хочу сюда!
 

Галина

40 лет, рак, познакомится с парнем в возрасте 38-50 лет

Заметки с меткой «чернігівщина»

Фальсифікують дату виборів, бо бояться програти!

Рішення ЦВК про призначення довиборів у парламент на 25 жовтня - незаконне і взагалі ставить під сумнів легітимність їх проведення!


Преса повідомила, що сьогодні ЦВК ухвалила цю Постанову. Відповідно до ст.12 закону про Центральну виборчу комісію, це рішення має бути оприлюднене невідкладно. З моменту оприлюднення - 60 днів до проведення виборів. Це означає, що вибори мають відбутися не в жовтні, а в серпні 2020 року. Будь-які інші дати є нелегітимними.

Чому ЦВК приймає незаконні рішення під тиском влади? По-перше, через те, що бояться програти. По-друге, створюють умови для визнання незаконними і нелегітимними цих виборів у випадку моєї перемоги.

Ми вимагаємо від ЦВК: не порушувати закон, не позбавляти українців, жителів Чернігівщини виборчого права і права бути представленими у парламенті своїм депутатом, негайно оприлюднити ухвалене рішення про дату виборів і дотримуватися закону. Інакше ЦВК, яка грубо порушує виборчі права громадян і українське законодавство, не має жодного права на існування. І це є підставою для визнання незаконними їхніх дій у суді і підставою для розпуску Центрвиборчкому.



Олег Ляшко,
Лідер Радикальної партії

Руїни провінційного абандону

Виявляється, існували і військові санаторії.
Про це дізнався з нещодавної поїздки. Досі під враженням.

І одним із пунктом *насправді, основним)  було відвідання місцевих заброшок.
Нажаль, полазити вдалося лише по санаторію, який майже розвалений.
Проте, на території знайшли цікавий артефакт — пам'ятник Леніну. Який декомунізували лише частково.


згоріла дерев*яна церква Успіння Богородиці

27 вересня в 23.45 згоріла дерев*яна церква Успіння Богородиці в селі Кобижча (( Нажаль церква згоріла повністтю. Церква була дуже гарна, я її бачив лише один раз, нажаль в середину не потрапив та вже і не судилося ((( В нашем селе сгорела церковь XIX века В нашем селе сгорела деревянная церковь, так жалко, не передать словами. Пожарные ничем помочь не смогли. Сгорела полностью, до основания!!! Сбежало всё село, люди плакали...Церковь Успения Богородицы - памятник деревянной архитектуры XIX века. Построена в 1875 году.Успенская церковь имеет очень большую ценность, ведь она практически не закрывалась в советский период и в неё свозили утварь и иконы из закрытых и разрушенных церквей. По своему внутреннему убранству это одна из самых богатых деревянных церквей края.ФОТО ДО ПОЖАРА кому интересно (можно увеличить):http://travelua.com.ua/chernigivshhina/bobrovickij/kobizhcha.html

ЧП произошло 27 сентября в 23.45. В селе загорелась Свято-Успенская церковь Московского патриархата, 1875 года постройки. Огонь полностью уничтожил здание церкви. Причина пожара и ущерб устанавливаются.Есть версия, что сначало церковь была разграблена. Подожгли с целью сокрытия следов преступления. ЦЕРКВА УСПІННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІЦерква розташована на узліссі, осторонь від села. Завдяки цьому вона, мабуть, й збереглася за радянської влади. Церква - дерев'яна на кам’яному фундаменті, побудована в класичному стилі монументальної дерев'яної архітектури України кінця 19-го - початку 20-го століть.Церква Успіння Богородиці збереглася в автентичному стані, без перебудов і втрат. ЇЇ можна вважать одним із найкращих високопрофесійних зразків церковної архітектури, зорієнтованої на використання й розвиток українських національних традицій. Вона включена до Зводу пам’яток історії та культури України (том «Чернігівська область»).Церква має два вівтарі: центральний – Успіння Пресвятої Богородиці та лівий, бічний - Святого апостола євангеліста Іоанна Богослова. Розпис стін і вітрил виконаний олійними фарбами просто по брусу. Центральний іконостас має чотири іконних ряди. Нижній ряд, «місцевий», становлять 7 ікон, у тому числі основні: Спаситель, Богородиця, Успіння Богородиці, вхід у Єрусалим, Святий Феодосій Чернігівський. Другий ряд - «святковий» - 12 ікон, третій - «апостольський» - теж 12 ікон і четвертий - «збірний». :-((( http://www.likar.info/forum/messageview7461161.html

Корюківко рідна моя!!!

