Чому, в кохання пелені,
Не віддаєшся вся мені?
Від тебе одяг весь вже маю.
І зараз ліфчик геть знімаю...
В поривах пристрастного бою
Не володію вже собою.
І честь і душу - все продам...
От тільки ліфчик не віддам.
Той ліфчик ти за цінність маєш?
Чи, може, щось за ним ховаєш?
Доляр? Чи Євро навпаки?
Так часто роблять всі жінки.
Під ним, насправді я ховаю
Лиш те, чого, як раз, не маю.
Тому, що "бюст" мій ще не виріс,
І ліфчик я ношу "на виріст".
Як завжди, в інтернет пішов
І блог про зиму там знайшов.
Хтось гарно зиму розписав.
На це я так собі сказав:
Я хочу зиму цілий рік,
А щоб таке було повік.
У Антарктиду полечу.
Там назимуюсь досхочу.
Дванадцять місяців зима...
На жаль, ялинок там нема...
Зате пінгвіни проживать,
Які і гадки геть не мають,
Про теплі ночі солов’їні,
Які бувають в Україні.
Що крім зими - пора чудова
Ще й осінь золотомедова.
Що в світі ще буває літо,
Яке дарує хлібне жито.
А перед літом йде весна.
Чарує квітами вона.
Нараз, чудним пінгвінам всім
Про пори року розповім.
Хай людям заздрять всі, аж доки
Ці не побачать пори року.
19 листопада 2008 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.
*
Знов біда мене спіткала,
Знов кохана десь пропала.
До грудей на мить приникла,
І кудись відразу зникла.
Що ж мені тепер робити,
Як мені без неї жити?
Чи повернешся - не знаю,
Та усе ж надію маю.
Об’явися, моя мила,
Бо чекати вже несила.
Хочеш, дам тобі борщу,
Чи цукеркой пригощу.
Поговорим, про що хочеш,
Про кохання пошепочем.
Завершим розмову лунким,
Ніжним смачним поцілунком.
Про що хочеш поворкуєм,
Усі теми обміркуєм.
Тільки знов не пропадай,
І кохання радість дай.
2008 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.