хочу сюда!
 

Ксюша

36 лет, рыбы, познакомится с парнем в возрасте 35-43 лет

Заметки с меткой «діти»

Ревнощі...


Так  виглядають  перші  ревнощі...

1 важлива причина чому ніколи не потрібно кричати на своїх дітей

Визнайте - адже бували такі ситуації, коли ви використовували крик у виховних цілях. Іноді дійсно складно утриматися від нього. Це самий і швидкий і дієвий спосіб вплинути на неслухняне чадо.Однак є дуже важлива причина, чому ви ніколи не повинні цього робити.

Не думайте, що крик насправді зможе дисциплінувати дитину, змінити його поведінку. Він має короткочасний ефект і призводить до втрати довірчих відносин між вами.Але ось чому дійсно не слід кричати на дитину: через вашу агресію він починає боятися вас. Звичайно, він зробить все, чого ви від нього вимагаєте, але тільки через страх перед вами. Коли ви кричите, то втрачаєте контроль над ситуацією. Дитина не може вам довіряти, оскільки ви показуєте свій найгірший недолік - невміння тримати себе в руках.Проявіть розуміння і співчуття до дитини, і тоді, може бути, в дорослому житті він буде ставитися до вас з таким же терпінням і любов'ю.

Не використовуйте крик у виховних цілях, інакше страх буде єдиним почуттям, яке ваше чадо буде відчувати до вас.

Важливо, щоб дитина виконувала прохання, тому що поважає вас і не хоче засмучувати.

Ваші діти схожі на губку:

Вони з легкістю вбирають будь-який негатив чи позитив, що виходить від вас. Всі ваші звички і слова вони тут же копіюють. А потім переносять і в доросле життя. Пам'ятайте це золоте правило: "Не виховуйте своїх дітей, все одно вони будуть схожі на вас. Виховуйте себе!"

А ви часто використовуєте крик, щоб вгамувати неслухняного дитини? А на вас батьки кричали? Обов'язково поділіться цією важливою інформацією з іншими!

Читайте також:

Чому людина стоїть на місці, не йде до своєї цілі

Як досягти успіху в житті

Як знайти баланс між особистим життям і кар’єрою

10 порад, як знайти роботу після довгих пошуків

Як працювати з людьми, які Вам не подобаються

Без памперсів не читати! Цитати зі шкільних творів

Статус українською веселіДумки дітей - в оригінальній подачі.

Деякі цитати просто вражають!

1. Трактор мчав по полю, злегка попахуючи…

2. Влітку ми з пацанами ходили в похід з ночівлею, і з собою взяли тільки необхідне: картоплю, намет і Марію Іванівну.

3. Помер М.Ю.Лермонтов на Кавказі, але любив він його не тому!

4. Плюшкін нагріб у себе в кутку цілу купу і щодня туди підкладав.

5. Ленський вийшов на дуель в панталонах. Вони розійшлися і пролунав постріл.

6. Дантес не вартував виїденого яйця Пушкіна.

7. У двір в’їхали двоє коней. Це були сини Тараса Бульби.

8. Онєгіну подобався Байрон, тому він і повісив його над ліжком.

9. Герасим поставив на підлогу блюдечко, і став тикати в нього мордочкою.

10. Онєгіну було важко всередині, і він прийшов до Тетяни полегшитися.

11. Лермонтов народився у бабусі в селі, коли його батьки жили в Петербурзі.

12. Чацький вийшов через задній прохід і підперднув двері палицею.

13. Герасим налив Мумі щів.

14. Бідна Ліза рвала квіти і цим годувала свою матір.

15. Хлестаков сів у бричку і крикнув: “Жени, голубчик, в аеропорт!”

16. Батько Чацького помер в дитинстві.

17. П’єр був світська людина і тому мочився духами.

18. На старість років його прикувало до ліжка раком.

19. Раптом Герман почув скрип ресор. Це була стара княгиня.

20. Кабаниха намацала у Катерини м’яке місце і кожен день давила на нього.

21. У Ростових було три дочки: Hаташа, Соня і Микола.

22. Тарас сів на коня. Кінь зігнувся, а потім засміявся.

23. Душа Тетяни сповнена любові і чекає не дочекається, як би обдати нею кого-небудь.

25. Онєгін був багатий чоловік: вранці він сидів у вбиральні, а потім їхав в цирк.

26. Петро Перший зіскочив з п’єдесталу і побіг за Євгеном, голосно цокаючи копитами.

28. Глухонімий Герасим не любив пліток і говорив тільки правду.

29. Тургенєва не задовольняють ні батьки, ні діти.

30. Такі дівчата, як Ольга, вже давно набридли Онєгіну, та й Пушкіну теж.

31. З Михайлом Юрійовичем Лермонтовим я познайомилася в дитячому садку.

32. Герасим їв за чотирьох, а працював один.

33. Печорін викрав Белу в пориві почуттів і хотів через її любов наблизитися до народу. Але йому це не вдалося. Hе вдалося йому це і з Максимом Максимович.

34. У Чичикова багато позитивних рис: він завжди поголений і пахне.

35. Пугачов допомагав Гриньову не тільки в роботі, але і в любові до Маші.

36. Шовковисті, біляві локони вибивалися з під її мереживного фартуха.

37. Сини приїхали до Тараса і стали з ним знайомитися.

38. Фамусов засуджує свою дочку за те, що Софія з самого ранку і вже з чоловіком.

39. Таким чином, Печорін заволодів Белою, а Казбич – Каракезом.