Містечко невелике на Поліссі,

Люблю твої озерця і гаї,

І спів пташок на тихому узліссі,

Де роки починалися мої.

Корюківко моя, калиною заквітчана,

Ти чисте джерело і пісня соловя,

Тобі в любові вічній я освідчуюсь,

Промінчик твій, росиночка твоя...

Біда не обминала рідне місто:

Палало у страшний воєнний час,

І атоми чорнобильські зловісні

Невидимо кружляють серед нас.

Куди б не закидала мене доля,

Спішу прийти на сонячний поріг,

Ділю з тобою радості і болі

І пісню цю кладу до ніг твоїх.

Слова: Світлана Охріменко

Фото: Українк@

Монтаж: Maxno

Маленька Батьківщина

Мабуть, у кожної людини є у світі місця, до яких линеш сердцем все своє життя. Є такі місця і у мене. Поки що я намагаюся бувати там щороку, зарядитися енергією на наступні півроку-рік. Одним з таких місць є моя Мала Батьківщина - невеличке село у Чернігівському Поліссі на кордоні з Білоруссю - Мощенка. Саме тут я народився і провів щасливі перші роки життя. Цього року я їздив туди на травневі свята, зібралися ми там усі - 5 онуків, як колись у далеких 80-х. Щоправда причина була досить сумна - річниця з дня смерті дядька, але за інших обставин зібратися було б практично не можливо. Пом’янули, домовилися про встановлення пам’ятника, допомогли бабусі по господарству. Побачилися з двоюрідними братами та сестрами, поспілкувалися, бо життя трохи розкидало нас по суміжних державах.
Якраз перед нашим приїздом на стовпі між 4-ма жилими дворами на нашій вулиці лелеки почали будувати гніздо. Цікаво було спостерігати за тим, як вони, зносячи по гілячці вже за пару днів заклали міцний фундамент майбутнього гнізда. Дивні вони, на мене з фотоапаратом дивилися з підозрою, значить, не дуже довіряють людям, а вибрали найбільш жилу ділянку на вулиці. Сусід гордий тим, що вони обрали саме його стовп, хоч і сміття вони наносили добренько і всю лавку загадили. Односельці збиткуються, що ще й дитинча йому у дзьобі принесуть, хоча він вже пару років як вдівець і має п’ятеро дорослих дітей та пару онуків, що живуть окремо.
За ці кілька днів часто їздили за село, де колись бігали босоніж, збирали гриби та суниці, пасли корів. Згадували різні епізоди свого дитинства. Можливо хтось буде сперечатися, але я точно впевнений, що ландшафти Полісся є одними з наймальовничіших на Землі. Особливо навесні, коли квітне все живе навколо, рожево-білим маревом розквітають яблуневі сади та жовтіють килими з кульбаби.
Як сказав мій брательник: "Жалко тех людей, что живут здесь постоянно, им некуда приехать и отдохнуть душой". Дійсно, роботи в селі практично немає, поля заростають березами, ферми руйнуються та розбираються на будматеріали, чоловіки спиваються потроху, молодь їде у райцентр, Чернігів, Київ. Шкода, бо село потребує міцних рук, толкових голів, добрих хазяїв. Ходять слухи, що багато земель викупили російські та київські багатії, хочуть будувати ското-ферму та будинок відпочинку в лісі. З одного боку і жалко, що цим може порушитися та тиша і спокій, що зараз панує на тих порослих лісом пагорбах, з іншого, вселяє надію, що при умілому та бережливому природокористуванні у селі відновиться інфраструктура, з’являться робочі місця. Про одне тільки мрію, щоб нові хазяї любили та берегли цей куточок рідної мені землі так, як би це зробив я.