хочу сюди!
 

Людмила

49 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 46-60 років

Замітки з міткою «україна»

Опозиційний суд чи судилище над конкурентами?

  Спочатку хочеться подякувати А.Яценюку за ініціацію опозиційного суду http://www.unian.net/ukr/news/news-481145.html «Знайте про те, що ті, хто сьогодні знущається над Україною, над українцями, сидячи у владних кабінетах - чи то в адміністрації Президента, чи то в уряду, чи то у Верховній Раді – понесе відповідальність. Понесе відповідальність не тільки перед Богом, а також перед незалежним і справедливим судом», - запевнив А.ЯЦЕНЮК.

  Проте навряд чи така ініціатива неоднозначного «фронтовика» знайде відгук серед більшості українців. Суд не може мати партійну приналежність та політтехнологічну складову. Для неупередженого розгляду справ, чи то Тимошенко-Луценко, чи то справ щодо провладних політиків, чи щодо будь-якого громадянина, Суд має бути Народним, Публічним, Об’єктивним, а для цього треба мати відповідні інструменти та засоби «Собору», а не лише ресурси і політтехнологів.

   Якщо ми всі розуміємо, що усі без виключення гравці на політичному полі мають «сховані скелети у шафі», то яким чином нація, суспільство має судити цих «діячів», визначити ступінь їхньої вини та міру покарання? Однозначно, що український суд не спроможний впоратися з таким зверх завданням, бо просякнутий корупцією усіх кольорів та відтінків знизу до гори.

    Фактично, реалізовуючи свою власну програму державного перевороту та приходу до влади, і Юлія Тимошенко, і Юрій Луценко, і всі, хто сьогодні за ґратами, виконують свою нелегку, але дуже важливу роботу – проявляють суспільству всі недоліки, всю недосконалість та жорстокість української судової системи. Демонструють неможливість довести свою невинуватість, якщо хтось дуже захотів когось посадити. І в тому, що навіть Юлія Тимошенко і екс-міністр наразі не спроможні успішно протидіяти цьому, є великий виклик суспільству замислитися, що цю систему треба кардинально міняти.

    Свого часу і Юрій Луценко, і Юлія Тимошенко мали можливість на своїх постах при владі зайнятися питанням реформації судової системи. Кричущих прикладів було чимало, хоч і не таких роздутих та публічних. До ЮВТ та Луценка неодноразово зверталися і, навіть, в той час, коли вони обидва були в опозиції. Але ці люди ніяк не реагували на звернення людини, що опинилася в тому самому положенні, в якому зараз знаходяться Луценко і Тимошенко. Свідків було чимало, які свідчили на користь Позивача, але була дана команда «цькувати», а наші сьогоднішні «політв’язні», зокрема, міністр МВС Ю. Луценко, не лише не допомогли, а й посприяли цькуванню. За документами, які потрапили до мене, як до журналіста, доводжу до відома громадськості факти. Прізвища дійових осіб не вказано до часу. 

    В 1999 році Борщівське відділення банку АПБ «Україна» звернулося до Борщівської прокуратури на предмет стягнення боргів з МП «Золотий корінь» в сумі 218 тисяч гривень. Прокуратура проігнорувала звернення банку. В результаті дій прокуратури керуючий Борщівським відділення банку був змушений звільнитися. В свою чергу, він передав відповідні документи до Тернопільського обласного управління СБУ, де було проведено слідство та відкрито кримінальну справу проти посадових осіб  боржника.

    Обласна прокуратура скасувала постанову СБУ, а кримінальну справу зобов’язала передати до Борщівської прокуратури. З того часу до звільненого керуючого ані банк, ані державні органи претензій не пред’являли, повісток не присилали, тому підстав для юридичних дій проти посадових осіб не було.

    Згодом, в рамках громадського розслідування, ВГО «Громадський контроль», де Головою був Василь Волга, почало збирати документи та факти через письмові запити, зокрема,  до органів прокуратури,  для сприяння погашенню простроченої заборгованості. На 2005 рік в наявності вже були документи кредитної справи, на підставі яких велася відповідна робота з відновлення законності. В першу чергу, для повернення боржником прострочених боргів банку і, відповідно, його акціонерам. В другу чергу, для особистого захисту  працівника банку від незаконних звинувачень.

    На той час, з 2005 року по квоті СПУ Міністром МВС став Юрій Віталійович Луценко. Коли до органів прокуратури почали надходити запити про обставини скасування кримінальної справи, що вела СБУ у 1999 р., зацікавлені особи звернулися до Міністра МВС з проханням припинити розслідування. До речі, до МВС жодного запиту не поступало: Луценко Ю.В. не запросив матеріали справи для встановлення ясності по справі з метою забезпечення законності.
Натомість, нехтуючи інтересами держави, Міністр МВС Юрій Луценко звернувся до однопартійця Василя Волги з метою припинити юридичні дії відносно боржника Борщівського відділення банку АПБ «Україна» і прокурорів, які його «кришували». Голова ВГО через свого заступника Ш., довів своє розпорядження про припинення справи до відома працівників ВГО, що вели дане громадське розслідування.
 
    Працівник ВГО «Громадський Контроль», Голова Комітету контролю за ЗЕД подав доповідну записку, в якій роз’яснюється ґрунт для проведення розслідування та його етапи. Повідомляється, що проти боржника банку вже зібрані всі документи, факти та свідчення і готові для передачі до суду. Вказано про готовність виконати службові і громадські обов’язки та попрошено про забезпечення безпеки його дітей.

    Волга В.О. через свого першого заступника рекомендує голові Комітету контролю за ЗЕД подати у відставку, чим позбавляє захисту. У відповідь на доповідну він приймає рішення, протилежне завданням ВГО «ГК». Борг банку АПБ «Україна» досі не погашений.
 
