Термінал. Осінь, місто та знов Вона.

З чого почати? Не знаю! Думок багато, а написати нема про що. Вже пройшов більш як місяць від початку навчання, вже навіть в наступий понеділок перший і єдиний залік в цьому модулі. Я б не сказав що цей місяць пройшов швидко, він пройшов помірно і однотонно, хоча на початку я був спантеличений певними змінами. Ці зміни стосувалися розкладу, власне пори доби коли будуть проходити пари. Виявилось що випускні курси (4-ий, 5-ий і 6-ий) навчаються в другу зміну, тобто пари починаються о 11:20 або 12:50, бувають дні що й пізніше. Вже навіть трохи звик до майже мертвої тиші в коридорах унівєру. Зате тепер коли їду до дому, маю змогу милуватися осіннім заходом сонця!) Та й взагалі, осінній післяобідній Луцьк в променях сонця дуже красивий!
Луцьк... Чомусь коли я приїджаю в це місто, в натовпах перехожих я шукаю її риси облича. Відчуваю що повторюється шкільна історія. В школі вона почалась на прикінці 8-го класу і тривала до випускного а в унівєрі з кінця 2-го курсу і триває досі. Власне триває для мене, не для неї. При випадкових зустрічах в унівєрі вона намагається не помічати мене, хоча я стараюсь зловити хоч один її погляд на собі, про те теж стараюсь не дивитися в її бік. Знаєте жахає та думка,  що коли я закінчу унівєр, а це може бути через пів року, і залишусь в своєму довбаному містечку, я її ніколи не побачу! Скількі раз я намагався її забути, про те марно. Знаєте, я її розумію, про те я теж людина!
Ще хотів багато про що написати, але залишу до наступного терміналу.

P.S. Живіть, а не існуйте!
P.S.S. Насолоджуйтесь осінню, вона скоро мине!