40. Наташа була істинно російською натурою, дуже любила природу і часто ходила на двір.

41. Герасим кинув Тетяну і зв’язався з Муму.

42. Грушницкий ретельно цілив у лоб, куля подряпала коліно.

43. Поети XIX століття були трепетними  людьми: їх часто вбивали на дуелях.

44. Тут він вперше дізнався розмовну російську мову від няні Аріни Родіонівни.

… Із щоденника тупоголової вчительки

П’ятниця, вечір… дуже довго хотіла надрукувати цю замітку, та все не вистачало часу. Та все ж, в черговий раз перечитуючи коментарі батьків, вчителів, викладачів вузів, що стосуються освіти, у соціальних мережах… просто хочеться виговоритись.

Я мріяла вступити до педагогічного, вступити на державну форму навчання (що вважала нереальним, оскільки я не була відмінницею). Пам’ятаю, як ще навчаючись у старшій школі, коли я пробувала вести уроки (чи то це був день самоврядування чи щось типу цього..), яке це було чудове відчуття: «ти можеш когось навчати», «саме завдяки тобі вони це пізнають»… пам’ятаю, як діти дивились із захопленням, слухали.

Я вступила до омріяного вузу на державну форму навчання. Більше того, коли ми проходили за рейтингом на 5 курс, я увійшла в першу десятку кращих студентів потоку. Мені дуже подобалось розробляти уроки і вони були, на думку викладачів, доволі хорошими.

Пам’ятаю, як проходила практику на четвертому курсі в одній із шкіл. Щоправда провела там лише один урок (в силу певних обставин), кілька днів була на спостереженні у інших вчителів. Та коли я ці кілька днів приходила у цей клас, то деякі діти прибігали і обіймали мене. Після свого проведеного уроку, я чула від однієї учениці, що це її улюблений предмет і вона теж хоче бути вчителем. А потім, через рік, я зайшла у цю школу на кілька хвилин, і учні цього класу з посмішкою  вітались зі мною (хоч пройшло багато часу, а практикантів там чимало  і доволі часто міняються), вони мене запам’ятали. Як же це було приємно!

Я мріяла бути вчителем! Я дійсно любила свій предмет. Я захоплювалась викладачами базових предметів вузу. Тому що вони показували такий приклад викладання, якого я не бачила у школі. А може просто, я вже знала, що це мені потрібно.

Я мріяла бути вчителем! Я вважала, що навчити зможу кого завгодно, так як самій здобути знання вдавалось складно (немає такої феноменальної пам’яті, не все зразу можу зрозуміти). «Але якщо я це розумію -  зумію пояснити так, що зрозуміє кожен, навіть двіюшник». Я знала, як це неприємно, коли на тебе кричать, «читають моралі», коли ти чого не вивчиш. Як недопустимо, коли вчитель говорить про щось інше, а не про те, що варто вчити на уроці. Так як я була донькою учительки, то знала як це коли за кожен твій поступ зразу дізнається мама. «Я дуже добре розумію учнів, так як нещодавно сама навчалась і знаю як їм важко».

Пам’ятаю, як на п’ятому курсі знову проходила практику, вже у школі, якій навчалась сама. Практика тривала кілька тижнів (здається 6). Які це чудові були часи… Я вела уроки в 9-10 класах і була «класним керівником» 10 класу. Діти працювали на уроках, слухали. А на виховних годинах 10-класники навіть пригощали мене чаєм. Пам’ятаю, як ми готовили свято квітів і врожаю… Які ж вони були старанні…

Я мріяла бути вчителем. І бути вчителем у своїй  школі. Та знову ж таки, ця мрія на той час здавалась неосяжною, так як вчительці мого предмету ще було далеко до пенсії.

Закінчивши вуз. Я зразу вийшла заміж і пішла у декрет. З часом почала писати дипломні  і курсові роботи в Інтернеті і це почало приносити доволі непоганий дохід. При чому, маючи диплом спеціаліста учителя двох предметів, я писала дипломні, магістерські, навіть одну дисертацію писала, зовсім з інших галузей і в доволі престижні вузи (замовники були задоволені). Пам’ятаю, як один студент просив написати курсову з хімії. Я кажу, що це не мій фах і з цього предмету в школі я мала 6 балів… а він, «а моєму одногрупнику ви робили, і у нього відмінно!». Та я мріяла бути вчителем… Думала, прийду в школу, навчу їх писати реферати (писати, а не скачувати готовий). Щоб вони у вузах не тратили кровні батьківські кошти на липові роботи, а робити їх самі, адже це зовсім не важко. Варто лише вміти знаходити потрібну інформацію. Я мріяла бути вчителем.

Тут, напередодні Нового Року я дізнаюсь, що вчителька, яка вела мій предмет пішла на   пільгову пенсію. Моєму щастю не було меж. Невже я стану вчителем?!

З того часу минуло 3 роки. Що змінилось? Дуже багато.  Що саме напишу в іншій замітці, Бо потрібно хоч іноді висипатись.

Новий хіт про дядю Вову.

          Всяк своє тут почув...
          Те, що дітям вкладається думка про готовність щасливо і піднесено вмерти за свого хана, то не така і дивина з огляду на те, як завжди цінувалося людське життя на території Орди.
          А от і ще аспект. Територіальні претензії з боку РФ до США на Аляску офіційно поки не висунуті. Але всередині російського суспільства такі претензії досить живі, чітко сформульовані і лунають поки що на рівні депутата Думи...