    Як видно з опису справи, вона відноситься до типового прикладу впливу високопосадовця на незалежну людину із використанням своїх повноважень заради власних інтересів. Зокрема, мова йде про домовленості екс-міністра МВС Ю.В. Луценка з Головою ВГО «Громадський контроль» Василем Волгою через використання партійної приналежності.

    Висновок. Обійнявши посаду Міністра МВС, Ю.В.Луценко нехтував інтересами держави і своїми прямими обов’язками, вирішував питання, застосовуючи свої владні повноваження, з відомої йому вигоди. У наведеному випадку Ю.Луценко навіть не поцікавився суттю кримінальної справи і не застосував належних заходів щодо розкриття злочину, відповідно до Закону. Натомість, використав посадові важелі впливу і партійні зв’язки для того, щоб задовольнити комерційні прохання іншої сторони, яка була зацікавлена в повному захороненні справи.

    А тепер цитата дня: «Ю.ЛУЦЕНКО підкреслив: «У нормальному суді слухати справу без підсудних не можна, але цей суд і без того порушує права підсудних. Якщо підсудні не мають права ставити питання свідкам, навіщо вони тут потрібні? Навіщо свідки потрібні? Я думаю, що цей суд може слухати справу і без свідків, і без підсудних, і взагалі його вже можна закривати», «…вже кілька десятків свідків, як з боку захисту, так і з боку звинувачення підтвердили невинуватість Ю.ЛУЦЕНКА, але «влада продовжує його катування».

    Отже, можна сказати, що в результаті серії корупційних дій цілої низки держслужбовців, громадських і політичних діячів,  Державі і громадянам було заподіяно велику моральну і матеріальну шкоду з обтяжуючими рецидивами. Проявлення наслідків цих дій ще попереду. Бо як вже відомо, розграбування АКБ «Україна» стало одним з факторів початку руйнування української економіки.
    А наразі окремі особи проходять в інших, зокрема, «гучних» справах про протизаконні дії. При цьому, той же Ю.В.Луценко претендує на роль «Героя нації», а В.О.Волга – претендував на пост Президента України. Тож, чи «герой-великомученик» екс-міністр МВС Юрій Луценко, чи він отримує належне – це питання до суспільства. 
  
    Єдине, що хочеться у зв’язку з цим додати, що окрім заполітизованих справ, які, безумовно, треба вирішувати в першу чергу, є ще незакінчена справа проти Л. Кучми, яка містить в собі не лише «справу Гонгадзе», а й багато ще не відомих фактів. І справа «Еліта-центру», і «Кінгз Кепітал», де постануть гострі питання до пана Чернівецького. І зрештою, справа, яка торкається безпосередньо персоналу Чорнобильської АЕС, невинно засудженого після аварії 1986 року.

    Як бачимо, перелік справ, які не вирішуються через багато факторів та обставин, «вісять» мертвим тягарем на плечах суспільства, а за цими справами -  життя та долі мільйонів українців. Тому пропоную приєднатися до складання символічного списку резонансних справ, які потребують Всенародного Публічного розгляду.

Незалежний журналіст, Олена Треммері
23.01.2012

"Собор": роз'яснення щодо юридичних аспектів.

Всеукраїнська Чорнобильська Народна Партія «За добробут та соціальний захист народу»

    На численні звернення громадян стосовно «Відкритого звернення» Партії від 17.12.2011 р. (http://h.ua/story/346473/)  щодо підготовки до «Собору», даємо роз’яснення з приводу оформлення юридичних документів.

    Згідно порядку і процедури скликання «Собору», стосовно питання «переуступки вимоги боргу» в «порядку досудового врегулювання» нами формується наочний практичний і дійсний приклад, з почерговими сегментами якого можна знайомитися в соціальних мережах Інтернету. Дана інформація є додатком до Відкритого звернення і відповідає на запитання, які поступають. В статтях та додатках, що розміщуються на сторінках Інтернет ресурсів, присвячених «Собору», Ви знайдете і «Претензії» вже конкретних соціальних категорій людей, і відповіді на них підрозділу Пенсійного фонду (http://h.ua/story/344653/) , і коментарі до відповідей, і історію та положення керівника підрозділу ПФУ. Прослідкуєте наданий приклад аж до здійснення «Переуступки вимоги боргу», де «новим кредитором» стане Партія. За цим прикладом Ви зможете підготувати й документи Ваших вимог.
    В згаданому прикладі названі громадяни пенсіонери, «Діти війни», інвалід 1 групи, «постраждалі внаслідок аварії на ЧАЕС» отримають належну їм по Закону суму. Плюс суму боргу Пенсійного Фонду перед цими громадянами на вимогу «нового кредитора», тобто Всеукраїнської Чорнобильської Народної Партії «За добробут та соціальний захист народу». Відповідно, це означає, що вони отримають подвійну компенсацію.
    На «Соборі» Партія ВЧНП пред’явить  ресурси та механізм сплати усіх боргів по соціальних гарантіях на адресу вказаним у Відкритому зверненні категоріям громадян. На цей час Ваші вимоги по соціальних фінансових гарантіях повинні бути оформлені, як вказано у Відкритому зверненні. В кого є судові рішення, то в них борг вже зафіксований на якусь дату. Якщо між Вами та Пенсійним Фондом не укладено, наприклад, угоди про сплату боргу в якийсь термін, то, звісно, що борг є не врегульованим.
    Ресурси фінансових фондів дозволяють оплатити заборгованість станом на 1.01.2012 року, так і забезпечити моральні втрати у відповідності з прикладом, який, як вказано вище, ми транслюємо у поточному режимі та з врахуванням масштабу справи.
    Враховуючи масштаби, розмір фондів разом із численними іншими чинниками та обставинами, обійтися без «Собору» не представляється можливим.
    Ми визнаємо, що ми партія не сильна, і рекомендуємо не забувати про це всю дорогу.  Допоки йде процедура скликання «Собору», кожен бажаючий (чі) може слідувати прикладу, який ми транслюємо. Тобто, викуповувати борги по соціальних гарантіях. Жодних претензій на «авторські права» нами пред’явлено не буде. У разі виникнення запитань чи коментарів, переконливе прохання надсилати їх у блоги для публічного обговорення.
    Шановні громадяни! Просимо враховувати, що «Собор» - це не шоу и не концерт. Адміністрацією «Українського дому» він не запланований. Як Ви зауважили з Відкритого звернення, Вам необхідно здійснювати самоорганізацію. Ораторів, мітингів та іншої «естради» тут не буде.  До речі, хто вважає, що таким чином ми плануємо попасти в наступний Парламент, відповідаємо: Парламент і вибори до нього – окрема тема розмови. Річ у тому, що ми - «чорнобильці», тому інтенсивно вимираємо. Таким чином, якщо будемо живі і дасть Бог, то ми і цю справу виконаємо. Під «Ми» розуміється не юридична особа. Бо скажіть, хто в Україні не постраждав від аварії на ЧАЕС, і не лише? З повагою.

