хочу сюда!
 

Лада

45 лет, дева, познакомится с парнем в возрасте 40-56 лет

Заметки с меткой «політика»

Цікавий законопроект

Тут у Верховній Раді валяється цікавий законопроект № 6688. Його вже включали до порядку денного, але ще не голосували. Автори — група депутатів із "Народного фронту".

Приблизно на сторінці 2 є цікаві формулювання. Те, що виділене жирним, планують додати.

2) абзац п’ятий викласти в новій редакції такого змісту:
«технологічний тероризм - злочини, що вчиняються з терористичною метою із застосуванням ядерної, хімічної, бактеріологічної (біологічної) та іншої зброї масового ураження або її компонентів, інших шкідливих для здоров'я людей речовин, засобів електромагнітної дії, комп'ютерних систем та комунікаційних мереж, сумісних (з’єднаних) комунікаційних систем та систем управління технологічними процесами з застосуванням мережі Інтернет та/або інших глобальних мереж передачі даних, включаючи захоплення, виведення з ладу і руйнування потенційно небезпечних об'єктів, які прямо чи опосередковано створили або загрожують виникненням загрози надзвичайної ситуації внаслідок цих дій та становлять небезпеку для персоналу, населення та довкілля; створюють умови для аварій і катастроф техногенного характеру та/або спрямовані на порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, на здійснення впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста);».

Далі згідно з проектом надається можливість блокувати сайти без рішення суду — лише за рішенням якогось судді чи прокурора. На 2 доби — прокурором або за погодження з ним, а безстроково — за ухвалою слідчого судді. Це не рішенням суду — це набагато простіше. А справа може розглядатися нескінченно довго. Або ж навпаки — як у 1937 році.

Тобто якщо якась місцева газета напише, що непогано було б місцевій владі прибрати несанкціонований смітник біля озера, то це може трактуватися як здійснення впливу на прийняття рішення органами місцевої влади, тобто чистої води технічний тероризм. А фраза у блозі "пане міністре, доки ми будемо терпіти свавілля?!" — це вже стовідсотковий тероризм.

Якщо в газеті напишуть, що з першого числа першого місяця підіймуться тарифи на комунальні послуги, то це — чистої води залякування й теж тероризм.

Ой, а якщо напишуть, що сєпар Міша, спійманий на блокпосту, є хрещеним православним і любить портрет Путіна взасос, то це — привернення уваги громадськості до певних поглядів терориста, й таку газету треба по-любому закрити разом із її сайтом.


P. S. Я у грудні 2013 року дуже хвилювався за здоров'я однієї побитої на Бориспільській трасі безбашеної борчині зі злочинним режимом. Чесно — от дуже хвилювався, жалько людину було. Потім вона восени 2014 року перед виборами зробила піар на смерті в АТО свого чоловіка, з яким, як подейкують деякі журналісти, вже давно не жила. А ось тепер вона є співавтором такого законопроекту й подругою депутата, що стріляє в ногу людині за найменшого ж приводу.

P. P. S. Цей допис — оціночне судження.

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

50%, 1 голос

50%, 1 голос

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Вам не здається - щось тут не так))))

Закон про Антикорсуд є, а радості немає!

Нема тому, що якось вже нещиро втішалися прийняттю цього закону наш президент та його прихильники-депутати, назвавши голосування "перемогою"…

Але багато хто так і не зрозуміли, хто ж кого переміг? 
І я теж підозрюю – щось тут не так в цій “перемозі»)))


Тобто той, хто хоч трішки розуміється в людській психології, буде двояко відноситься до такої маніпулятивної радості. 
З однієї сторони такий праведний суд конче потрібен нашій країні, але з другої – чому ж так радіють цьому наш гарант і його однодумці?

Може тому, що під цей Антикорсуд вже закладені такі юридичні бомби, які зруйнують його вщент, або ж зроблять його таким же безхребетним та немічним, як і горезвісне НАЗКа?!


