Краса українського Полісся


А саме Чернігівщини! Чому саме її, мабуть тому що я тут народилася, моя рідна земля оспівана моїми дідами прадідами.
Отож невеличкий історичний відступ.
За часів тоталітарного комуністичного режиму особливого поширення в суспільстві набула версія про Київську Русь як колиску трьох братніх народів — російського, українського та білоруського. Ця версія стала частиною офіційної ідеології щодо розуміння історичного процесу виникнення східнослов'янських народностей та їхніх мов.

Фальшивість і неспроможність цього «вчення» очевидні, бо воно не витримує навіть елементарної критики й суперечить здоровому глуздові. Образ «спільної колиски» невдалий уже хоч би тому, що ніхто з нормальних людей не покладе в одну колиску аж трьох дітей. Крім того, ці діти мали б бути близнятами, а, за офіційною ідеологією, російський брат проголошувався старшим, який разом з двома молодшими чомусь опинився в одній колисці. Але чи є він старшим братом насправді? Звернімося до історичних фактів.

Як було вже сказано, слов'яни у Східній Європі спочатку заселяли лише територію в межах сучасного українського Полісся та Лісостепу. Це — східна частина давньої прабатьківщини слов'ян, у межах якої із середини І тис. н. е. почав формуватися український етнос. Оскільки цю територію після розпаду праслов'янської етномовної спільності і далі заселяли близькі, але все ж таки різні групи слов'янських племен — більш численні склавини й менша група антів - протоукраїнська територія була не однорідна і так само, як наприкінці першої половини І тис. н. е., виразно ділилася на два етнографічно і, вірогідно, діалектно відмінні масиви: північний і південний.

Північний масив, що охоплював Полісся, Волинь, Наддністрянщину і Прикарпаття, у загальних рисах співвідносився з територією розселення давніх склавинів. Про них розповідав у VI ст. готський історик Йордан. Нащадками склавинів були численні племена, що згодом об'єдналися в племінні союзи дулібів, волинян, деревлян, дреговичів, північних полян і частково — сіверян. Північний діалектний масив став у майбутньому основою північного наріччя української мови.

ОТЖЕ культура абож Чернігів туристичний
Історичні пам'ятки

Визначні пам'ятки
Спаський собор 1036 р.
Борисоглібський собор 1чверть ХІІ ст.
Чернігівський колегіум кін. ХVI - поч. XVIII ст.
Катерининська церква кін.XVII поч.XVIII ст.
Іллінська церква (перша чверть XII ст.)
Казанська церква 1820-1827рр.
Споруджена на честь перемоги у Вітчизняній війні 1812р.
Дзвіниця Троїцько-Іллінського монастиря (збудована у 1774-1778рр.) Успенський собор пер.чверті XIIст. Єлецького монастиря XI-XVIII ст.
П'ятницька церква кінця XII - поч. XIII ст. Реконструкція П.Д.Барановського Будинок дворянського і селянського поземельного банку поч.XX ст.
Будинок Миколаївського єпархіального братства поч. ХХст. Гармата XVIIIст. на Валу
Tроїцький собор кінця XVIIст. Троїцько-Іллінського монастиря XI-XVIIIст. Архітектурний ансамбль XI-XVIII ст. на території стародавньої чернігівської фортеці
Чернігівський український академічний музично-драматичний театр ім.Т.Г.Шевченка Чернігівський залізничний вокзал

Пам'ятки архітектури національного культурного надбання м.Чернігів
Спасо-Преображенський собор 1036р.
Борисоглібський собор 1120-1123рр.
Колегіум к.16ст.
Будинок полкової канцелярії к.12 ст.
Катерининська церква 1715р.
Єлецький монастир 11-17 ст.
Успенський собор 12-17ст.
Будинок Феодосія 1688 р.
Комплекс споруд Іллінського монастиря 11-18 ст.
Комплекс споруд Троїцького монастиря 17-18 ст.
Воскресенська церква 1772 - 1799 рр.