Головне Правління Партії.           
Голова Головного Секретаріату Партії                                         Ісаєв М.В.
Керівник експертних програм  ВЧНП                                            Карпан М.В.

Контакти:    
Ісаєв Микола Всісович
E-mail: [email protected]
Відповідальна особа: прес-секретар Олена Треммері
Моб. тел.: (067) 501-20-28;    (044) 599-40-90
E-mail: [email protected]
 
Додаток: форма Претензії   

____________________________________
(повне найменування установи, якій
пред'являється претензія)
____________________________________

(поштові реквізити, телефон)

Дата "___" _______________ 20__ р.
    

                 
                                                   ПРЕТЕНЗІЯ N ___

                                      Про виплату доплат до пенсії (інше)
                        

Сума цієї претензії складає ___________(______________________________________) грн.

1. Вами порушенко статті_____  Закону «________________________________________», №______ від ___________, згідно якої з  ________(дата) ____________________(категорія)
мають отримувати щомісячну доплату до пенсії у розмірі ______% мінімальної пенсії за віком.

2. Розрахунок претензійної суми:
    Належить до виплати щомісячно          - _____________
    Місячна сума недоплат            - _____________
    Не сплачено місяців, станом на 01.01.2012 -____________
    Сума до сплати                - _____________

3. На підставі Закону «_______________________________________» , рішень Конституційного Суду №___ від _______, №____ від _______, №_____ від ________ та в силу наданих Вам прав, засобів, можливостей і прийнятих вами обов’язків та зобов’язань, Ви можете визнати Претензію та сплатити всю претензійну суму, та надалі кожного наступного місяця виплачувати всю суму, належну згідно Закону України.

        _____________                                                                   ____________________
                 (підпис)                                                                                   П.І.Б.

Додатки:
(подається перелік документів, що додаються до Претензії: копії документів, заяв, листів)

Соборность или всё-таки единство?

30 декабря 2011 г. в списке государственных праздников Украины появился новый повод для официального торжества – «День Соборности и Свободы Украины», который будет отмечаться 22 января, согласно Указу президента Украины № 1209/2011 [1]

Следует напомнить, что раннее в этот день в Украине отмечался «День Соборности» – праздник установленный указом президента Л. Кучмы в 1999 г. [2]  

Также в Украине до 2011 г. отмечался «День Свободы Украины» 22 ноября, согласно указу президента В. Ющенко № 1619/2005.

Указ 30 декабря 2011 г. президента В. Януковича отменил, указы своих предшественников и отныне таких праздников в официальном календаре государства больше нет.

Празднование в Украине «Дня Соборности и Свободы» восходит к событиям 1919 г., когда произошло объединение Украинской Народной Республики созданной на территории 9 губерний Поднепровской Украины (за исключением Крыма) с Западно-Украинской Народной Республикой, которая была провозглашена на территории украинских земель, входивших в состав Австро-Венгрии. Сперва, в Фастове был подписан договор 1 декабря 1918 г. «Про маючу наступити злуку обох українських держав в одну державну одиницю» [3], а затем 22 января 1919 г. в день первой годовщины провозглашения Четвёртого Универсала Украинской Центральной Рады, провозглашавшего независимость Украинской Народной Республики, в Киеве был торжественно объявлен Акт Воссоединения (Злуки) УНР и ЗУНР.

С одной стороны это событие имело большое историческое значение, ибо впервые земли населённые людьми, осознающими свою общность, объединились в одно государство на, казалось бы, добровольных началах. С другой стороны это событие не привело к фактическому объединению украинских земель, так как ни УНР, ни ЗУНР не выстояли под ударами своих противников, на момент провозглашения Акта о Воссоединении, значительная часть территории Украины контролировалась большевиками, польскими войсками и франко-британскими интервентами. Многие жители Поднепровской Украины не признавали власти Директории УНР.

Молодому украинскому государству, появившемуся в 1991 г. были необходимы свои символы и традиции, поэтому во многом они были позаимствованы у Украинской Народной Республики, как то гимн, флаг и герб. Собственно и сам праздник «День Соборности» был нужен для того, чтобы и у весьма разобщённого украинского общества, появился свой символ единения, который бы впоследствии стал прочно укоренившейся традицией.   

К сожалению, на данный момент этого не произошло, о чём свидетельствует не только отсутствие массовых и ярких торжественных мероприятий, особенно в регионах, но и высказывания видных политических деятелей современности. Так, 20 января 2012 г. во время своей пресс-конференции, глава Харьковской облгосадминистрации Михаил Добкин заявил: «Есть праздники, которые лежат глубоко в сердце каждого. Это религиозные праздники, праздники, связанные с историей народа. День Победы - это всенародный праздник. Я думаю, когда мы ближе подойдем к процессам объединения всех граждан, проживающих в этом государстве, когда мы искренне будем уважать традиции людей, которые проживают за тысячу километров от нас, когда мы не будем навязывать свою точку зрения на какие-то процессы, когда мы будем толерантнее, тогда этот праздник станет действительно всенародным» [4].

