мне, хотя б частицу,

Я не прощаюсь, нет и нет,

Без Вас мне не к чему стремиться.


20.11.2015

Природа, несомненно, знает

Природа, несомненно, знает

Секрет чарующей тоски,

Но осень тихо дожигает

Свои последние листки.

И мне секрет известен тоже,

Я с ним пришёл на этот свет,

Он до сих пор меня тревожит,

Стирая грани прошлых лет.



19.11.2015

В душі – сумбур, у серці – смута...

В душі – сумбур, у серці – смута,

Думок пришпилюють цвяхи,

Напевне, ти моя спокута

За непробачені гріхи.

На смак – гіркий, пекучий трунок,

Який у людях плавить лід,

Напевно, ти – мій порятунок,

Перепустка в небесний світ.


19.11.2015

Творіння болісних потуг

Творіння болісних потуг

Та осередок серця спеки,

Ти не судьба моя, ти – друг,

Незамінимий та далекий.

Як джерело дурних напруг,

Хоча у чомусь, мабуть, здібний,

Я не судьба твоя, я – друг,

Знайомий й ніби непотрібний…



19.11.2015