Кохання- роздуми


Чому я не можу втрутитись... я міг би змінити все ... я міг би... я... я! Я!
Скільки часу минуло? Не памятаю що було вчора. Кудись поділись крила і на хвилю я став... як вони. Я відчув...
Це прекрасне людське почуття. Тепер я розумію Його. Мені все ясно. Я відкрив для себе найнедосяжнішу
і таку просту таємницю... Але тепер це міняє все. Я мав би здогадатись ... ми - це вони тільки позбавлені всього
що даровано їм... і як при цьому вони ще можуть грішити, зраджувати, сіяти ненависть... Для чого тоді я? Для
чого я коли мені не дозволено нічого змінити. Просто спостерігати. Спостерігати і нашептувати... нашептувати і
спостерігати... шепотіти... тихо шепотіти почуттями... шшшшшш...
І знову мовчати. Століттями.
ТИ ПОВИНЕН ЗНАЙТИ ЇХ. ОБОХ. ВОНИ БЛИЗЬКО. ОДНЕ У ІНШОГО ПІД НОСОМ АЛЕ ВОНИ ЩЕ НІЧОГО НЕ ЗНАЮТЬ.
ДОПОМОЖИ ЇМ. ТИ ПОВИНЕН НАШЕПОТІТИ ЇМ ОБОМ КОХАННЯ! кохання.....
Справді. Мушу діяти. Робота не важка. Вони ж знають одне одного. Просто ще не знають про це... Знають але
незнають... знають... незнають... зна-ю-ть!
Поглянь на неї. Які прекрасні очі... ти бачиш у них себе чи не так? Заглянь глибше. Там відбивається небо. У ній
твоя дорога туди. Згадай. Ти милувався нею ще тоді. Ти відчував щось... щось інше.
Це була навіть не симпатія. Ти відчував її. Ніби знав. Ніби був впевнений. Поглянь... поглянь... поглянь...
--- Привіт! Памятаєш мене? Як справи?
Знаєш здається у мене вийшло. ТИ ЗРОБИВ СВОЮ СПРАВУ, А ТЕПЕР СІДАЙ ЗРУЧНІШЕ ТУТ БІЛЯ МЕНЕ І
ПОДИВИМОСЬ ЩО З ЦЬОГО ВИЙДЕ.

М.Гоголь: РАЗМЫШЛЕНИЯ МАЗЕПЫ (мовою оригіналу)

Такая власть, такая гигантская сила и могущество навели уныние на самобытное государство, бывшее только под покровительством России. Народ, собственно принадлежавший Петру издавна, [униженный] рабством и [деспотизмом], покорялся, хотя с ропотом. Он имел не только необходимость, но даже и нужду, как после увидим, покориться. Их необыкновенный повелитель стремился к тому, чтобы возвысить его, хотя лекарства его были слишком сильные. Но чего можно было ожидать народу, так отличному от русских, дышавшему вольностью и лихим козачеством, хотевшему пожить своею жизнью? Ему угрожала <у>трата национальности, большее или мень<шее> уравнение прав с собственным народом русского самодержца. А не сделавши этого, Петр никак не действовал бы на них. Всё это занимало преступного гетьмана. Отложиться? Провозгласить свою независимость? Противопоставить грозной силе деспотизма силу единодушия, возложить мужественный отпор на самих себя? Но гетьман был уже престарелый и отвергнул мысли, которые бы дерзко схватила выполнить буйная молодость. Самодержец был слишком могуч. Да и неизвестно, вооружилась <ли бы> против него вся нация и притом нация свободная, <которая> не всегда была в спокойствии, тогда как самодержец всегда [мог] действовать, не дав<ая> никому отчета. Он видел, что без посторонних сил, без помощи которого-нибудь из европейских государей невозможно выполнить этого намерения. Но к кому обратиться с этим? Крымский хан был слишком слаб и уже презираем запорожцами. Да и вспомоществование его могло быть только временное. Деньги могли его подкупить на всякую сторону. Тогда как здесь именно нужна была дружба такого государства, которое всегда бы могло стать посредником и заступником. Кому бы можно это сделать, как не Польше, соседке, единоплеменнице? Но царство Баториево было на краю пропасти и эту пропасть изрыло само себе. Безрассудные магнаты позабыли, что они члены одного государства, сильного только единодушием, и были избалованные деспоты в отношении к народу и непокорные демокра<ты> к государю. И потому Польша действовать решительно <не могла>. Оставалось государство, всегда бывшее в великом уважении у козаков, которое хотя и не было погранично с Малороссией, но, находясь на глубоком севере, оканчивающееся там, где начинается Россия, могло быть очень полезно малороссиянам, тревожа беспрестанно границы и держа, так сказать, в руках Московию. Притом шведские войска, удивившие подвигами своими всю Европу, ворвавшись в Россию, [могли] бы привести царя в нерешимость, действовать <ли> на юге против козаков или на севере против шведов.