Слова харьковского губернатора вызвали бурную полемику в интернет-сообществе. Тем не менее, необходимо признать, что Михаил Добкин прав. Праздник так и остался непонятной для большинства жителей страны формальностью, не имеющей своих самобытных черт, каких не лишены другие праздники.

Почему же так случилось?

Ответ на этот вопрос, как, на мой взгляд, вполне очевиден.

Прежде всего, стоит отметить, что понятие соборность восходит к православному христианскому вероучению, как характеризующее церковное единство, кафоличность правосланой церкви, единство христиан в вере.

В ХIX в. это понятие получило несколько иное значение, так славянофилы с подачи философа Алексея Хомякова, развили идею соборности, как идею о едином укладе жизни и комплексе морально-этических норм внутри славянского (русского) сообщества. При этом индивидуальная обособленность противоречила идеи соборности и потому осуждалась, как противопоставление себя общности единоверцев и стремление к самоотчуждению, что само по себе противоречило природе русского человека, как полагали славянофилы.

Что же касается присутствия слова соборность в определении украинской государственности, согласно Акту Воссоединения и в названии праздника, то оно должно было указывать на то, что украинец сам по себе ничто, если он не часть единой украинской общности, он не способен добиться ни прав, ни свобод, ни благополучия, если он не откажется от своего индивидуального жизненного пути во имя общего.

Таким образом, понятие «соборность» предполагает строгое следование императиву и отрицание индивидуализма.

Однако в противостоянии коллективизма и индивидуализма, которое было одной из отличительных черт ХХ в. последний одержал убедительную победу и сегодня всякое его отрицание не может найти поддержку у масс.

При этом следует отметить, что в концепции праздника, понятие соборность отождествляется с понятием единство, но в действительности эти понятия не тождественны.

Единство – понятие более широкое, оно может быть обеспечено общими целями или идеями, но не обязательно отрицать право на самоопределение, тех, кто в этом единстве состоит, в отличие от  соборности.

Поэтому именно понятие национальное единство, а не соборность должно лечь в основу праздника, и должно указывать на стремление к достижению общей цели – построению сильного и процветающего украинского государства общими усилиями. Но, при этом, в котором каждый человек имел бы право быть самим собой и идти по собственному жизненному пути, даже если он не вписывается в общий фон, при условии, что его жизненный путь не будет противоречить общей цели.

Так же непопулярность праздника связана с не совсем удачным выбором даты и исторического события, которое, как уже было сказано, не оказало столь существенного влияния на дальнейший ход истории Украины и не имеет прямой связи с современной действительностью, а имеет лишь символическое значение. Поэтому, не исключено, что праздничный абгрейд украинского календаря ещё не раз повторится.

Наконец, как уже было также отмечено, праздник не получил своих отличительных, оказывающих сильное впечатление черт, как то другие праздники, пользующиеся всенародным признанием и любовью.

1. http://www.president.gov.ua/documents/14356.html
4. http://www.ukrinform.ua/rus/order/?id=1122628

 

   

            

 

 

   

«Собор»: щодо звернення громадян до ВЧНП за потребами

Всеукраїнська Чорнобильська Народна Партія «За добробут та соціальний захист народу» (ВЧНП)

21.01.2012
   
    Після серії публікацій на тему ресурсів, до ВЧНП почали звертатися по матеріальну допомогу чорнобильці, що знаходяться в лікарнях. Державою гарантовано їх безкоштовне лікування та забезпечення ліками, але окрім вати, все інше їм доводиться купувати власним коштом, що, на жаль, не завжди можливо реалізувати.
    Зі свого боку ми показуємо приклад «дособорного» вирішення питання пенсійного забезпечення – лише однієї складової від загальних потреб населення у соціальному забезпеченні (http://politiko.ua/blogpost74899). Ми запропонували приєднатися до цього процесу усім бажаючим. Але окрім пенсіонерів, скільки ще тих хворих чорнобильців, афганців, дітей війни, які не лежать у лікарнях і також потребують фінансової і медикаментозної допомоги! Іноді Ці люди звертаються до олігархів, до народних депутатів, а якщо партійні – до своїх лідерів партій. Комусь вдається частково вирішити питання, комусь відмовляють. Але це не вирішує соціальну проблему комплексно. Якщо ті лідери, вожді та претенденти, благодійники і просто добрі люди хочуть і можуть допомагати хворим та бідним, то це треба робити і частіше. І якщо цих грошей, які вони виділяють зі своїх партійних чи благодійних фондів достатньо, щоб покрити всі соціальні потреби населення та господарства країни, то може і не варто скликати «Собор», де, як було сказано (http://politiko.ua/blogpost74539), «будуть пред’явлені ресурси та механізм сплати усіх боргів по соціальних гарантіях». Для всіх і без винятку!
    Але якщо ми усвідомлюємо, що те, що виділяють благодійники по локальних, окремо взятих випадках – це краплина в морі, то «Собор» вкрай необхідний якнайшвидше. Бо ні на день раніше ніякі ресурси пред’явлені не будуть. Тож чим швидше відбудеться «Собор», тим скоріше всі отримають належне від Держави і по всіх напрямках.
    Гроші на банківських рахунках, рухоме і нерухоме майно, тощо перебувають на відповідальному зберіганні і управлінні, належать Державі і народу, будуть знаходитись там до рішення на «Соборі». І ніхто, ані Голова ВЧНП чи будь-якої іншої партії, і навіть Президент, не можуть ними розпорядитися.
    Наше бажання пришвидшити «Собор» виходить виключно з розуміння критичності ситуації для багатьох чорнобильців і інших «соціальників». Просимо також враховувати непередбачуваність і нестабільність світової економіки, геофізичної та кліматичної поведінки Землі, бо в такому разі будь-які ресурси можуть прийти у часткову або повну непридатність.
    А що до ліків чи чогось іншого, то якщо рішення закупити ліки прийме «Собор», то так тому і бути, і на це будуть виділені такі гроші, що вистачить на три сотні років вперед!