Бо з точки зору логіки – не може радіти нахабний вовк чи хитрувата мишка, розставленим на них капканам!? 
Не можуть казнокради і бариги радіти створенню такого суду! Не можуть!
Може тому й не голосували за цей закон радикали, бойки та деякі інші депутати, бо нема чому радіти))),


Теоретично, Антикорупційний суд – повинен стати лобним місцем для покарання наших елітних казнокрадів та чиновних бариг. 
Він повинен стати останнім гвіздком, забитим в тіло нашої елітної клептоманії! 
Повинен стати, а от стане чи ні – питання відкрите?!


315 голосів за закон – це вже надзвичайна подія для нашого розхристаного феодального парламенту! 
Тим більше, це надзвичайна подія з огляду того, що основна маса тих, хто проголосував за цей закон – це майбутні клієнти цього ж таки Антикорсуду)))

Це ті, кого цей суд повинен буде в майбутньому судити і садити на нари…

8.06.18


Прем'єр вирішив накивати п'ятами

Я подам в отставку, если не будет создан Антикоррупционный суд

0%, 0 голосов

86%, 6 голосов

0%, 0 голосов

14%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Всіх переграли

Декілька днів тому писав про резонансне замовне вбивство російського журналіста в Києві. Але того ж дня, ввечері, в новинах надійшло спростування — Бабченко живий і неушкоджений, замовника вбивства затримано. СБУ всіх переграли. Від українських правоохоронців цього, напевно, ніхто не очікував. Цього разу вітчизняні спецслужби пішли на випередження. В шоу "Право на владу" міністр МВС Юрій Луценко розповів, що є список з 30ти людей, яких могли вбити. Так що похвально. Однак експерти розповідають, що на цій справі можна було і не піаритись. Тим паче, нерозкритих замовних вбивств багато. Але в справі Бабченка перемога. Аби тільки слідство не застопорилося, як це буває у вітчизняних судах.

На фоні такої новини здивувало, що іноземні організації обурюються. Радіти треба, що запобігли вбивству. І збільшувати протидію російській пропаганді і спецслужбам.

Від Рашки не сховатись

Сьогодні весь день обговорюють вбивство опозиційного російського журналіста Аркадія Бабченко. Рашка вчергове показала: або сидіть в тюрьмі в Росії, або грохнуть за кордоном. Від російських спецслужб не сховаєшся. Он, Литвиненка і  Скрипаля навіть в Лондоні дістали. Жаль, що українські і зарубіжні спецслужби безсилі проти агентів Кремля.

Генетична ненависть…

Як людина державницького спрямування, я завжди був готовий підтримати розумні дії влади. 

Підкреслюю, готовий підтримати РОЗУМНІ дії влади в різних сферах – політиці, економіці, медицині чи соціально-культурній сфері. Підтримати незалежно від партійної приналежності – головне те, щоб ці дії були патріотичні та стратегічно-далекоглядні…


Але де ж вони ті розумні владні дії, які можна привітати та підтримати?
Практично кожна дія, яку робила раніше та й нині робить наша влада – визиває відразу. 
На початку незалежності, ця відраза до владних чиновних дій була доволі інертною. І навіть так звана совкова "прихватизація", тоді не визвала в народі широких та активних протестних дій.
Тому що тільки через декілька років, стало очевидне те соціальне розшарування серед населення, до якого привів цей підтриманий вищими державними чиновниками приватизаційний грабіж. 
Грабіж, який очолював другий президент та активно вела його жадібна чиновна банда*…


І покотилася наша країна донизу. Спочатку потихеньку, але чимдалі йшов час, то державне падіння набирало швидкість.
І на фоні цього економічного падіння, фантастично багатіли наші президенти та інша привладна сволота – і все більше біднішав простий український люд.
І отака пасивна народна відраза до влади, почала потихеньку перетворюватися на більш активну…


