[Приєднана картинка]Леся Українка (25.02.1871--1.08.1913)Ви щасливі, пречистії зорі,ваші промені -- ваша розмова;якби я ваші промені мала, я б ніколи не мовила слова.Ви щасливі, високії зорі,все на світі вам видко звисока;якби я так високо стояла,хай була б я весь вік одинока.Ви щасливі, холоднії зорі,ясні, тверді, неначе з кришталю;якби я була зіркою в небі, я б не знала ні туги, ні жалю.1900 р.[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Сьогодні був родинний, теплий вечір з нагоди дня народження Лесі Українки з участниками театру книги "Прочитання".[Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка] Я прийшла як гостя, не готувалась. Мені дали збірку, а Ви будете читати? - Так...[Приєднана картинка] Мені дістався цей вірш : "Веснянка"(Сестрі Олесі)Як яснеє сонцеЗакине свій промінь яснийДо тебе в віконце, –Озвись на привіт весняний...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Страшно жити в зрадливому світі. (Леся Українка)

ІІ Життя Лесі Українки складалося так, що про безпереривний, так сказати, простолінійний розвій не можна у неї говорити. По хвилях міцного розмаху, гармонійного настрою, самостійного лету наступає ослаблення, занепад, перемагає знов шаблон і манера. На се були, здається мені, дві причини: дух авторки не був ще вповні вироблений і загартований, а в стані здоров'я набігали важкі кризи. Так виясняю я собі той факт, що по 1888 р. вона продукує чимало творів досить слабих і зманерованих. На першім...

Читати далі...

Іван Франко ЛЕСЯ УКРАЇНКАСтаттяРоздивляючися літературну фізіономію Лесі Українки, ми бачимо, що вона тільки що закінчила першу добу свого розвою, її талант тільки що отрясся з повивачів тої несамостійності, що путає кожного поета при перших його кроках. Він тільки що уперше широко і сміло розмахнув крилами до власного лету, тільки що показав себе в повній силі і показав нам, чого ми можемо ждати в будущині від сеї писательки. Здається, в такім разі критикові найліпше б було підождати, поки...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Леся Українка (1871 – 1913)Леся Українка ( справжнє: Лариса Петрівна Косач-Квітка) народилася 25 лютого 1871р. у Новограді-Волинському. Її мати – Ольга Петрівна Драгоманова-Косач – письменниця, яка творила під псевдонімом Олена Пчілка – і мецената української культури та дбайливого батька великої сім’ї Петра Антоновича Косача – юриста за фахом. Батьки багато уваги приділяли гуманітарній освіті дітей, розвивали інтерес до літератури, вивчення мов, перекладацької роботи...

Читати далі...

Передмова від Богдана ГордасевичаЗ величезним задоволення сканую і викладаю у своїх блогах окремі матеріали з часопису «Воля і Батьківщина», який видавався Львівською обласною організацією Конгресу Українських Націоналістів у 90-х роках минулого ХХ століття, тому що значна частина опублікованих тут матеріалів не втратила свого значення і дотепер, як вважаю, що вони будуть актуальні ще чимало часу.Перед тим мною було викладено виняткової ваги роздум Ярослава Дашкевича на тему проблеми...

Читати далі...

З Днем народження тебе Лесю! Хотіла б я піснею стати У сюю хвилину ясну, Щоб вільно по світі літати, Щоб вітер розносив луну. Щоб геть аж під яснії зорі Полинути співом дзвінким, Упасти на хвилі прозорі, Буяти над морем хибким. (Леся Українка) [Приєднана картинка](25 лютого 1871- 1 серпня 1913) Лариса Косач. Фото 1878..1879 рр. Фото нашого користувача V4 музею -садиби де проживала Леся Українка Сестрі Олесі [Приєднана картинка] Як яснеє сонце Закине...

Читати далі...

Україна - це особистості, які формують обличчя її історії. [Приєднана картинка] "Я на гору круту крем'яную буду камінь важкий підіймать. І, несучи вагу ту страшную, буду пісню веселу співать", - ці поетичні рядки не просто метафора, а пронизлива сповідь, непорушне кредо короткого, але яскравого, мов зірковий спалах, життя видатної української письменниці Лариси Петрівни Косач-Квітки - Лесі Українки...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Всі наші сльози тугою палкою Спадуть на серце, – серце запалає… Нехай палає, не дає спокою, Поки душа терпіти силу має. Коли ж не стане сили, коли туга Вразить украй те серденько замліле, Тоді душа повстане недолуга, Її розбудить серденько зболіле. Як же повстане – їй не буде впину, Заснути знов, як перш, вона не зможе, Вона боротись буде до загину: Або загине, або переможе. Або погибель, або перемога – Сі дві дороги перед нами стане… Котра з...

Читати далі...