Прес-служба ВЧНП

«Собор»: щодо формування виборчого списку кандидатів від ВЧНП

Всеукраїнська Чорнобильська Народна Партія «За добробут та соціальний захист народу» (ВЧНП)

18.01.2012   

    Минуло понад трьох тижнів з моменту оголошення можливості забезпечення гарантій через викуп боргів Держави перед населенням по соціальних гарантіях. Зокрема, у Відкритому зверненні ВЧНП http://politiko.ua/blogpost74539 та коментарі http://politiko.ua/blogpost74899 щодо юридичних аспектів процедури скликання «Собору», було зазначено:
1)    Ініціатор «Собору» (Доповідач) пред’явить фінансові ресурси для наповнення держбюджету та одну із форм механізму із забезпечення гарантованих Конституцією   та Законами України виплат по державним соціальним гарантіям.
2)    Ресурси фінансових фондів дозволяють оплатити заборгованість станом на 1.01.2012 року, так і забезпечити моральні втрати. Допоки йде процедура скликання «Собору», кожен бажаючий (чі) може слідувати прикладу, який ми транслюємо. Тобто, викуповувати борги по соціальних гарантіях.
     Проте на сьогодні ВОЖДІ та ПРЕТЕНДЕНТИ жодним чином не проявили бажання підтримати процедуру «Собор» і долучитися до викупу боргів Держави перед населенням. Зразок «Договору переуступки права вимоги боргу» був опублікований 15.01.2012 р. http://politiko.ua/blogpost75988, але досі жоден з політичних лідерів, глашатаїв захисту прав громадян палець о палець не вдарив, аби долучитись до цього процесу, а саме: перенаправити виборчі ресурси, що виділені на мітинги, протести, палатки, поліграфію, ЗМІ тощо, на реальну фінансову допомогу громадянам.
     Дякуємо експерту Павлу Розенко за точно поданий аналіз ситуації із маніпулюванням у різні часи і різними політичними діячами сподіваннями громадян на отримання компенсації втрат від знецінених вкладів в Ощадбанк колишнього СРСР
http://www.epravda.com.ua/news/2012/01/17/313112/ На жаль, багато кого з тих, хто вірив черговим передвиборчим обіцянкам, не немає в живих, а ті, що ще живі – інваліди, пенсіонери і просто люди похилого віку,  для яких на рахунку кожен день.  
    Тому, Всеукраїнська Чорнобильська Народна Партія «За добробут та соціальний захист народу» (ВЧНП) з 1.02.2012 р. оголошує про початок формування виборчого списку до Парламенту, який буде відкритим.  
    
Голова Головного Секретаріату Партії                             Ісаєв М.В.
Керівник експертних програм  ВЧНП                                Карпан М.В.


Контакти:    
Ісаєв Микола Всісович
E-mail: [email protected]
Відповідальна особа: прес-секретар Олена Треммері
Моб. тел.: (067) 501-20-28;    (044) 599-40-90
E-mail: [email protected]    

«Собор»: щодо оголошення конкурсу на посаду Голови ВЧНП

Всеукраїнська Чорнобильська Народна Партія «За добробут та соціальний захист народу» (ВЧНП)

14.01.2012    
    Всеукраїнська Чорнобильська Народна Партія «За добробут та соціальний захист народу» (ВЧНП) оголошує конкурс на посаду Голови Партії, який буде обиратися на черговому з’їзді Партії.
    Принцип відбору кандидатури ґрунтуватимуться на тих критеріях, які їх нещодавно виголосив Лідер партії «Удар» Віталій Кличко відносно вибору кандидатів у народні депутати у Парламент. (http://lviv-udar.com/archives/2412).
      Цитуємо: «Основними принципами, якими керуватиметься партія при висуванні кандидатів у народні депутати (як за списками, так і в мажоритарних округах), в партії визначено такі: бездоганна репутація (в опозиційних лавах не місце жодному перебіжчику, кон’юнктурнику, пристосуванцю, людині без чітких ідейних переконань); фаховість і професійність; суспільний авторитет, громадська підтримка кандидата; євроінтеграційні переконання, готовність впроваджувати європейські принципи в політиці; командність і твердість позицій».
Дані критерії відбору стосуватимуться як до майбутнього Голови партії ВЧНП, так і до кандидатур у народні депутати від нашої Партії у Парламент.
      Додатково претендент на посаду Голови Партії має визнавати Програмні документи і Статут Партії (http://blog.kp.ru/users/goldnike/), бути членом Партії на момент з’їзду, його слова не повинні розходитися з його справами.

      Мусимо зауважити, що по результатах закритого конкурсу, який проходив з 2003 по 2012 рік, його не пройшли наступні особи:

