В часи кризи соціальний статус безробітного в нашій країні має кожний четвертий, тому й не дивно, що до складу цих четвертих потрапила і я. А що се ви так напружилися, думаєте зара буду Вам скаржитися. Та дзуськи!
Я не така, моя пиха не дозволяє мені жалітися та скаржитися не лише іншим, але й собі на мій соцстатус. Отож слухайте любі мої та занотовуйте, як потрібно шукати роботу і які підводні камені спіткають Вас на цьому нелегкому «Чумацькому шляху».
Першим кроком до пошуку підходящої роботи стала купівля правильного часопису-газети. Якщо ви думаєте, що такі твори друкарського мистецтва з назвою «Робота та зарплатня», «Працевлаштування» сам те чого потребує людина, яка дійсно шукає собі роботу, а не додаткових витрат на свою і так хвору голову, то тут ви помиляєтеся.
Адже зазвичай газета, яка спеціалізується на працевлаштуванні співпрацює з купою кадрових та рекрутингових агенції, які обіцяють вам гарну роботу та гідну зарплату за завчасну передплату їх послуг. Як водиться це виглядає приблизно так намітивши десять більш-менш пристойних об’яв що до роботи, умови якої вас цілком влаштовують дев’ять з них виявляється кадровими агенціями, і на іншому боку дроту приємний дівочий голос обіцяє вам за символічну, невеличку платню «манни небесної» тобто роботи і ви радісним голосом сповіщаєте «Так, записую адресу» - знайте це вона найбільша помилка вашого життя. Тому що мало того що на місці, ця символічна платня за послуги виявляється третиною від суми, яка нараховується вам нашою державою та й то з затримками. Так і ще на той роботі, яка вам так підходить вас сповіщають про те, що як раз перед вашим приходом взяли потрібну їм людину. Прощвендявшись безпосередньо по всьому місту завдяки таким потрібним суспільству агенціям ви розумієте, що десь вас дурять, хоча ні ви ж не зовсім дебіл, ви таки розумієте що вас надурили. Цікавий висновок місяць витраченого життя та нервів навчає пересічного громадянина не довіряти кадровим та рекрутинговим агенціям.
Так от людина розумна звертається до пошукової мережі Інтернет. І тут дорогеньки мої перед нами відчиняється двері MLM або ж ще гірше намахування в чистому його недоторканому так би мовити вигляді. Тому зауважу одразу об’яви що починаються з речень: «Ви хочете заробити це просто вишліть нам всього 200 грн і заробити дві тисячі…», чи «Ми працюємо дистанційно, тому вишліть нам данні вашого паспорта та індефікаційного коду, щоб відкрити розрахунковий рахунок на ваше ім’я…» пропускаємо не гаючи часу. Ну, по-перше де гарантія що у Вас є такі гроші, а по-друге де гарантія, що під ваші реквізити не візьмуть кредит, який же ви потім і будете виплачувати. Що ж залишається MLM тобто мереживний маркетинг. Ні я розумію що деякі особистості без сорому та совісті примудряються заробляти і на цьому. Я ж не заперечую але є велике «але», потрібно правильно розставлювати наголоси в реченні, а саме «без совісті та сорому», якщо цих двох компонентів вам бракує, то уперед прапор вам у руки та гасло на транспаранти. Але безумовно людина пересічна такими якостями наділена вдосталь, тому принаймні ведучися на такі гарні фрази : багато грошей; злитий, дружний колектив; зростаючі перспективи, - через деякий час розуміє, що більше витрачає ніж заробляє, тому що брехати підліткам та людям похилого віку, які і є основними клієнтами, якось соромно.
Залишається третій варіант це знайомі, чому я не згадую державне бюро працевлаштування, тому що наші люди за 18-ть років незалежності все менше стали довіряти нашій з вами державі.
І ось через деякій час нервів, страждань, проб та помилок ми все ж таки знаходимо роботу. З чим нас можна і привітати, і до біса що ми майже три місяця свого життя витратили нікчемно, тому що все ж таки придбали такий-сякий, але досвід!

Всі Брешуть!

