Уже вкотре видалили користувача _друже_bober_ , який відомий на сайті патріотизмом, своєю активною громадянською позицією, гострим словом, почуттям гумору.

Ніколи не перестану дивуватися тому, що на українському ресурсі патріотизм "не в моді", інакше чим можна пояснити цей і подібні випадки.

Друзі, можливо, хтось знає, за що конкретно видалили користувача _друже_bober_ ??? І скільки це буде продовжуватися??? Я розумію, що останнє запитання риторичне, але все-таки...

          Мабуть, немає більш таємничого, загадкового і самобутнього музичного інструменту, ніж українська бандура. Дехто порівнює її з інструментами мудрих – персидським сантуром та індійським сітаром, які використовуються в духовних практиках і сприяють розвитку людини, її духовному і тілесному зціленню. Я цілком погоджуюся з такою думкою.

          Нема жодного музичного інструменту, який би мав таку складну долю. Скільки крові, страждань і принижень знаходимо в історії бандурного мистецтва…

          Звичайно, музична цензура існувала у багатьох країнах у різні періоди, але навряд чи історія знає приклади цілеспрямованих спроб знищення інструменту, як це відбувалося з бандурою в Україні протягом майже двох століть. Неможливо уявити собі ситуацію, коли, скажімо, британські солдати під час війни з Ірландією розбивають або спалюють національний символ Ірландіі - ірландські арфи, розстрілюють виконавців, забороняють викладати гру на цьому інструменті. Повний абсурд. Тим не менше, приблизно так розвивалася ситуація з бандурою на початку минулого сторіччя. І тільки завдяки невтомній праці багатьох сподвижників бандурного мистецтва, їх величі духу та відданості справі ми маємо зараз цей інструмент.

          Приємно, що в наш час бандура знову стає популярною. Величезна заслуга в цьому Національної заслуженої капели бандуристів імені Г.Майбороди, молодих, але дуже талановитих виконавців Ярослава Джуся, Валентина Лисенка, гурту "Брати"...

        Пісня завжди була невід’ємною частиною життя українського народу. Вона супроводжувала людину від народження і до останнього її подиху.У піснях зображене минуле, сучасне і майбутнє. Кожне нове покоління створювало власні твори, але й не забувало про творчий спадок своїх предків та дещо видозмінювало пісні попередніх поколінь.

        Сучасність теж може похвалитись досить великим та змістовним надбанням українських патріотичних пісень. Сьогодні, як і багато століть назад, мета патріотичних пісень залишається незмінною: підтримувати та об’єднувати націю в єдине, для того, щоб бути достатньо сильними при відстоюванні власної незалежності, волі та суверенітету Української держави.

Уже другий день іде дощ. Небо похмуре і плаче, плаче... Сумно. Мені катастрофічно не вистачає сонця, хоча зовсім недавно потерпала від спеки. На душі - осінньо-жовтий смуток… З багряним, коричневим і навіть помаранчевим відтінком. З прохолодним подихом вітру, блідувато-сірим кольором неба і мокрим дотиком дощу…

Дорогі друзі!

Прийміть найщиріші вітання з Великим Днем Світлого Христового Воскресіння!

Великдень — свято особливе. Чудо Христового Воскресіння об’єднує всіх нас вірою у перемогу світла над темрявою, добра над злом, життя над смертю. Величне свято Воскресіння Христового дає нам добру нагоду наповнити свої серця любов’ю і добротою, зміцнює кожного з нас духовно. З настанням Пасхальних днів пробуджується не тільки земля, а й усі людські надії й сподівання на щасливу долю.

Сердечно бажаю, щоб переможний дух надії, радості, всепрощення супроводжував Вас і Ваші родини, давав силу, енергію, наснагу для добрих і корисних справ задля добробуту та процвітання нашої рідної України. Нехай Пасхальне Свято стане для кожного початком нового життя — кращого і добрішого.

Христос воскрес !

Це спокуси аромат,

Це запах насолоди...

Що було, то було, сподіватися марно, Але знову над містом блакитні дими. І заходжу я знов до старої кав’ярні, Де зустрілися ми, де зустрілися ми…