Перша українська революція, безкровна революція – на короткий час повернула народу надію на правову справедливість та покращення рівня життя. 
Але базікало й тюхтій Ющенко разом зі своїми "любими друзями", бездарно розтринькав ці народні надії і передав владу ще більш примітивному Януковичу. 
Який, разом з бувшою совковою номенклатурою, вже звиклою до бандитського розкрадання економічних багатств України – активно трансформувалися в нову українську буржуазію.
Ту ненаситну буржуазію, яка жадібно вчепилися в ці багатства і тому зубами трималася за політичну владу в країні.
І економічні зміни та соціальні реформації, які чекав і які вимагав від влади український народ – були для цієї організованої бандитської зграї, зовсім ні до чого…


Що й привело до другої, вже зовсім не мирної революції, загибелі доведених до відчаю людей, втечі Януковича та швидкої зміни влади…

Дуже швидкої зміни, та не зовсім якісної! Бо на жаль, і ця кривава революція не принесла ніякої користі чи прогресу в розвитку української держави.
На жаль і при Порошенку – народні надії на покращання розтанули ще швидче, ніж весняні вранішні тумани.
Бо наш новий президент, практично нічого не захотів міняти в державному управлінні. Міняти чи хоча б спробувати зламати грабіжницькі схеми Януковича. Чому не захотів – питання відкрите…


Як на мене – ці грабіжницькі схеми сподобалися нашому новому гаранту і він навіть значно удосконалив деякі з них)))
Наприклад – дурень Янукович тримав золоті батони та унітази в українських темних підвалах, а розумник Порошенко – тримає свої мільярди на далеких офшорних островах!

Хоча для українського народу, така різниця наших "гарантів" в методиках пограбування свого народу, не має суттєвого значення.


На жаль, і це головне – всі наші президенти мали на меті не чесне служіння українському народу, а тільки його безкінечний пограбунок.
І нас відкрито і таємно грабували і досі грабують зовсім не якісь невідомі кляті вороги!
Нас грабує наша ж, Богами проклята – жадібна, продажна й слизька хохляцька влада!

Тому збіднілий до межі люд, вже починає відкрито ненавидіти своїх ненаситних людоподібних правителів. Чому так, звідкіля ця ненависть – відповідь на поверхні. 
Тому що наша чиновна нечисть робить все можливе для того, щоб її щиро ненавиділи!

І інколи навіть якась мізерна кабінетна сволота, може придумати такі правила чи адміністративні вимоги, від яких ненависть до центральної влади зовсім зашкалює і стає генетичною!


зі… та приклади і аналіз таких різноманітних грабіжницьких чиновницьких прийомів – наступним постом…


* – "та його жадібна чиновна банда"… Азаров – комисия по приватизации, фонд держмайна – Чечетов…


7.05.18


Президентский диабет на деньги

Почему Порошенко не любит деньги.


Огромная сцена украинского драматического театра.

Поднимается занавес. В левой части сцены зрители видят огромную пачку денег размером с письменный стол. Стодолларовые купюры уложены плотно, но пачка распакована. Справа нагромождена гора из огромных конфет и коробок из-под торта.

Из-за кулис выходит Президент Украины. Он подходит к пачке денег, пытается вытащить хоть одну купюру, но у него ничего не получается. Деньги как будто склеены. Он берётся двумя руками, напрягается изо всех сил, его лицо краснеет от напряжения, но купюры по-прежнему остаются на месте. Президент выпрямляется и произносит в зал:

- Я не люблю деньги!

Тогда он подходит к горе сладостей, пытается поднять хотя бы одну, но у него ничего не получается. Конфеты также, как деньги, как будто склеены в единый монолит. Президент поднимается и говорит:

- Я не люблю конфеты!




