Бог ся нам об'явив в трьох святих Особах, Як Христос ся хрестив на Йорданських водах, Як Христос ся хрестив на Йорданських водах.

Із небесних вижин Бог Отець голосить: То є мій милий Син, що нам мир приносить! То є мій милий Син, що нам мир приносить! А горою Бог Дух голубом злітає, І надземський воздух світлом наповняє! І надземський воздух світлом наповняє! Здивувався Йордан, що то за новина, Що Предтеча Йоан хрестить Бога Сина. Що Предтеча Йоан хрестить Бога Сина. Повертають назад аж від моря води, На Спасителя зрят людської природи. На Спасителя зрят людської природи. Вірний нарід спішить на ріку-керницю, Де Дух Божий святить для життя водицю. Де Дух Божий святить для життя водицю. На Йордан виходім по воду свячену, І свою обновім душу охрещену. І свою обновім душу охрещену. Най Йорданська вода нам свята поможе, А Тобі на всегда честь най буде, Боже! А Тобі на всегда честь най буде, Боже!

                             

Христос Хрещається!  В ріці Йордан!

6 січня (19 січня н. ст.) усі православні святкують Хрещення Господа Бога и Спаса Ісуса Христа, або Богоявлення. Це велике двунадесяте неперехідне свято. Напередодні свята встановлено строгий пост.

Це одне з найдавніших свят християнської Церкви. Його встановлення відносять до часів апостолів. Давня назва свята "Теофанія", що означає Богоявлення.

Тридцять років Христос жив у Назареті зі Своею Пречистою Матір`ю, Дівою Марією та старцем Іосифом. Коли йому виповнилося тридцять він прийшов до Йордану, щоб хреститися від Іоанна.  Бог відкрив Іоанну, що це не проста людина, а Син Божий, тому він відмовлявся хрестити Ісуса, кажучи йому: "Мені потрібно хреститися від Тебе, а Ти хочеш, щоб я хрестив Тебе". Ісус відповідав: "Не утримуй! Мі повинні робити все, що велить Бог". Іоанн охрестив Ісуса.

 

 

і коли Той виходив з води, одразу ж побачив Іоанн розірвані небеса і Духа у вигляді голуба, що спускався на Ісуса.  І почув Голос з Небес: "Ти Син Мій улюбленній, в якому Мое благовоління!"

В память того, що Спаситель Своїм Хрещенням освятив воду, здійснюють водосвяття: напередодні свята Богоявлення воду освячують у храмах, а на свято - в річках або інших місцях, де беруть воду.

Богоявлення Господнє - Водохреще
Водохреще - це третє найбільше свято, яке завершує цикл Різдвяних свят.

Церква розглядає Хрещення Господнє як "свято просвіти" народів, оскільки за її вченням, саме з Хрещення Ісус розпочав проповідь євангельської істини. Християнський світ відзначає свято Водохреща 19 січня. Його ще називають Йорданом - від назви ріки Йордан у Палестині - народна назва християнського обряду освячення води. Його здійснюють на згадку про хрещення Ісуса Христа в Йордані, описаному в Євангеліях. Свято має й іншу назву - Богоявлення, яка походить від того, що, згідно з біблейськими оповіданнями, під час хрещення Ісуса на нього зійшов із небес Дух Святий у вигляді голуба, і голос почувся із неба: "Це Син Мій Улюблений, що його Я вподобав!". Освячена на Йордань вода символізує святу йорданську воду і має у віруючих особливе призначення.

19 січня - Йордана (або Ордана, Водохреща, Богоявлення) - третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке православні та греко-католицькі християни відзначають 19 січня. З ним пов'язують хрещення на Йордані Христа. А ще сьогодні усі віряни обох релігійних конфесій проводять день у пості, а потім зберуться за столом на святій вечері.

Коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення в річці Йордан. Вийшов на берег, а з небес почувся голос Бога-Батька, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва — Богоявлення. Православні та греко-католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже в цей день, за християнським вченням, з'явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець – в голосі, Син Божий – у плоті, Дух Святий – у вигляді голуба.

Вважається, що на Водохреща, з опівночі до опівночі, вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року, лікуючи тілесні й духовні хвороби.

В цей день у всіх містах і селах, де є церкви, святять воду. Віддавна в народі посвячену на Водохреще воду вважають своєрідним спасінням від багатьох недуг. Її дають пити тяжкохворим, нею освячують храми, домівки і тварин. Залишається загадкою той факт, що водохрещенська вода не псується, не має запаху і може зберігатися протягом року. Дехто схильний вважати, що цьому сприяє срібло від хреста, який священик занурює в воду під час обряду.

Напередодні Водохрещі святкується "Голодна кутя", або другий Святий Вечір. Увесь цей день віруючі люди нічого не їдять - постують. Сідають вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря. На вечерю подають пісні страви - смажену рибу, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутю та узвар. Після вечері всі кладуть свої ложки в одну миску, а зверху - хлібину, "щоб хліб родився".

На другий день зранку ходять до церкви святити воду. Цією свяченою водою починається трапеза, нею ж кожний госпо­дар кропить усіх членів сім'ї, хату, інші будівлі, криниці.

За давньою традицією, церемонія освячення води відбувалася під відкритим небом, на берегах річок, струмків, озер. Ще напередодні Йордана, з льоду вирубували великий хрест ("йордан") і ставили його поруч з ополонкою. Скульптурне зображення хреста встановлювали вертикально і нерідко обливали буряковим квасом, від чого воно набирало червоного кольору. Було прийнято також прикрашати хрест барвінком і гілками сосни.

До радянських часів у день водосвяття в селах і містах влаштовувались багатолюдні хресні ходи до річки. Крім ікон і церковних хорогв учасники цих процесій несли запалені "трійці" — три свічки, перевиті зіллям васильків, чебрику та інших квіток. Акт водосвяття в багатьох місцевостях супроводжувався стріляниною з рушниць порожніми набоями. Одночасно у небо випускали голубів, попередньо прикрашаючи їх стрічками з кольорового паперу.

Після Водохреща розпочинався новий весільний сезон, який тривав до Великого посту. Це був час веселощів і дозвілля. Молодь збиралась на вечорниці, сім'ї влаштовували складчини та ходили один до одного в гості з метою наблизити весну.


Прикмети
- на Водохрещi день ясний - хліба будуть чисті, а якщо похмурий - буде у хлібі повно "сажки";
і - де лапатий сніг - на врожай.
До Водохрещ жінки намагалися не полоскати у воді білизни, бо "там чорти сидять і можуть вчепитися". Натомість дівчата у посвячену воду клали калину чи коралі і вмивалися, аби щоки були рум'яними.
Загалом до Водохрещ протягом всіх свят жінки не ходили по воду, це мали робити лише чоловіки.