1.    ВОЛГА Василь Олександрович, Голова СЛС.
2.    МОРОЗ Олександр Олександрович, Голова СПУ.
3.    КІНАХ Анатолій Кирилович, Голова партії промисловців та підприємців.
4.    ТИМОШЕНКО Юлія Володимирівна, Лідер «Батькывщини».
5.    ЮЩЕНКО Віктор Андрійович, екс-президент України.
6.    КУЧМА Леонід Данилович, екс-президент України, через Долганова В.Д.
7.    КРАВЧУК Леонід Михайлович, екс-президент України.
8.    ЛУКАШЕВИЧ Надія Іванівна, Голова ВГО «Спілка громадських організацій України «Народна рада».
9.    ЯМНЕНКО Михайло Іванович, Президент Міжнародної Академії Козацтва.
10.    ЧОРНИЙ Вадим Володимирович, Національний комітет по боротьбі з корупцією.
11.    ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ Леонід Михайлович, мер м. Києва.
12.    СТРЕТОВИЧ Володимир Миколайович і весь ХДС у період травень-вересень 2010.
13.    КОРЖ Віталій Терентьєвич, БЮТ.
14.    ШЕВЧЕНКО Ігор, Голова ВГО «Українська Громада», Голова меритократичної партії.
15.    ЧЕПОВИЙ Володимир, наступний Голова ВГО «Українська Громада».
16.    ЯВОРІВСЬКИЙ Володимир Олександрович, письменник, член БЮТ.
17.    КОСТЕНКО Юрій Іванович, Голова УНП.
18.    ЯЦЕНЮК Арсеній Петрович, партія «Фронт Змін».
19.    ЛЯШКО Олег Валерійович, БЮТ.
20.    ВЛАСЕНКО Сергій Володимирович, БЮТ.
21.    АР’ЄВ Володимир Ігоревич, НУНС.
22.    РУДЬКОВСЬКИЙ Микола Миколайович, екс-заступник Голови партії СПУ.
23.    ВІНСЬКИЙ Йосип Вікентієвич, екс-міністр транспорту і зв’язку.  
24.    ЛУЦЕНКО Юрій Володимирович, екс-міністр МВС.
25.    НОВОЖИЛОВ Борис, ГО «Ніхто крім нас».
26.    БЕРКУТ Ігор, лідер партії «Велика Україна».
27.    ВОЛИНЕЦЬ Михайло Якович, БЮТ.
28.    ГАГАРИН Вадим, Голова ГО «Християнська Україна».
29.    ВОЙТКО Анатолій, Голова ГО «Борці за справедливість», м.Нетішин.
30.    ЄРЕМЕНКО Володимир Миколайович, Голова партії «Праведність».
31.    КОСТЮК Олександр Володимирович, Голова ВГО «Екологія та соціальний захист», Гетьман Соборного Гетьманського Козацтва.
32.    ПЛОТНІКОВ Олексій Віталійович, Партія Регіонів, Голова підкомітету з питань міжнародної економічної політики Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики.
33.    КЛИЧКО Віталій, Лідер партії «Удар».
34.    ІВАЩЕНКО Валерій Григорович, партія «Діти війни».
35.    ПОЛІЩУК Віктор Степанович, Голова Білоцерківського козацько-громадянського штабу сприяння гарантуванню Конституції України.
36.    КАЛАШНІКОВ Олег Іванович, "Лідер Загальновійськового Союзу України".
37.    МАТВІЄНКО Анталолій, Голова партії УРП "Собор".


Головне Правління Партії.           
Голова Партії                                                                      Уманец М.П.
Голова Головного Секретаріату Партії                             Ісаєв М.В.
Керівник експертних програм  ВЧНП                                Карпан М.В.


Контакти:    
Ісаєв Микола Всісович
E-mail: [email protected]
Відповідальна особа: прес-секретар Олена Треммері
Моб. тел.: (067) 501-20-28;    (044) 599-40-90
E-mail: [email protected]    
Далі буде….

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ПЕНСІОНЕРІВ ДО ПРЕЗИДЕНТА В.Ф. ЯНУКОВИЧА

                            Шановний пане Президент!

До Вас звертаються пенсіонери, що проживають у м. Біла Церква, Київської області. Гладкевич Георгій Михайлович – Пенсіонер, Дитина війни, Чорнобилець 4-ї категорії та Інвалід 1 групи (хвороба Паркінсона) та Гладкевич Антоніна Григорівна – Пенсіонер, Чорнобилець 4-ї категорії, Мати-героїня (Указ Президента України № 847\2011  від 23.08.2011 р.).
    Згідно із Конституцією та Законом України «Про звернення громадян» ми звернулися до місцевого відділення Пенсійного Фонду із Претензією щодо: 1)порушення ними вимоги ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно з якою з 1 січня 2006 р. діти війни мають отримувати щомісячно доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком; 2) з вимогою сплатити претензійну суму в розмірі 6759 грн.20 коп. заборгованості за 68 попередніх місяців та з пропозицією надалі виплачувати кожного місяця всю належну суму відповідно до Закону України.
                             
    У відповідь на Претензію Пенсійний Фонд м. Біла Церква, в особі керівника гр. Дебольської В.І., повідомив нам, посилаючись на ст.222 ч.2 Господарського кодексу України, що:
 «УПФУ у м. Біла Церква не є суб’єктом господарювання, а відтак правовідносини щодо призначення (перерахунку) пенсії, що виникли між пенсіонером та територіальним управлінням Пенсійного фонду України є адміністративними. Отже на них не можуть поширюватися норми господарського законодавства.  Порядку подання та розгляду претензій у правовідносинах щодо призначення (перерахунку) пенсії, що виникли між пенсіонером та територіальним управлінням Пенсійного фонду України чинним законодавством не передбачено. Враховуючи викладене вище, підстав для розгляду вашої претензії та прийняття будь-якого рішення за наслідками такого розгляду (прийняття \ відмови в прийнятті) в управління ПФУ у м. Біла Церква немає».
            
    До речі, ця відповідь на нашу Претензію зроблена з помилкою і адресована не Антоніні Григорівні, а Ользі Григорівні, про що ми повідомили ПФУ.
Враховуючи попереднє довготривале листування із Пенсійним Фондом м. Біла Церква, з усіх відповідей чиновників Пенсійного фонду видно, що вони не бажають мати справу із пенсіонерами, іноді взагалі не відповідають на запити, або відповідають відписками. Ми не маємо коштів на нотаріусів та адвокатів, не маємо змоги ходити по судах, бо обидва хворі люди похилого віку, а мій чоловік взагалі лежачий хворий, який потребує постійного цілодобового догляду.
З огляду на те, що ми більше не маємо засобів і можливостей добитися встановлення справедливого нарахування пенсії згідно чинного законодавства, ми звертаємося до Вас, Вікторе Федоровичу, як до Гаранта Конституції, який, зокрема, «є гарантом прав і свобод людини і громадянина» (ст.102 КУ). Згідно із статтею З Конституції України, яка гласить:  «Людина,  її  життя  і здоров'я,  честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та  їх  гарантії  визначають  зміст  і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.  Утвердження  і  забезпечення  прав  і  свобод людини є головним обов'язком держави», просимо Вас прогарантувати наше право на соціальні виплати та пенсію.