Представьте себе детство мальчика, живущего в семье советского начальника, который на работе произносит пламенные коммунистические речи, но при этом, как крепкий хозяйственник, имеет нелегальный доход. И весь этот нелегальный доход он приносит домой. Дома деньги есть в избытке, и жена, и дети знают об этом. Только тратить их нельзя — «засветишься», угодишь в тюрьму. Представьте себе детство мальчика, которому к тому же нельзя есть сладкое, хотя дома полно конфет, тортов, пирожных и варенья…


И вот этот мальчик, привыкший с раннего возраста отказываться от того, чего хочется больше всего, вырастает. И начинает заниматься большими деньгами и производством кондитерских изделий.


Я искренне верю Порошенко, когда он говорит, что не любит деньги. А куда он как президент может их потратить? Может ли он пройтись по магазинам в кайф и купить всё, что хочется? Может ли он показаться на публике с тем, что он купил? Да одна поездка на Мальдивы закончилась грандиозным скандалом и копанием в его счетах и тратах. Порошенко не может тратить свои деньги так, как хотел бы. Ну купит он ещё два дома, ну построит ещё недвижимость, ну запрячет свои капиталы ещё в десяти офшорах… что толку, если он не может получить от них удовольствие? Порошенко вынужден ехать на нелюбимую работу, выслушивать про себя гадости из соцсетей, унижаться перед западными кредиторами, быть в курсе всех унылых политических программ.


И я абсолютно уверен, что Порошенко также, как деньги, не любит шоколад и торты, потому что тоже лишён возможности ими наслаждаться. Его мозг заменил настоящее сладкое суррогатом. Наткнувшись на возможность купить кондитерскую фабрику, он скупает фабрику, затем сахарные заводы, свекольные поля на совхозной земле Винницкой области. Порошенко становится владельцем полного цикла производства, собственником самой большой сахарной индустрии в Украине. Он может производить сладкое, продавать его, смотреть на свои витрины, на красочные обёртки и упаковки, вдыхать ванильный аромат в своих магазинах, он не может только одного — есть сладкое...


Вспоминается древнегреческий миф о Тантале, сыне Зевса, богатейшем царе, который был удостоен чести пиршествовать с богами, а потом наказан вечными муками. За то, что он разглашал тайны богов, услышанные им на пирах, за то, что он похитил божественный нектар и амброзию, за воровство и свою неблагодарность, Тантал был низвержен в подземное царство. Он сидит по горло в воде, но никогда не может напиться, потому что вода отступает, как только он наклоняется. На ветвях над ним спелые фрукты, но он никогда не может утолить голод, потому что они поднимаются вверх, когда он тянет к ним руки. А над головой Тантала нависает огромный камень, грозящий вот-вот сорваться вниз и раздавить его насмерть. Танталовы муки Порошенко — иметь всё и не наслаждаться этим.



Balashov.com.ua


Віртуози державного злодійства…

Нічого не розумію, що це? 

Театралізоване дійство з Бочковським – це тріумф справедливості, чи вершина казенної дурості?
Це черговий вихлоп чиновного ідіотизма, чи торжество договорняків?

Ніц не розумію… Звідкіля з’являється в Україні нахраписте "фуфло", яке безцеремонне лізе до керівництва? 
Може хоч хто з читачів розуміє? Розуміє і може розповісти що діється з нашою державою?

Чому вся система верховної української влади постійно і страшенно нахабно плює своїм громадянам в душу? 
Чому ми допускаємо отаких аморальних бюрократичних фуфлижників до керівництва? 
Чому не можна знайти хоча б якогось покарання для владної підлоти? Невже оці перефарбовані совки – дійсно такі слизькі, що їх не можна вхопити рукою закону? 
Це ж реально внутрішні окупанти, внутрішні вороги – які значно гірші від тих, зовнішніх!

І оця ворожа нечисть, продовжує відкрито паразитувати на світлих ідеалах тих патріотів, які ще мріють про розвиток та велич рідної української держави!

Це вона, чиновна підлота на телекамеру виголошує гарячі популістичні гасла, яро б’є лоби перед іконами і вилизує святі знамена. 
А потім, ховаючись за недоторканістю або іншим чиновним імунітетом – посилає своїх співгромадян в атомні Чорнобильські, чи воєнні Іловайські котли.

