Немає свободи в окупованой державі сказала мені моя знайома! Я трохи її розумію у нас свобода є! Дякуйте Богу усі хто стоїть на мітінгах, що можете промовити все вільно і Вам не заткнуть рота та не заарештують!

O zawodzie aktorskim marzy od dziecka, uczszcza na zajcia szkolnego kka recytatorskiego i zdobywa czoowe miejsca w konkursach recytatorskich. Zaraz po ukoczeniu warszawskiego XI Liceum Oglnoksztaccego im. Mikoaja Reja, w 1991 roku zda egzamin na Wydzia Aktorski warszawskiej Pastwowej Wyszej Szkoy Teatralnej, ktr ukoczy w 1995 roku. Na trzecim roku studiw stan po raz pierwszy przed kamer w teledramacie Feliksa Falka Samowolka (1993) u boku Roberta Gonery oraz telewizyjnym thrillerze Wynajm pokj... (1993) z Igorem Przegrodzkim i Beat cibakwn. Jego debiutem scenicznym bya rola Jimmy'ego Portera w sztuce Johna Osborne'a Mio i gniew (1994) w reyserii Mariusza Benoit na deskach Teatru Powszechnego im. Zygmunta Hbnera, z ktrym by zwizany w latach 1995-96. Za swj debiut teatralny oraz rol Posa Parysw w inscenizacji Jana Kochanowskiego Odprawa posw greckich i wystp w przedstawieniu Zbigniewa Herberta Opowiastki o Panu Cogito zosta uhonorowany nagrod jury, publicznoci i Jana Machulskiego na XIII dzkim Przegldzie Szk Teatralnych '95. Wystpowa potem w warszawskich teatrach: Ateneum im. Stefana Jaracza (od 1997), Narodowym (2004), Studio im. Stanisawa Ignacego Witkiewicza (2005), Nowym Praga (2006), Komedia (2007) i Wielkim (2007). Zadebiutowa na kinowym ekranie rol modego robotnika, ktry uniesiony emocjonalnym porywem, staje si mimowolnym przywdc protestu w filmie historycznym Filipa Bajona Pozna 56 (1996). Po gocinnym wystpie w piciu odcinkach serialu Sawa i chwaa (1997), zagra posta Jana Skrzetuskiego w adaptacji powieci Henryka Sienkiewicza Ogniem i mieczem (1999) w reyserii Jerzego Hoffmana, za ktr otrzyma nominacj do nagrody Ora w kategorii najlepsza gwna rola mska. Jego kreacja Tadeusza Soplicy w ekranizacji poematu Adama Mickiewicza Pan Tadeusz (1999) w reyserii Andrzeja Wajdy przyniosy mu przychylno krytykw i miliony fanw, a wydana pyta "Zakochany Pan Tadeusz" (1999) z dwunastoma fragmentami poematu w jego recytacji zyskaa status zotej pyty. W 2000 roku otrzyma nagrod Akademii Telewizyjnej Wiktor, Zot Odznak w Zotej Pitce w plebiscycie czytelnikw "TeleRzeczpospolitej" oraz Zot Kaczk. Za rol Geralta z Rivii, zwanego rwnie Biaym Wilkiem w filmie fantasy Wiedmin (2001) by nominowany do nagrody Ora w kategorii najlepsza gwna rola mska. W 2002 roku znalaz si na drugim miejscu w plebiscycie "TeleRzeczpospolitej" na najpopularniejszego aktora, odebra nagrod Fryderyka w kategorii album roku – poezja piewana/piosenka autorska za pyt "Lubi, kiedy kobieta" (2001) nagran z Ann Mari Jopek, Kasi Nosowsk i Kasi Stankiewicz oraz zostaa jemu przyznana Specjalna TeleMaska, nagroda czasopisma Tele Tydzie. W 2004 roku ukazaa si seria pyt "Poczytaj mi tato", gdzie czyta klasyk polskiej poezji dla dzieci. Pojawi si w biograficznym dramacie wojennym Romana Polaskiego Pianista (2002). Uznanie krytyki, Zot Kaczk, statuetk Jacia Wodnika na Oglnopolskim Festiwalu Sztuki Filmowej "Prowincjonalia" we Wrzeni oraz kolejn nominacj do nagrody Ora przyniosa mu kreacja trzydziestoletniego Wojciecha Winklera, ambitnego i samodzielnego, a jednak izolujcego si od wiata i ludzi, wychowanego w dziecistwie przez sadystycznego ojca w dramacie psychologicznym Magdaleny Piekorz Prgi (2004). W dramacie Andrzeja Seweryna Kto nigdy nie y... (2005) wcieli si w posta charyzmatycznego ksidza Jana, ktry sta si nosicielem wirusa HIV. W 2008 roku wzi udzia w reklamie Eurobanku oraz akcji Polsat "Podaruj Dzieciom Soce 2008".