Полум'я намальоване на тростині, створює ілюзію того що Доктор Хаус швидко ходить. Якщо Ви хочете вирішити свої проблеми, отруїть свого улюбленого щура. Ви можете бачити музику якщо ви вживаєте ЛСД. За самовдоволенням легше доглядати, ніж за своїм зовнішнім виглядом. Вікодин лікує все! Якщо поводитися з людьми як із сміттям, то вони закохаються у Вас. Це аж ніяк не Вовчанка. Ви повинні знати все про своїх донорів сперми перш, ніж використовувати їх сперму. Ви ж не хочете, щоб Ваша дитина була побита, врешті-решт. Купіть хорошу сигналізацію і сторожову собаку, якщо Ви збираєтеся втримати Доктора Хауса на місці.  Якщо Ви - медсестра і хочете привнести зміни у ваше сексуальне життя, шукайте роботу в онкології. Це аж ніяк не перший діагноз. У смерті немає ніякої гідності. Ketamine це тимчасове лікування для хронічного болю ноги. Це не хвороба Вільсона, але і її я не виключаю. Вони не називають Дім - Білим тільки через його колір. Новий спосіб сказати про мастурбацію іншими словами у присутності дітей: «У пошуках Немо» Наркотики не дають Доктору Хаусу переваги, вони роблять його нейтральним. Як сказав Вільсон, Ви були б здивовані якби знали з чим Ви можете жити (після того, як він витягував черв'яка з тіла пацієнтки). У генія дійсно є побічні ефекти. Кортізол це панацея. Секс вбиває. Якщо Ви зробили самому собі обрізання, Доктор Хаус гарантує, що хороші хірурги помістять вашу гідність назад на місце.  Собаки люблять їсти вінілові пластинки і кросовки Nike. НІКОЛИ не куріть марихуану, вирощену в антисанітарних умовах. Всі повинні отримати MRI. Коли Ви думаєте, що Ви маєте ВІЛ, ви починаєте замислюватися про високі матерії . Коли хтось знаходиться в лікарні, гарантується, що його будинок порожній, і Ви можете в нього вільно ввійти. Якщо Ви оранжевий, і Ваша дружина не помічає цього, значить, вона Вам зраджує. Докторові Хаусу подобаються люди, які вчать дітей, що правда це добре, і що немає ніякого Бога. Розрив яєчок дуже хворобливий. Якщо Ваша колега думає, що у неї є ВІЛ, вона могла б запросити Вас до себе для заняття сексом... Ефект ЛСД може бути припинений за допомогою антидепресантів. Якщо Ви проведете половину року, намагаючись переконати що вашу колишню дружину, що вона повинна кинути свого чоловіка і перейти до Вас, то в ту хвилину, коли вона на це зважиться, Ви втратите до неї інтерес. Whiteboard не може використовуватися чорними людьми, саме тому її називають «whiteboard» (зрозуміють ті хто знають англійську). Якщо Ви хочете, щоб упертий пацієнт прийняв ліки, скажіть йому, що цей же медикамент наказаний «республіканцям». Якщо Ви бачите, що стетоскоп висить на ручці дверей Доктора Хауса, значить, він займається сексом. Життя це низка кімнат. Преднізон ставить під загрозу імунну систему. Вільсон не на антидепресантах, просто він постійно знаходиться на скоростії! Як вважає Вільсон, Хаус дуже сильно вдарився головою, коли був дитиною. Чейз ненавидить черниць. Наявність судимостей дає вам дуже хороший шанс бути прийнятим до Хауса на роботу. Тільки Доктору Хаусу дозволяється писати фломастерами на дошці. Тростина значно краща ніж собака! Не зліть Кадді..., або вона забере Ваш Вікодин! Люди мають звичку поважати і поступатися калікам більш ніж звичайним людям. В цілому, наркомани - ідіоти, ну окрім одного виключення... Якщо Ваш бос забирає Ваше місце для стоянки, киньтеся в істерику і проведіть тиждень в інвалідному кріслі, щоб відстояти ваше місце.  Він - мізантроп, нещасний, антигромадський, женофоб, фанатичний, пригнічений, постійно ковтає пігулки, ганяє на мотоциклі коротше він - егоїстична дупа. Але ви б довірили комусь окрім нього своє життя?

