Профиль

rutzit

rutzit

Украина, Каменец-Подольский

Рейтинг в разделе:

Свежие фотографии

Дощ

  • 13.08.17, 20:00

Стрибав на підвіконнях дощ,

Вдирався дзвін його у душі,

І на квадратах сірих площ

В одну зливалися калюжі.

Вода у ринвах грала «соль»,

А інших нот вона не знала,

І в чорних хвилях парасоль

Мовчазним натовпом хитала.

Ховало небо в нетрях хмар

Свою похнюплену личину,

І слідкував за всім ліхтар

Підсліпуватими очима.


04.01.2016

Команды ждёт пластмасса красной ручки

Команды ждёт пластмасса красной ручки,

Буравит небо лунный сердолик,

Вонзает тишина свои колючки,

Я к ней уже практически привык.

Окно. Обрыв. Холодный двор. Безлюдно.

Лишь вдалеке горят огни дорог,

Хотел бы насладиться, только трудно

Довольным быть свидетелем эпох.

А летописцам жить ещё труднее,

Оценит ли хоть кто-то? Может быть.

И я смотрю, пишу и пламенею,

И продолжаю вечности служить.


04.01.2016

По улице пустынной ночь бежала

По улице пустынной ночь бежала,
Метались тени веток по земле,
И звёздный зверь натыкал в небе жала,
И в льдистом отражался хрустале.
Спешила одинокая фигура.
Куда? Зачем? Наверное, домой.
Мороз сбивал на нет температуру
И хулиганство прикрывал зимой.

04.01.2016

Мій світлий сон, що ярить мою кров

Мій світлий сон, що ярить мою кров,

Прототип неповторний Галатеї,

Не хочеш говорити про любов?

Давай я помовчу тобі про неї.

О, мріє недоторкана моя!

Невиліковна смута потаємна!

Послухай тишу, в ній сховаю я

Усе, що говорити вже даремно.

Усе, що я тобі недосказав,

Недобринів під небом неозорим,

Не розілляв росою поміж трав,

І не довірив зорям яснозорим.

Це – глибше таємниць забутих мов,

Це – край душі та межа апогею.

Не хочеш говорити про любов?

Давай я помовчу тобі про неї.


03.01.2016

Донька чарівна й добра Єви

Донька чарівна й добра Єви,
Моїх думок небесний храм,
Я вдячний Вам за те, що є Ви,
Хоч я, нажаль, не Ваш Адам.
І не садити нам дерева,
Не йти у зоряні поля,
Та вдячний я за те, що є Ви,
За те, що носить Вас земля.
Ви - туга та печаль серцева,
І джерело безсмертних фраз,
Та знайте, вдячний я, що є Ви,
Мій в небеса дороговказ.

03.03.2016

Ломиться сквозь ворота рая?

Ломиться сквозь ворота рая?
У рая - никаких ворот,
Туда нас совесть не пускает
И мало кто к себе зовёт.
Так что же, в ад? И ада нету,
Не нужен он совсем судьбе,
Ведь ада жаркую планету
Мы носим, грешные, в себе.

03.01.2016

Рутина

Рутина. Тина. Тина. Тина.

Ни воя ветра, ни огня,

Лишь с туч кочующих кручина

Дождём холодным на меня.

В болото тянут впечатленья…

А может, страсти не тая,

Оставить всё и жизни тленье

Сменить на вспышку бытия?

А может, миру не поддаться,

Схватить рукой за горло страх,

И фейерверком разорваться

В уныло-серых небесах?


02.01.2016

Луны полночный свет поблек

Луны полночный свет поблек.

Проснулся ветер. Тихо дует.

И небом выстраданный снег

Напомнил всем, что существует.

Что существует дух зимы,

Что долго прятаться любила,

И волновать людей умы

У той зимы ещё есть сила.


02.01.2016

Моїх років у часі тане дим

Моїх років у часі тане дим

І серця тихо гасне амплітуда,

І є слова, що до вподоби тим,

У кого все було або ще буде.

Але не Вам. Ви квітнете тепер,

Живете тим, що я давно не маю,

І я для Вас уже неначе вмер,

І подих мій до Вас не долітає.

А якщо долітає, то й тоді

Не чуєте, не хочете відчути,

І він один летить у висоті,

Луна моєї внутрішньої смути.


02.01.2016

У когось в серці все давно дрімає

У когось в серці все давно дрімає,

А в когось і хвилини не було,

Й тому не ллє добра, не зігріває

Зсередини омріяне тепло,

Шукає щастя, а його – немає…

Та я щасливий, бо іще кохаю

І осягаю рими ремесло.


01.01.2016