    Даний Відкритий лист до Президента України В.Януковича складений мною, журналістом, за документами і листами, що були передані мені разом із зверненням пенсіонерів про допомогу. Для перевірки фактів, в рамках журналістського розслідування ми виїхали на місце, до Пенсійного Фонду у м. Біла Церква. Реакція працівників ПФУ на появу журналістів разом із донькою пенсіонерів була миттєвою. Керівник Пенсійного Фонду гр. Дебольська В.І. в грубій формі вказала нам на двері і відмовилася давати коментарі по справі. Крім того, застосувала звичний для неї прийом виклику охорони для випровадження надокучливих відвідувачів. Цього разу, усвідомлюючи відповідальність за перешкоджання журналістській діяльності, охорона не виконала наказ керівника ПФ. Але, за свідченням не на камеру, охоронець ПФ повідомив, що у такий спосіб гр. Дебольська В.І. розправлялася з багатьма «невгамовними» пенсіонерами і, зокрема, охоронець спостерігав, як минулого разу охоронці силою випровадили доньку пенсіонерів Гладкевич. Взагалі, таку поведінку чиновника можна розцінювати як неадекватну і хворобливу з огляду на те, що Пенсійний фонд не є приватною власністю громадянки Дебольської і що будь-який держпосадовець повинен дотримуватися вимог Закону «Про державну службу». Якщо б не одне пояснення такої поведінки: за інформацією з джерел органів внутрішніх справ, громадянку Дебольську В.І. «кришують» певні особи, прізвища яких буде названо у свій час при відповідних обставинах на підставі доказів. Відомо те, що ОВС у Київській області давно намагаються «приборкати норовливу» керівницю ПФУ, але їм це не дають зробити її «хазяї».
Тому постають риторичні запитання: чому у Пенсійному Фонді, держустанові, в якій посадовці мають надавати послуги громадянам – платникам податків, до людей ставляться як до диверсантів? Чому керівник Пенсійного Фонду, окрім належної державної охорони, найняла за державні кошти ще і приватну охоронну фірму «А1»? Чому керівництво Пенсійного Фонду у своїх відповідях маніпулює статтями Законів, підлаштовуючи їх таким чином, щоб у всілякий спосіб «відфутболити» скаржників, чим створює соціальну напруженість у суспільстві? Кому це вигідно? Згідно позиції керівництва ПФУ в м. Біла Церква, прикриваючись ч.2 ст.222 Господарського кодексу України, пенсіонери взагалі не мають права звертатися із Претензіями до Пенсійного Фонду, бо він не є суб’єктом господарювання! Хоч стаття 1 «Закону про звернення громадян» говорить протилежне: «Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій  незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та  скаргою  про їх порушення».
    Отже, виходить, що: 1) комусь вигідно створювати соціальну напруженість у суспільстві через неможливість пенсіонерів добитися законного рішення по пенсіях; 2) відсутній механізм фіксації державної заборгованості перед пенсіонерами; 3) неможливо відстояти свої права на пенсію у законний спосіб через Пенсійний Фонд; 4) пенсіонери неспроможні (фінансово і фізично)  розглядати справи у судах; 5) безперспективність будь-яких спроб реалізувати  позитивне рішення суду через мотив «відсутність коштів у бюджеті»; 6) непереборна протидія держпосадовців у Пенсійному Фонді зводять нанівець будь-які намагання вирішити проблеми з пенсіями.
    До слова, пенсіонери Гладкевич не в змозі ходити по інстанціях, але за досвідом братів по нещастю, які мають досвід пошуку правди по кабінетах виконавчої влади, розуміють, що це марна справа, тому і звернулися безпосередньо до Гаранта їхніх прав.
З огляду на те, що дана справа торкається кожного пенсіонера по всій країні, а це мільйони громадян, очевидно, що вирішення цієї проблеми лежить у комплексному підході на всеукраїнському державному рівні. В серпні ц.р. мені до рук потрапив документ, що містить в собі інструмент урегулювання суспільно-політичної напруженості і являє собою публічний громадянський суд за участю всіх інституцій суспільства, в т.ч. Президента країни. Це дало б змогу знайти колегіальне рішення по багатьох проблемних питаннях і ці рішення були б народними, тобто, легітимними. Автор цього звернення – Таємна Служба Інституту Гарантування Конституції. Назва цього інструменту – «Собор». Для ініціації впровадження такого підходу дане звернення мною було направлене до «Комітету опору диктатурі в Україні» 10 серпня, а також надіслане провідним ЗМІ та журналістам, деяким публічним народним депутатам, ГО «Ніхто окрім нас», навіть передане Ю.Тимошенко у СІЗО. У м. Біла Церква я безпосередньо зверталася до місцевого штабу партії «Фронт змін» і потім до Арсенія Яценюка через його секретаря. Безрезультатно. Напевне, «ФЗ» всі сили кинув на збір підписів.
Не отримавши жодної реакції, це звернення я оприлюднила у статті http://politiko.ua/blogpost67266 Загалом, у моєму списку спілкувань з різними політичними силами, політиками та громадськими діячами на тему їхньої готовності сприяти захисту прав людей понад 30 осіб. Багато хто з них мають і засоби, і можливості, і кошти, аби започаткувати в країні такий процес захисту прав громадян в усіх сферах. Проте, як видно, політичним лідерам більше до смаку витрачати кошти на палатки, мітингувальників та збір підписів під затребуваними гаслами, аніж робити реальну справу. Бо піар завжди приносить миттєві рейтингові результати, не виходячи з кабінету чи ефіру Савіка Шустера.
Власне, я не маю ані коштів, ані зв’язків на телеканалах, ані партійного та людського ресурсу, але як журналіст і громадянка, на свій страх і ризик, звертаюся до Вас, Вікторе Федоровичу, як до Гаранта Конституції, підтримати ініціативу впровадження публічного громадянського суду і сприяти його реалізації.