В таких размышлениях застало Мазепу известие, что царь прервал мир и идет войною на шведов.

Беларусь


Навіть Белоруси розуміють доцільність однієї державної мови та їх, а не росіїської гісторії, так чому ж у нашії країні все інакше!
От такії от настрії!  І дивлячись на цю світлину, я замислилася а чи буде завтра у моєї країни?! З українською мовою, історією та майбутнім?!

За краіну крыўдую, а ў героі ня рвусь!
Бо ня цэніць герояў мая Беларусь!

Бо ня цэніць
***

Прыходжу на плошчу, зноўкі і зноў
З трыбуны нясецца стос пустых размоў.
Прыгожыя размовы і песьні пра хаўрус.
Вось трохі пагамонім і знікне Беларусь!

Згубілі культуру, забылісь пра гісторыю.
Вядзем сябе як трусы - на сваей тэрыторыі.
Ахвотна верым прышлым. Сваім ня давяраем!
Разводзім рукі ў бокі - Бо маем то, што маем.!

Сення маўчым. А заўтра легка прадацца.
Кум ідзе на кума, а брат ідзе - на брата!
Беларуская Ідэя - тэмат для спекуляцый!
Аддаем дзяржаву, а хутка страцім нацыю!

Дзе знойдзеш людзі, што ня маюць адвагі!
Ня маюць уласнай годнасці і самапавагі!
Калі кожны жывець у сваей хаце з боку!
У такога народу і героі з прыпёку!

***
За краіну крыўдую, а ў героі ня рвусь!
Бо ня цэніць герояў мая Беларусь!

Бо ня цэніць
***

На Луку паглядзіце - словам рубіць паленьні!
Ну і што, што без крыжа і што без сумленьня!
Ён адзін сярод тых, хто гатовы да бойкі.
Сярод тых, хто гатовы прабіцца ў героі!

Ён праз вогень прайшоў. Праз ваду пераплыў.
Быццам усё для краіны, для Людзяў зрабіў!
І з мільёнамі нас ён ідзе ваяваць!
А тых, хто ня згодны загад ёсць - СТРАЛЯЦЬ!

Мае ўладу, байструк. Улез ў яе, як на лаву.
І халуі навокал крычаць яму - СЛАВА!
Трымаце мяне, бо ўжо нельга стрываць!
Дык колькі так можна - людзей зняважаць?!

А дзе тыя ўсе - каго ён катаваў,
У турмы садзіў ці ўначы забіваў?
Ды тыя усе, што аддалі жыццё?
Дзе яны ёсць? Дзе яны ёсць?

***
За краіну мне крыўдна, а ў героі ня рвусь!
Бо ня цэніць герояў мая Беларусь!

Бо ня цэніць

***

А на справе жыццё вельмі проста змяніць!
Проста выйсці на вуліцу. І ня смеціць!
Пакахаць сваю зямлю, сваю родную прыроду.
Адчуць сябе часткаю адзінага народу.