Практичні поради переходу на українську мову спілкування. 1. Обмежуйте присутність російської навколо себе, відмовтеся від усього російськомовного, наскільки це можливо. Дивіться україномовні новини, читайте україномовні книжки, слухайте українську музику. Таким чином набереться не лише пасивний мовний запас, а й справжнє відкриття досі невідомої, неймовірно багатої культури. 2. Пишіть е-мейли друзям лише українською. Знищити російську розкладку клавіатури – прекрасний спосіб позбутися спокуси перейти на "апщєпанятний язик". Не бійтеся, що російська розкладка коли-небудь знадобиться. Літери "ы" та "э" за потреби можна набрати і за відсутності російської клавіятури (Alt+235, Alt+237). Нагородою за знищену зайву розкладку вам стане швидше перемикання з англійської на кирилицю. 3. Шукайте україномовного спілкування. Почніть з письмового – це легше (бо маєте час на обдумування слів, чого не має, коли говорите у реальному часі). Ось порадив би писати у контакті тільки українською. Відвідуйте україномовні форуми. Спілкуйтеся в україномовних чатах. В маршрутці, запитуйте про «зупинку» а не «остановку»! 4. Буде складно почати говорити українською зі знайомими, спершу почніть говорити українською до незнайомих вам людей: у магазині, тролейбусі, на вулиці. Будьте завжди готові відповісти українською на запитання "котра година?", "як пройти?". Прислухайтеся до своєї мови, працюйте над помилками. Спершу ваша мова здаватиметься вам жахливою, дуже важливо не злякатися цього і не думати про те, що подумає про вас інша людина. Вже скоро ви говоритимете плинно. 5. Купіть великий російсько-український, а бажано ще й український тлумачний словник. Спілкуючись щодня ви зустрічатимете багато слів, переклад яких згадаєте не одразу. Не соромтеся користуватися словником. 6. Знайдіть досвідчених україномовних співрозмовників, знайдіть коло україномовного спілкування. Говоріть з українцями. Слухайте їхню мову. Це перші люди, з ким вам буде говорити легко. І не бійтеся, що ви припускатиметеся помилок. Вони все прекрасно розуміють. Багато хто з них колись теж говорив російською, проходив крізь те саме що й ви і пам’ятає себе на вашому місці. Немає чого соромитись! 7. Залишився найскладніший і найвідповідальніший крок – починайте принципово говорити українською з російськомовними людьми. Завчасно підготуйтеся до відповіді на численні запитання знайомих, чому це ви раптом заговорили українською. Не бійтеся виглядати ненормальним в їхніх очах. Люди часто називають божевільними усіх, кого не розуміють – їм так легше. Не переймайтеся – ви в даному випадку розумієте більше за них. Нерозуміння старих знайомих з головою компенсується захопленням і повагою незнайомих людей та нових знайомих, які будуть у захваті від краси вашої мови та стійкості позиції.

