.«Анно Андріївно, вийшов Франко російською мовою,
є там вірші й у вашому перекладі. Це як же, ви з дослівника перекладали?»
На обличчі Анни Андріївни — шляхетне обурення:
На обличчі Анни Андріївни — шляхетне обурення:
«Мила моя, ви, здається, забули, що моє прізвище Горенко!»
Смисл вигуку такий: людина, чиє прізвище закінчується на «енко»,
може перекладати українські вірші без допомоги дослівника.
М.Кочур «Абсолютний блиск Олени Ільзен»
З ПОЕЗІЙ ІВАНА ФРАНКА 
Не знаю, що мене до тебе тягне,
Чим вчарувала ти мене, що все,
Коли погляну на твоє лице,
Чогось мов щастя й волі серце прагне
І в груді щось метушиться, немов
Давно забута згадка піль зелених,
Весни і цвітів,— молода любов
З обійм виходить гробових, студених.
Себе я чую сильним і свобідним,
Мов той, що вирвався з тюрми на світ;
Таким веселим, щирим і - лагідним,
Яким я був за давніх, давніх літ.
І, попри тебе йдучи, я дрижу,
Як перед злою не дрижав судьбою;
В твоє лице тривожно так гляджу,—
Здаєсь, ось-ось би впав перед тобою.
Якби ти слово прорекла мені,
Я б був щасливий, наче цар могучий,
Та в серці щось порвалось би на дні,
З очей би сліз потік поллявся рвучий.
Не знаємось, ні брат я твій, ні сват,
І приязнь мусила б нам надокучить,
В житті, мабуть, ніщо нас не сполучить,
Роздільно нам прийдеться і вмирать.
Чим вчарувала ти мене, що все,
Коли погляну на твоє лице,
Чогось мов щастя й волі серце прагне
І в груді щось метушиться, немов
Давно забута згадка піль зелених,
Весни і цвітів,— молода любов
З обійм виходить гробових, студених.
Себе я чую сильним і свобідним,
Мов той, що вирвався з тюрми на світ;
Таким веселим, щирим і - лагідним,
Яким я був за давніх, давніх літ.
І, попри тебе йдучи, я дрижу,
Як перед злою не дрижав судьбою;
В твоє лице тривожно так гляджу,—
Здаєсь, ось-ось би впав перед тобою.
Якби ти слово прорекла мені,
Я б був щасливий, наче цар могучий,
Та в серці щось порвалось би на дні,
З очей би сліз потік поллявся рвучий.
Не знаємось, ні брат я твій, ні сват,
І приязнь мусила б нам надокучить,
В житті, мабуть, ніщо нас не сполучить,
Роздільно нам прийдеться і вмирать.
Ну что меня влечет к тебе до боли?
Ну чем меня околдовала ты?
Но только мне мелькнут твои черты,
Как сердце жаждет счастья, жаждет воли.
В груди неутоленность.— Далека
Весна с цветами на полях зеленых,
И юная любовная тоска
Сама идет ко мне из недр студеных.
Себя я вижу сильным и свободным,
Как будто из тюрьмы я вышел в сад.
Таким веселым, ясным, благородным,
Каким бывал я много лет назад.
Идя с тобою рядом, я дрожу,
Как перед злою не дрожал судьбою,
В твое лицо с тревогою гляжу,
На землю пасть готов перед тобою.
Когда б ты слово прошептала мне,
Счастливей стал бы я, чем царь могучий,
И сердце дрогнуло бы в глубине,
И из очей поток бы хлынул жгучий.
Но мы едва знакомы, и как знать:
Не надоест ли дружба нам с тобою?
И, может быть, нам суждено судьбою
И порознь жить, и порознь умирать.
Ну чем меня околдовала ты?
Но только мне мелькнут твои черты,
Как сердце жаждет счастья, жаждет воли.
В груди неутоленность.— Далека
Весна с цветами на полях зеленых,
И юная любовная тоска
Сама идет ко мне из недр студеных.
Себя я вижу сильным и свободным,
Как будто из тюрьмы я вышел в сад.
Таким веселым, ясным, благородным,
Каким бывал я много лет назад.
Идя с тобою рядом, я дрожу,
Как перед злою не дрожал судьбою,
В твое лицо с тревогою гляжу,
На землю пасть готов перед тобою.
Когда б ты слово прошептала мне,
Счастливей стал бы я, чем царь могучий,
И сердце дрогнуло бы в глубине,
И из очей поток бы хлынул жгучий.
Но мы едва знакомы, и как знать:
Не надоест ли дружба нам с тобою?
И, может быть, нам суждено судьбою
И порознь жить, и порознь умирать.
Після грози. 1879
"Степ"
"Захід "
Нічне. 1905-1908
"Місячна ніч на Дніпрі"
Українська ніч. 1876
"Дарьяльська ущелина"
"Вид Ісаакіївського собору при місячному світлі"
То є мій милий Син, що нам мир приносить!
То є мій милий Син, що нам мир приносить!
А горою Бог Дух голубом злітає,
Де Дух Божий святить для життя водицю.
На Йордан виходім по воду свячену,
І свою обновім душу охрещену.
Приспів:
Тут Ангели чудяться,
Рожденного бояться,
А віл стоїть, трясеться,
Осел смутно пасеться.
Пастиріє клячуть,
В плоти Бога бачуть,
Тут же, тут же,
Тут же, тут же, тут!
Марія Му Мати прекрасно співає,
І хор Ангельський їй допомагає!*
Йосиф старенький колише Дитятко:
– Люляй же, люляй, мале Отрочатко!
Три славні царі к вертепу приходять,**
Ладан і смирну, золото приносять.***
А пастиріє к Ньому прибігають,
І яко Царя своєго вітають.
І ми днесь вірно к Ньому прибігаймо,
Рожденну Богу хвалу, честь віддаймо.
....хороші українські новини... від Оксана Забужко
СВЯТА ПРОСТОТА
Великий світ, широкий,
довкола круглий обрій.
О, як це дуже добре
чотири мати роки!
Світ грає мерехтливо,
безкраїй, дужий світ.
О, без кінця щасливо
лиш двадцять мати літ.
Велика простота -
найвища досконалість.
Наївність є свята,
довершенням є малість.
Щаслива ця людина,
ясна її дорога:
наївно, мов дитина,
молиться до Бога!
Субота, 26 березня 1932