Історія однієї суперечки англійця, німця, італійця та українця Було це давно, ще за старої Австрії, в далекому 1916 році. У купе першого класу швидкого потяга “Львів-Відень” їхали англієць, німець, італієць. Четвертим був відомий львівський юрист Богдан Костів. Балачки точилися навколо різних тем. Нарешті заговорили про мови: чия краща, багатша і якій належить світове майбутнє. Звісно, кожен заходився вихваляти рідну. Почав англієць: “Англія — це країна великих завойовників і мореплавців, які славу англійської мови рознесли цілим світом. Англійська мова — мова Шекспіра, Байрона, Діккенса й інших великих літераторів і науковців. Отже, їй належить світове майбутнє”. “Ніколи! — гордо заявив німець. — Німецька — мова двох великих імперій: Великонімеччини й Австрії, які займають пів-Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Шіллера, Гегеля, Канта, Вагнера, Гейне. І тому, безперечно, вона має світове значення”. Італієць усміхнувся і тихо промовив: “Панове, ви не маєте рації. Італійська — це мова сонячної Італії, музики та кохання, а про кохання мріє кожен. Мелодійною італійською мовою написані найкращі твори епохи Відродження, твори Данте, Боккаччо, Петрарки, лібрето знаменитих опер Верді, Пуччіні, Россіні, Доніцетті й інших великих італійців. Тому італійській мові належить бути провідною у світі”. Українець довго думав, нарешті промовив: “Я не вірю у світову мову. Хто домагався цього, потім гірко розчаровувався. Йдеться про те, яке місце відводять моїй мові поміж ваших народів. Я також міг би сказати, що українська — мова незрівнянного сміхотворця Котляревського, геніального поета Тараса Шевченка. Це лірична мова найкращої з кращих поетес світу — Лесі Українки, нашого філософа-мислителя Івана Франка, який вільно володів 14 мовами, зокрема і похваленими тут. Проте рідною, а отже, найбільш дорогою, Франко вважав українську... Нашою мовою звучать понад 300 тисяч народних пісень, тобто більше, ніж у вас усіх разом узятих... Я можу назвати ще багато славних імен свого народу, проте вашим шляхом не піду. Ви ж, по суті, нічого не сказали про багатство й можливості ваших мов. Чи могли би ви, скажіть, своїми мовами написати невелике оповідання, в якому б усі слова починалися з однакової літери?” “Ні”. “Ні”. “Ні. Це неможливо!” — відповіли англієць, німець й італієць. “Вашими мовами це неможливо, а українською — зовсім просто. Назвіть якусь літеру!” — звернувся Костів до німця. “Нехай це буде літера “П”, — відповів той.

“Добре. Оповідання називатиметься “Перший поцілунок”:

“Популярному перемишльському поету Павлові Петровичу Подільчаку прийшло поштою приємне повідомлення: “Приїздіть, Павле Петровичу, — писав поважний правитель Підгорецького повіту Полікарп Пантелеймонович Паскевич, — погостюєте, повеселитеся”. Павло Петрович поспішив, прибувши першим поїздом. Підгорецький палац Паскевичів привітно прийняв приїжджого поета. Потім під’їхали поважні персони — приятелі Паскевичів... Посадили Павла Петровича поряд панночки — премилої Поліпи Полікарпівни. Поговорили про політику, погоду. Павло Петрович прочитав підібрані пречудові поезії. Поліна Полікарпівна пограла прекрасні полонези Понятовського, прелюдії Пуччіні. Поспівали пісень, потанцювали падеспан, польку. Прийшла пора — попросили пообідати. Поставили повні підноси пляшок: портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пива, принесли печені поросята, приправлені перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричною підливою, пироги, підсмажені пляцки. Потім подали пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові полумиски полуниць, порічок. Почувши приємну повноту, Павло Петрович подумав про панночку. Поліна Полікарпівна попросила прогулятися Підгорецьким парком, помилуватись природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція повністю підійшла прихмілілому поету. Походили, погуляли ... Порослий папороттю прадавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря п’янило принадними пахощами. Побродивши парком, пара присіла під пророслим плющем платаном. Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися. Почувсь перший поцілунок: прощай, парубоче привілля, пора поету приймакувати”. У купе зааплодували, і всі визнали: милозвучна, багата українська житиме вічно поміж інших мов світу. Зазнайкуватий німець ніяк не міг визнати своєї поразки. “Ну, а коли б я назвав іншу літеру? — заявив він — Скажімо, літеру “С?”. — “Своєю мовою можу створити не лише оповідання, а навіть вірш, де всі слова починаються на “С” і передаватимуть стан природи, наприклад, свист зимового вітру в саду. Якщо ваша ласка, прошу послухати: Сипле, стелить сад самотній Сірий смуток, срібний сніг. Сумно стогне сонний струмінь, Серце слуха скорбний сміх. Серед саду страх сіріє. Сад солодкий спокій снить. Сонно сиплються сніжинки. Струмінь стомлено сичить. Стихли струни, стихли співи, Срібні співи серенад, Срібно стеляться сніжинки — Спить самотній сад. “Геніально! Незрівнянно!” — вигукнули англієць та італієць. Потім усі замовкли. Говорити не було потреби.

Blue velvet Velvetowa twarz Stoj tu i czekam na twj znak Widzisz sam Nasze zmare dusze tacz we mgle Umar Bg Nie ma nic, nic co dobre Wic kochaj mnie kochaj mnie kochaj mnie Chc by mio rania ci Tak kochaj mnie kochaj mnie kochaj mnie Chc by mio zabijaa Nie mw nic Twoje ciao z blu niech wije si Nie mw nic Tylko krzycz krzycz krzycz Tak kochaj mnie kochaj mnie kochaj mnie Chc by mio rania ci Tak kochaj mnie kochaj mnie kochaj mnie Chc by mio zabijaa Tak kochaj mnie kochaj mnie kochaj mnie Chc by mio rania ci Tak kochaj mnie kochaj mnie kochaj mnie Chc by mio zabijaa

Вже з кінця травня місяця майже вся молодь країни від 13-ти та вище, марила народним кастингом Української «Фабрики зірок 3» на Новому. Якщо в перших двох українських «Фабриках» були принаймні українські продюсери, то до третьої «фабрики» керівництво Нового вирішило запросити російського продюсера та поета Костянтина Меладзе. Безперечно в українській «Фабриці» дуже доречно присутність російського продюсера. Хоча з огляду на дві попередні «Фабрики» та їх російськомовні продукти це великого подиву не викликає. Якщо перша українська «Фабрика» викликала неабиякий ажіотаж, то друга показала всі недоліки першої, та з неї всі вже в змозі були зробити висновки, що нашій владі махати на мовний стан в країні, замість того щоб побачити лише українських співаків, ми побачили популяризацію і без того популярних в Україні російських гуртів та співаків. Цікаво що в жодній з російських фабрик українських або ж закордонних співаків людям у яких є супутникове бачити не доводилось. Вельми важливий і той чинник, що чомусь українські народні пісні, або ж українська пісня в «Фабриці зірок 3» не користувалися таким попитом, як російські хіти або ж англійські. Зі слів одного з учасників кастингу «Фабрики зірок 3»: «Та ти что, лучше возьмі какую нібудь англійскую ілі рускую пєсню».Хтось скаже: а що ви хотіли російський продюсер. Безперечно російський продюсер на український фабриці зірок, набагато ліпше знає український ринок музики, ніж український. Залишається і без заперечень той факт що на українському ринку у нього більше продюсерського досвіду, і він обирав учасників враховуючі український менталітет. Російська преса дуже полюбляє повторювати, що Україну американізують, проте судячи з фабрики нас хочуть зросійщати.
Та мова піде не про це. Всі мабуть чули що Новий додатково почав проводити народний кастинг. Отож мова піде про додатковий кримський кастинг «Фабрики зірок 3», а зокрема про сімферопольський та ялтинський кастинг. В Ялті кастинг пройшов за здорово живеш – робочий гурт Нового працював доти поки не потемнішало, а потім ще зірки Нового роздавали автографи, хоча організатори навіть не замислювались про додаткову рекламу в ЗМІ або ж на регіональному Ті Бі, і це не дивно, отож вони без додаткової реклами зібрали багато людей, тому що як і у будь якому курортному містечку чутки поширюються миттєво, люди снують в очікування чогось то що. Що до Сімферополя про це окрема мова, я розумію, що організатори так названого «народного кастингу» вирішили зекономити, або ж подумали, що Новий та його ранкову передачу дивляться всі в Криму, але не так сталось, як гадалось. На площі Леніна у назначений час стояло рівно п’ять людин: чотири дівчини і один хлопець, дядьки міліціянти ходили з похмурими обличчями. Годину ці бідні люди чекали на кастинг, згодом підійшли з запитаннями до міліціянтів. Вони запевнили їх що відбудеться, через двадцять хвилин сказали, що буде в парку Шевченко, люди поїхали туди - ще годину під спекою, і ніц нічого. Отже можна зрозуміти, що з цього «народного кастингу» хтось отримав великий відкат, тому що ну якось не віриться, що такі професіонали, забули про організаторський бік цієї справи.
Також не викликає подиву і майбутній склад «фабрикантів», а саме дружина ведучого Джеджули, яка лише завдяки своєму таланту пройшла на кастинг, чи то хлопця не будемо називати прізвище сина одного київського бізнесмена відомого в узьких бізнес колах. А взагалом «Фабрика зірок» це чесний відбір, і як то кажуть: ти хочеш співати, але в тебе немає ні голосу не слуху, а могло бути і гірше в твого батька могло б не бути грошей.

Є деяки цитати та приказки, які ми найчастіще використовуємо і ось я якось підпорядкувала свої! Що ж поїхали:

Як гарно вони займаються коханням не то що я - взагалі ніяк. (Т_Т) (автор: Аліна Кисельова; переклад: Я; з розмови про кліп Кише "Тонкая нить"). Іноді дітей доводится навчати не дуже приємними засобами (матінка природа) Деякі речі шкідливі як для дорослих так і для підлітків окрім секса напевно. (автор: Юн Кога; переклад: Я; звертання Ріцки до Собі з фанфіку). Майонез як засіб взаєморозуміння. (автор: я з аніме форуму по фанфику "Гравик") Він десь з хвилину намагався порефлексувати з теми "педофілія".(Автор: k8 (k8_cathy @ mail.ru); переклад:я; говорить Сакано з фіка по "гравіку") Як на мене так россіяни ділять увесь світ на дві окремі частини їх РФ та закордон, їм без різниці. (Автор: Я; із розмови зі Світланою) Навіть у найзапеклішого злодія буває незаймана душа!!! (автор: Янгол Болю) Це не сінці під очима, це не змита від учора тушь! (автор: Я, із розмови з мамою) Так прикро за крок до раю попасти в пекло... (Жриця смерті) Мрії мають дурну звичку здійснюватися... (Відьма) Ви всі тут посередність, лише я геній - біла та пухнаста, та в дитинстві хворіла тому зараз руда та кучерява! (Моя пиха) Тобі плюють у спину?! Отже ти попереду!   Якщо спокійно сидіти на березі річки, то невдовзі ти побачиш як нею пропливає труп твого ворога. (японська народна мудрість). Коли її спитали - Чи вірити вона в Бога? Вона відповіла - Напевно щось є, але Бог не вірить у мене! ("Серафима" О. Ульяненко) Рідна земля може майже все - нагодувати тебе смачним хлібом , напоїти джерельною водою , захопити своєю красою, і лише одного вона не може - сама себе захистити. (В. Стус)

Генію гроші не потрібні... (Я з розмови з кліентов взявши з нього за роботу вдвічі більше)

Він був естетом, прихильник муз та грації, поцінювач краси! Шкода гопи цього не розуміли (уривок з гуморески "Гопи")

Як часто ми зустрічаємо чоловіків в місцях де вірогідність зустріти чоловіка дорівнює нулю, ніколи над цим не замислювалася доки не повела свою подругу до центру «Матері та дитини». І там у черзі виключно з вагітних жінок їх матерів та подруг, я побачила чоловіка: він стояв з нещасним виглядом та м’яв  у руках якісь папірці.

            Після цього мене осяяла думка, а чому б не написати про місця де зустріч з чоловіком нам не світить, але в деяких окремих випадках все ж таки зустріч з ними можлива.

            Отож я вирішила якось ці місця підпорядкувати та скласти до купи. Перше місце безперечно займає черга до акушера-гінеколога. Це виглядає приблизно так в черзі з 10-15 жінок стоїть одна нещасна особина чоловічої статі з закатаними до гори очима, в одній руці  тримаючи,  як оберіг пачку цигарок в іншій довідку, яка для чогось потрібна його жінці (і на біса він погодився на це, він і сам не розуміє).

            Друге місце це торговельний зал супер-маркету відділок з засобами жіночої гігієни де цей нещасний вже півгодини втикає в цілу купу жіночих прокладок та тампонів, доки не допетрає зателефонувати свої любій, або ж вона йому сама не зателефонує. В цьому випадку з цього сіромахи можна ліпити другу скульптуру «мислитель».

            Третє безперечне місце це жіночий туалет. І не важливо як це диво природи туди потрапило. Важливо для чого воно там. Зазвичай він вже прийняв на груди деяку кількість горілчаних напоїв та зайшло просто попісяти, і це любі мої ще не найгірший варіант.

 

Я тут вчора їхала у маршрутці та замислилася, а як часто ми звертаємо увагу на водіїв маршруток та що більше за все дратує нас у маршрутках. Так би мовити хіт-парад речей які б ми з задоволенням не бачили та не чули у маршрутках.

            Перше місце це білявки, і справа не в кольорі волосся, а в тому як вони поводяться, ось вона зайшла «королева» сіла на перше місце і тут у неї дзвонить телефон і починається. Вся маршрутка до кінцевої точки призначення вже знає як звуть її парня, як вона його називає і що в неї алергія на кошенят, і якого кольору білизну вона собі купила, з ким посварилася, як пройшов її день, що б вона хотіла зробити на вихідні. І от дивлячись на обличчя людей, розумієш, що 85 %  з задоволенням заліпили б її рота скотчем.

            Друге це дядьки які, або вже нахиляні, або ж якщо це ранок: з вечора ще не провітрилися, і от воно над тобою схилилося дихає на тебе перегаром так що в тебе очі сльозяться. Дивиться на тебе мутними очима, що вже через хвилину ти розумієш що потрібно все таки купляти свою автівку.

            Третє почесне місце це радіо шансон, я розумію, що шансон гарна музика і деякім людям вона подобається, але ж не коли ти їдеш з ранку чуєш «Золотиє купола» і ввечері та впродовж дня ти чуєш ті ж самі «Золотиє купола» і складається таке враження, що це всесвітня змова маршруточників та водіїв таксі.

            А тепер переходимо до водіїв маршруток отож, яких видів вони бувають. Перший вид «шумахер» натура тонка, адже в дитинстві мріяв стати гонщиком формули один, але мрії не здійснилися і він пішов працювати водієм маршрутки де почав реалізацію хоча би частково мрії «про велику швидкість». Ця особина, на ділянках дороги де немає інспекторів ДАІ може літати на швидкості 200 кілометрів на годину, з переповненим салоном. При цьому неодмінно свариться з якоюсь нервовою жіночкою, яка з притаманної таким істеричкам манерою розповідає йому як потрібно їздити, а інші пасажири під час цього феєричного дійства моляться, щоб не дай боже не розбитися, тому через декілька хвилин їх сварки найрозумніші радять жіночки заткнути пельку, якщо вона не хоче зараз же вийти з маршрутки, тому що наразі якщо така в неї є потреба то вони, в якості добровольців люб’язно її допоможуть і плювати їм що на такій швидкості люди не виходять. Після такої їзди у більшості громадян нашої країни виникає думка, що громадський транспорт: тролейбус, метро або ж трамвай краща альтернатива маршруткам.

            Другий вид це «пофігісти», чесно кажучи їм все одно що хтось кудись поспішає, або ж запізнюється, їм ні до чого немає діла. Навіть коли усі в маршрутці починають обурюватися з приводу компанії молодиків на підпитку, котрі раптом відкрили у собі талан гумористів від народу. Цей вид цікавий тим що на них можна повправлятися в дотепності ставлячи дурні запитання на приклад: «А як гучно потрібно хлопнути дверима, щоб точно отримати монтіровкою по голові?» чи  «Ви довіряєте свої страхової компанії? Коли ми розіб’ємось мені точно відшкодують збитки не лише матеріальні, але й моральні? І повернуть ті дві гривні що я платив за проїзд?».

            Третій вид це «істерики», вельми цікаві особини, які вражають своїм вмінням: вести автівку, розмовляти по стільниковому та лаятися з пасажирами які не передали за проїзд до того ж все це вони встигають робити водночас. На зауваження, щодо того: «Дядько, Ви ж не дрова везете!». У відповідь ви чуєте вельми багато нових нецензурних слів при чому, він забуває про стільниковий та кермо, починаючи підкріпляти свої слова на вашу адресу красномовними жестами.

            З огляду на все вищезгадане хочеться сказати одне: люди бережіть природу та свої нерви їздіть на велосипеді!