Вам казали, що нечемно говорити до людини українською, якщо вона з вами говорить російською? Забудьте про чемність. Українська мова буде мертвою, якщо ви будете чемними з усіма. Ви говоритемете українською, щоб вони почули, що українською мовою можна говорити красиво. Більшість відчує сором за те, що не може говорити українською з вами. Це прекрасний привід для них замислитися над питанням своєї національної приналежності.

А ні тебе завжди можуть взяти у дворники бо там знання мови не потрібні!

Я йшла повз площу Лєніна до мене звернулася усміхнена дівчинка і простягнула Георгієвську стрічку - С днєм побєди!

- Не потрібна - відповіла я і пішла далі.

Я не одягну Георгієвську стрічку для мене 9-е травня не день Перемоги, а день поразки! Подивиться в очі ветеранів ви побачите погляд переможених, який же день Перемоги. Їх згадує влада та їх діти, внуки та правнуки, лишень 9-го травня та 23 -го лютого! За що боролися ці люди за право виростит янічарів з своїх дітей, за право жити на ріднії землі розмовляючі не своєю мовою, за право бути забутими, за рідних які з німецького полона потрапляли в радянській, за право пережити диктатора, щоб згодом сумно зітхати "Вот прі Сталінє било...", за право на мізерну пенсію та квіти на 9-те травня! Що окрім болю та страждань їм дала та перемога і чи перемога то взагалі була, переможці, які перемогли свії же народ, які перемагаючі для себе перемогли для інших? 

Перемога в якій боролися не лише проти нацисткої Німеченни, але й проти своїх же братів! Чи можна назвати це перемогою?!

9-те травня вже давно перетворилося на фарс: політикам потрібно попіаритися, побитися один з одним, їх дітям потрібно, щоб про них не дай Боже поганого не подумали інші. А ветеранам честь та шана, хоча б примарна, увага хоч два рази на рік.

В мене інші свята та дні пам'яті, в мене інші герої та зрадники, я не живу на їх землі, я живу на свої, але топчиму одну землю! Їх пам'ять химерна, нашої  пам'яті майже немає, в них є якісь ідеали, у нас тільки погляд користувача. Старші живуь химерами минулого, молодщі живуть лише хвилиною і ніхто не хоче почути один одного! 

Культура поведінки від чого вона залежить, чи залежить вона від чогось взагалі. Культура залежить від виховання, від національності так так уявіть собі і від національності також, від оточення людини, у рідких випадках ти можешь знайти людину культурну у підвалах ГЕТТО, від особистості - самої людини! Так ви колись бачили культурного БОМЖа, я так - це була людина добре вихована але яка здалась, перестала боротися за інше краще життя або звикла - не знаю. Також культура поведінки залежить від образу життя, а який образ життя нав*язують нам я промовчу...
Культура поведінка і взагалі культура це не безгулзде дотримання традіції чи якиїсь анохронізм, Ні це засіб збереження традіций та гармонізаціі з оточуючим тебе довкіллям також, як і культура мовлення. Людина яка розмовляє не рідною мовою в ріднії країні не є гармонійною особистістю вона знаходится в хаотичному стані , вона не знаходить добробуту тому що вона загубила свою культурну спадщину.

Несподівалася знайти в Сімферополі такі книжки, та все ж...

Погоджуюсь з Сашком! З нас роблять користувачів, і цікавої реклами по Ті Бі майже немає! А що в и думаєте про рекламу?!