Бо мы ж не бязродныя. Мы - Беларусы!
З вагеньчыкам у вочы. З усмешкай у вусы!
Трэба мець гонар і верыць у тое,
Што маем свайго, бо сваё - не чужое!

Без праваслаўных, каталікоў,
Усходніх, Заходніх ці Менчукоў.
Ветлівых, добрых і не ганарлівых.
Усе робячых разам. І разам - шчаслівых.

Уявіце краіну, дзе жывецца ў дастатку!
Дзе за праўду і словы не кідаюць за краткі.
Там, дзе шмат добрых рэчаў народ робіць наш.
Але справы, на жаль, выглядаюць інакш!

***
Я - змагар, але я ў героі ня рвусь!
Бо ня цэніць герояў мая Беларусь!

Ну пробачте!

 Ну пробачте, що у мене не плоскі сідниці, тому мої міні-спідниці так і норовлять показати усьому світові, якого кольору у мене білизна! Пробачте у мене нормальні жіночі ноги з круглими колінами, а зовсім не як у жирафи - ростуть від корінних зубів.Пробачте у мене немає цицьок п'ятого розміру жахливо незручних, у мене нормальна середнестатистична грудь другого розміру. Даруйте я не нарощую волося, адже воно у мене від природи кучеряве та густе! Даруйте я не білявка, я руда так це не мій природний колір волосся це хна , так що це просто внутрішній стан моєї душі я руда - за усіма параметрами! Пробачте я не червонію коли чоловіки пошлят у мої присутності, а посміхаюся! Ще раз пробачте за мою нескромність, але я обожнюю своє тіло, так у мене на стегнах є целлюліт, але мої чоловіки люблять мене і такою ! Та взагалом скромність шлях дурнів!  Пробачте за те що я можу сказати що я полюбляю секс та не знепрітомніте від сором'язливості через це, адже я дійсно це люблю! Пробачте за те що іноді я  расістка але мене дійсно напружують покидьки не білого кольору шкіри, які чомусь полюбляють пускати щодо мене плоскі компліменти! Ну пробачте що я розмовляю, а не "разговаріваю", але я живу  в країні під назвою Україна і не бачу ніякого сенсу розмовляти іноземною, хоча і живу в Криму! Пробачте що я можу дозволити собі босоніжки за 150 $ з зарплатнею у 220 $, просто я за них не плачу!
Перепрошую але я не вірю у прислів'я, що з любим рай у шалаше, я погоджуся на нього лише за однієї умови, якщо мій чоловік буде прес-аташе!

Толерантність

Толерантність – 1. (у фармакології) здатність організму переносити дію певної лікарської речовини або отрути без розвитку відповідного терапевтичного або токсичного ефекту. 2. (в імунології) нездатність організму до імунної відповіді на певний антиґен при збереженні імунологічної реактивності до інших антиґенів.
А вищою мірою імунологічної толерантності є імунодефіцит – тобто нездатність організму боротися з багатьма хвороботворними істотами і речовинами, що потрапили до його крові та тканин.
Іноді організм роблять толерантним штучно – коли йому треба навіяти, що якийсь предмет, насправді чужий цьому організму, є для нього своїм, рідним, відвічним. Добре, якщо це корисний протез. Нормально – якщо пересаджений орган. Погано – якщо шкідлива речовина або паразит. І що примітно: саме паразити життєво зацікавлені в тому, щоб організм «господаря»-годувальника став до них толерантним.
На жаль на перше квітня я не в гуморі!

Дівчино, а чому Ви не вагітні?!

"Дівчино, а чому Ви не вагітні?!" на це питання дівчина опускає очі додолу червоніє та замислюється.
На це питання людина, яка його задала може получити безліч відповідей від грубого "А іди ти.." до ввічливого "Тому що нема гідного чоловіка".
Дівчина і рада б народити та заважає безліч чинників, які на жаль ще існують у нашій країні нестабільність, немає коштів і врешті решт немає гідного чоловіка.
Та колись, коли дійсно прийде її час вона відповість лагідною посмішкою чоловіку своєму чоловіку: Тому що шукала тебе!