Це вони, імітуючи активну діяльність – з театральним шумом-гамом, на вертольотах чи прямо в кабінетах – закоцують в кайданки корупціонерів різного ґатунку і грізно погрожують їм, величезними тюремними строками.
Та потім, відібрав і десь притаїв ті ж крадені брильянти чи багатомільйонну готівку, по тихому відпускають отаку жирну рибу в безмежне море української корупції...

І, на жаль – Україна ніяк не може народити того Героя, який зміг би відрубати голови оцій підлій українській корупційній гідрі. 
Відрубати їй голови і посадити на нари всіх віртуозів велетенського державного злодійства і тих бариг, які породжують державну апатію і активно підтримують безнадію в народі…


зі… та виникає ще одне, досить серйозне питання – де ж ви, моральні порядні люди? 
Де ви – Честь нації – українські патріоти, воїни-пассіонари? 
Ті, хто ще керується вічними законами справедливості? Чому вас нема при владі?
В мене є своя, не дуже приємна для патріотичного вуха думка – чому так? 
Та хотілося почути вашу, перед тим як висловити свою)))

зі.зі… болісна тема "чому…" - бажана для розповсюдження та роздумів…

26.04.18


Про посмішки в роки німецької окупації.


Напередодні переможних урочистостей рівень «патріотичного» маразму в РФ зашкалює. Ось чергова новина: в Брянську закрилася фотовиставка «Брянщина в об'єктиві війни. Дитячі долі», зроблена на основі фотографій, знятих в роки німецької окупації. Комусь не сподобалося, що на обличчях дітей, зображених на фото - посмішки. Це, мовляв, «пропаганда фашизму» і «представлення окупаційного режиму з позитивного боку» з усіма наслідками, що випливають.

Змушений засмутити «пильного»: у ввіреному йому регіоні в перші роки війни щасливі посмішки можна було бачити на обличчях не тільки дітей, а й дуже багатьох дорослих!

В Наприкінці вересня 1941 року німецькі війська підійшли до Брянщини. І, схоже, всенародного ридання в зв'язку з цим не було. НКВД доповідав, що «евакуйовані сім'ї партійного і радянського активу проводжали під свист і недвозначні погрози з боку розперезавшоїся антирадянщини, а частина співробітників установ наполегливо уникала під різними приводами евакуації» ( «Матеріали з історії Російського Визвольної Руху», М., 1998).

Відразу після втечі комуністів селяни за власною ініціативою стали ділити колгоспні поля і створювати загони самооборони. Ще ДО приходу німців в місті Локоть Брасовського району Брянської області зібралися сільські і сільські старости, а також обрані населенням депутати. По суті, це був вічовий сход. Коли німці (2-а танкова армія Гудеріана) 4 жовтня 1941 року увійшли в Локоть, то за свідченням очевидців, їх зустрів вже не червоний, а біло-синьо-червоний прапор! І можна сміливо стверджувати, що в ті дні на обличчях місцевих жителів незалежно від віку були радісні посмішки! Так виникло «Локотське окружне самоврядування» більше відоме як «Локотська республіка» - автономний антирадянський район, який отримав статус «російського державного утворення». Там не було німецьких комендатур, діяла своя правова система. Наприклад, німці не змогли запобігти страті двох своїх військовослужбовців, засуджених в Локотях за мародерство і вбивство.

«Локотська республіка» охоплювала аж ніяк не один тільки Брасівський район: вона поширилася на інші райони, в тому числі Орловської та Курської областей, і перевищувала територію Бельгії. Населення нараховувало 581 тисячу чоловік (за іншими даними - до півтора мільйонів). Легко зрозуміти, що такий масштабний антирадянський прецедент, який відбувся до того ж не де-небудь, а в центральній Росії, був для Сталіна як більмо в оці.

 

Читати далі: http://rufabula.com/author/alexey-shiropaev/465

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
106
предыдущая
следующая