Я не хочу прокидатися одна серед ночі - ліжко холодне, в холодильнику знову здохла миша, тебе немає, лише повна недопалків попільничка нагадує ,що ти був. Ти був і тебе немає,ну немає тебе - я знову залишаюсь одна у твоїї хаті, так самотньо куди ти пішов четверта година ночі, я увімкнула свії мобільник дзвоню - зайнято. Знову якісь справи. Знаходжу на полички якесь печиво сумнівне на вигляд - їсти хочется ,"зараза", заварюю чай. Дивний ти чоловік ніколи нічого маїже немає поїсти у тебе, але чай та кава завжди є, немов ти не живеш у ції квартирі. Я тупо роздивляюся наліпки на холодильнику, чай вже безповоротньо покрився кригою, та мені байдуже. Та ось раптом ти уриваешься немов сонячко, шлем під пахвою волосся розкуїовджине, та якась незрозуміла посмішка "іди спати" твоя рука ледь торкається моїх русяво-рудих кучерів.Я підіїмаю очі "мені все одно завтра не на роботу". "А мені на роботу " відповідаєш ти. Вбивчий аргумент, а головне переконливий, нічого не зробиш - зітахю та плетуся у ліжко. Ти кладеш шлем на стіл та ідеш слідом, скидуючи із себе одяг, шкіряна куртка падає з гуркотом, пайта летить у незрозумілому напрямку. Ти наздоганяешь мене, хоча ліпше було б сказти підходиш та лагідно і обережно обіїмаешь за талію. "Ну, Олюся не сердся" видихаешь ти у моє волосся. "Не серджусь я" майже не чутно промовляю тобі, зупинячі рух. А ось і ліжко, я лягаю з боку звертаючись клубочком ти поряд зі мною, забираєшь у свої широкі обіїми і я миттево засинаю.

"Не кажучі нікому" Коли війна вривається у двері, G A Не захистять слова й печатки на папері. Hm A Потрібно йти, потрібно брати зброю G A І право на життя відстояти в горнилі бою... Одна біда пішла на захід, інша прийшла зі сходу. І знову сльози, знову страх, знову страждання для народу. Знову за спинами визволителів Прийшли нові карателі та мучителі... То що ж робити - сидіти склавши руки, Спокійно дивитися на вбивства та муки? Чи, взявши благословення в рідної мами, Почати боротьбу - з новими ворогами? Hm Em Hm Em Поплач за мною мамо, коли я загину. Hm Em G Em За свою землю, за Україну Hm Em Hm Em Поплач за мною сестро, не кажучи нікому, Hm Em G Em Що я вже ніколи не вернусь додому. Тече сльоза, прогорнуючи зморшки. І мама молиться - "Хай поживе ще трошки" Вже так давно не бачить сина свого І ще хоч раз побачити його живого... Ти знаєш, мамо, я ще тримаюсь! Караюсь, мучусь, але не каюсь! Якщо не я - то хто? Зайве питання... Для нас це не проста війна - це визвольні змагання. Людей женуть на схід, немов худобу, Принижують, щоб знищити людську подобу... І захиститися у цих людей нема ніяких шансів, У них одна надія - на повстанців... Поплач за мною мамо, коли я загину. За свою землю, за Україну Поплач за мною сестро, не кажучи нікому, Що я вже ніколи не вернусь додому. Пройдуть роки, земля загоїть рани, Залишаться в живих поодинокі ветерани... А скільки тих, що не прийшли додому, Лежать в своїй землі в могилах невідомих... Поволі наші сили тануть, і всі ми знаємо, Що в цій війні з чужими поки що програємо... Хай перемоги наші порівняно малі, Та головне, що наш народ лишився на своїй землі. Ніхто не знає, хто я, ніхто не знає, де я... Тіла загинуть - житиме ідея... А наші душі тут - в рідних просторах - Волинських лісах, Карпатських горах... Поплач за мною мамо, коли я загину. За свою землю, за Україну Поплач за мною сестро, не кажучи нікому, Що я вже ніколи не вернусь додому. Щороку 11 вересня в селі Новий Загорів Локачинського району Волинської області відбуваються заходи з нагоди вшанування пам’яті вояків УПА – роти особливого призначення під командуванням бунчужного Андрія МАРЦЕНЮКА (псевдо “Береза”), котрі загинули 9-11 вересня 1943 року в нерівному бою із нацистськими окупантами під стінами Новозагорівського монастиря. Як Вам співовид?