Олена Треммері,
Член Асоціації Європейських Журналістів, вільний журналіст.

24.11.2011

придумайте назву


33%, 1 голос

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

67%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Українізація чи все ж таки русифікація?

Проблема мови в нашій державі часто змушує задуматися над тим, до чого ми йдемо, до Українізації чи до Русифікації? Хтось говорить українською вдома, російською з друзями (з характерним Оканням і ГЕканням), хтось просто думає що він говорить українською, у когось анкета Вконтакті російською. Продовжувати?? Думаю ви і самі знаєте про цю проблему. Це звичайно добре, що ми - Українці навчилися розмовляти російською (чим не можуть похизуватися Росіяни що до української), проте, все ж таки, не приємно чути, коли проходиш повз звичайну українську школу і чуєш фірмові російські слова і вирази (наприклад: "отнюдь" і т. п.)
Та це ще нічого. Не осуджую тих, хто говорить російською, це право кожного, хоч португальською говори, людина яка є-така і залишається. Найбільш важко сприймати відбірний суржик, постійне закінчення слів на "ть" (робить, співать, приймать, коли правильно: робитИ, співатИ, прийматИ, і т.п.), постійне вживання російських слів українськими літерами, якщо так можна висловитися (прівєт, найшов, цвєти, любов, коли правильно: привіт, знайшов, квіти, кохання.). І вже нікуди не подітися від вже просто врісших корінням в українську мову російських слів (сахар, ладонь, зонтик, обувь, коли правильно: цукор, долоня, парасолька, взуття).
Я вважаю це найбільшою культурною проблемою України. Колись до мене в гості приїзджали родичи з Росії, і мій дядько, все життя проживший у Ростові-на-Дону сказав золоті слова, побачивши підготовку до дня незалежності України на майдані "Знаєте, Україна зберегла себе, вона зберегла свої традиції, те, що було нажито віками, у нас, в Росії, такого немає, воно кудись зникло". Тож просто хочу сказати одне, чому ж, якщо нам вдалося зберегти традиції, пронести їх через такий великий проміжок часу і захоплювати цим весь світ, нам не вдається зберегти свою мову? Бережіть її, що б скоро слова "тато", "мрія" і "родина" не були занесені до списку архаїзмів.
(прошу пробачення за можливо присутні орфографічні помилки, просто не мав часу перевірити.)
(Стаття не є натяком на всі форми дискримінації, расизму і націоналізму.)

Все у ваших Вустах!
Спеціально для вас, mr. Tinki

Винниччина -Тернопільщина 9 днів, 70 пунктів

70 населених пунктів. Замки, оборонні, дерев’яні, кам’яні церкви, палаци, костели, садибі, резиденції та багато, багато іншого.Проїхали 2207 км.Готелі. На Вінниччині погано з цим, є тільки в великих містах, вірніше у Винниці, по всій іншій обл.. треба шукати, вибір малий. В середньому влазили в бюджет 200 грн., десь було краще де не зовсім. Їда обходилась в середньому 110 грн. в день, як що не враховувати таки ресторани як Старий Млин в Тернополі. По західній Україні було по веселіше мандрувати, та і дороги кращі, та і житло можна знайти без проблем.Поїздкою як завжди задоволені, але дуже було насичено, треба більше відпочивати, ну і осінь не найкраща пора для таких насичених мандрів. Україна гарна! Любить Україну!Трохи світлин, далі буде описи кожного місця. А поки зо як що цікаво задавайте питання.

1 день. Черкаська обл..МаксимівкаВінницька обл..Тернівка – Теофілівка – Красносілка – Війтівка - Бершадь – Баланівка – Ободівка – Верхівка

2 день. Чечельник – Вербка – Луги – Чорномин – Гонорівка – Попелюхи – Городківка – Заболотне – Соколівка

3 день. Тульчин – Кинашів – Михайлівка – Холодівка – Брацлав – Комаргород – Томашпіль – Чернівці – Могилів-Подільський

4 день. Озаринці – Серебринець – Кукавка – Вендичани – Сугаки – Лучинець – Мурафа – Шаргород - Слобода Шаргородська – Котюжани – Вищеольчедаїв – Вінож

5 день. Рівне – Муровані Курилівці – Знаменівка – Михайлівці – БіличинХмельницька обл..Зіньків – Адамівка – Сутківці

Тернопільська обл..Сидорів – Гусятин – Чабарівка – Крогулець

6 день. Копичинці – Яблунів – Хоросків – Млинська – Буданів – Долина – Довге – Деренівка – Теребовля – Струсів - Заздрість

7 день. Микулинці – Буцнів – Кип*ячка – Грабовець - Баворів – Товстолуги – Тернопіль – Плотича – Збараж

8 день. Колодне – Вишнівець – Кушлин – Іванківці – Великі Загайці - Малі Загайці – Кременець

Рівненьська обл..

9 день. Тайкури – Рівне

Черкаська обл..Максимівка

Вінницька обл..Теофілівка

Красносілка

Баланівка

Ободівка

Верхівка

Чечельник

Чорномин

Гонорівка

Попелюхи

Городківка

Соколівка

Тульчин

Брацлав

Комаргород

Могилів-Подільський

Озаринці

Серебринець

Лучинець

Мурафа

Шаргород

Котюжани

Вищеольчедаїв

Рівне

Муровані Курилівці

Михайлівці

Біличин

Хмельницька обл..Зіньків

Адамівка

Сутківці

Тернопільська обл..Сидорів

Гусятин

Копичинці

Яблунів

Хоросків

Буданів

Долина

Довге

Деренівка

Теребовля

Струсів

Заздрість

Микулинці

Буцнів

Баворів

Тернопіль

Плотича

Збараж

Вишнівець

Малі Загайці

Кременець

Рівненьська обл..Тайкури

Рівне