Я - Вишиванка!

Я - Вишиванка!
Мене носять великі люди - українці.
Не важливо, де вони народились чи в якого Бога вони вірять - вони одягають мене, а значить, вважають себе дітьми цієї землі.
Тільки такі люди можуть носити мене з гідністю.
В них живе дух України, а отже - і Україна.
Моя краса - в моїй простоті.
Я підіймаю людям настрій, даю їм надію, нагадую їм про їх історію і самобутність.
Мене пошили з любов'ю, і тепер я ділюсь нею з іншими.
Головне - щоб я була не стільки ззовні, скільки в душі.
Ті, хто бачив Бога, кажуть, що він теж носить вишиванку...


Не моє взято за згоди http://vkontakte.ru/id15568637 Миколи Романюка
Вдячна тобі Миколо!
Також виражаю подяку за світлину Світлані Тертиці!

Кохання та творчість на теренах мережі інтернет

Мережа інтернет це безліч можливостей які не можна втрачати і от з огляду на це вирішила викласти свою творчість  - ліричну! Ну, що ж  ось мої вірши на тему кохання.

"Він пішов"
Він пішов і не повернеться
А ти дившься в зачинені двері
Серце твоє на шмаття рветься
І здає по троху залізо-нервів

І пішовши, грюкнув дверима,
А ти просто мовчки стояла
І сльоза мов самотня дитина
На твої білії щоці слід проклала.

Він пішов лунає в душі
- Це мов звір тебе роз*їдає!
Та ти кажешь мовчи, мовчи -
Так і не зрозумівши що ж ти втрачаєш...
****

"Я марила...."
Я марила все небом
Летіла птахом за цією мрієї
Я у доща питала де він
Мії коханий ,мії милий

Я падала сто тисяч раз
Але навколішки ніколи не ставала
Нестримно біжав неминучий час
А я?! Я все одно його кохала

Я марила....
****

"Навіть не думай..."
Навіть не думай
піти назавжди
Не залишивши жодного сліду
Не виправдовуй знову ти
На моїх очах мрїеубивцю

Але ти знову зруйнуешь
Усе до чого торкнешься
Ти нічого не любишь
В тебе кам*яне серце

Та сльози солоні мов сіль землі
Котятся у долоні
Але знову відвертаешься ти
Я кричу тобі вслід що не можу

Не можу без тебе жити
Жити без тебе не можу
Не можу вільно дихати
Хоча цього так хочу....


А ось і я автор! ВЕЛИКЕ прохання до Вас читачі не робить плагіату-не тирьте в мене вірши, а якщо взяли вказуйте автора, а саме мене!

Багатство народу. Прислів*я та приказки про козаків та козацьки



З давніх давен мудрість наших предків, козацькі прислів'я дивують нас своєю актуальністю і сьогодні. Ця мудрість для нас, як золото, як неоціненний скарб, який ми зобов'язані знати, плекати і примножувати.

Коли всім народом дмухнути, то ураган буде.
Легше вовком орати, ніж козаком проти козака воювати.
Ой піч, моя піч, якби я на тобі, а ти на коні славний би тоді козак був би з мене.
Коли стелиться доріжка, козакові не до ліжка.
Козача потилиця панам-ляхам не хилиться.
Січ - Мати, а Великий Луг - Батько.
Терпи козаче, отаманом будеш.
~Мотай на вус (запамятовуй розмову мовча)
~Долі ні возом, ні конем не обїдеш (мається на увазі смерть)
~Козацькому роду, нема переводу.
~Як є хліб і вода, козаку не біда
~Поки Дніпро пливе, Україна не вмре

А двері в старовину нагадували домовину, мов не боїмся смерті, перемін, потойбічного світу. Наші предки - Боги, а ми їхнії діти нерозумні.

Сам загибай, а братчика виручай.
Кінь, шаблюка, вітер в полі і ніхто не здолає козацької волі!
Козак без волі, як кінь на припоні.
Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся