Термінал. Потрібно жити далі

  • 21.12.10, 18:42

От сиджу і думаю, випустити цю замітку в "Терміналі" чи ні.. Ну ладно, поки допишу-може надумаю.
Вчора в пориві почуттів я написав цю замітку. Написав пару "фатальних" речень, прикріпив сумний трек-хоча нічго страшного не відбулося! Просто напросто їй було нудно зі мною спілкуватися і вона видалила мене з друзів! Добре що мені вистачило здорового глузду і я не сказав їй що це був я. (Якщо комусь цікаво, читайте тут). Я б міг сказати шо "не судьба", але я розумію що я просто не так діяв. Хоча можу випрадатись))) В мене просто малу досвіду! Хоча ні, я просто придурок! Хочу все і відразу!!! Якщо чесно трохи шкода її, такого хлопця провтикала! Гарний, добрий, щирий, не без почуття гумору, ще жодного разу не викоританний (в плані сексу). Ну там подумаєш трішки бракований, це просто недолік виробництваsmile
Зате я знайшов в собі найбільший брак, я тупо не вмію спілкукватися-особливо з малознайомими людьми та з дівчатами які мені подобаються. Ну що ж, потрібно якось виправляти ситуацію :) Для початку думаю почитати Корнегі, а потім і Анти Корнегі, а потім ще щось з цієї царини.
Ну власне думок багато, але вони будуть вже не в цьому "Терміналі". Я таки випущю цю замітку під терміналом.

 

Як каже один Луцький дядько Сергій Ткачук "Живіть, а не існуйте!"

Все...

  • 20.12.10, 15:33
Ну от і все... Треба якось її відпустити і забути.... Хоча це так важко.... Такої як вона, я більше не зустріну...

Термінал. Знову про неї!

  • 14.12.10, 20:20

Я недавно зробив велику дурницю, дівчину яку хочу забути і яка мене відшила, добавив в друзі в контакті.

Взагалі я не люблю контанкт! Свою "офіційну" сторінку я  здається десь півтора роки тому закрив і з того часу старався не заходити. Але створив "ліву" сторінку для того щоб мати доступ до музики.
Якось від "нема чого робити", вбив її ім,я в пошук. В неї світився онлайн. Ну я просто так вирішив її добавити в друзі, без всякої надії на позитивний результат. На моє велике здивування, вона мене добавила. Ну ми трішки по спілкувались, я багато нового про неї дізнався. Ця інформація трішки мене шокувала, виявилось дівчина ходить на ВАЖКУ атлетеку, тягає ШТАНГУ! Хоча виглядає вона досить тендітною. Худенька, струнка, ростом маленька. Я ніколи не думав що такі бувають важкоатлети. Мені казали що в неї було важке дитинство і тепер вона стала сильною як морально, так і фізично. Я нею просто захоплююсь! Якщо чесно мені з неї потрібно брати приклад! Якби вона була зі мною, можливо я б взявся за свій розвиток під її наглядом, можливо навіть з мене люди вийшли...
Важко приняти те, що вона ніколи не буде зі мною! Не буде через мене! Через мою силу волі... Це важко пояснити. Вона особистість, а я ніхто. Їй потрібен хтось такий як вона, сильний морально і фізично! Я ж не тим не іншим похвалитись не можу. Нажаль змінитись я не зможу, я не маю того напору щоб щось змінити. Тількі й вмію шо себе жаліти. Їй таке як я точно не потрібно!
Сьогодні мене здивувала така ситуація: в університетській їдальні вона сіла через столик як раз на впроти мене, хоча могла сісти спиною. Я її чудово бачив, чув її голос, навіть почув її жарт (який чомусь здорово підняв мені настрій! Я після того на парах, як кажуть, "бєса гнав"). Вона декілька разів ловила мій погляд.
Скоріш всього це нічого не значить і я просто хапаюсь за найменшу соломинку. До чого превде це спілкування в контакті я не знаю, їй не надто хочеться спілкуватися з людиною яка ховається за ніком, а мені не приємно її обманювати.
Загалом важко пояснити всю ситуацію, але в моєму випадку вона безвихідна.

 

П. С. Живіть, а не існуйте!

 

Сьогодні міжнародний день інвалідів! Опитування!

Захотілось щось запостити! І раптом згадав про сьогоднішнє "свято", 3 грудня відзначають міжнародний день людей з обмеженими можливостями.
А чи знаєте ви про людей з діагнозом ДЦП? Якщо ні, щиро заздрю (чомусь важко пояснити причину заздрощів)! А, якщо цікаво, по гугліть! Ну хоча б для свого розвиткув!smile
Так от, близько 90% людей з ДЦП цілком нормальні, в плані психології, психіатрії та розумової діяльності. В цих людей порушена координація (моторика) рухів та мовна вункція, їх важко зрозуміти. Ну звичайно в всіх людей різні стани.
Але ці люди також хочуть мати коханих, якісь стосунки, крім того фізіологію ще ніхто не відміняв! Я маю на увазі секс!
І ось саме питання, на яке я хочу мати відповідь!

Чи зустрічалися б ви з людиною в якої важка форма ДЦП?

Варіанти такі собі, ще є і власна відповідь!


50%, 9 голосів

6%, 1 голос

0%, 0 голосів

44%, 8 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Лучани, або ті хто був сьогодні в Луцьку, потрібна ваша допомога

  • 30.11.10, 17:05
Мені завтра потрібно їхати в Луцьк, а мене налякали що по луцьким вулицям важко ходити, слизько. Скажіть це правда?

Хочу щоб всі пацани стали геями!

  • 23.10.10, 20:54

Відповідь на мій комент в одному з блогів користувача ай.юа наштовхнув мене на таку думку:umnik  якби всі пацани стали пі... stop (ладно, я культурнийlol ) геями, то б в мене точняк зявилася б дівчина, бо я нормальний))))))hug

Про Сєрого та Вовку.

Розповім вам про те, яке різне життя може бути в людей. Два моїх герої сусіди і однолітки, різниця в віці лише три місяці, обоє вискі брюнети з густи темним волоссям. Десь би в кіно могли грати супер братів які рятують світ, навіть в їхніх батьків однакові імена. Доречі їх звати Вовка і Сєрий. Ну все б було класно якби... В Вовки ДЦП...

День з життя Сєрого.
Сєрий проснеться десь біля одинадцятої ранку, поснідає, вип,є кави, за пів годинки зробить всю потрібну роботу (Має два поросятка і кури. Ну не він а його батьки). Потім можливо подивиться з пів годинки ТВ. Йому зателефонує його дівчина, Сєрий як завжди стильно вдягнеться (чорні джинси, модний светр, шкіряна куртка, шикарні туфлі), сяде в ауді А6 (нехай навіть просто взята в якогось друга покататись) і поїде до своєї дівчини. Потім зустрінецтся зі своїми друзями, обговорить якісь справи, плани на вечір. Над вечір приїде до дому, по порає хазяйство поки мама з роботи прийде, розляжеться на диванні поки хтось не зателефонує і він поїде по дівчину і друзів а потім вони дружньою веселою компанією підуть або в нічний клуб або сауну.

День з життя Вовки.
Вовка проснется десь біля одинадцятої ранку, поснідає, вип,є чаю, 5 хвилин буде вагатися що ввімкнути компа чи тєліка, відасть перевагу ТВ. Відразу увімкне на Перший автомобільний, якщо щось цікаве буде йти то добре, якщо ні то буде дві години перемикати музичні канали, шукаючи де крутять російський реп або щось якісне українське. Коли набридне вимкне ТВ і піде на кухню підкріпитися. Десь так після обіду увімкне комп, залізе на ай.юа передивиться всі блоги  в стрітці друзів, потім зайде в браузерну онлайн гру в яку він грає вже більше року. Потім подивиться один з фільмів які скачав. Можливо виде на вулицю, привітається з Сєрим, який їдучи на ауді в центер мигнув йому фарами. Піде назад в хату, ввімкне ТВ і буде дивитися кісь тупорилі америкнські комедії. В Вовки є один друг, він з ним деколи виходить в центер на пиво, але в Вовки нема дівчини. Вовка інвалід першої групи ДЦП і саме через це його життя на стільки відрізняється від нормального життя свого сусіда.

Колись Вовка з Сєрим були найкращими друзями, дивилися бригаду і мріяли  разом підкорити світ, однак дитячі роки минули і кожен живе своїм життям.

Термінал. Осінь, місто та знов Вона.

  • 07.10.10, 22:25

З чого почати? Не знаю! Думок багато, а написати нема про що. Вже пройшов більш як місяць від початку навчання, вже навіть в наступий понеділок перший і єдиний залік в цьому модулі. Я б не сказав що цей місяць пройшов швидко, він пройшов помірно і однотонно, хоча на початку я був спантеличений певними змінами. Ці зміни стосувалися розкладу, власне пори доби коли будуть проходити пари. Виявилось що випускні курси (4-ий, 5-ий і 6-ий) навчаються в другу зміну, тобто пари починаються о 11:20 або 12:50, бувають дні що й пізніше. Вже навіть трохи звик до майже мертвої тиші в коридорах унівєру. Зате тепер коли їду до дому, маю змогу милуватися осіннім заходом сонця!) Та й взагалі, осінній післяобідній Луцьк в променях сонця дуже красивий!
Луцьк... Чомусь коли я приїджаю в це місто, в натовпах перехожих я шукаю її риси облича. Відчуваю що повторюється шкільна історія. В школі вона почалась на прикінці 8-го класу і тривала до випускного а в унівєрі з кінця 2-го курсу і триває досі. Власне триває для мене, не для неї. При випадкових зустрічах в унівєрі вона намагається не помічати мене, хоча я стараюсь зловити хоч один її погляд на собі, про те теж стараюсь не дивитися в її бік. Знаєте жахає та думка,  що коли я закінчу унівєр, а це може бути через пів року, і залишусь в своєму довбаному містечку, я її ніколи не побачу! Скількі раз я намагався її забути, про те марно. Знаєте, я її розумію, про те я теж людина!
Ще хотів багато про що написати, але залишу до наступного терміналу.

P.S. Живіть, а не існуйте!
P.S.S. Насолоджуйтесь осінню, вона скоро мине!

Растамани, Растафарі, Реггі. Вавілону не вистояти

Блукаючи просторами нету, знайшов досить цікаву статтю на про культуру растафаріанства. Зараз Ворду в мене нема тому вирішив зберегти її в блозі. В статті досить толково все написано!

 

Растаманы: Вавилону не устоять!

Людмила Заглада

В прошлом материале мы рассказывали о движении бритоголовых-«скинов». В постсоветских странах (в том числе, и в Украине) партии расистского толка рассматривают скинов как свой боевой резерв. Но, как мы уже говорили, первыми бритоголовыми были… чернокожие рабочие парни с Ямайки. Между прочим, среди черных бритоголовых был и юный Боб Марли, который впоследствии отошел от скинов и стал не только гениальным исполнителем музыки регги, но и одним из столпов растафарианства.

Это религиозно-философское учение ориентировано, в принципе, исключительно на чернокожих. Что же привлекает к нему белых девочек и мальчиков, называющих себя «растаманами»? Философия ненасильственного ухода от проблем, чудная карибская музыка или... сигареты с марихуаной?

Религия для черных

Принято считать, что растафарианизм зародился около восьмидесяти лет назад, в тридцатых годах прошлого века. Но чтобы лучше понять, на какой почве выросло это движение, стоит заглянуть поглубже в историю Ямайки. Когда в середине семнадцатого века англичане отобрали у испанцев этот карибский остров, испанцы назло новым хозяевам отпустили на свободу черных рабов, завезенных на Ямайку из Африки. Те, не имея возможности вернуться на родину предков, поселились в гористой части острова и устроили там нечто вроде партизанской республики. Почти сто лет англичане пытались призвать бывших рабов (которых называли «марунами») к порядку, но поняв, что с чернокожими партизанами просто так не справиться, заключили с ними мирный договор, закрепив их права на землю. Итак, пока на остальном западном полушарии черные были рабами, на Ямайке сменялись поколения свободолюбивых и воинственных чернокожих, не знающих, что такое рабство.

Единственное, чего им не хватало – некоей объединяющей идеи. И наконец, такая идея появилась. Ее дал ямайцам темнокожий проповедник Маркус Гарви. Он заявил, что библейский «избранный народ Божий» - это вовсе не евреи, а чернокожие. Обетованная земля, соответственно, находится не на Ближнем Востоке, а на черном континенте, точнее – в Эфиопии, единственной из африканских стран, не знавшей колониального угнетения. Ну а знамением, которое возвестит исход божьего народа на землю обетованную, станет приход чернокожего царя-избавителя, «льва от Колена Иудина». Поэтому когда в 1930 году в Эфиопии на престол взошел король Хайле Селассие I, приверженцы идей Гарви поняли: вот пришел их мессия! До коронации Хайле Селассие I звался Тафари Маконнен. По-эфиопски «принц» - «рас». «Принц Тафари» - «рас Тафари». Итак, название для новой религии было найдено.

На Ямайке некоторые преданные почитатели считали короля Эфиопии не просто пророком, прямым потомком библейских царя Соломона и царицы Савской, но и даже земным воплощением Яхве (или, в более привычной для ямайцев транскрипции - «Джа»). Между прочим, сам Хайле Селассие I манией величия вовсе не страдал и не стремился примерить на себя все эти роли. Его больше интересовали конституционные реформы в Эфиопии. Тем не менее, у растафарианства появлялось все больше и больше последователей, и все они поначалу были черными, разумеется. На Ямайке растаманские общины стали множиться, и в каждой из них идеи растафарианства толковали по-своему. Были растаманы, близкие к эфиопской православной церкви, были и такие, кто провозглашал идеи превосходства черной расы. На первый взгляд, трудно вообразить, чем этот расовый культ мог привлечь белого человека. Но все-таки есть в растафарианстве одна идея, привлекательная для людей любого цвета кожи.

Где находится Вавилон?

Первые растаманы говорили об «исходе из Вавилона в Сион», имея в виду, что Сион, конечно же, находится в Эфиопии, а Вавилон – это, собственно, вся западная цивилизация, угнетающая бедных негров. Но только ли чернокожие страдают от «цивилизации потребления», заставляющей нас ежеминутно что-то кому-то доказывать, бежать, хватать и, фигурально выражаясь, показывать миру зубы и когти? Наверняка каждому человеку время от времени хочется плюнуть на все эти проблемы и нервотрепки, сесть этак под деревцем (не обязательно под пальмой на ямайском пляже) да и подумать не спеша о смысле жизни. «Прелесть всей растаманской идеологии – в том, что растаман «не парится» по поводу всяких «цивильных» проблем, - пишет исследовательница неформальных молодежных движений, культуролог Мария Грушко. - В нём есть какая-то внутренняя расслабленность (именно расслабленность, а не расхлябанность, этакий внутренний «релакс», незажатость)… Растаман полагает, что этот мир – замечательное место, просто не надо с ним воевать, создавать искусственно какие-то надуманные, «вавилонские» проблемы и всё будет идти правильно. Это вариант христианской концепции, что Бог создал мир «и увидел, что это хорошо», помноженный на буддистское «недеяние», даосское созерцание».

В общем, ничего нового в этой мысли нет, и вряд ли философия, придуманная черными и для черных, распространилась бы с карибского острова по всему миру, если бы не музыка. Точнее говоря, музыкальный стиль регги, возникший из сплава народных негритянских мелодий и порожденных ими стилей ска, калипсо, соула и джаза. Секрет неповторимого ритма регги кроется в том, что при стандартном для популярной музыки размере «четыре четверти», в нем при помощи ударных акцентируются не сильные первая и третья доли, а слабые вторая и четвертая. Музыка, возникшая как песнопения, посвященные Джа, стала популярной благодаря Бобу Марли – гениальному музыканту и убежденному растаману, который в 70-е годы прошлого века заставил весь мир влюбиться в регги.

Но между прочим, идеи раста звучали не только в песнях стиля регги. Когда мы, родители нынешних подростков, были маленькими и отплясывали на танцах в пионерских лагерях под «Бони М», вряд ли кому-то приходило в голову внимательно вслушаться в текст простенькой песенки «Реки Вавилона». «By the rivers of Babylon, there we sat down yeeah we wept, when we remembered Zion» - «У рек Вавилона мы сидели и плакали, вспоминая Сион». Вот так пионеры 70-80-х скакали на танцплощадках под вполне растаманскую песню…

Растаманы из глубинки

А теперь вернемся к нашим растаманам. Возможно, некоторые из них даже не имеют представления о том, что изначально эта философия была создана черными для черных. Вычленив из растафарианства универсальную идею мирного созерцания и отказа от погони за благами цивилизации, большинство из них свою причастность к этой субкультуре обозначает, главным образом, тем, что слушает рэгги и очень живописно одевается. Главная деталь растаманского туалета – огромные бесформенные береты, вязаные крючком. Эти шапки-«растаманки» (как, впрочем, и любая другая сугубо растаманская одежда) выдержаны в цветах эфиопского флага – в них чередуются зеленые, желтые и алые полосы. В принципе, наковырять крючком растаманскую шапку несложно, но если вы с рукоделием не в ладах, то эту красоту можно найти в специализированных магазинах одежды «этнического стиля». А еще я видела все это зелено-желто-алое великолепие на Андреевском спуске в Киеве, среди прочих ремесленных поделок.

Здоровенный беретище нужен для того, чтобы туда поместились дредлоки – «ужасные локоны» - гордость и краса растамана. Во многих культурах отшельники и святые отказывались стричься и расчесываться, чтобы таким образом продемонстрировать свой договор со Всевышним. Но если так поступит европеец или азиат, то его волосы просто будут свисать неопрятными сальными прядями. А вот если с ножницами и расческой расстанется чернокожий, то его мелкие кудряшки довольно быстро сваляются в «ужасные локоны». Убежденные черные растаманы считают дреды символом львиной гривы, антеннами, принимающими послания Джа и даже… веревками, за которые праведников втащат на небо. Но если природа наградила вас прямыми волосами, а душа жаждет африканских страстей, то существуют способы сделать на голове войлочные косички – правда, при помощи опытных парикмахеров. И еще один момент – расчесать эти косички нельзя – если вы хотите от них избавиться, их можно только остричь.

И, наконец, о неприятной (и даже опасной) особенности растаманской субкультуры. Эти, в целом, симпатичные люди, исповедующие мирную ненасильственную философию, считают, что есть еще один способ проникнуться нужным настроением и расширить сознание – покурить «траву мудрости». А это, как вы уже поняли, индийская конопля – марихуана или «ганджа». Конопляный лист, вопреки распространенному убеждению, не является сугубо растаманским символом, но большинство отечественных приверженцев раста не представляют себе образ «настоящего растамана» без «косячка».

Стаття взята з www.ch-z.com.ua/

Співтовариство Раста! Ваша думка? Не проходимо повз!

Хочу створити таке товариство, в ньому буде обговорюватися субкультура растафаріанства і все що з нею зв,язане! Тобто будемо слухати музику в стилях Reggae i Ska, обговорювати одяг та зачіски, викладати історію растафаріанства, обмінюватися цікавими ланками, ну і багато інших цікавих речей! Самі растаманскі казки чого варті! То як? Тим паче що растафаріанство це не лише куріння трави, як більшість вважають, це ціла субкультура яка варта уваги!

Будь-ласка плюсуйте, це не важко! Чим білше людей зацікавиться тим краще!

54%, 7 голосів

46%, 6 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.